Укладання угод на біржових торгах: методи, форми та процеси

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ 

Інститут  вищої кваліфікації

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики 
 
 

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку»

на тему: «Укладання угод на біржових торгах: методи, форми та процеси» 
 

Слухача 1 року навчання

Центру післядипломної освіти та

магістерських програм

Спеціальності 8.050108 «Маркетинг на ринку товарів та послуг»              Галби Ігоря Володимировича

                                                                                                                                               (П.І.Б) 
 
 

Науковий керівник  -                                                                                        Григорчук Тарас Васильович                                                                         

  ………………….                                                                                                                 (П.І.Б) 
 
 

КИЇВ 2011

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

Біржова торгівля. Основні поняття…………………………………………………4

Біржова торгівля в Україні………………………………………………………...11

Аналіз діяльності бірж в Україні. Основні проблеми та шляхи їх вирішення....17

Висновок…………………………………………………………………………….25

Список використаної літератури…………………...……………………………...27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

          Біржова торгівля є універсальним  механізмом ринкової організації,  масштабом використання якого  можна вимірювати стан розвитку  економіки країни. Основні правові  норми і принципи, на яких ґрунтується  біржова торгівля, не зазнали  суттєвих змін протягом усього  періоду новітньої історії людства.  Змінювалися і продовжують змінюватися  лише форми її провадження,  пов'язані з глобальною економічною  інтеграцією, постійним  прогресом інформаційних технологій та засобів ділової комунікації.

          До окремих правових проблем укладання та виконання біржових угод зверталися вчені: О.А. Беляневич, Т.В. Боднар, О.М. Вінник, К.Б. Дудорова, В.В. Луць, В.С. Мілаш, Л.О. Панькова, Ю.В. Чижмарь, А.С. Чуркін, В.С. Щербина та інші, однак комплексне дослідження питань укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання не проводилося.

Таким чином, вищенаведене вказує на актуальність та доцільність  розвитку даної теми.

          Метою дослідження теми є обґрунтування напрямків удосконалення правових засад укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання, підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, визначення ролі держави в становленні та розвитку біржового товарного ринку в Україні шляхом проведення якісного та кількісного аналізу результатів біржової торгівлі та обґрунтування напрямків її подальшого розвитку.

          Для реалізації зазначеної мети  мають бути вирішені наступні  завдання:

- уточнення визначення  поняття біржової угоди як  виду господарського договору, особливостей  і місця біржових угод серед  інших видів господарських договорів,  аналіз вимог законодавства щодо  змісту та форми біржових угод  та правових наслідків у разі  їх порушення; 

- виявлення особливостей  біржових торгів, а також порядку  укладання біржових угод на  товарній біржі, уточнення правового  статусу суб’єктів господарювання, які мають право на укладання  біржових угод на товарній  біржі;

- дослідження  способів забезпечення належного  виконання біржових угод, підготовка  пропозицій щодо створення відповідної  системи гарантій виконання своїх  обов’язків сторонами таких угод;

- узагальнення  законодавчого досвіду інших  країн з організації і регулювання  укладання біржових угод на  товарній біржі та їх виконання,  підготовка відповідних змін  та доповнень до законодавства  України. 

          Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання.

          Предметом дослідження є господарсько-правові аспекти укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання. 
 
 

Розділ 1

Біржова торгівля. Основні поняття

          Біржа як економічна категорія  відображає сукупність економічних  відносин постійно функціонуючого  ринку, на якому концентрується  інформація про той чи інший  товар (попит і пропонування, якісні  характеристики тощо), відбувається  його купівля-продаж за зразками, формуються ціни, а також здійснюється  торгівля цінними паперами та  іноземною валютою. 
          Поняття "біржа" спочатку тлумачилося трояко: 
а) як великий торговельний центр середньовічного міста, що розміщувався в досить великому будинку й на примітному місці; 
б) як проміжок часу для торгів, зборів, зібрання купецтва, пошуку партнерства і визначення ціни; 
в) як самі зібрання купецької гільдії та будинки, де вони відбувалися.

