Шляхи залучення фінансових ресурсів

Оскільки фонди прямого  інвестування працюють з компаніями вибірково, зупиняючись лише на найбільш перспективних, співробітництво з  відомим фондом позитивно впливає  на імідж компанії і свідчить про  її добрі перспективи.

Звичайно, у роботі з подібними  організаціями є свої недоліки. Фонди  орієнтуються на порівняно високу прибутковість  на інвестиції, що робить таке фінансування дорогим. Іншим істотним недоліком є тривалість процесу ухвалення рішення про купівлю акцій, що зумовлено наявністю стандартних процедур, обов’язкових для виконання під час його прийняття.

Стратегічний  інвестор

Стратегічні інвестори поступово  приходять на український ринок  і демонструють готовність вкладати кошти у розвиток компаній. Переважно  це інвестори з Росії, яким близький і зрозумілий менталітет українців, а ризики прийнятні. Російський ринок  досить насичений, і ціни на акції  постійно зростають. Тому найближчим часом  стратеги дедалі більше звертають увагу  на Україну, де є потенціал для  розвитку. Сьогодні вони роблять перші  обережні кроки в цьому напрямку. Щоправда, підприємств, з якими згодні працювати інвестори, поки не багато, та й вимоги до українських компаній вони ставлять досить високі.

Для того, щоб додаткова  емісія вважалася успішною, підприємству потрібно розмістити всі емітовані  акції. У зв’язку з цим, додаткова  емісія в більшості випадків здійснюється під реального інвестора. Це не дивно, з огляду на відсутність в Україні  повноцінного фондового ринку. Переваги при купівлі акцій стратегічним інвестором дуже серйозні. Адже це, як правило, великі компанії, що працюють у тому ж або пов’язаному бізнесі, що й емітент. Їхньою основною метою  є вихід на український ринок  або розширення своєї присутності  на ньому. Ця група інвесторів, на відміну  від фондів прямого інвестування, як правило, зацікавлена не в одержанні  прибутку від перепродажу акцій, а в довгостроковому розвитку підприємства. Відповідно, термін такого інвестування не обмежений заздалегідь. Крім того, компанія, що залучає фінанси, отримує стабільного партнера, відомого на ринку, що володіє знаннями і досвідом роботи у визначеній індустрії, а  також, ймовірно, має доступ до дешевших фінансових ресурсів, у тому числі  на ринках інших країн.

Публічне розміщення акцій 

Публічне розміщення акцій  в Україні поки що не поширене. Це зумовлено насамперед загальним  станом фондового ринку, недосконалістю законодавчого регулювання і відсутністю необхідних знань і навичок у потенційних «гравців». Гроші в Україні тримають там, де надійніше, а не там, де вигідніше. А вкладати кошти в акції традиційно вважається ризикованою операцією. Поки що всі спроби оживити фондовий ринок закінчувалися невдачею. Проте, на думку багатьох експертів, незабаром і вітчизняні підприємства зможуть повноцінно скористатися перевагами публічного розміщення акцій. А вони очевидні. По-перше, це залучення широкого кола інвесторів. По-друге, відбувається «розпилення» акцій при збереженні контрольного пакета і контролю над підприємством у руках основного інвестора. І головне: акції перебувають не в «замороженому» стані, а обертаються на фондовому ринку. Це стимулює попит і, відповідно, зростання їх вартості. Вдале первинне публічне розміщення акцій також позитивно відбивається на іміджі підприємства і відкриває можливості для наступних більш дешевих публічних емісій.

Однак для підготовки акцій  до публічного розміщення необхідне  залучення широкого кола консультантів  щодо фінансових, юридичних і податкових питань. Це потребує значних фінансових витрат. Необхідно також передбачити  витрати на проведення щорічного  аудиту і оприлюднення його результатів - як того вимагає законодавство. При  цьому зберігається ризик втрати бізнесу внаслідок скупки акцій  конкурентами. Зрештою, на сьогодні у  ситуації нерозвиненого фондового  ринку варіант залучення значних  коштів шляхом публічної емісії акцій  залишається віддаленою перспективою.

Облігації

Публічний випуск облігацій, у зв’язку з великими витратами, можуть собі дозволити лише великі, відомі та прибуткові підприємства. Невеликі компанії можуть випускати облігації  лише під реального інвестора.

Шляхом емісії облігацій  можна залучити велику суму коштів. На відміну від банків, що мають  певні обмеження суми видачі кредитів на одного клієнта, випуск облігацій  дає змогу залучити значно більші кошти на триваліший час. В Україні  ще не поширена практика випуску довгострокових облігацій, проте у світовій практиці ця перевага облігацій широко використовується. Залучити додаткові кошти шляхом випуску облігацій можна навіть не маючи ліквідної застави, користуючись лише репутацією компанії та довірою до неї. Ставки по облігаціях, порівняно з кредитами в банках, значно нижчі, а в разі зростання ринкових відсоткових ставок - відсотки по облігаціях з фіксованою дохідністю залишаються незмінними. Випуск облігацій підвищує імідж компанії, про неї дізнаються на ринку і вона виходить на інший рівень.

