Регулювання державного ринку боргових зобов’язань в Україні

Розвиток внутрішнього ринку  державних боргових зобов’язань є також першим кроком до ефективного управління державним боргом з урахуванням світового досвіду. Це передбачає розроблення та впровадження середньострокової стратегії управління державним боргом, що основана на результатах аналізу витрат і ризиків та спрямована на збільшення частки внутрішнього боргу в загальному обсязі державного боргу, а також на задоволення потреб розвитку внутрішнього ринку боргових зобов'язань.

До найбільш поширених  боргових зобов’язань України  належать державні облігації та казначейські зобов’язання.

Державний ринок боргових зобов’язань України   регулює кредитні  відносини між державою  та юридичними  і фізичними особами,  які оформлюються  через випуск  і розміщення державних цінних паперів.

Ринок  державних цінних паперів  є  органічною частиною фінансової системиНа сьогоднішній день державний ринок боргових зобовязань регулюється низкою законів та постанов, найбільш поширеними з яких є Закон  України «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст. 10, 11), Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»,  Постанова  Кабінету Міністрів  Про випуск казначейських  зобов'язань, Постанова Кабінету Міністрів  Про здійснення державних зовнішніх  запозичень у 2012 році, Постанова Кабінету міністрів Про випуски облігацій  внутрішніх державних позик,  а  також рішення НКЦПФР.

Ринок боргових зобов’язань  виконує специфічні функції, важливі  для забезпечення сталого функціонування і соціально-економічного розвитку як окремих господарюючих суб’єктів, регіонів, так і держави в цілому. Серед них, зокрема, капіталотворча (збільшення капіталу й підвищення ринкової капіталі-зації), інвестиційна (залучення інвестицій), відтворювальна (забезпечення розши-реного відтворення), перерозподільна (перерозподіл фінансових ресурсів між різними суб’єктами фінансового ринку), регулююча (регуляторний вплив на грошово-кредитну, бюджетну, валютну і структурну політики), цінова (форму-вання цін на його інструменти), стимулююча (стимулювання розвитку ринку ЦП), інформаційна (інформування учасників ринку про параметри операцій) та інтеграційна (вихід на зарубіжні та міжнародний ринки боргових зобов’язань).

Вітчизняний ринок боргових зобов’язань не виконує зазначені  функції повністю. Певною мірою він  здійснює лише капіталотворчу та інвестиційну функції. Говорити про повноцінну відтворювальну функцію поки що не доводиться. Не виконує  він повноцінно і свою роль у перерозподілі  фінансових ресурсів у країні. “Недорозвинутість” українського ринку внутрішнього держборгу  спричиняє те, що він не може бути використаний для проведення ефективної грошово-кредитної політики. Ринок  боргових зобов’язань України, внаслідок  його недосконалого нормативно-правового  і організаційно-методологічного  забезпе-чення, не може бути повноцінно використаний для реалізації валютної, бюджетної та структурної політики. Не можна говорити також про виконання  ринком боргових зобов’язань цінової  функції. Неналежним чином реалізуються і його стимулююча та інформаційна функції. Недостатньою мірою проявляється і його інформаційна функція. З огляду на зростання кількості та обсягів  державних і корпоративних європозик, а також синдикованих кредитів, можна  говорити про певне виконання  вітчизняним ринком боргових зобов’язань  своє інтеграційної функції.   

Таким чином розвиток та підтримка внутрішнього ринку державних  цінних паперів відіграє дуже важливу  роль у функціонуванні фінансової системи  країни. Як показує іноземний досвід, належне регулювання внутрішнього ринку боргових зобов’язань держави є необхідним для розвитку внутрішнього фінансового ринку загалом та є однією з передумов економічного розвитку країни в цілому. Адже за таких умов тимчасово вільні фінансові ресурси в економіці більш ефективно і за нижчими відсотковими ставками розподіляються між економічними суб’єктами. З іншого боку, наявність добре організованого та високоліквідного внутрішнього ринку державних цінних паперів забезпечує державі доступ до грошей у випадку виникнення потреби їх залучення у майбутньому.

Список використаних джерел.

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV (Редакція станом на 01.01.2013)
2. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI.
3.    Постанова Кабінету Міністрів України від від 31 січня 2001 р. № 80 Про випуски облігацій внутрішніх державних позик
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 234

Про внесення змін до постанови  Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 80

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 836 Київ Про випуск казначейських зобов'язань
6. Охріменко О.А. Ринок державних цінних паперів та монетарні показники фінансового ринку // Фінанси України. - №7. – 2009. – С.114-118.
7. Фінансовий ринок - Шелудько В.М. – 395 с.
8. Офіційний сайт Міністерства фінансів України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua.