Управління проектними ризиками в проектах

На відміну від контрактів на постачання товарів, у підрядних контрактах надзвичайно важко визначити тверді та справедливі для сторін ціни. Тому в статті контракту про ціни може міститись застереження про цінове коригування за допомогою формул ко ливання цін, що враховують вплив різних чинників на їх динаміку. Це сприяє забезпеченню справедливого розподілу ризиків не передбаченого збільшення витрат між сторонами. Таке застере ження обов'язкове для довгострокових підрядних контрактів. У контракті на постачання товару чи виконання підрядних робіт у строк, що не перевищує одного року, постачальнику чи підряд чику-легко визначити точні витрати та тверді ціни. Винятком-є контракти, в яких фігурують матеріали, ціни на які можуть істот но коливатись (наприклад нафта). Якщо замовник проти застосу вання формули коливання цін, підрядчик змушений планувати у своєму бюджеті статтю про непередбачені витрати, намагаючись включити ці витрати у вартість контракту. Надмірні ризики під рядчика можуть загальмувати виконання контракту або спрйчи" нити його банкрутство.

У формулах коливання цін іноді застосовують верхню межу цінових коригувань. Іноді застосовують метод граничних від сотків (зазвичай 2-3 %), тобто тільки після перевищення пев ного цінового порога набирають сили застереження про «ціно ве коригування», яке за домовленістю сторін може врахову вати зміни оподаткування та інших податкових чинників. Як що вводиться нове законодавство, згідно з яким підрядчик зо бов'язаний сплачувати збори й мита, які раніше не передбача лися, або підвищується ставка податку порівняно з моментом підписання підрядного контракту чи набуття ним чинності, і якщо збільшення витрат, що випливає з цих чинників-, не від бито у статтях контракту про ціни, замовник, звичайно, компе нсує підрядчику його додаткові витрати. Це випливає з міжна родної практики (податкові ризики за підрядними контрактами бере на себе замовник).

Важливою статтею підрядного контракту є наперед оцінені збитки. Цю статтю застосовують у контрактах на постачання то варів, а найчастіше — у підрядних контрактах, тому що під час їх реалізації частіше виникають затримки виконання, які до того ж можуть тривати довго. Суть цієї статті полягає в тому, що під рядчик зобов'язується відшкодувати наперед оцінені збитки, як що роботу не буде виконано в обумовлені строки. Таким чином, зазначена стаття контракту захищає замовника від ризику затри мок у реалізації проекту й надає замовнику право відняти від ці ни,, що закладена в контракті, певну суму за кожний день (або тиждень) затримки як компенсацію за понесені збитки. Ця сума зазвичай виражається у процентному відношенні від вартості ви конаних робіт, відсоток збільшується в разі тривалих затримок. Здебільшого загальний розмір збитку обмежений конкретним відсотком від вартості контракту. Як правило, стаття про наперед оцінені збитки передбачає, що вони не виплачуються, якщо під рядчику перешкоджали події за межами його контролю (політич ні ризики, форс-мажор тощо). Стаття однозначно має компенса ційний характер (відшкодування збитків) і її не слід вважати штрафною. Вона міститься в контракті разом зі статтями, де ви значаються штрафні санкції за порушення підрядчикОхМ його зо бов'язань щодо строків виконання робіт.

Більшість розглянутих статей (застережень) у контрактах на реалізацію проектів і визначальний розподіл ризиків між замов ником- проекту і виконавцями базуються на принципі справедли вого (збалансованого) розподілу ризиків між сторонами контрак ту. Це відповідає принципу партнерства між учасниками проекту як основній умові ефективної проектної діяльності. Водночас окремі статті (застереження) жорстко односторонні, наприклад стаття про наперед оцінені збитки. Проте ця стаття є лише техніч ною, що спрощує процедуру й порядок нарахування та відшко дування збитків, які може понести замовник проекту. Реалізація прав щодо захисту від ризиків, які зазначені в контрактах на ви конання проекту кожною зі сторін, значною мірою залежить від готовності- сторін- співпрацювати. У противному разі ці права можна реалізувати через суд або арбітраж. У більшості контрак тів це передбачено в окремих статтях.

