Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення

 

     К_{з.к.Поч.2007р.}= 1 102 652/2 229 900 = 0,49

     К_{з.к.Кін.2008р.}= 536 564/1 717 688 = 0,31

     К_{з.к.Кін.2009р.}= 799 728/1 993 374 = 0,40

     Динаміка  цього показника показує, що на кінець 2008 року підприємство було некредитоспроможним, на кінець 2009 року ситуація майже не поліпшилася і кредитоспроможність підприємства залишається на низькому рівні.

     3) узагальнюючий коефіцієнт фінансової  стійкості

      К_{ф.с.Поч.2008р.}= (6 543 521+535 893)/8 187 646=0,86

     К_{ф.с.Кін.2008р.}= (7 073 066+444 162)/8 056 200=0,93

     К_{ф.с..Кін.2009р.}= (7 616 574+976 439)/9 394 251=0,91

     Так як узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості відповідає нормативу (70%), то дані обчисленого коефіцієнта свідчать проте, що із року в рік ситуація в компанії поліпшується, так як дані коефіцієнта зростають.

     Для подальшого визначення доцільності  використання позикових засобів  розрахуємо вартість джерел фінансування ВАТ «Укрнафта».

     Згідно  з офіційною інформацією про  випуски акцій ВАТ «Укрнафта» підприємство здійснило емісію один раз 25.05.1994 року, коли випустило прості акції у кількості 54 228 510 шт. номінальною вартість 0,25 грн. кожна на загальну суму 13 557 127,5 грн., що складає 100% долю у статутному капіталі (табл.2.6).

     Таблиця 2.6

Інформація  про дивіденди на 2009 рік

 

     Фактична  виплата дивiдендiв за 2009 рiк запланована у перiод з 01.06.2008 по 01.12.2008.

     Так як акції були реалізовані на суму 13 557 127,5 грн., а в 2008 році сума нарахованих дивідендів склала 43 727, то можна розрахувати вартість джерела капіталу „звичайні акції” без коригування на рівень витрат на розміщення акцій, так як емісія акцій відбулася ще в 1994 році. 

      = 43 727/13 557 127,5 =0,003 або 0,3%;

      =85 336 /13 557 127,5 =0,006 або 0,6%. 

     Зниження  вартості джерела „прості акції” пов’язано із зниженням обсягів дивідендів, що в свою чергу стало наслідком зниження прибутку на 1 акцію з 0,034 грн за 2008 рік до 0,044 грн. за 2009 рік.

     Так як вартість джерела коштів «нерозподілений  прибуток» кількісно дорівнює вартості джерела коштів «звичайні акції» (нової емісії), а нерозподілений прибуток при розрахунку вартості включає умовно всі джерела власних засобів, за винятком статутного капіталу, то її можна розрахувати скоригувавши вартість джерела «прості акції» на вартість розміщення нових акції. Припустимо, що вартість розміщення нових акцій складатиме 2% від номінальної вартості акцій. 

      =43 727 /(13 557 127,5 -271142,55) = 0,003 або 0,3%

      =85 336 /(13 557 127,5 -271142,55) = 0,006 або 0,6% 

     Щодо  вартості джерел залученого капіталу, то акцiонерна компанiя «Укрнафта» у 2008 році залучала до своєї діяльності довгостроковий банківський кредит у КБ «Приватбанк» у місті Києві припустимо під 22% річних у сумі 443 053 тис.грн., за 2009 рік компанія зменшила розмір довгострокового кредиту до 975 330 тис.грн, тобто взяла 532 277 додатково тис.грн. Таким чином вартість довгострокового банківського кредиту буде однакова за два роки і складатиме при податку на прибуток 25%:

       k^a_l = I_r*(1-T) = 22%*(1-0,25) = 16,5%.

     Компанія  має у складі своїх пасивів короткострокові зобов’язання – це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати, але так як вони не відносяться до поняття «капітал», то при розрахунку середньозваженої вартості капіталу (СВК) (табл. 2.7, 2.8) сукупна величина пасивів зменшиться, тобто з позиції розрахунку вартості капіталу беруться до уваги лише платні джерела фінансування.

     Таблиця 2.7

СВК на кінець 2008 року

 

      = 0,3*0,0022 + 0,3*0,9262 + 16,5*0,0716 = 15%

Таблиця 2.8

СВК на кінець 2009 року

 

      = 0,6*0,0019 + 0,6*0,8639+ 16,5*0,1342 = 27,3%

     Збільшення  середньозваженої вартості капіталу зумовлене  залученням довгострокових кредитів банку  та зростанням вартості джерела «прості акції».

