Шляхи вдосконалення фінансової політики суб’єктів підприємництва

 

       З наведених даних видно, що у 2009 році порівняно з 2008 роком збільшилися такі показники як коефіцієнт оборотності активів, період дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, коефіцієнт оборотності основних запасів та коефіцієнт оборотності власного капіталу. Тенденція до зменшення спостерігається по таких показниках: коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, період обороту кредиторської заборгованості, період обороту матеріальних запасів та основних засобів.

         Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків та інша поточна заборгованість складають 85%. Значно зменшились грошові кошти в іноземній валюті – 136 тис.грн., в національній валюті – 54 тис.грн. На початок 2008 року у підприємства був чистий прибуток на суму 652 тис. грн., а на кінець 2009 року уже з¢явився збиток, який  складав 906 тис. грн. Проте незважаючи на те, що підприємство мало збиток, його фінансовий стан є задовільним і воно може продовжувати свою роботу. 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Шляхи удосконалення  фінансової політики підприємства

3.1. Тактичні напрями  забезпечення платоспроможності підприємства 

      Під впливом глобальної фінансової кризи, нестабільності у політиці і економіці  знижуються темпи зростання обсягів  виробництва, скорочуються види діяльності, сповільніються і припиняються інвестиційні процеси. Підприємство не здатне підтримувати рівень розвитку, досягнутий при порівняно стабільній ситуації на ринках товарів, фінансових послуг. У кризовий період основною задачею підприємства постає адаптація до нових, досить складних і жорстких умов господарювання. Необхідною умовою подальшого функціонування підприємства в означеному середовищі є підтримка платоспроможності як здатності виконувати свої зобов¢язання в повному обсязіу встановлений термін.

      Фінансовим  менеджерам для забезпечення платоспроможного стану підприємства у кризових умовах необхідно, в першу чергу, вирішити дві основні задачі:

1. відновлення прибутковості основного виду діяльності;
2. збалансування руху коштів.

      Ці  задачі є тактичними, їх можна віднести до першого етапу підтримання  на підприємстві платоспроможного стану. Реалізація цих задач дозволить уникнути кризової тенденції у короткостроковому періоді.[17]

      Для підтримки платоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі необхідно  ставити і вирішувати задачі стратегічної спрямованості. До таких задач слід віднести:

• досягнення конкурентоспроможності підприємства;
• ефективне вкладення власних і позичкових засобів;
• збільшення обсягів діяльності і освоєння нових ринків збуту продукції;
• зниження ризиків утрати платоспроможності в довгостроковому періоді.

      Таким чином, ці заходи є основними напрямами  досягнення платоспроможності підприємства на другому етапі подолання кризи  неплатежів.

      Отже, для забезпечення платоспроможності  підприємства  необхідно вирішувати короткострокові (тактичні) і довгострокові (стратегічні) управлінські задачі.( Рис. 3.1.)

      Напрями забезпечення платоспроможності  підприємства

 

      Управління  станом розрахункових операцій

• аналіз заборгованості;
• планування розрахунків за строками, обсягами, кредиторома;
• облік грошових надходжень і платежів;
• контроль за станом розрахункових операцій.

         Тактичні напрями                                                            Стратегічні напрями

(перший  етап, реалізується  у        (другий  етап, реалізується  у                                       короткострокові перспективі)                                           довгостроковій перспективі) 

• досягнення  прибутковості;                                           Забезпечення:
• збалансування руху коштів.                                          -  конкурентоспроможності;

                                                                                               - стану ризикозахищеності; 

      - зростання вартості;

      - маркетингових переваг.

Рис. 3.1. Напрями забезпечення платоспроможності  підприємства в умовах кризи

      На  зростання прибутку і позитивних грошових потоків впливають економічні процеси на макро- і мікрорівнях, серед яких варто виділити наступні:

• зміна попиту покупців на продукцію;
• зміна виробництва і реалізації продукції у конкурентів;
• можливість знизити витрати на виробництво і реалізацію продукції;
• можливість збільшити ціну на продукцію зі збереженням або збільшенням обсягів реалізації;
• зміна ризикових позицій.[5, с.35-38]

      Для досягнення або відновлення прибутковості  в період кризи необхідно:

      по-перше, зберегти досягнуті обсяги виробництва і реалізації продукції;

      по-друге, прискорити оборотність активів;

      по-третє, знизити забаргованість.

