Система непрямого оподаткування в Україні

      Новий Податковий кодекс частково поновив для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності безпроцентний податковий кредит у вигляді відстрочки платежу з ПДВ шляхом видачі податкового векселя під час імпорту товарів в Україну. Правила й обмеження застосування вексельної форми розрахунків піддавалися багаторазовим змінам. Первісне право на видачу векселя надавалося тим суб’єктам ЗЕД, які задекларували ПДВ до відшкодування з бюджету. Пізніше дозволялося оформляти векселя лише по товарах, які ввозяться для власних виробничих потреб. Існували обмеження щодо суми ПДВ, переліку операцій і т. п. У 2008–2010 рр. застосування векселів з ПДВ під час імпорту товарів тимчасово зупинялося законами про державний бюджет. Причина – в проблемах, з якими пов’язана ця форма розрахунків, насамперед у застосуванні суб’єктами господарювання схем мінімізації податкових зобов’язань на основі векселів. Вексельна форма уразлива й з позицій захисту інтересів вітчизняного виробника, оскільки створює конкурентні переваги імпортерам. Інші суб’єкти господарювання, які придбавають сировину, матеріали в постачальників на внутрішньому ринку, не мають право на аналогічне відстрочення зі сплати ПДВ і перебувають у невигідних умовах, порівняно з імпортерами.

      Починаючи з поточного року, вексельна форма  розрахунків з ПДВ поновлена  для підприємств суднобудівної  промисловості в разі ввезення устаткування, обладнання й комплектуючих (за переліком КМУ), що не виробляються в Україні та призначені для використання в господарській діяльності.

      Податковий  вексель не може бути виданий підприємствам, що зареєстровані  платниками ПДВ  менше ніж за 12 календарних місяців до здійснення імпорту.

      Митний  орган зобов’язаний прийняти податковий вексель на суму податкового зобов’язання з ПДВ, що підлягає сплаті, зі строком  погашення на 720-й календарний  день з дати його видачі [4, c. 180-185].

      Контролюють погашення податкових векселів органи податкової служби на підставі даних, отриманих від митних органів, податкових декларацій і платіжних документів, що підтверджують сплату сум податку за погашеними векселями.

      Податковим  кодексом передбачено подальше застосування єдиного (крім нульової) податку на додану вартість зі зниженням її розміру до 17 % з 2014 р., що означає в перспективі відмову від диференційованого підходу до встановлення ставок на окремі товари, роботи й послуги. Прийняте рішення пов’язане не тільки зі збільшенням витрат на адміністрування ПДВ у разі застосування диференційованих ставок. Установлення високих ставок тільки на товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподатковування й скорочує надходження коштів у бюджет. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподатковування товарів повсякденного попиту забезпечує державі постійні й значні доходи.

      Фіскальна теорія свідчить, що оподатковування  всіх товарів за єдиною ставкою зводить  до мінімуму різного роду деформації. Установлення єдиної ставки податку значно спрощує систему адміністрування ПДВ. Теоретичні аргументи свідчать на користь однієї стандартної ставки. ПДВ із диференційованими ставками властиві недоліки:

      –  відсутність нейтральності з одночасним зниженням регресивності щодо річного доходу;

      –  товари й послуги, які обкладають різними ставками податку, не мають чіткої класифікації, здійснити її практично неможливо;

      –  розбіжності у ставках призводять до відхилення від оподатковування;

      –  знижені ставки поширюють податкову знижку і на споживачів з високими доходами.

      Європейські країни мають досвід застосування диференційованих ставок ПДВ, але висновки багатьох фінансових експертів підтверджують доцільність  застосування єдиної ставки ПДВ. Саме в цьому напрямку передбачається процес гармонізації податку в ЄС [4, c.180-185].  

      2.2.2. Регулююча функція  акцизу у нових  умовах справляння  непрямих податків 

      Акциз, як і будь-який інший податок, поряд  з фіскальною функцією має регулювання. Регулююча функція акцизу проявляється в декількох напрямках: вплив на структуру і обсяги виробництва та споживання підакцизних товарів, регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів та ін.

      Правила застосування акцизного податку  в Податковому кодексі розроблено на основі попереднього законодавства про акцизний збір, при цьому розширено перелік платників, уточнено об’єкти оподаткування, строки сплати і ставки на підакцизні товари. Деякі нововведення поширюються й на експортно-імпортні операції. Розглянемо основні з них.

      До  переліку підакцизних товарів, що існував раніше (спирт етиловий, алкогольні напої, пиво, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли) додано  скраплений газ.

      Звільняються  від акцизного оподаткування  такі операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності:

      –  експорту підакцизних товарів за межі України;

      –  ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів, у яких виявлено недоліки, для їх повернення експортеру без подальшої реалізації в Україні;

      –  ввезення підакцизних товарів в Україну, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав. У разі реалізації на митній території України підакцизних товарів (продукції), що були ввезені зі звільненням від оподаткування, акциз сплачується особами, що їх реалізують, не пізніше дати реалізації одночасно зі сплатою ПДВ;

      –  ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, якщо при цьому згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв’язку з розміщенням товарів (продукції) у митних режимах: транзиту, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення та ін.;

      –  ввезення або реалізації вітчизняних підакцизних товарів, що використовуються як сировина для виробництва інших підакцизних товарів;

      –  ввезення фізичними особами на митну територію України підакцизних товарів в обсягах, що не перевищують норм безмитного ввезення, встановлених законом;

      –  реалізації безпосередньо вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів магазинам безмитної торгівлі;

      –  ввезення на митну територію України підакцизних товарів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги та ін.

