Вдосконалення фінансово-кредитного механізму АПК на прикладі ТОВ А/ф «НАДІЯ»

-   фінансові категорії;

-   фінансові показники;

-   фінансові коефіцієнти.      

В рамках фінансового механізму  застосовувати фінансові категорії  як фінансові індикатори не доцільно тому, що вони відображають наукову  абстракцію, чисто теоретичні поняття, які не можуть застосовуватись як інформаційна база. Узагальнюючи думки вчених, можна навести наступне визначення фінансового механізму. Фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Складовими фінансового механізму є:

• фінансове забезпечення;
• фінансове регулювання;
• система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив [2].

Виходячи із зазначеного, фінансовий механізм має певну загальну модель (рис. 1.3)

Слід зазначити, що серед  українських вчених існує чітка  позиція щодо визначення фінансового  механізму підприємства та його складових, якщо поза увагою лишити центральну складову механізму – економічний інтерес учасників фінансових відносин та її присутність у кожній складовій механізму (крім фінансових індикаторів). З цього приводу необхідно враховувати, що фінансовий механізм має забезпечувати таке поєднання факторів виробництва, його регуляторів, яке реалізує приватновласницькі та суспільні інтереси всіх учасників шляхом еквівалентного розподілу кінцевого продукту.

Розглянемо складові фінансового  механізму підприємства.

Фінансове забезпечення полягає  у виділенні певної суми фінансових ресурсів на розв’язання окремих  завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта. При цьому розрізняють забезпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпечення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин.

Рис. 1.3.Загальна модель фінансового механізму

Вона має наступні напрямки свого прояву:

• за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів, які впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами;
• за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюється відповідна система реалізації економічних інтересів [2].

З другої половини ХХ століття в економічній науці поширюється думка, що держава може впливати на економіку підприємств та країни в цілому передусім за допомогою фінансів, а саме: за допомогою фінансового регулювання.

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться  за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу. Елементи фінансових інструментів поділяються на:

• первинного впливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);
• вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).

Дія фінансових інструментів здійснюється на основі:

• загального підходу, характерного для всіх суб'єктів фінансових відносин (єдиний рівень оподаткування, кредитування, фінансування);
• селективного, диференційованого підходу.

При здійсненні ефективної фінансової політики підприємства перевага надається селективному підходу.

Важелі впливу на соціально-економічний розвиток підприємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують цю дію та поділяються на:

• за напрямом дії – стимули, санкції;
• за видами – норми й нормативи;
• за методологічними засадами – умови і принципи формування доходів, нагромаджень і фондів; умови і принципи фінансування і кредитування.

Методологічні засади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів на підприємстві встановлені  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 13 “Фінансові інструменти”.

В сучасних умовах визнається, що серед складових фінансового  механізму найефективнішими є фінансові  важелі, які приводяться в дію  через відповідні фінансові методи. Окрім того, фінансовий механізм має відповідне правове, нормативне, інформаційне та організаційне забезпечення.

В теорії фінансів система  фінансових індикаторів включає:

• фінансові категорії;
• фінансові показники;
• фінансові коефіцієнти.

Застосовування фінансових категорій як фінансових індикаторів  не є доцільним, тому що вони відображають лише наукову абстракцію реальних економічних відносин, тобто чисто теоретичні поняття і не можуть використовуватись як інформаційна база. Фінансові показники підприємства характеризують кількісну сторону фінансових відносин і показують обсяги фінансових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансової діяльності. Фінансові коефіцієнти це відносні фінансові показники, які виконують оцінюючу функцію, тобто дають можливість оцінювати фінансову діяльності. Саме вони можуть виступати у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності та своєчасності.

Отже, по-перше, фінансовий механізм це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє розв’язувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу вторинна і основне регулювання здійснюється у сфері виробництва.  
           Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. 
            В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром прибутком 
             Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами [15].

Основою фінансів підприємств  є фінансові ресурси – кошти, що знаходяться в розпорядженні  підприємств і призначені для  виконання ними певних фінансових зобов’язань. До фінансових ресурсів належать грошові фонди підприємства, а також частини грошових коштів, які не входять до складу фодів.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються за рахунок власних джерел фінансування. Вони утворюються уже під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу. В процесі воробничо-господарської діяльності власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманим доходам і прибуткам. Ці фінансові ресурси називають власними внутрішніми фінансовими ресурсами. Водночас, підприємство може отримувати фінансові ресурси у власне використання від емісії своїх акцій, отримання дотацій, субсидій, дивідендів, відсотків на ціні папери інших емітентів тощо. Такі фінансові ресурси називають власними зовнішніми фінансовими ресурсами [7].

