Сучасні проблеми регіонального розвитку транспортного комплексу України

     В цілому незадовільний технічний  стан морських та річкових суден і  авіаційної техніки, недостатня їх кількість, недосконала інфраструктура водного і повітряного транспорту, про що вже мовилось вище.

     Саме  на усунення цих недоліків мають  бути спрямовані кошти державного і  місцевих бюджетів, іноземні інвестиції, приватний капітал, які будуть мобілізовані для реорганізації транспортного комплексу в період структурної перебудови української економіки.

      Висновки 

           Поєднання взаємопов'язаних видів  транспорту, які задовольняють потреби  господарства й населення у  перевезенні вантажів та пасажирів, утворюють своєрідну систему країни.

     Вона  утворена лінійними елементами (шляхами  сполучення всіх видів транспорту), точковими (пунктами зосередження вантажо-розвантажувальних  робіт), рухомим складом (автомобілями, тепловозами тощо), службою перевезень. Серед точкових виділяють транспорті пункти (залізничні станції, річкові пристані, річкові і морські порти, автостанції, аеропорти) і вузли (місця сполучення різних чи однакових шляхів).

           Основними факторами, що впливають на процес формування системи є соціально-економічні, природні, історичні та інші. Передусім галузевий склад транспорту, густота шляхів зумовлюються рівнем розвитку господарськогоَ і спеціалізацією території. Залежить транспорт і від економіко-географічного положення району (центрального в країні чи прикордонного). Важливу роль у формуванні системи відіграє густота населення, людність населених пунктів, маятникові міграції. З природних умов найбільше впливає рельєф і клімат. Особливо залежить від клімату авіаційний транспорт, менше – водний і сухопутний. Вплив природних умов з розвитком науково технічного прогресу поступово зменшується.

           Транспортна політика держави являє собою комплексну програму дій за різними програмами діяльності транспортно-дорожнього комплексу (ТДК), включаючи його технічну модернізацію, адаптацію до ринкових умов господарювання, інституціональні перетворення у сфері форм власності, економічних відносин, системи управління, інтеграції до європейської та світової транспортної систем, кадрової та соціальної політики, економічної безпеки держави тощо.

           За останні роки суттєво посилилися  тенденції глобалізації економіки,  у зв'язку з чим підвищилися  темпи зростання транснаціональних потоків на напрямках, що пов'язують Західну Європу з Східною, з країнами Азіатського континенту, Тихоокеанського басейну, Африки. Саме це вирішальною мірою визначає нині транспортну політику країн ЄС, інших держав Європи, стратегічним напрямом якої став розвиток трансєвропейських комунікацій

     В цілому формування і розвиток національної транспортної системи України потребує ефективного державного регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами: створення ринку транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств. Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список використаної літератури 

     1) Заставний Ф.Д. Географія України.

     2) „Розміщення продуктивних сил України”,П. Качан, М. О. Петрига, М. О. Ковтонюк та ін

     3) „Соціально-економічна геграфія України” за ред. проф. Шаблія О.І.

     4) Транспорт України [залізничний, річковий, морський, повітряний] // Енциклопедія українознавства.

     5) „Географія України”, П.О.Масляк, П.Г.Шищенко

     6). Соціально-економічна географія України: Навч. посібник / За ред.. проф. Шаблія О. І. Вид. друге, перероб. і доп. – Львів: Світ, 2000.

     7). Дейнека О.Г. Розміщення продуктивних сил України. – Х.: Олант, 2001. – 120 с. 

     8). Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. – К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2000. – 216 с.