2. ІНСТРУМЕНТИ ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ЗАМОВНИКА ПРОЕКТУ

Додатковим до юридичних гарантій інструментом управління ризиком, як правило, є фінансові (майнові) гарантії. Вони підви щують надійність захист}' інтересів сторін контракту і дають змогу оперативніше покривати збитки. Для захисту інтересів за мовника проекту (проектної компанії) застосовують такі форми фінансово-майнових гарантій: банківську, фонд утримання, де понування коштів на спеціальний рахунок, поручництво, заставу (утримання) майна.

Гарантію-за контрактами на виконання проекту (контрактну гарантію) зазвичай видають банки для того, щоб забезпечити за хист інтересів замовника проекту за контрактами підряду та по стачання інвестиційних товарів. Як умову надання гарантії банки висувають її забезпечення підрядчиком (постачальником) або третьою особою. До контрактних належать такі гарантії: повер нення авансу; тендерні; митного очищення; належного виконання контракту.

Гарантія повернення авансу — це зобов'язання банк}' про по вернення авансу (або його невикористаної частини) у разі неви конання підрядчиком (постачальником) своїх контрактних зо бов'язань. Обсяг зобов'язань банку-гаранта зазвичай змен шується в міру виконання підрядчиком його зобов"язань, бо аванс стягується з підрядчика шляхом вирахування певної частки сум періодичних рахунків до оплати. Гарантії повернення авансу, які видають іноземні банки, як правило, безумовні. Авансовим платіж передбачає виплату замовником (покупцем) підрядчику (постачальнику) частини (5—10 %, іноді — до 30 %) узгодженої в контракті ціни робіт (товару) до початку виконання робіт (пе-редання товару). Цей платіж є формою кредитування підрядчика. а також засобом забезпечення виконання замовником його зо бов'язань за контрактом. Найчастіше аванс видається у грошовій формі, але можливо й у товарній (у вигляді надання матеріалів, комплектувальних деталей). Розмір авансу враховують після за вершення розрахунку. На аванс нараховують відсотки на користь замовника за період від дня його видання до здачі об'єкта. У кон трактах часто міститься застереження, що в разі істотного пору шення підрядчиком умов контракту аванс буде повернуто замов нику [49].

Тендерна гарантія. Часто підрядчика або постачальника замов ник проекту визначає на основі конкурсних торгів (тендерів).

Учасники торгів як доказ про свої наміри і з метою зниження для замовника рівня ризику відмови організації, що виграла торги, від підписання контракту, депонують на користь замовника своє рідну заставу — тендерну гарантію (у розмірі 2—3 %, іноді — до 10 % вартості майбутнього контракту) на спеціальний рахунок замовника або надають йому банківську гарантію (на цю саму суму), як правило, безумовну. Дія банківських гарантій припиня ється після підписання контракту (у разі депонування коштів вони повертаються учасникам після проведення тендера). Після підписання контракту тендерна гарантія компанії-переможця може бути переоформлена в гарантію належного виконання кон тракту.

Гарантію митного очищення видають банки за дорученням підрядчиків з метою забезпечення тимчасового безмитного ввезення устаткування й матеріалів, необхідних для здійснення бу дівництва та інших робіт. Такі товари мають бути вивезені після завершення робіт. Ця гарантія забезпечує виплату мита, якщо устаткування не буде вивезене в обумовлені у відповідному кон тракті строки.

Гарантія належного виконання контракту передбачає виплату банком-гарантом певнтіх коштів з метою забезпечення виконання контракту. Умовою, згідно з якою контракт набирає чинності, є подання підрядчиком виписаного банком сертифіката гарантії належного виконання контракту. Розмір такої гарантії може до сягати 50 % вартості укладеного контракту (за підрядними робо тами). Призначення й розміри платежів у межах цього виду гарантії залежать від умов контракту, які, у свою чергу, визначаються особливостями проекту та контракту, нормами застосовуваного права та порядками. Зазначену гарантію застосовують для штраф них платежів, відшкодування наперед оцінених і фактично по несених збитків, покриття витрат на ліквідацію недоробок тощо. Для забезпечення таких платежів, як штрафні неустойки, відшко дування наперед оцінених збитків, застосовують безумовну гаран тію; для інших платежів (де потрібно підтвердження збитку й визначення його розміру) гарантія може бути умовною, тобто та кою, що потребує підтверджувальних документів.

