Ринок цінних паперів як елемент ринкової інфраструктури

      Умови функціонування фондового ринку:

1. учасники ринку є вільними у своїх діях щодо купівлі-продажу фінансових активів;
2. продавців і покупців має бути достатньо для того, щоб кожен з учасників ринку міг вільно вибрати торгового партнера з метою підтримки конкурентного середовища;
3. сформована законодавча база, яка сприяє його розвитку.

      Загальні принципи функціонування організованого фондового ринку представлені на рис. 1.1.

      Рис. 1.1. Принципи фондового ринку

      Принцип цілісності забезпечується єдиним місцем котирування. Збалансованість на ринку передбачає відповідність у розвитку всіх секторів ринку. Важливу роль на фондовому ринку відіграє «спокій» — це правило ринку, яке підкреслює, що ринок не може бути «бурхливим», бо інакше дрібні інвестори, що є його опорою, залишають ринок.

      Роль фондового ринку в системі економічного механізму держави визначають функції які він виконує. їх поділяють на дві групи:

      Загальноринкові — це:

• отримання прибутку від операцій на даному ринку;
• цінова, що забезпечує формування ринкових цін;
• інформаційна — забезпечує збір інформації про суб'єктів і об'єктів ринку і доведення її до учасників;
• регулювальна — ринок встановлює правила торгівлі, порядок вирішення спірних питань між учасниками, встановлює пріоритети, органи контролю, управління та ін.

      Специфічні — це:

• функція перерозподілу;
• функція страхування ціпових і фінансових ризиків (стала можливою завдяки появі ф'ючерсних і опціонних контрактів);
• перерозподіл коштів між галузями і сферами ринкової діяльності;
• перерахунок заощаджень з невиробничої у виробничу форму;
• фінансування дефіциту державного бюджету на неінфл-ційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів та ін.

      Фондовий ринок виконує також функції у політичній, соціальній, морально-психологічній сферах.

      Фондовому ринку властиві специфічні риси поєднання інтересів продавців і покупців капіталу у вигляді грошей, цінних паперів і фондів.

      Фондовий ринок — це важлива складова ринкової економіки країни. В Україні з перехідною економікою обіг цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без функціонування якої неможливе існування ринкової економіки [15, c. 321-322]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ  II. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

      2.1. Особливості ринку  цінних паперів  в Україні

      В Україні спостерігається значний прогрес в усвідомленні важливості ефективного корпоративного управління. Запроваджуються заходи, спрямовані на поліпшення механізмів захисту прав акціонерів і кредиторів акціонерних товариств. Ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, потрібні для довгострокового інвестування й економічного зростання.

      Потенціал фондового ринку України досить значний. Так, у 2006 р. в країні були зареєстровані випуски цінних паперів на загальну суму 84,07 млрд грн, з них: акцій — на суму 43,54 млрд грн, корпоративних облігацій — на 22,07 млрд грн, муніципальних облігацій — 83,5 млн грн, огщіонів — 16,68 млн грн, інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів — 16,61 млрд грн, акцій корпоративних інститутів спільного інвестування — 1.53 млрд грн, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (ФОН) — 216 млн грн. На початок 2007 р. у лістинг фондових бірж було включено 1775 цінних паперів, що випущені 998 емітентами. На 13,5 млн особистих рахунках у реєстродержателів нараховувалося 706,9 млрд іменних цінних паперів вартістю 136,73 млрд грн. При цьому особистих рахунків фізичних осіб нараховувалося 13,43 млн.

      Надзвичайно важливим для України є розвиток ринку корпоративних облігацій. Сформована структура корпоративної власності, закономірності економічного розвитку і особливості інвестиційних ризиків сприяють переважному розвитку ринку боргових інструментів. Українські підприємства саме через випуск облігацій мають можливість залучати великі обсяги інвестиційних ресурсів. Починаючи з 2001 р. в країні збільшуються обсяги випусків облігацій підприємств (у 2001 р. — 0,7 млрд грн, у 2002 р. — 4,27 млрд грн, у 2003 р. — 4,24 млрд грн, у 2004 — 3,26 млрд грн).

      На даному етапі збільшення частки організовано оформленого ринку від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів можливо передусім шляхом стимулювання розвитку організованого ринку і підвищення вимог до неорганізованого ринку. Необхідно здійснювати операції купиш-продажу цінних паперів стратегічно важливих підприємств виключно на організаційно-оформлених ринках, щоб захистити права держави як акціонера. До організованого вітчизняного фондового ринку відносять:

1. фондові біржі, які щоденно надають інформацію щодо укладених угод і сторін угод;
2. торгово-інформаційні системи, які надають інформацію щодо укладених угод, але без розкриття сторін угод;
3. торговці цінними паперами, які один раз на квартал надають до ДКЦПФР інформацію щодо укладених і виконаних угод із зазначенням сторін угод.