          Біржові угоди укладають члени  бірж особисто або через повноважних  представників і брокерів. Вони  вважаються укладеними з моменту  їх реєстрації на біржі. Зміст  біржових угод (за винятком найменування  товару, кількості, ціни, місця і  строку) розголошенню не підлягає. Ця інформація може надаватися тільки за письмовою вимогою органів слідства і суду. Основними видами біржових угод є: взаємна передача прав та обов'язків щодо реального товару; укладання угод реального товару з відстрочкою строку його поставки (форвардні угоди); взаємна передача прав та обов'язків щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару (ф'ючерсні угоди); уступка прав на майбутню передачу прав та обов'язків щодо біржового товару або контракту на поставку біржового товару (опціонні угоди), а також інші угоди щодо біржового товару, контракту або прав, установлених правилами біржової торгівлі. 
          Угода вважається укладеною з моменту її оформлення та реєстрації згідно з прийнятим порядком на біржі, але вона не може укладатися від імені й за рахунок біржі. Історично так склалося, що механізм функціонування бірж строго регламентований. Установлюються регулярність і дата проведення торгів, місце укладання угод (біржовий зал) тощо. 
          У світовій практиці склалися чотири основні види біржових угод: 
1. Угоди на наявний товар з пред'явленням його чи товарних зразків на місці. Такі угоди нині переважають на всіх біржах. Вони укладаються: а) за умов попереднього огляду товарів (за зразками, стандартами, обумовленою середньою чи стандартною якістю товару); б) на товар, який на час торгів виставлений на біржі, знаходиться на її складах або очікується його прибуття до закінчення біржового зібрання; в) на товар, який на час торгів знаходиться в дорозі; г) на відвантажений чи готовий до відвантаження товар. 
2. Форвардні угоди - це угоди із зобов'язанням поставити реальний товар в майбутньому. Контрактом обумовлюються кількість і якість продукції, час і місце поставки. Форвардні поставки й угоди щодо них мають бути найпоширенішими, бо вони найповніше відповідають інтересам учасників контрактів. Як. правило, це - угоди з наперед заданими умовами і попереднім замовленням, а також контракти, які мають нестандартний характер і які не перепродаються на біржі. 
3. Термінові угоди (ф'ючерсні) - це угоди із зобов'язаннями поставити товар, заздалегідь обумовлений за всіма параметрами, котрий вироблятиметься в майбутньому. Ф'ючерсні контракти укладаються на двосторонній основі, коли покупець зобов'язується прийняти, а продавець - поставити конкретний товар за певною ціною на визначену майбутню дату. На відміну від інших строкових угод, ф'ючерси - стандартизовані за кількістю та якістю товарів. Торгівля ними ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного проголошення пропонування на купівлю та продаж. Це прискорює і полегшує процес прийняття рішень, а виграш чи програш визначається співвідношенням цін купівлі і продажу. Якщо контракт не закритий до офіційного строку поставки, то клієнт зобов'язаний виконати своє зобов'язання, тобто поставити чи оплатити товар контрагенту, якого добровільно визначає біржа з числа учасників торгів. Звичайно, у випадках фінансових ф'ючерсів фізична поставка не здійснюється. Остаточна ліквідація контракту тут відбувається шляхом зменшення чи збільшення додаткової маржі в останній день торгівлі. Іншими словами, клієнт просто переводить свій програш кліринговій палаті чи, навпаки, отримує від неї виграну суму.