Часто підприємству не вистачає власних фінансових ресурсів і тоді воно залучає їх на фінансовому ринку  у формі банківських кредитів, коштів від емісії облігацій, інших видів цінних паперів, кредиторської заборгованості тощо. Такі фінансові ресурси називають залученими. Залучені фінансові ресурси формують з залучених джерел фінансування.

Фінансові ресурси підприємства використовують для придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних запасів, для покриття витрат на виготовлення і продаж продукції (виплату заробітної плати, сплату податків, орендної плати, страхових платежів тощо). Зрозуміло, що обсяг виробництва, технічна, трудова, матеріальна забезпеченість підприємства, його соціально-економічний розвиток залежать від величини, складу та структури  фінансових ресурсів підприємства.

Для нормального функціонування фінансового механізму, а в його складі фінансових методів і важелів, необхідне відповідне їх нормативно-правове забезпечення. Насамперед це Конституція України, велика кількість законів, а також підзаконних нормативно-правових актів.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентними державними органами на підставі чинних законів та на їх виконання. До таких документів належать Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, тощо.

Досвід розвитку економіки  в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення фінансового механізму в кожній із його складових.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Стан фінансово-кредитного забезпечення АПК на прикладі: ТОВ А/ф «Надія»

 

2.1. Коротка характеристика  ТОВ А/ф  «Надія»

Товариство з обмеженою  відповідальністю Агрофірма «Надія»  засноване в 2000 році  на базі СВК  «Надія» і є юридичним правонаступником його земельних та майнових прав та обов’язків. Форма власності –  приватна.

Вид економічної діяльності згідно КВЕД – 01.11 (вирощування зернових та технічних культур). Село Роздол розташоване за 12 км на південь від райцентру і за 10 км від залізничної станції Голованівськ.

ТОВ АФ «Надія» є юридичною  особою з моменту його державної  реєстрації, також підприємство є  комерційною організацією, основною метою діяльності якої є отримання  прибутку. ТОВ має відособлене  майно на правах господарського ведення, самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий і інший рахунки  в банках, фірмовий знак і  печатку  з найменуванням підприємства і  власне майно.

Головною метою діяльності товариства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської  продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності. Предметом діяльності є сільськогосподарське виробництва та реалізація товарної продукції та сировини.

Клімат в районі розташування досліджуваного підприємства помірно  континентальний. Середньорічні температури: літня + 20,2 ° С,  зимова - 5,4 ° С.  Період з температурою більшою +4°  С становить 170 днів, а середня  річна дорівнює +8° С. кількість  годин сонячного світла на рік  – 1082.

Середньорічна кількість  опадів становить 451 мм, найбільше їх випадає в теплий період року. Кількість днів з грозами на рік – 30. Розподіл опадів за сезонами є несприятливим: навесні у період вегетації рослин опадів мало, максимальна кількість випадає з травня до серпня, але через їх зливовий характер, а також через посилене випаровування (внаслідок стрімкого зростання температури повітря), їх недостатньо для підтримки вологи в грунті.

 Висота снігового покриву  – до 10 см і більше. У зимовий період сніговий покрив через часті відлиги непостійний, потужність його незначна, що загрожує вимерзанням посівів озимих культур.

На території району розташування підприємства переважають північно-західні  вітри, а з впливом південно-східних  у період весняної вегетації виникають  суховії, які приносять значну шкоду.

Відповідно до карти агрогрунтового районування, складеної Українським  науково-дослідним інститутом землекористування, земельні угіддя представлені чорноземами звичайними мало гумусними. За 100-бальною шкалою якості ґрунти  оцінені в 67 балів.

Для господарської діяльності товариство використовує землі, які  належать йому по праву власності (всього 2% від загальної площі сільськогосподарських  угідь), праву користування, в тому числі й за договорами оренди.

Основну частину угідь  займає рілля  (близько 98 %), питома вага якої протягом досліджуваного періоду  практично не змінилась. В структурі  посівних площ за три роки суттєвих змін також не відбулось: зернові  та зернобобові переважають над  технічними культурами, що, власне, відповідає спеціалізації підприємства.

Рис. 2.1 Структура посівних площ ТОВ АФ «Надія»

Обсяг валової і товарної продукції має тенденцію до зростання, що вказує на позитивні зміни в  господарській діяльності підприємства.  Обсяг продукції галузі рослинництва переважає: в структурі товарної продукції найбільше питому вагу мають зернові та зернобобові  культури, дещо менша частка припадає на технічні   (соняшник).  Продукція  тваринництва в середньому за три  роки становила близько 5 % всієї  товарної продукції господарства.