Шпаргалка по "Финансовому рынку"

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

1. Ринок цінних паперів зазвичай розглядають як складову фінансового ринку.

Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності.

Ринок цінних паперів є  особливою формою торгівлі фінансовими  ресурсами, сутність якої полягає у  випуску та обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів складається  з двох частин — фондового ринку  та сфери обігу цінних паперів  у вигляді купівлі-продажу короткотермінових (до одного року) документів.

Ринок цінних паперів становить  доволі розгалужену сукупність суспільних відносин, включно з державним  та інституційно-правовим регулюванням їх. Він призначений для акумулювання капіталу з подальшим його перерозподілом у вигляді інвестицій у виробничу  і соціальну сферу народного  господарства шляхом випуску, придбання  і вільного розпорядження цінними  паперами їхніми власниками.

 

2. Валютний ринок – це сукупність конверсійних і депозитно-кредитних-операцій в іноземних валютах, що здійснюються між контрагентами – учасниками валютного ринку по ринковому курсу або відсотковій ставці.

Валютні операції – контракти  агентів валютного ринку по купівлі-продажу, розрахунку і наданні позички  в іноземній валюті на конкретних умовах (сума, обмінний курс, відсоткова ставка, період) із виконанням на певну  дату. Поточні конверсійні операції (по обміну однієї валюти на іншу), а  також поточні депозитно-кредитні операції (на термін до одного року) складають  основну частку валютних операцій.

Функціональне призначення  валютного ринку — забезпечення свободи дій власника валюти. У  процесі здійснення валютних операцій суб’єкти ринку намагаються отримати певний дохід.

Функції: 1)здійснення міжнародних  розрахунків, 2)страхування валютних ризиків;

3)регулювання валютних  курсів і диверсифікація валютних  резервів;

4)регулювання економічних  і соціальних процесів в державі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Кредитний ринок - це загальне позначення тих ринків, де існуютьпропозиція і попит на різноманітні платіжні кошти. Кредитні операції опосередковуються, як правило, кредитними інститутами (банками тощо), якіберуть в борг і позичають гроші, або рухом різних борговихзобов'язань, які продаються і купуються на ринку цінних паперів.

Отже, кредитний ринок  надає кошти для інвестицій врозпорядження підприємств і саме на ньому відбувається переміщення грошей зтих секторів економіки, де є надлишок, у ті сектори, яківідчувають в них недолік. На кредитному ринку підприємства беруть гроші вборг для фінансування своїх інвестицій; іноді підприємства дають грошіу борг, але, як правило, виробничий сектор більше бере, ніж дає.

Тому можна сказати, що одна з основних задач кредитного ринку --спрямовувати заощадження населення і вільні кошти посередницьким особамна інвестиції.

Сутність кредитного ринку  не залежить від того, який грошовий капіталвикористовується на ньому: власний або чужий, акумульований, тобто не маєзначення, чи веде банкір свою справу лише за допомогою власного капіталуабо тільки за допомогою капіталу, депонованого у нього.

 П'ять основних функцій кредитного ринку:

- обслуговування товарного обігу через кредит;

- акумуляція або збирання  грошових заощаджень (нагромаджень) підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів;

- трансформація грошових  фондів безпосередньо в позиковий  капітал та використання його  у вигляді капіталовкладень для  обслуговування процесу виробництва; 

- обслуговування держави  і населення як джерел капіталу  для покриття державних і споживчих  витрат;

- прискорення концентрації  і централізації капіталу, сприяння  утворення потужних фінансово-промислових  груп.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Ринок цінних паперів можна розділити на первинний і вторинний, залежно від часу й способу надходження цінних паперів ринку. Вперше цінних паперів є первинному ринку, відбувається продаж їх першим власникам (інвесторам). Обов'язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів і інвестори. Процес купівлі-продажу може здійснюватися як за допомогою, і без допомоги посередників. На первинному ринку емітенти шляхом продажу цінних паперів приваблюють кошти інвесторів, що використовуються реалізації запланованих комерційних цілей.

Усі наступні операції із цінними  паперами здійснюються на вторинному ринку. Але відмінність вторинного ринку цінних паперів від первинного не в тому, що первинний ринок передує вторинному, та особливо цінні папери що неспроможні з'явитися на вторинному ринку, минаючи первинний. На первинному і вторинному ринку відбуваються різні за своїй суті процеси. На первинному ринку капітали інвесторів шляхом купівлі-продажу цінних паперів потрапляють до рук емітента. На вторинному ж ринку панує перехід цінних паперів від самих інвесторів решти, а гроші за продані цінних паперів надходять колишніх власників цінних паперів. Тобто операції у вторинному ринку відбуваються й без участі емітента і надають безпосереднього впливу стан справ емітента.

