Ринок цінних паперів як елемент ринкової інфраструктури

      Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.

      Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску й обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:

      а) виносити попередження;

      б) призупиняти на термін до одного року підписку на цінні папери та їх продаж;

      в) призупиняти на певний термін укладання угод з окремих видів діяльності по випуску й обігу цінних паперів;.

      г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випуску й обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами а) та в) [27, c. 405-406].

      Державне регулювання фондового ринку також здійснюється опосередкованими методами, до яких, зокрема, належить податкове регулювання. Можна виділити два основних напрями державної податкової політики на фондовому ринку:

1. податкова політика щодо інвестиційної діяльності на фондовому ринку;
2. податкова політика щодо спекулятивної та посередницької діяльності на фондовому ринку.

      В чинному податковому законодавстві база оподаткування не передбачає поділу на інвестиційну та спекулятивну діяльність. Це призводить до зниження інвестиційної активності потенційних учасників фондового ринку. Слід зазначити, що в законодавстві більшості розвинутих країн є чіткий поділ інвестиційної та спекулятивної діяльності на фондовому ринку. При цьому інвестиційна діяльність значно менше оподатковується [12, c. 568].

      РОЗДІЛ  III. АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

      Важливим фактором, який впливає на розвиток вітчизняного ринку цінних паперів, є створення умов для виконання угод з цінними паперами на організаційно оформленому ринку. Торгівля цінними паперами на такому ринку підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення його ліквідності та прозорості. У 2006 р. обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів України становив 492,78 млрд. грн., що на 89,01 млрд. грн. більше, ніж у 2005 р. Зокрема, у 2006 р. обсяг виконаних договорів з акціями становив 45,79 % від загального обсягу торгів (225,65 млрд грн), з векселями — 28,86 % (142,23 млрд. грн.). Обсяг виконаних угод торговцями цінними паперами з нерезидентами становив 180,64 млрд. грн., або 36,66 % від загального обсягу торгів. При цьому частка організованого ринку становила всього 29,08 млрд. грн., або 5,9 %. Організаційним оформленням угод в Україні займається сім фондових бірж:

• Українська фондова біржа (УФБ);
• Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);
• Фондова біржа ПФТС;
• Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ);
• Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);
• Придніпровська фондова біржа (ПФБ);
• Фондова біржа «Іннзкс» [16, c. 144-145].

      В Україні спостерігається значний прогрес в усвідомленні важливості ефективного корпоративного управління. Запроваджуються заходи, спрямовані на поліпшення механізмів захисту прав акціонерів і кредиторів акціонерних товариств. Ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, потрібні для довгострокового інвестування й економічного зростання.

      Потенціал фондового ринку України досить значний. Так, у 2006 р. в країні були зареєстровані випуски цінних паперів на загальну суму 84,07 млрд грн, з них: акцій — на суму 43,54 млрд грн, корпоративних облігацій — на 22,07 млрд грн, муніципальних облігацій — 83,5 млн грн, огщіонів — 16,68 млн грн, інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів — 16,61 млрд грн, акцій корпоративних інститутів спільного інвестування — 1.53 млрд грн, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (ФОН) — 216 млн грн. На початок 2007 р. у лістинг фондових бірж було включено 1775 цінних паперів, що випущені 998 емітентами. На 13,5 млн особистих рахунках у реєстродержателів нараховувалося 706,9 млрд іменних цінних паперів вартістю 136,73 млрд грн. При цьому особистих рахунків фізичних осіб нараховувалося 13,43 млн.

      На даному етапі збільшення частки організовано оформленого ринку від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів можливо передусім шляхом стимулювання розвитку організованого ринку і підвищення вимог до неорганізованого ринку. Необхідно здійснювати операції купиш-продажу цінних паперів стратегічно важливих підприємств виключно на організаційно-оформлених ринках, щоб захистити права держави як акціонера. До організованого вітчизняного фондового ринку відносять:

1. фондові біржі, які щоденно надають інформацію щодо укладених угод і сторін угод;
2. торгово-інформаційні системи, які надають інформацію щодо укладених угод, але без розкриття сторін угод;
3. торговці цінними паперами, які один раз на квартал надають до ДКЦПФР інформацію щодо укладених і виконаних угод із зазначенням сторін угод [16, c. 146-148].

      У 2006 р. обсяг торгів на ПФТС подвоївся порівняно з 2005 р. і склав 27,6 млрд грн. Загалом обсяг торгів як на організованому, так і на неорганізованому фондовому ринку за оцінками експертів склав орієнтовно 400 - 450 млрд грн.

      Зауважимо, що наведені вище показники стосуються тільки організованого ринку цінних паперів, представленого переважно ПФТС. За оцінками експертів, понад 90 % обсягу угод з цінними паперами в Україні виконуються поза межами організованого ринку, оскільки поточними нормами регулювання в Україні не передбачено проведення таких угод на регульованому ринку. Більш того, учасники ринку цінних паперів не зобов'язані інформацію про такі угоди фіксувати на організованому ринку. Тому фактичний обсяг торгів цінними паперами може перевищувати зафіксовані на організованому ринку значення в кілька разів.