      На процес формування вітчизняного організованого ринку великий вплив має ступінь розкриття інформації про діяльність професійних учасників та її доступність. Вирішення цього питання розглядається ДКЦПФР при розробці «Положення (стандарту) розкриття інформації професійними учасниками ринку цінних паперів». Важливим фактором розвитку власне організаторів торгівлі є можливість здійснювати й такі види діяльності, як розповсюдження фондовою біржею інформації, можливості передачі в оренду майна та інші, визначені законом.

      Фондова біржа в Україні утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до чинного законодавства. Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками). Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками-торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 % статутного капіталу фондової біржі [16, c. 143-149].

      Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Діяльність фондової біржі як організатора торгівлі тимчасово зупиняється ДКЦПіФР у разі, коли кількість її членів стала менше ніж двадцять, а якщо фондову біржу було утворено у формі дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами кількість членів такого об'єднання стала менше ніж двадцять. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється.

      Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.

      Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі. У статуті зазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі, розподілу майна фондової біржі у разі ліквідації. Фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати ДКЦПіФР інформацію про:

• перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондовій біржі;
• перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;
• обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений ДКЦПіФР [16, c. 143-149].

      Остання встановлює порядок і форми подання інформації, зазначеної у частині першій ст.22 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», та здійснює контроль за розкриттям інформації фондовими біржами. Важливим фактором, який впливає на розвиток вітчизняного ринку цінних паперів, є створення умов для виконання угод з цінними паперами на організаційно оформленому ринку [5].

      Торгівля цінними паперами на такому ринку підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення його ліквідності та прозорості. У 2006 р. обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів України становив 492,78 млрд грн, що на 89,01 млрд. грн більше, ніж у 2005 р. Зокрема, у 2006 р. обсяг виконаних договорів з акціями становив 45,79 % від загального обсягу торгів (225,65 млрд грн), з векселями — 28,86 % (142,23 млрд грн). Обсяг виконаних угод торговцями цінними паперами з нерезидентами становив 180,64 млрд грн, або 36,66 % від загального обсягу торгів. При цьому частка організованого ринку становила всього 29,08 млрд грн, або 5,9 %. Організаційним оформленням угод в Україні займається сім фондових бірж:

• Українська фондова біржа (УФБ);
• Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ); в    Фондова біржа ПФТС;

      »    Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ);

• Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);
• Придніпровська фондова біржа (ПФБ);
• Фондова біржа «Іннзкс».

      Позабіржовий ринок в Україні представлений двома торговельно-інформаційними системами: Торговельно-інформаційною системою «Перспектива» та Південною фондовою торгівельною системою. Протягом 2006 р. на фондовому ринку Україїти відбулися суттєві зміни у складі учасників організованого ринку. Зокрема, припинили своє існування внаслідок втрати ліцензії Донецька, Луганська та Кримська фондові біржі. Водночас створено нові біржі: фондова біржа ПФТС та «Іннзкс».

      Нові вимоги до розміру статутного капіталу фондової біржі (не менше 3 млн грн) змушують учасників ринку або об'єднуватися, або залучати стратегічних партнерів. Провідну роль у 2006 р. на біржовому ринку країни за обсягами укладених угод займала фондова біржа ПФТС — 96,38 % загального обсягу торгів. Біржа ПФТС є дочірнім підприємством асоціації «Перша торгівельна фондова система» (заснована у 1996 р.). Асоціації ПФТС і американській урядовій організації ШАЮ належить інформаційний портал щодо компаній-емітентів кіоск. На початок 2007 року кількість членів біржі ПФТС становила 218, постійних учасників торгів (банків, інвестиційних компаній) - 146.

      На фондовому ринку України мають обіг цінні папери в документарній і бездокументарній формах, іменні та на пред'явника. Для укладання на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери знерухомлюються в депозитарії, що їх обслуговує. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а у разі знерухомлення цінних паперів або їх емісії в бездокументарній формі — виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігай повинен надавати власнику цінних паперів. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформлює глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.

      Глобальний сертифікат — документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі (крім приватизаційних паперів), який підтверджує право на здійснення операцій з цими цінними паперами у Національному депозитарії України. Цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних носіях. Обслуговування угод щодо цінних паперів у бездокументарній формі проводиться тільки учасниками Національного депозитарію [16, c. 143-149]. 

      2.2. Проблеми вітчизняного  ринку цінних паперів

      З метою реалізації фондовим ринком завдань щодо залучення інвестиційних ресурсів та забезпечення сталого економічного розвитку необхідно усунути ряд перешкод, які заважають подальшому розвитку фондового ринку та якісному виконанню покладених на нього функцій. До основних таких перешкод потрібно віднести наступні.

      1. Психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку як важливого елементу фінансової системи ринкової економіки. Фондовому ринку відводиться другорядна роль порівняно з іншими секторами фінансової системи, зокрема кредитно-банківським та спостерігається недооцінка потенціалу фондового ринку стосовно можливості акумулювання інвестиційних ресурсів населення та господарюючих суб'єктів. Недооцінка потенціалу фондового ринку спостерігається як з боку держави, так і з боку господарюючих суб'єктів та домашніх господарств.