Шляхи вдосконалення фінансової політики суб’єктів підприємництва

      Теорія  фінансової стратегії, досліджуючи  об¢єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємстваза ринкових умов господарювання. Вона охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних засобів та обігових коштів, формування й розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

      Всебічно  враховуючи фінансові можливості підприємства, об¢єктивно оціюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокивих цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку й ринкової вартості підприємства. При розроблені фінансової стратегії слід враховувати динаміку макроенономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

      Фінансова стратегія – це генеральний план дій підприємства, що охоплює формування фінансів і їх планування для забезпечення фінансової стабільності підприємства та включає такі напрями:

• планування, облік, аналіз і контроль за фінансовим станом;
• оптимізація основних і обігових коштів, розподіл прибутку.[4, с.116-118]

      Найчастіше  фінансова стратегія компанії як інструмент регулювання використовується разом з інвестиційною стратегією, що пояснюється перспективністю  інвестиційних рішень та їх тісним зв¢язком з фінансовими ресурсами.

      Фінансові стратегії класифікуються за функціональною ознакою. (Таблиця 3.1)

      Таблиця 3.1.

      Класифікація  фінансових стратегій  за функціональною ознакою 

 

      Генеральна  фінансова стратегія підпорядковується  базовій корпоративній стратегії  і покликана забезпечувати її ефективну реалізацію. Вона є трьох  видів, а саме:

1. Стратегія фінансвої підтримки прискореного зростання підприємства.
2. Стратегія фінансового забезпечення стійкого зростання підприємства.
3. Антикризова фінансова стратегія підприємства.[24, с.67-69]

      Після того, як керівництво розгляне наявні стратегічні альтернативи, необхідно  визначити конкретну стратегію. Метою є вибір стратегічної альтернативи, яка максимально підвищить довгострокову ефективність організації. Щоб зробити ефективний стратегічний вибір, керівник вищої ланки повинні мати чітку концепцію фірми та її майбутнього. Стратегічний вибір має бути конкретним й однозначним.

      При виборі напряму стратегічного розвитку враховуються всі фінансові показники, що характеризують стан підприємства.

      За 2009 рік підприємство ВАТ “Електротермометрія” досягло поліпшення показників своєї  фінансово-господарської діяльності (Додаток 3).

      Загальна  оцінка фінансового стану підприємства показала, що за 2009 рік підвищилася  маневреність капіталу, зросла незалежність підприємства, збільшилася забезпеченість оборотними активами за рахунок власних  джерел.

      За  звітний період значно покращилися також показники ліквідності підприємства. При нормативному значенні 1,0 показник загальної ліквідності збільшився на 1,05 пункта і на 01.01 2010 р. становив 3,06.

      Таким чином, аналіз основних показників фінансово-господарської  діяльності дає змогу зробити висновок, що в цілому за 2009 рік підприємство досягло високих результатів роботи, його фінансовий стан можна охарактеризувати як стабільний.

      Аналізуючи  результати фінансової діяльності ВАТ  “Електротермометрія”, можна зробити  висновок, що: його генеральною стратегією є стратегія фінансового забезпечення стійкого зростання підприємства. Тобто за таких умов головним завданням є утримання існуючої позиції або повільне й стабільне зростання, а саме: забезпечення ефективного розподілу та використання його фінансових ресурсів.

      Слід  зазначити, що вироблення та реалізація стратегії, яка могла б краще  відповідати зовнішнім умовам, що швидко змінюються, стала важливою частиною діяльності керівництва більшості  компаній.[11, с.109]

      Успіх фінансової стратегії підприємства гарантований, якщо фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним і фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його гнучкими й адекватними змінами фінансово-економічної ситуації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      

 

      

 

      

 

      

 

3.3. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства 

       Конкурентне ринкове середовище вимагає від  підприємства постійного вдосконалення. Для того, щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги. Основними шляхами їх отримання є такі:

• покращити фінансовий стан через вживання заходів щодо удосконалення власної діяльності та підвищення її ефективності;
• безпосередньо ослабити конкурентів;
• змінити ринкове середовище.