Гарантії, які видають банки, дорогі; вони збільшують вартість контрактів і проекту. Особливо це стосується гарантії належного виконання контракту. З огляду на це часто застосовують альтер нативні методи захисту інтересів замовника, наприклад депону вання коштів підрядчика (постачальника) на спеціальному рахун ку. Застосовують депонування як альтернативу  іншим  видам банківських гарантій. Крім того, допускається також депонування цінних паперів (зокрема, акцій компанії-підрядчика).

Альтернативою зазначених інструментів є формування замов ником фонду утримання, який поповнюють щомісяця відраху ванням певного відсотка з рахунків до сплати, запропонованих замовником. Мета таких відрахувань — сформувати резерв, не обхідний для гарантованого виконання підрядчиком його зо бов'язань. Ці відрахування виконують також роль запобіжного заходу (не переплатити підрядчику на ранніх стадіях робіт). Най частіше розмір фонду утримання (максимальний розмір наприкін ці періоду формування) становить 3—10% вартості контракту. У контрактах мають бути чітко обумовлені мета, розмір і поря док утримань, а також строки повернення фонду підрядчику. За звичай утримані кошти повертають у день завершення контракту чи здачі об'єкта в експлуатацію. Іноді одну частину коштів фон ду (наприклад 50 %) повертають після завершення контракту, а іншу (50 %) — після здачі об'єкта в експлуатацію. Контракти передбачають також можливість утримання замовником частини контрактної ціни після отримання товару чи запуску об'єкта. За звичай замовник утримує 5—10 % вартості контракту протягом 6—24 місяців після запуску об'єкта, щоб переконатися, що об'єкт функціонує нормально. Як правило, достатньо одного року для того, щоб виявити можливі дефекти, зумовлені якістю матеріалів .і кваліфікацією підрядчиків. Важче виявити дефекти, породжені помилками у проектуванні. Якщо за проектування відповідає підрядчик, то замовник найчастіше домагається продовження га рантійного періоду (іноді до 3 років).

В окремих випадках альтернативою банківської гарантії вико нання контракту є поручництво. Видає гюручництво фірма гарант. Це зобов'язання фірми-гаранта виконати підрядний конт ракт самостійно або із залученням інших фірм. Таке поручництво оформлюють у вигляді тристоронньої угоди між замовником, підрядчиком і фірмою-гарантом. Фірмі-гаранту виплачується го норар у розмірі 0,3—1,5% вартості контракт}'. Такі контракти найчастіше застосовують західні фірми, зайняті в державному будівельному секторі [67].

Альтернативним засобом забезпечення інтересів замовника може бути майно підрядчика у формі застави чи утримання. У підрядному контракті може обумовлюватись, що замовник має право розпоряджатися засобами виробництва, доставленими на будівельний майданчик підрядчиком. У разі виявлення істотних порушень замовник має право замінити підрядчика, передавши устаткування й матеріали новому підрядчику. Складність засто сування зазначеного інструменту зумовлюється такими обстави нами: устаткування підрядчик може орендувати або придбати на умовах оплати в розстрочку, воно може бути також малоліквід ним, з великим відсотком зношення тощо.

