Сучасні проблеми регіонального розвитку транспортного комплексу України

     Зміст 

Вступ. 3

1. Коротка характеристика транспортної системи України. 4
2. Залізничний транспорт. 7
3. Автомобільний транспорт. 10
4. Морський транспорт .13
5. Річковий транспорт. 17
6. Повітряний транспорт. 19
7. Трубопровідний транспорт 21
8. Міський транспорт. 23
9. Проблеми  та перспективи розвитку транспортного комплексу 25

Висновки. 28

Список використаної літератури 30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

              Транспорт – одна з галузей матеріального виробництва України. Транспорт – найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та реґіонами.

     Він впливає на розвиток господарства і  як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. Важливість транспорту полягає в тому, що він забезпечує зв'язки між галузями, підприємствами, регіонами країни, зарубіжними державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв'язки щодо постачання сировини і продукції. Велика роль транспортної галузі у підвищенні рівня життя населення. Зайнято у транспорті близько 9.4% працюючих у господарському комплексі України. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. Всього у світі в системі транспорту працює понад 100 млн чол.

     Мета  роботи: розкрити сучасні проблеми транспортного комплексу.

     Об’єкт дослідження: транспортний комплекс України.

            Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах. 

      1. Коротка характерисика транспортної системи України 

     Транспортний  комплекс – це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих, допоміжних підприємств і організацій на певній території.

     Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвинутіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об’єкта території(міста, промислові підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і подальший розвиток господарства певної території. Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов’язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається певна кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому, особливо за сучасної ситуації, найдоцільніше розміщувати господарські об’єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями в більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це – транспортні вузли. Тут виникають порівняно кращі можливості для постачання промислових підприємств сировиною, матеріалами, заготовками, а також для збуту готової продукції, що досягається узгодженою роботою різних видів транспорту і доцільним розподілом вантажопотоків між ними.

             Транспортний фактор є одним з вирішальних при розміщенні промислових підприємств.

     Сільське  господарство впливає на роботу транспорту залежно від ступеня його інтенсивності  та рівня розвитку агропромислової  інтеграції. Транспорт вивозить сільськогосподарську продукцію в натуральному та переробленому  вигляді, завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали, сільськогосподарські машини та запчастини до них. Високий рівень агропромислової інтеграції знижує транспортні видатки, бо відходи переробки сільськогосподарської продукції залишаються усередині АПК.

     Будівельна  індустрія впливає на розміщення транспорту через значні потоки вантажу, особливо при концентрації великого будівництва у визначеному районі. У цьому випадку створюється  транспортний комплекс. При розосередженому  будівництві галузь користується послугами місцевого транспорту. При лінійному будівництві (дороги, трубопроводи) працює відповідний відомчий транспорт.

     Безпосередньо з транспортом пов’язані зовнішня та внутрішня торгівля. Обсяг вантажообігу з іншими країнами залежить від економічних стосунків з цими країнами. У внутрішній торгівлі цей вантажообіг залежить від багатьох факторів: територіальної організації торгівлі, особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздрібного товару та ін.

     У процесі виробництва продукції  та обміну нею між окремими державами, реґіонами, містами складаються  транспортно-економічні зв’язки, які  проявляються у вантажопотоках. Головним у вивченні транспорту є встановлення основних направлень вантажів та пасажирів, виявлення нераціональних перевезень та оптимального поділу вантажів між окремими видами транспорту. Докладний аналіз зв’язків дозволяє дати наукові рекомендації щодо раціонального розміщення підприємств і галузей господарства.

     Транспортно-економічні зв’язки розрізняють за видами транспорту, вантажами, розмірами території. Вони можуть бути міжнародними, міжреґіональними та внутрішніми.

     Про роботу транспорту можно судити за його вантажооборотом, який вимірюється  тонно-кілометрами і пасажирооборотом, який вимірюється в пасажиро-кілометрах. Вантажооборот – це кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань, пасажирооборот – це кількість пасажирів, що перевозиться за певний період на певну відстань.

     За  оцінками експертів коефіцієнт транзитності України є одним з найвищих в світі. Геостратегічне положення між країнами Європи, Азії та Близького Сходу дозволяє їй бути вигідним транзитним мостом для перевезень товарів та пасажирів. Але щоб скористатися з цього ресурсу потрібно мати добре розвинений транспортний комплекс, високий рівень розвитку транспортної мережі, висока якість транспортних послуг, регулярність перевезень, швидкість, збереження товару та провадити відповідну державну політику. Прикладом того, яку вагу можуть мати доходи від транзиту є той факт, що біля ¼ ВВП Латвії становлять саме доходи від транзиту.