Первинний і вторинний  ринки цінних паперів виконують  різні функції. Функція первинного ринку у тому, щоб дати можливість емітентам акумулювати необхідних здійснення певних інвестиційних програм кошти шляхом випуску пайових чи боргових цінних паперів. Функція ж вторинного ринку полягає, передусім, у цьому, щоб забезпечити ліквідність випущених цінних паперів, тобто можливість продажу їхньої власниками у разі потреби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс, так само, як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції.

Валютний курс виконує  низку важливих економічних функцій:

- подолання національних  обмежень грошової одиниці;

- локальна цінність грошової  одиниці перетворюється в міжнародну;

- виступає засобом інтернаціоналізації  грошових відносин;

- сприяє утворенню цілісної  світової системи грошей.

На валютний курс впливають такі фактори, як зміна обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу.

У реальній практиці міжнародних  відносин в умовах паперово-грошового  обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі.

Фіксовані курси - система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в  основі валютних курсів, що підтримуються  державними валютними органами.Гнучкі (плаваючі) курси - це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети.

Визначення курсу валют  називають котируванням, яким займаються офіційні державні органи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Державне регулювання фінансового ринку та його складових - це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.

Важливим  елементом державного регулювання фінансового ринку є правове регулювання, яке за своїм характером є загальнообов'язковим, субординаційним і ґрунтується на можливості застосування примусу.

Головним  завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фінансового ринку через встановлення необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах через непряме втручання у їхню діяльність.

Державне регулювання  ринків фінансових послуг здійснюється:

1) щодо ринку банківських  послуг — Національним банком  України;

2) щодо ринків цінних  паперів та похідних цінних  паперів — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3) щодо інших ринків  фінансових послуг — спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Основна мета державного регулювання - це здійснення державою комплексних заходів щодо:

- створення умов для  ефективної мобілізації та розміщення  на ринку вільних фінансових  ресурсів;

- захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;

- контролю за прозорістю  та відкритістю ринку;

- дотримання учасниками  ринку вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації  та сприяння розвитку добросовісної  конкуренції на фінансовому ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11.Регулювання фінансового ринку - це цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин, що складаються на фінансовому ринку, з метою впорядкування цих взаємовідносин і забезпечення захисту інтересів осіб, які беруть у них участь.

Основною  метою регулювання фінансового  ринку є забезпечення гармонізації всіх видів інтересів учасників цього ринку: індивідуальних, корпоративних, державних, а також інтересів міждержавних та інтернаціональних об'єднань. Всі інші цілі регулювання можна розглядати як похідні від зазначеної основної мети, і вони характерні для всіх рівнів регулювання.

Розрізняють чотири основні напрями регулювання фінансово ринку та його сегментів:

-Регулювання складу інструментів ринку та обсягу їхніх прав.

-Регулювання складу учасників ринку та окремих видів їх діяльності.

-Регулювання інформаційних  потоків на ринку.

-Регулювання операцій  та форм торгівлі фінансовими активами.

Важливим  елементом державного регулювання фінансового ринку є правове регулювання.

Державне  регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

1) щодо ринку банківських  послуг — Національним банком  України;

2) щодо ринків цінних  паперів та похідних цінних  паперів — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3) щодо інших ринків  фінансових послуг — спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12.Фінансові інструменти — різноманітні фінансові активи, які обертаються на ринку, є законними вимогами власників цих активів на отримання певного (як правило, грошового) доходу в майбутньому і за допомогою яких реалізуються операції на фінансовому ринку. Основними інструментами на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери.

Інструменти, що обслуговують фінансовий ринок, класифікують так.

-За видами фінансових  ринків; -За періодом обертання; За пріоритетною значимістю; За гарантованістю рівня дохідності; За рівнем ризику;

За видами фінансових ринків:

а) інструменти кредитного ринку;б) інструменти фондового ринку(цінні папери, які обертаються на цьому ринку);в) інструменти валютного ринку ; г) інструменти ринку фінансових послуг (фінансові послуги, які надаються фінансовими інституціями суб'єктам фінансових відносин — підприємницьким структурам, державі та громадянам);

д) інструменти ринку золота (срібла, платини): названі види цінних металів, які використовують з метою формування фінансових резервів і тезаврації, а також цінні папери, які обслуговують цей ринок.

Фінансові інструменти —  це засоби, що застосовуються для виконання  завдань, передбачених фінансовою політикою. Основними фінансовими інструментами є: податки та збори, види цін, грошовий капітал, фінансові ресурси, стимули, санкції, цінні папери, валюта, грошові зобов'язання, страхові поліси, кредитні договори та інші види ринкового фінансового продукту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14. Фундаментальний аналіз (англ. Fundamental analysis) — підхід до аналізу фінансових ринків на основі вивчення фінансово-економічної інформації, яка, імовірно, робить вплив на динаміку активу або фінансового інструменту.

Особливістю фундаментального аналізу є те, що його украй складно формалізувати. Звичайно, прийоми і методи цього аналізу досить об'єктивні, проте об'єм інформації і різна інтерпретація цієї інформації учасниками ринку переводять фундаментальний аналіз в розряд мистецтва.