      Прибутковість діяльності оцінюється показниками  рентабельності. Узагальнивши склад  і методику розрахунку показників цієї групи, у даному дослідженні для забезпечення платоспроможності пропонується проанізувати наступні ( таблиця 3.1), які у повній мірі характеризують діяльність підприємства з позиції прибутковості.

      Таблиця 3.1.

 

      Збільшення  показників рентабельності з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства пропонується досягти такими способами:

      1) зростання обсягу виробництва  і реалізації продукції – для  цього необхідно повністю завантажити  устаткування, максимально використовувати  виробничу потужність підприємства; визначити нові ринки збуту і укласти угоди з новими торговими партнерами;

3. скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукцію:

а) скорочення змінних витрат:

• проведення переговорів з постачальниками сировини, матеріалів на предмет зменшення їх загальної вартості через систему знижок на оплату;
• отримання товарних кредитів, відстрочки платежів;

      б) скорочення постійних витрат: у період кризи для отримання швидкого ефекту від антикризових заходів  звертаються маркетингові програми, дослідницькі розробки, адміністративні витрати. Також необхідно провести аналіз методів нарахування амортизації і обрати оптимальний метод з урахуванням складних умов функціонування;

      3) підвищення цін: слід врахувати  платоспроможність покупців, попит  на продукцію, тобто відносну еластичність попиту на продукцію за ціною.[7, с.79-81]

      Другим  напрямом досягнення прибутковості  у короткостроковому періоді  є прискорення оборотності активів. Для оцінки оборотності активів  слід зосередити увагу на таких показниках як: оборотність активі, тривалість обороту дебіторської заборгованості у днях, тривалість обороту запасів товарно-матеріальних цінностей у днях.

      Прискорення оборотності для підвищення ефективності використання коштів пропонується здійснювати  за такими рекомендаціями:

      1) скорочення запасів товарно-матеріальних  цінностей: доягається через синхронізацію  обсягів поставок запасів і  обсягів виробництва продукції; 

      2) підвищення ефективності управління  дебіторською заборгованістю: для  зменшення втрат від відволікання оборотних коштів у дебіторську заборгованість необхідно: організувати, координувати і контролювати процес повернення боргових зобов¢язань; переглянути кредитну політику відносно покупців продукції; контролювати розрахункові операції за сумнівними, простроченими заборгованостями; забезпечити своєчасну інкасацію боргу; провести реструктуризацію дебіторської заборгованості.

      3) визначення надійності покупців  продукції;

      4) підвищення ефективності управління  необоротними активами: у кризовий  період з метою скорочення витрат доцільним є: реалізація обладнанняяке не використовується у виробничому періоді; оренда обладнання замість купівлі; вибір оптимального методу нарахування омортизації, який дозволив би скоротити витрати підприємства і зменшити розмір оподаткованого прибутку.[7, с.79-81]

      Третім  напрямом досягнення прибутковості  визначено зниження заборгованості. Скорочення заборгованості, недопущення  прострочки платежів буде свідчити про  фінансову надійність підприємства, про довіру до нього зі сторони  кредиторів. Наявність значної кредиторської заборгованості як безоплатного джерела коштів підвищує ризик для підприємства і його кредиторів. При цьому підприємство втрачає фінансову стійкість і незалежність.

      Для забезпечення платоспроможності в  період кризи у короткостроковій перспективі фінансовим менеджерам підприємства необхідно вирішувати задачу підвищення прибутковості діяльності, враховуючи взаємопов¢язаність і взаємозалежність показників: рентабельність-обіговість-заборгованість.

      Збалансування руху коштів як друга тактична задача, що вирішується для підтримки платоспроможності підприємства, досягається через узгодженість вхідних і вихідних грошових потоків у часі, за обсягами і видами економічної діяльності, дотримання політики економії коштів і спрямування вільних грошей в період макроекономічних спадів виключно на виробничі цілі.[12, с.27]

      У процесі операційної діяльності слід зосередити увагу на підвищенні ефективності систем збуту продукції, раціональному використанні виробничих ресурсів. Актуальним в період кризи залишаються питання підвищення продуктивності праці і якості продукції.

      Кошти від інвестиційної діяльності необхідно  також спрямувати на виробничі цілі, забезпечивши їх вивільнення з неефективних інвестиційних програм. Також слід оптимізувати структуру капіталу, джерела та умови залучення власних і боргових коштів. З цією метою слід впроваджувати заходи з реорганізації кредитної заборгованості, перегляду дивідендних виплат, реструктуризації наявних кредитів. 
 
 
 

      3.2 Обґрунтування вибору фінансової стратегії підприємства