     В Україні розвинуті всі види сучасного  транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний, електронний. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Залізничний транспорт

            Залізничний транспорт - одна з важливих базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвиткові та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

     Залізниці у взаємодії з іншими видами транспорту своєчасно і якісно здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, забезпечують безпеку руху, розвивають сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення.

            Перша залізнична магістраль на території України Львів-Перемишль була прокладена в 1861 році. Друга – пролягала від Одеси до Балти в 1865 році. Після цього почалось інтенсивне будівництво залізниць. До 1913 року було побудовано 15,6тис. кілометрів нових ліній (нині їх близько 30 тисяч кілометрів).

            Характерною особливістю залізничного транспорту України є те, що загальна довжина залізничних колій підприємств і організацій більша, ніж довжина залізничних колій загального користування. Причина цього явища криється в значних обсягах обробки вантажів на металургійних підприємствах, заводах інших галузей промисловості.

            На 1 тисячу квадратних кілометрів території України припадає 38 км залізничних колій загального користування і 46 км колій підприємств і організацій. Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров’я, Правобережного Лісостепу та західних територій України.

           Залізничний транспорт України посідає друге місце серед інших видів транспорту за вантажооборотом. Нині на нього припадає 40,5% всього вантажообороту країни. 10 років назад цей показник перевищував 51%. На закордонні перевезення припадає лише 14%.

           Залізничні магістралі з’єднують  в одне ціле окремі райони  країни з різною спеціалізацією  господарства, внутрішні території  з портами й іншими країнами, великі промислові центри з сільськогосподарськими зонами і місцями відпочинку та лікування.

           Серед внутрішньодержавних залізниць  найбільше значення мають лінії  Донбас – Кривий Ріг, по  яких в одному напрямі рухається  коксівне вугілля, а у зворотному  – залізорудний концентрат. Важливе господарське значення мають магістралі  південного напряму Харків -    Севастополь і Львів – Одеса. Найбільші Центри України сполучає залізниця Харків – Київ – Львів. Магістраль Харків – Дніпропетровськ – Херсон дає вихід великим промисловим центрам Харківщини і Дніпропетровщини до портів Чорного і Азовського морів. Значною вантажонапруженістю в Україні відрізняються окремі ділянки залізниць: Харків – Дебальцеве – Долинська, Хутір-Михайлівський – Ніжин – Київ – Козятин, Здолбунів-Львів-Чоп. Основними вантажами, що перевозяться є вугілля, залізна руда, сира нафта, будівельні матеріали, мінеральні добрива, с/г продукція, вироби металургії та машинобудування.

           Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є ті, які з’єднують Україну з її найближчими сусідами. Це насамперед Донбас – Харків – Курськ – Москва, Донбас – Валуйки – Єлець – Москва, Донбас – Міллерово – Рязань – Москва, Одеса – Київ – Москва. З Білоруссю Україну зв’язують залазниці: Харків – Брянськ – Вітебськ, Бахмач – Гомель – Мінськ, Житомир – Жлобин, Рівне – Барановичі та ін. З Польщею Україна зв’язана магістралями Ковель – Хелм і Львів – Перемишль, із Словаччиною і Чехією: Київ – Чоп – Прага, з Угорщиною: Донбас – Київ – Львів – Будапешт, з Молдовою: Роздільна – Тирасполь – Бендери – Кишинів, а також Кам’янець-Подільський – Бєльци – Рибниця.

           Залізничні магістралі різного  напряму, перетинаючись, утворюють  залізничні вузли. Найбільшими  серед них є Харків, Київ, Дніпропетровськ,  Львів, Ковель, Ясинувата, Дебальцеве, Кривий Ріг, Апостолове, Жмеринка, Знам’янка, Конотоп, Красноармійськ, Коростень та ін.

           Пасажирооборот залізничного транспорту України випереджає інші види транспорту.

     а) Морський транспорт 0,1%

     б) Повітряний транспорт 1,9%

           Перевагами цього виду транспорту є велика розгалуженість та низькі тарифи. Пропускна спроможність залізничної мережі значно перевищує поточні обсяги руху. Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс'європейські коридори: Схід — Захід, Балтика — Чорне море. Зокрема, транс'європейська залізнична магістраль Е-30, що бере початок в Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська — Львів — Київ і йде далі до Москви. Вона ж на території Польщі перетинається з швидкісними магістралями Е-59 та Е-65 і створює можливість швидкісного залізничного сполучення практично між усіма державами Європи.

     Проблемами  галузі є:

     - застарілість основних засобів;

     - невідповідність ширини колії європейським стандартам;

     - значна частина колій є не електрифікованою (більше 70%);

     - середня швидкість пересування становить 20 км/год.;

     - неможливість встановлення рентабельних тарифів на перевезення пасажирів через соціальні причини.