      Незважаючи на окремі позитивні тенденції на фондовому ринку, про що свідчить зростання співвідношення капіталізації до ВВП та об'єми торгів цінними паперами, фондовий ринок залишається одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи. Різні етапи перехідного процесу вимагають від фондового ринку вирішення специфічних завдань, характерних для відповідного етапу трансформації. Складність ситуації у тому, що сам фондовий ринок перебуває у стані становлення та розвитку. Тому перед розробниками економічної політики постає дві проблеми: 1) різноспрямованого характеру - забезпечити формування фондового ринку і 2) вирішити завдання, які в ринкових країнах безпосередньо виконує фондовий ринок. Оскільки фондовий ринок перебуває у стані становлення, то вирішення проблем другого блоку суттєво ускладнюються.

      На сучасному етапі розвитку економіки України перед фондовим ринком необхідно поставити нові завдання, орієнтовані на вирішення проблеми забезпечення економіки інвестиційними ресурсами. На попередніх етапах становлення фондового ринку України організований фондовий ринок виконував вузькі та специфічні функції - був одним з технічних засобів під час проведення приватизації державних підприємств. Завдяки цьому в Україні виник первинний ринок, проте з специфічними характеристиками - він використовувався лише у приватизаційних процесах, водночас як первинне розміщення акцій практично не відбувалося. Такий первинний фондовий ринок не забезпечував підприємства реальними інвестиційними ресурсами.

      Значна частина емісій акцій підприємствами не пов'язана з залученням інвестицій. За сучасних умов функція перерозподілу прав власності поступово вичерпує своє первинне значення - приватизація вже забезпечила виникнення критичної маси приватних власників, що забезпечує незворотність ринкових реформ. Однак у цілому фондовий ринок відігравав незначну роль у реальному зростанні вітчизняної економіки. Проте, за подальшої лібералізації економічної політики та глибшої світової інтеграції потреба у розвинутому фондовому ринку ставатиме все відчутнішою [28].

      Майже рекордне падіння вартості українських цінних паперів у січні-лютому змінилося активним зростанням на початку березня. Хоча сам тренд був цілком очікуваний після нищівного падіння з докризових рівнів, швидкість зростання індексів (майже у 3,5 разу з початку березня 2009 року) перевершила всі очікування. Однак при цьому ще рано говорити про повне відновлення фондового ринку після кризи, тому що обсяги торгів все ще значно нижчі за докризові, а ціни на більшість акцій у середньому на 70% нижчі своїх пікових значень в січні 2008 року.

      Ліквідність українського ринку в 2009 році була значно меншою, ніж у 2008 році. Офіційний обсяг торгів на двох найбільших українських біржах (ПФТС, УБ) склав близько 8 млрд. грн., знизившись на 40% порівняно з рівнем 2008 року. З урахуванням позабіржових угод скорочення обсягів торгів було ще більш істотним, що пов'язано з відходом багатьох іноземних інвесторів з нашого ринку з початком фінансової кризи.

      Відмінною рисою розвитку молодого українського ринку в 2009 році стало збільшення ролі інвесторів-резидентів, тоді  як міжнародні інвестори зосередили свою увагу на більш великих ринках країн BRIC. Якщо до 2008 року українські інвестори формували менше 20% загальних обсягів торгів, то в 2009 році їх частка досягла 50%. Ця важлива позитивна тенденція має велике значення для поліпшення ліквідності українського фондового ринку, а також для захисту від різких коливань активності іноземних гравців.

      Збільшенню активності українських інвесторів, зокрема фізичних осіб, сприяв запуск торгів на Українській біржі (УБ) у березні 2009 року. На УБ вперше в Україні був створений ринок заявок і реалізована можливість інтернет-трейдингу, яка дозволяє будь-якій фізичній особі почати самостійні торги на біржі практично без обмежень зі стартового капіталу. Завдяки цим важливим нововведенням, український фондовий ринок перейшов на новий етап розвитку, йдучи слідом за російським і польським фондовими ринками.

      Особливо важливу роль як для стабілізації економіки України, так і для зростання фондового ринку, відіграло відновлення співпраці з МВФ в рамках програми кредитування у розмірі $ 16,5 млрд. За рахунок отримання другого траншу в розмірі $ 2,8 млрд у травні і третього траншу в розмірі $ 3,3 млрд у липні уряд зміг знизити ризик суверенного дефолту, що призвело до зростання українських боргових паперів, а також стабілізувати курс гривні і підтримати банківський сектор, що сприяло відновленню довіри населення до банківської системи. Важливий і той факт, що завдяки отриманим коштам вдалося також частково профінансувати бюджетний дефіцит [29].

      Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Ефективна реструктуризація фінансової системи, подальший розвиток фондового ринку винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливими. Це пояснюється тим, що ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися. Тому темпи розвитку фондового ринку, його якісні аспекти, а також розкриття його інвестиційного потенціалу, залежать від конкретних заходів державної політики у сфері фінансового сектору.

      Таким чином, майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів. З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави щодо цього має бути зосереджена на наступному:

• роз'яснення потенційних можливостей, налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних та вітчизняних інвесторів;
• чітке визначення прав та обов'язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, узгодження законодавства відповідно міжнародних норм та сучасних вимог розвитку капіталу в Україні, прийняття закону «Про акціонерні товариства»;
• лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу та спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів;
• розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;
• розбудова національної депозитарно-клірингової системи, створення єдиного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів та деривативів, спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;
• запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед іноземних інвесторів;