Відтворення основних фондів підприємств

Тепер перейдемо до аналізу  ступеня забезпеченості підприємства основними засобами.

Показники стану й  ефективності використання основних засобів  можна об'єднати в три групи, які  характеризують:

1) забезпечення підприємства  основними засобами;

2) стан основних засобів; 

3) ефективність використання  основних засобів.

До показників, які  характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною  зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Так, якщо у відповідності  до звітних даних випуск товарної продукції за 2010 рік становив 4577 тис. грн., вартість основних виробничих засобів – 7724,2 тис. грн. Фондомісткість дорівнює 0,59 грн (4577 тис грн./7724,2 тис. грн.), тобто на кожну гривню виробленої продукції припадає 59 коп. основних виробничих засобів.

Відповідно у 2011 році цей показник становив: 0,69 грн. (4513,4 тис. грн./ 6542 тис. грн.).

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Вартість основних виробничих засобів на 2010 рік становила 4577 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На 2011 рік - відповідно 4513,4 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на 2010 рік становила – 53,84 тис. грн., на кінець 2011 року – 56,4 тис. грн.

Отже, збільшення рівня  фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів  у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Вартість основних виробничих засобів на кінець 2010 року становила 4577 тис. грн., сума зносу основних засобів - 1807 тис. грн., а вартість майна - 4973 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме 0,55 ((4577-1807)/4973).

Відповідно у 2011 році цей показник становив – 4513,4-1952,4/5284,3, що дорівнює – 0,48.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів  у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

Таким чином, ми бачимо, що підприємство забезпечене основними  засобами і аналізовані показники, в цілому, є позитивними. Інформація про основні засоби ТОВ „Фрегат” наведена в таблицях  2.3-2.4.

Таблиця 2.3

Основні засоби ТОВ „Фрегат” в 2010-2011 рр. (тис. грн.)

Основні засоби	2010 р.	2011 р.
Залишкова вартість	4577	4513,4
Первісна вартість	6384	6465,8
Знос	1807	1952,4
Усього	4577	4513,4

Склад необоротних активів аналізованого підприємства наведений в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад необоротних активів ТОВ  „Фрегат”² в 2010-2011 рр.

Найменування основних засобів	Власні основні засоби (тис.грн.)
	2010 р.	2011 р.
Виробничого призначення:	4 577.0	4 513.4
- будівлі та споруди	3 775.3	3 644.2
- машини та обладнання	230.0	150.0
- транспортні засоби	78.6	48.6
- інші	493.1	670.6
Усього	4 577.0	4 513.4

 

Найбільшу питому вагу у складі необоротних  активів займають будівлі та споруди.

Рис. 2.4. Динаміка необоротних активів ТОВ „Фрегат” протягом 2001-2004 рр. (тис. грн.)

 

Відновлення необоротних активів  підприємства протягом аналізуємого періоду  не відбувалось.

 

2.2. Оцінка ступеня забезпеченості  підприємства основними засобами

 

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів  здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово  переносять свою вартість на  вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних  виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних  відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів  проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва  відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному  наступному циклі відбувається створення  основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні  засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу  основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових  витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження  фінансових ресурсів для заміщення  виведених з виробничого процесу  основних засобів або для вкладання  коштів у нові виробництва.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва  в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк  (2.1.)                                                                          

де Кз - коефіцієнт зносу  основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Відповідно до формули  у 2010 році цей коефіцієнт становив – 0,28.

У 2011 році – 0,30.

Показник зносу основних засобів може визначатись також  у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності  основних засобів розраховується за формулами:

Кп=1-Кз або  Кп=100%-Кз (2.2)

де Кп - коефіцієнт придатності  основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу  основних засобів.

Кп у 2003 становив – 0,72, а у 2004 році – 0,70.

Коефіцієнт придатності  показує, яка частина основних засобів  придатна для експлуатації в процесі  господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення  та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк (2.3)

Кв = Фв / Фк,(2.4)

де Ко - коефіцієнт оновлення  основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття  основних засобів;

Фв - вартість виведених  основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення  основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.

РЕМОНТ ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ

3.1. Значення  ремонту основних засобів в  діяльності підприємства

 

Основні виробничі засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають  свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів  є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві. Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях. 
Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин. Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією. Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність  капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно. Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства. До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах. Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо. Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

Підприємства (незалежно  від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції. Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів. Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих засобів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних засобів.