          Сукупний ризик зриву біржових  угод (опціонні, ф'ючерсні, ризики  помилок біржових брокерів) проявляється  в двох аспектах: по-перше, ризик  недопоставки товару, а по-друге  - затримки поставок чи поставок  неякісного товару. Далі визначається  розмір відповідальності страхівника  за покриття збитків до певного  розміру за рахунок спеціально  створених резервно-страхових фондів, що називається франшизмом. Розмір  франшизму за всіма видами  ризику, як правило, становить  5% від страхових сум з кожного  виду ризику. У 1992-1994 рр. через  складні обставини в економіці  і фінансах обов'язковою умовою  розрахунку за товар на біржі  була стопроцентна передоплата. 
4. Досить близькою до страхового договору за своєю суттю є угода з опціоном. Це також оптовий контракт страхувальника (покупця опціону), за який він отримує певну суму (премію). Головною перевагою опціону є лімітований ризик і потенційно необмежена доходність. Сплативши невелику суму, можна одночасно застрахуватися від втрат і отримати досить відчутний прибуток. Більше того, якщо ринкова ціна відхиляється від нормального стану, то отримувач опціону може скоротити свої збитки, своєчасно перепродавши контракт. Наприклад, якщо інвестор А купив європейський колл на одну акцію компанії АБС строком на 6 місяців за ціною виконання 50 доларів і виплатив премію 4 долари, а поточна ціна акцій на той час також була 50 доларів, то, заплативши 4 долари премії, він купив право придбати акцію за ціною 50 доларів. За умови, що ринкова ціна після завершення строку опціону сягнула 60 доларів, інвестор, продавши опціон за цією ціною, отримує доход від опціону в 6 доларів. 
          Механізм ф'ючерсної торгівлі включає такі дії: 
1. Брокерська контора (фірма) отримує наказ клієнта купити (продати) ф'ючерсний контракт і виконує його через свого представника в операційному залі. 
2. Угода реєструється на ім'я брокерської фірми - члена клірингової палати. 
3. Проти незакритого на кінець біржового дня контракту брокерська фірма переводить на рахунок у кліринговій палаті гарантійний внесок (початкову маржу), розміри якої встановлюються біржею, виходячи з ринкових характеристик товару. 
4. На кожен наступний торговий день розмір внеску переглядається, виходячи з відхилення офіційної ціни закриття від контрактної. 
Внаслідок щоденного "приведення до ринкової ціни" брокерська фірма або перераховує додаткову (варіаційну) маржу, або знімає з рахунку вільний залишок, що перевищує потрібний мінімум покриття. За таким же принципом здійснюються відносини між брокерською фірмою та клієнтом. 
5. Ф'ючерсний контракт можна в будь-який день закрити через укладання оберненої (офертної) угоди. Наприклад, покупець ф'ючерса може закрити своє зобов'язання перед кліринговою палатою шляхом продажу аналогічного типового контракту. 
          Розвиток цих та інших біржових угод веде до того, що біржа перестає виконувати функцію обміну наявного товару, проте зберігає функцію ціноутворення, або "відкриття" ціни. Тому вся сукупність ф'ючерсних контрактів, що обертаються на біржі, являє собою ніби дзеркальне відображення сукупності наявних або за певних умов готових до висунення на ринок товарів. Таким чином, ф'ючерсні контракти дають можливість: 
а) зосередити попит та пропонування на даний товар в єдиному центрі незалежно від руху фізичного товару; при цьому ф'ючерсні біржі перетворюються в певні центри цінових сигналів. Так, невипадково контракти інофірм з радянськими постачальниками 3-5 разів перепродавалися на біржах Заходу, тому на час поставки ціна товарів зростала в 5-10 разів; 
б) ціни, встановлені ф'ючерсною біржею, слугують добрим орієнтиром, відправною опорою для ринків фізичного товару; 
в) механізми ф'ючерсних торгових угод забезпечує страхування від цінового ризику. 
          Ось чому за всієї нерозвинутості вітчизняного ринку цінних паперів вже нині доцільно організовувати ф'ючерсну торгівлю. 
          Слід зауважити, що біржові угоди купівлі-продажу з економічної точки зору поділяються на угоди, пов'язані з розміщенням капіталу з метою одержання дивіденду, відсотка тощо, та угоди, розраховані на спекуляцію, тобто отримання "баришу". Спекулянт розраховує продати товар або цінні папери дорожче, ніж купив, або ж купити дешевше, щоб потім продати дорожче. Термін "спекулянт" вживається тут не в розумінні ще недавньої нашої кримінальної термінології, а виключно як поняття, що в усьому світі виражає нормальний зміст біржових операцій. Термін "спекуляція" (в первісному розумінні "споглядання") використовується для означення біржових угод купівлі-продажу різного роду цінних паперів з метою отримання курсової різниці. 
          У країнах з ринковою економікою біржова спекуляція доступна кожному громадянинові і суб'єктові господарського життя. Тут ніхто не має ніяких переваг над рештою учасників біржових торгів, кожен однаково .ризикує, прагнучи передбачити майбутні зрушення у кон'юнктурі ринку і в цінах. А коливання цін тут відбувається постійно, тому що в цьому процесі задіяні як об'єктивні причини, зокрема зрушення у виробництві й споживанні, так і суб'єктивні, зумовлені грою біржових спекулянтів. Експерти вважають, Щ° вкладені гроші в будь-який товар, що котується на біржі, приносить подвоєння вкладених коштів лише за 1,5-2 місяці. 
          Біржовою операцією називається угода між членами біржі щодо купівлі-продажу, поставки та обміну товарів, допущених до обігу на товарній біржі, і зареєстрована не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Вони регламентуються відповідними правилами, затвердженими загальними зборами членів товарної біржі або органом, що ними уповноважений. Правилами визначається: строк і місце проведення біржових операцій; порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі. 
          Укладання та виконання біржових угод вимагає здійснення певних біржових операцій, які поділяються на такі види: 
1. Операції за готівку (касові), коли обидва контрагенти (продавець та покупець) виконують прийняті на себе зобов'язання негайно при укладанні угоди. Іноді допускається певна відстрочка виконання угоди на другий, третій, четвертий день, а на Паризькій біржі - навіть тиждень. Операції з готівкою абсолютно переважали колись і досить поширені нині. У разі купівлі-продажу цінних паперів касові операції здійснюють, як правило, не маклери чи ділери, а інвестори, які заінтересовані у довгострокових вкладеннях свого капіталу. 
2. Строкові операції - це біржові операції, які згідно з відповідними угодами здійснюються у визначений час. Частка і роль їх у ринковій економіці зростає. На відміну від касових вони пов'язані з угодами кредитними (в США їх називають угодами з маржею). Строкові операції використовуються для збільшення попиту на цінні папери чи надмірного підвищення їх курсів. Коли ж курси акцій з маржею починають падати, то це дає змогу брокерам вимагати від клієнтів додаткових сум грошей, бо тоді виникає загроза несвоєчасної сплати отриманої від банку позики. 
          Виконання договору називається ліквідацією. День ліквідації встановлюється не учасниками угоди, а за існуючою традицією. Якби цього не було, то ліквідації відбувалися б щоденно, що вносило б напруженість у функціонування бірж і відбивалося б на цінах. Ось чому на всіх біржах день ліквідації особливий. Як правило, це - останній торговий день місяця. Іноді він збігається із серединою місяця. 
3. Операції "на різницю". В їх основу покладено розрахунок на отримання додаткового доходу внаслідок підвищення або пониження курсів та цін. Такі операції не матимуть спекулятивного характеру лише тоді, коли вони набудуть цивілізованих форм, тобто здійснюватимуться на законних підставах. 
4. Операції з преміями. Це - строкові операції, в яких одному контрагенту за відповідну плату (премію) надається право відмовитися від виконання угоди (або її частини). При цьому той, хто платить премію, може: а) цілком відмовитися від договору; б) виконати взяті зобов'язання на свій розсуд у той або інший строк, протягом певного періоду, але повністю відмовитися від договору не може; в) у момент ліквідації вимоги платити за більш високим, що встановився, курсом або самому за нижчим курсом поставити, продати товар. 
Звичайно, є й інші строкові угоди, які дають право відмовити від виконання певної частини контракту, прострочити виконання угод, які називаються репорт і депорт. Репорт - продаж Цінних паперів на певний строк банку з правом викупу їх після Цього строку за вищим курсом. Депорт - біржова угода, яка украється спекулянтами, що "грають" на пониження з метою отримання курсової різниці. 
          Ці та інші принципи цілком слушні для нас. Лише відсутністю біржового законодавства можна пояснити намагання кожної біржі виробити власну схему діяльності, свої особливі правила проведення торгових операцій, віднайти свій специфічний товар, налагодити мережу представництв на біржах інших регіонів країни, обмінюватися брокерськими місцями і залучати як фундаторів представників інших бірж. Значні розбіжності й у статутах біржових товариств, у порядку та умовах біржових угод. Мають місце і значні коливання цін на один і той же товар. 
 