На відміну від емісії акцій облігації дають змогу  залучати додаткові кошти, не порушуючи  структуру акціонерного капіталу та не втрачаючи незалежності підприємства. Компанія може викупити облігації достроково, знизивши при цьому витрати на виплату відсотків.

До випуску облігацій  є певні вимоги - емісія може здійснюватися  лише за умови розміщення всіх раніше випущених акцій. Не можна випускати  облігації для поповнення чи формування статутного фонду, для покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю. Загальний обсяг емісії не повинен  становити понад 25 відсотків статутного фонду емітента.

Під час випуску облігацій  компанія бере на себе зобов’язання регулярно  виплачувати визначені відсотки. Незалежно від прибутку компанія не може їх знизити чи не виплатити.

Що необхідно знати  емітенту, перш ніж приймати рішення  про механізм та джерело залучення  коштів? Перш ніж прийняти рішення щодо способу і джерела залучення коштів компанія має сформувати стратегію і плани розвитку підприємства, ґрунтуючись на детальному аналізі поточної діяльності. Приймаючи таке рішення, варто врахувати багато факторів, серед яких - мета і завдання компанії, сума і тривалість необхідного фінансування, можливі терміни повернення коштів, можливість сплатити відсотки та інше. Залучення фінансових ресурсів - це складний процес, і для того, щоб уникнути помилок і складностей, а також залучити кошти на вигідніших для себе умовах, компанії часто використовують послуги фінансових консультантів. Емітенту, який готується до емісії цінних паперів, насамперед необхідно «відкритись». Фінансова звітність, яка надається потенційним інвесторам, має бути презентабельною, тобто емітент повинен не приховувати від ДПАУ свої прибутки, а, навпаки, постійно демонструвати їх. Це, в свою чергу, призводить до сплати високих податків. Проте прозорими мають бути не лише фінансові звіти, а й структура власників емітента. Саме це для багатьох стає серйозним бар’єром на шляху залучення коштів на фондовому ринку.

Крім того, потенційному емітенту варто пам’ятати, що «наскоком» йому не вдасться отримати дешеві кошти: акції він взагалі навряд чи розмістить, а перший випуск облігацій може виявитись  навіть дорожчим за банківський кредит. Проте довгий шлях на фондовий ринок  все-таки варто пройти. Кожен наступний  випуск обходитиметься емітенту дешевше, а кошти залучатимуться дедалі «довші». Адже інвестори призвичаюються до того, що цінні папери емітента надійні  та ліквідні. До речі, щодо ліквідності. Емітент, отримавши кошти, не повинен забувати про ті цінні папери, які обертаються на вторинному ринку, та надавати інвесторам постійну інформаційну підтримку. Отже, передумовами успішного залучення коштів на фондовому ринку є якомога більша відкритість емітента у поєднанні з високою культурою корпоративного управління.

Висновки: Кожен засіб залучення інвестицій має свої вади та переваги. Як немає ліків від усіх хвороб, так немає і універсального фінансового інструменту залучення коштів, прийнятного для всіх компаній у будь-яких ситуаціях. Підприємство, яке потребує залучення капіталу, має бути готовим до певних витрат і втрат, незалежно від інструменту, який використовуватиметься. Проте правильно обравши спосіб залучення капіталу, можна ці видатки оптимізувати та, до того ж, набувши іміджу позичальника, з яким можна вести справи, вийти на західні ринки.

Список використаних джерел:

1. Інтернет ресурс: http://www.business.if.ua/themes/business/print
2. Інтернет ресурс: http://www.ukrinbank.com/ru/company/press/!72/
3. Азаренкова Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки. – Х.: ПП Яковлєва, 2003. – 102с.
4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2006. – 552с.
5. Дорошенко Т.В. Формування оптимальної структури інвестиційних ресурсів на підприємстві // Фінанси України. – 2009. – № 9. – С. 134-137.
6. Закон України "Про інвестиційну діяльність” № 1561-XII (1561-12) від 18.09.91, ВВР, 1991, № 47 зі змінами і доповненнями від 19.01.2006 р.// ВВР. – 2006. – № 22. – Ст.184.
7. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 376 с.
8. Просяник В.М. Інвестиційні ресурси: теоретичний та практичний аналіз. – Х.: Гриф, 2008. – 80 с.
9. Турянська М.М. Інвестиційні джерела. – Донецьк: Юго-Восток, 2009