Резервні фонди. До основних методів захисту замовника про екту від ризиків належить формування резервних фондів на по криття непередбачених витрат (самострахування). Це може бути об'єднаний фонд, сформований кількома учасниками проекту. Зазвичай засоби фонду відповідають непередбаченим витратам, закладеним у кошторисі й бюджеті проекту. Визначення розміру фонду і відрахувань на його формування базується на врахуванні трьох типів непередбачених витрат: ресурсних, грошових і конт рактних. Перший тип витрат породжується неточністю (або по милками) у проектній документації розрахунків очікуваних ви трат сировини, енергоносіїв, матеріалів, робочої сили та інших ресурсів (у фізичних одиницях). Зазвичай у проектно-кошто рисну документацію закладають ресурсний резерв у розмірі 10 % — грошові непередбачені витрати, пов'язані з можливим ін фляційним подорожчанням усіх статей витрат на реалізацію проекту. З огляду на такі непередбачені витрати доцільно враховува ти нерівномірність інфляційного подорожчання за окремими статтями витрат. Контрактні непередбачені витрати можуть ви никати через відсутність у розробників і замовника проекту точ ної інформації навіть не про майбутні, а про поточні ціни за окремими позиціями проектного кошторису (особливо щодо кон трактів на постачання складних машин і устаткування, будівництво нетипових об'єктів, окремі види консалтингових послуг, то му що виробники і підрядчики намагаються тримати в суворій таємниці умови контрактів, і насамперед щодо цін).

Визначення розміру резерву на покриття непередбачених ви трат за окремими їх групами і за проектом загалом потребує ве ликого досвіду та кваліфікації: завищення розміру резерву може спричинити істотне подорожчання проекту, а заниження може виявитися надто небезпечним. Зазвичай розмір резерву ви значають на основі аналогій і досвіду реалізації подібних проектів.

Страхування. Будь-який контракт (на постачання інвестицій них товарів, виконання підрядних робіт, надання консультацій них послуг) містить розділ (статтю) з питань страхування. Найбіль шою мірою стандартизовано контракти на постачання інвести ційних товарів  (машин, устаткування,  транспортних  засобів).

Умови страхування в них визначені чітко. Меншою мірою стан дартизовано щодо умов страхування підрядні контракти.

У розділі про страхування в контракті .на постачання інвести ційних товарів містяться такі основні дані: обсяг страхування. перелік видів ризиків, визначення понять «страхувальник» та «вигодонабувач» (бенефіціар). У разі постачання устаткування та інших інвестиційних товарів вони страхуються від ризиків ушко дження чи втрати при транспортуванні. Обов'язки постачальника й замовника щодо страхування вантажів визначаються базисними умовами постачання. Сплачувати пов'язані зі страхуванням ви трати може як замовник, так і постачальник, але в кінцевому під сумку ці витрати бере на себе замовник.

Класифікацію базисних умов постачання наведено у словнику термінів «Інкотермс», виданому Міжнародною торговельною па латою (МТІ7), Усі терміни в ньому розподілені на чотири катего рії — групи. До групи «Е» входять умови (ОТ), відповідно до яких покупець одержує готовий товар на складі (заводі) продав ця. Покупець бере на себе всі витрати й ризики, пов'язані з до ставкою товару від складу продавця до пункту призначення. До групи "«і7» належать умови, згідно з якими продавець зо бов'язаний доставити товар до транспортних засобів, зазначених покупцем (РКА — товар доставлений перевізнику, РАС-— доста влений до борту, ГОВ — завантажений на борт). До групи «С» в-ходять умови, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на, перевезення, проте не відповідає за втрату чи ушко дження товару, а також за додаткові витрати, пов'язані з подіями. що відбуваються після відвантаження чи відправлення товару (СГК, СІГ, СРТ, СІР). До групи «О» зараховують умови, згідно з якими продавець бере на себе ризики й витрати, пов'язані з до ставкою товару до пункту призначення {ВАГ, ПЕС, ПЕК, ВВР).

Договір зі страховою компанією (страхувачем) укладає стра хувальник на користь покупця (замовника проекту) або конкрет ного одержувача товару (наприклад генерального підрядчика). Якщо в момент страхування одержувач товару ще не відомий, то страховий поліс може бути виписаний на пред'явника чи індосо ваний (тобто переданий особі, до якої перейшли права на товар). Індосування може бути іменним, коли на страховому полісі ро биться напис, що засвідчує особу, якій передається поліс, і блан ковим (без зазначення особи) — на пред'явника. Однією з умов контракту є зобов'язання постачальників подавати покупцям страхові поліси в комплектах документів, запропонованих для оплати поставленого товару. Найчастіше страхування, що перед бачається в контрактах на постачання товару, належить до кате горії страхування вантажів.