 

Розділ 2

Біржова торгівля в Україні

          Нерозвиненість біржової торгівлі  впливає на капіталізацію і  ліквідність ринків цінних паперів  у цілому, позбавляючи підприємства  можливостей для залучення фінансових  ресурсів через механізми ринку  капіталів, змушуючи звертатися  лише до системи банківського  кредитування, а слабка концентрація  торгівлі цінними паперами та  іншими фінансовими інструментами  на регульованих ринках ставить  під сумнів наявність в країні  систем ціноутворення, здатних  визначити справедливу вартість  фінансового ресурсу.

          Цілісності біржової торгівлі  заважає також слабка взаємодія  бірж з системами виконання  та гарантування біржових угод. Технологічна відокремленість біржової  торгівлі від Національної депозитарної  системи створює труднощі як  для інвесторів та учасників  ринків, так і для держави в  цілому. Також  перешкоджає існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних та фінансових витрат учасників ринків та власників цінних паперів, системних та операційних ризиків.

          Аналіз біржової торгівлі в  Україні за останні роки свідчить  про наявність низки проблем  при укладанні та виконанні  біржових угод, які зумовлені  станом законодавства щодо таких  відносин. Передусім це стосується  відсутності необхідного правового  забезпечення укладання таких  біржових угод, як ф’ючерсні та  опціонні. Так, сьогодні кількість  укладених ф’ючерсних угод на  товарних біржах України орієнтовно  дорівнює 1–2 відсоткам загальної  кількості укладених біржових угод, тоді як на провідних товарних біржах західних країн Європи 96–98 відсотків становлять саме ф’ючерсні угоди. Крім того, кожен третій форвардний контракт, укладений на товарних біржах України, був невиконаний. Серед зазначених причин та інших проблем укладання та виконання біржових угод є відсутність належних гарантій виконання біржових угод з боку товарної біржі як організатора біржової торгівлі та недосконалість правового забезпечення їх виконання.

          Сучасну біржову торгівлю в  Україні процеси консолідації  та універсалізації не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність  біржових ринків і відсутність  необхідних для їх розвитку  ресурсів. Конкурентну боротьбу  виграють ті, хто має менш жорсткі  правила і „гнучкіший" етичний  кодекс. Це треба змінювати на  рівні державної політики, формуючи  національну біржову систему.