      Оскільки  реалізація останніх двох напрямів потребує значних зусиль, основним засобом отриманняконкурентних переваг залишається пошук шляхів підвищення ефективності власної діяльності та удосконалення фінансового стану.

      Фінансовий  стан підприємства – це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово- господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому. Для визначення фінансового стану використовують низку аналітичних показників: ліквідності, платоспроможності, майнового стану, рентабельності тощо.[13, с.93]

      Мета, яка полягає у пошуку та використанні шляхів удосконалення фінансового  стану, - забезпечення зростання ринкової вартості підприємства в довгостроковому періоді.

      Пошук резервів, які можуть бути використані  для покращення фінансового стану  підприємства, проводиться шляхом грунтовного  аналізу всіх складових його діяльності.

      Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок  збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

• збільшення виручки від реалізації;
• продажу частини основних фондів;
• рефінансування дебіторської заборгованості.[8, с.61]

 

      Скорочення  вихідних грошових потоків можливе  за рахунок:

• зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції;
• зниження витрат, які покриваються за рахунок прибутку.

      Основним  заходом покращення фінансового  стану є збільшення виручки від  реалізації. В свою чергу  розмір виручки від реалізації залежить від:

• обсягів реалізації продукції;
• ціни одиниці продукції, що реалізується.[24, с.67-69]

      Щоб збільшити обсяги реалізації, треба  максимально активізувати збутову  діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами.

      Також одним із важливих шляхів удосконалення  фінансового стану є мобілізація  внутрішніх резервів.  Це:

• проведення реструктуризації активів підприємства;
• сукупність заходів, пов¢язаних зі зміною структури та складу активів балансу;
• перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.[8, с.61-62]

      Внутрішні резерви підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійснюється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання. Особливу увагу необхідно звернути на приховані резерви.

      Приховані резерви – частина капіталу, що ніяк не відображена в балансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між  балансовою вартістю окремих майнових об¢єктів підприємства та їх реальною вартістю.

      Шляхами удосконалення фінансового стану  підприємства через виявлення прихованих резервів є: - здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у робочому процесі; - використання зворотного лізингу.

      Також важливо виділити оптимізацію структури  розміщення оборотного капіталу, це:

• зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів;
• визначення оптимальної структури та обсягів запасів сировини та матеріалів;
• продаж окремих низькорентабельних об¢єктів основних фондів;
• рефінансування дебіторської заборгованості–перетворення дебіторської  заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення;
• виявлення нереальної дебіторської заборгованості та її ліквідація.[9, с.91-92]

      Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків  через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток. На кожному підприємстві, залежно від його особливостей, можуть бути різними набір факторів, які впливають на собівартість. Основні, які можуть вплинути на зменшення собівартості,це:

• збільшення обсягів виробництва;
• розширення номенклатури та асортименту продукції;
• зведення до мінімуму загальновиробничих, наднормативних виробничих витрат;
• підвищення технічного рівня виробництва;
• покращення організації виробництва та умов праці;

      Особливого  контролю потребує облік витрат, пов¢язаний з операційною діяльністю, який не включається до виробничої собівартості 
, але впливає на фінансові результати від операційної діяльності, це:

• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші операційні витрати.

      Також до витрат, які фінансуються за рахунок чистого прибутку, належать витрати на інвестиції. Зменшення таких витрат є важливим резервом підвищення платоспроможності підприємства.[8, с.62]

      В рамках заходів зменшення вихідних грошових потоків слід також переглянути  інші витрати підприємства, які не відносяться на рахунок собівартості продукції, а здійснюються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету, та чистого прибутку. До таких витрат належать:

      - штрафи за порушення господарських договорів із суб¢єктами господарювання;