      Платниками  акцизного податку, крім виробників та імпортерів підакцизних товарів, є особи, які:

      –  реалізують конфісковані, безхазяйні підакцизні товари;

      –  порушили вимоги розміщення товарів у митних режимах «транзит», «митні склади», «тимчасове ввезення» та інші, що передбачають повне або часткове звільнення від оподаткування;

      –  порушили умови цільового використання товарів, за якими встановлено нульову ставку акцизу (наприклад, спирт для переробки на ліки, нафтопродукти, що використовуються для виробництва етилену).

      Надходження до зведеного бюджету акцизного збору з вироблених в Україні товарів за 2010 рік визначено у сумі 25 992 млн. грн., що на 8 058 млн. грн., або на 44,9% більше надходжень 2009 року (17 934 млн. грн.).

      Всього  фактичний показник надходження акцизного збору до зведеного бюджету за 2010 рік з урахуванням показників виробництва, експорту та імпорту підакцизних товарів становить 30 351 млн. грн., у тому числі:

• з вироблених в Україні товарів – 25 992  млн. грн.;
• з ввезених в Україну товарів – 4 359 млн. гривень.

      На  надходження акцизного збору із ввезених на територію України товарів впливають обсяги ввезення на митну територію України товарів, зокрема транспортних засобів та нафтопродуктів, питома вага яких в загальних надходженнях акцизного збору з імпортних товарів становить близько 80 відсотків.

      Переглянуто в бік збільшення ставки податку. Найбільшого зростання зазнали  ставки акцизу на бензин моторний - у 1,5 рази. Зростання ставок акцизів відбувається одночасно як на підакцизні товари, вироблені в Україні, так і на підакцизні товари, ввезені на її територію, що обумовлює стійку тенденцію збільшення надходжень податку до бюджету.

      Контроль  за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних  товарів, що ввозяться в Україну, під час митного оформлення здійснюють митні органи, крім випадків ввезення маркованої підакцизної продукції. Адміністрування акцизу під час ввезення тютюну та алкоголю здійснюють органи державної податкової служби [12]. 

      2.2.3. Операції з ввізним  та вивізним митом 

      У ст. 9 Податкового кодексу зазначено, що установлення і справляння мита регулюються митним законодавством. При цьому Митний кодекс та інші закони і нормативні акти з питань митної справи в частині регламентування правовідносин у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України, зараховано до складу податкового законодавства. Трансформації в митно-тарифному регулюванні не пов’язані з набуттям чинності Податковим кодексом, вони обумовлені, насамперед, членством у СОТ.

      Рис. 2.3.  Митні доходи в податкових надходженнях до державного бюджету, % (2010, 2011 – планові показники) 

      Фіскальні наслідки регулювання не можна назвати  непередбачуваними, але їх негативний ефект, підсилений зниженням обсягів експортно-імпортних операцій в останні роки, відзначився не лише на надходженні мита, але й на загальних митних платежах у структурі податкових доходів державного бюджету (рис. 2.3).

      Фактичні надходження ввізного мита до державного бюджету за 2010 рік розраховані відповідно до законодавства і визначені в сумі 8 290 млн. грн., що на 1 96 млн. грн., або на 31,0% більше надходжень у 2009 році (6 329 млн. гривень).

      Перший  досвід митного регулювання під  час входження України в СОТ  свідчить, що внутрішні економічні умови поліпшуються для одних секторів економіки й погіршуються для інших. Вступ у СОТ зумовив зниження тарифних обмежень для ввезення імпортних товарів на внутрішній ринок, що підсилило конкуренцію, яку не всі вітчизняні підприємства спроможні витримати. Однак членство в СОТ не позбавляє країну певних інструментів захисту внутрішнього ринку. Можна виділити такі напрямки реформування митної політики України в контексті приєднання до СОТ:

• митно-тарифне регулювання має бути спрямовано як на лібералізацію зовнішньої торгівлі й легалізацію «тіньових» потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника. Через те що в рамках ЄС передбачено тарифний захист для окремих секторів економіки, Україні також необхідно ввести селективні тарифні обмеження для тих галузей, які можуть зазнати найбільших утрат у процесі лібералізації ринку. Насамперед до таких галузей належать сільське господарство й машинобудування;
• з огляду на значний потенціал економіки України доцільною є модель тарифного регулювання, що передбачає формування оптимальних ринкових відносин на кожному окремому сегменті внутрішнього ринку з пріоритетом наявності на ньому національного товару. При цьому доцільно визначити критичний рівень (наприклад, 15–25 %) наявності імпортних товарів у кожному сегменті внутрішнього ринку;
• головним державним пріоритетом нині повинна стати підтримка галузей, які застосовують конкурентоздатні технології, мають високу додану вартість і є перспективними на світовому технологічному ринку. Така підтримка повинна відповідати стратегії національного інноваційного розвитку. Для її ефективної реалізації доцільно застосовувати весь спектр засобів захисту внутрішнього ринку, що активно використовуються в ЄС. Це, насамперед, митний контроль, квотування й сертифікація для обмеження імпорту неякісної продукції;
• надання державної підтримки підприємствам у придбанні іноземних ліцензій і технологій, що забезпечить можливість модернізації національного виробництва й одержання технологічних переваг на міжнародних і внутрішніх ринках.

      Таким чином,  правові умови здійснення експортно-імпортних операцій зазнали  змін, і не можна виключати їх подальших трансформацій, але важливо, щоб вони відбувалися в напряму  узгодження всіх функціональних елементів  податкової політики [7, c. 96-103].