     Таким чином, показник середньозваженої вартості капіталу складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними із яких є:

1. середня ставка процента, що склалась на фінансовому ринку;
2. доступність різних джерел фінансування (кредитів банків; комерційного кредиту; власної емісії акцій та облігацій тощо);
3. галузеві особливості операційної діяльності, що визначають тривалість операційного циклу та рівень ліквідності активів, які використовуються;
4. відношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;
5. рівень ризику, що здійснюється за рахунок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

     Показник  СВК показав, що рівень витрат на підтримку економічного потенціалу акціонерної компанії за наявної структури джерел засобів, вимог інвесторів та кредиторів, дивідендної політики складає 27,3%, тобто підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення СВК. [5] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Аналіз оцінки вартості капіталу

      Вартість  капіталу підприємства є важливим фактором, який впливає на розвиток і діяльність  підприємства. Чим дорожчим буде залучений капітал, тим більше для підприємства потрібно буде віддати свого прибутку за його користування. Головною метою підприємства являється отримання максимального прибутку від своєї діяльності, тому краще, щоб сума яку підприємству потрібно віддавати, була якомога меншою.

      Аналізуючи  вартість капіталу ВАТ «Укрнафта» можна  побачити, що в 2009 році в порівнянні з попереднім 2008 роком середньозважена  вартість збільшилася на 12,5 %. Це обумовлено тим, що підприємство залучило значну суму довгострокового кредиту, а саме – 532 277 тис. грн. Також значно вплинула на вартість капіталу зміна вартості джерела засобів «прості акції» з 0,3 % до 0,6%.

      На  вартість капіталу підприємства впливає  багато чинників, а також вона залежить від багатьох факторів.

      До  основних чинників, що впливають на вартість капіталу підприємства відносяться:

     1. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції, а також з великою частиною позаоборотних активів, мають більш низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися у своїй діяльності на використання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використаний підприємством позичений капітал.

     2. Стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентоспроможну продукцію, можуть у своїй діяльності використовувати більшу частину позиченого капіталу. Рівень фінансових ризиків у цих підприємств високий, і це враховують їхні кредитори. Підприємства, що знаходяться на стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал.

     3. Кон’юнктура товарного ринку. Чим стабільніша кон’юнктура товарного ринку, тим більше і безпечніше можна використовувати позичений капітал. І навпаки – в умовах нестабільної кон’юнктури використання позиченого капіталу призводить до зниження рівня прибутковості та ризику втрати платоспроможності.

     4. Кон’юнктура фінансового ринку. Залежно від стану кон’юнктури фінансового ринку зростає або знижується вартість позиченого капіталу. При суттєвому зростанні вартості позиченого капіталу диференціал фінансового левериджу може досягнути від’ємного значення, що призведе до різкого зниження фінансової рентабельності, а в ряді випадків – до збиткової операційної діяльності.

     Слід  зазначити, що кон’юнктура фінансового  ринку впливає на вартість власного капіталу, який залучається із зовнішніх джерел. При зростанні рівня процента позики підвищуються і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал.

     5. Рівень рентабельності операційної діяльності. За рахунок високого значення даного показника кредитний рейтинг підприємства зростає, і таким чином, у нього є можливість розширити потенціал використання позиченого капіталу. Але у практичній діяльності цей потенціал часто не використовується у зв’язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольнити додаткову потребу в капіталі за рахунок високого рівня капіталізації отриманого прибутку. У таких випадках власники переважно інвестують отриманий прибуток у власне підприємство, що забезпечує високий рівень віддачі капіталу і тим самим знижує питому вагу використання позичених засобів.

     6. Відношення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори,формуючи оцінку кредитного рейтингу підприємства, керуються своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємства. У деяких випадках, не дивлячись на високу фінансову стійкість підприємства, кредитори можуть формувати негативний імідж цього підприємства і, таким чином, знижувати його кредитний рейтинг. Це негативно впливає на можливість залучення підприємством позиченого капіталу, знижує його фінансову стійкість, тобто можливість оперативно формувати капітал за рахунок зовнішніх джерел.

     7. Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг на прибуток різниця у вартості власного і позиченого капіталу, що залучається із зовнішніх джерел, знижується. Це пов’язано з тим, що ефект податкового коректора під час використання позичених засобів зменшується. У таких умовах слід формувати капітал із зовнішніх джерел переважно за рахунок емісії акцій, тобто за рахунок залучення додаткового капіталу. У той же час при високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позикового капіталу.