Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення

МІНІСТЕРСТВО  ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

ім. ак. В. А. Лазаряна 
 
 
 
 

Кафедра: «Фінанси та банківська справа» 
 

Курсова робота

з дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»

на тему:

«Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення» 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка 736 групи

Світач  Юлія

Перевірив: Саверський О. А. 
 
 

     Дніпропетровськ

     2011

     Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. Теоретичні  основи вартості капіталу підприємства…………………………….4

2. Загальна  оцінка вартості капіталу ВАТ «Укрнафта»………………………….15

3. Аналіз  оцінки вартості капіталу………………………………………………...26

Висновки……………………………………………………………………………29

Список  використаної літератури………………………………………………….30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Капітал - це вартість, яка в процесі виробництва  дає нову додану вартість, тобто  самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

     Капітал розглядається як сукупність засобів  виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але на відміну від первинних чинників - затрат праці і землі - капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.

     Вартість  капіталу – це ціна, яку платить підприємство за користування залученими ресурсами.

     На  сьогодні ця тема є дуже актуальною, адже в теперішній час ситуація на фінансовому ринку є досить складною і для того, щоб залучити ресурси  для діяльності і розвитку підприємства потрібно докласти чимало зусиль. Також в зв’язку з таким становищем зросла плата за залучені ресурси, що прямо впливає на вартість капіталу підприємства.

     Мета  курсової роботи полягає в опрацюванні оцінки діяльності конкретного підприємства, дослідженні сутності структури капіталу на підприємстві та визначенні вартості капіталу підприємства.

     Основними завданнями курсової роботи є:

1. розгляд економічної сутності капіталу та його вартості;
2. проведення аналізу структури капіталу підприємства та визначення вартості, яка впливає на його діяльність;
3. аналіз оцінки вартості капіталу підприємства.

 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теоретичні основи вартості капіталу підприємства

1. Економічна сутність та особливості формування капіталу підприємства.

     Капітал підприємства – це засвідчені в  пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображено в активах; він показує джерела фінансування придбання активів підприємства.

     Два погляди на капітал:

      1. капітал – вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів.

     2. капітал – це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку [3, c.385]

      Під загальним поняттям «капітал підприємства» розуміють різноманітні його види:

      1. За належністю підприємству виділяють  власний і позичений види його капіталу.

      Власний капітал характеризує загальну вартість коштів підприємства, що належать йому на правах власності й використовуються ним для формування визначеної частини його активів. Ця частина активів, яка сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.

      Позичений капітал характеризує залучені для  фінансування розвитку підприємства на поворотній основі грошові кошти  або інші майнові цінності. Усі  форми позиченого капіталу, що використовуються підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню в передбачені терміни.

      2. За цілями використання в складі  підприємства можуть бути виділені  такі види капіталу: продуктивний, позичковий і спекулятивний.

      Продуктивний капітал характеризує кошти підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності.

      Позичковий  капітал являє собою ту його частину, яка використовується в процесі  інвестування у грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо).

      Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі  здійснення спекулятивних (що базується на різниці в цінах) фінансових операціях (придбання деривативів із спекулятивною метою тощо).

      3. За формами інвестування розрізняють  капітал у грошовій, матеріальній  і нематеріальній формах, що використовується  для формування статутного фонду  підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів.

      4. За об'єктом інвестування виділяють  основні й оборотні види капіталу  підприємства.

      Основний  капітал характеризує ту частину капіталу підприємства, яка заінвестована у всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі).

      Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка заінвестована підприємством  у його оборотні активи.

      5. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство у процесі формування його статутного фонду. Такий розподіл капіталу використовується у процесі класифікації підприємств за формами власності .

      6. За організаційно-правовими формами діяльності виділяють такі види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств –

 товариств  з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо) та індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств – сімейних тощо).

      7. За характером використання власниками виділяють споживчий і накопичуючий (реінвестуючий) види капіталу.

      Споживчий капітал після його розподілу  на цілі споживання втрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції підприємства, що здійснюються з метою споживання (вилучення частини капіталу із необоротних і оборотних активів з метою виплат дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб персоналу тощо).

      Накопичений капітал характеризує різні форми  його приросту в процесі капіталізації  прибутку, дивідендних виплат тощо [1, c.28]

      Рівень  ефективності господарської діяльності підприємства визначається цілеспрямованим  формуванням його капіталу.

      Основною  метою формування капіталу підприємства є задоволення потреб у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

      По  приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал.

      Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

     В складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

     Інвестований  капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга – додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя – додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

     Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у  результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

     Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди – статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

     Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості [4, c.254].

     До  позикових джерел капіталу необхідно  віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є:

1. банківські кредити;
2. позики надані іншими інвесторами;
3. фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів.

     Вони  повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів. Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають у рамках товарного кредиту, що утвориться, у залежності від умов оплати і сумлінності партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства й ін. Даний вид джерел капіталу оцінюється по поточній вартості на момент виникнення. Безоплатно отримані підприємством засоби виявляються у формі фінансування з бюджетів різного рівня, а також у виді спонсорської допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ. Одне з основних джерел капіталу при організації бізнесу – внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд. При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства. Джерело формування капіталу підприємства – авансований капітал – дає підприємству абстрактне право на розпорядження активами. При цьому по ознаці власності джерела капіталу підрозділяються на власні і позикові [2, c.311]