Регулювання державного ринку боргових зобов’язань в Україні

2. Регулювання державного ринку боргових

зобовязань в  Україні.

 

       Основною  формою державної заборгованості є державні цінні папери.  Саме цей  інститут  регулює  кредитні  відносини між  державою  та юридичними  і фізичними особами,  які оформлюються  через випуск  і розміщення державних цінних паперів. Ринок державних цінних паперів є органічною частиною фінансової системи. Емісія державних цінних паперів більш зручна й ефективна, порівняно з запозиченням  грошових  ресурсів Національним банком, та дозволяє оперативно  здійснювати дії з управління державним боргом.  Держава,  залучаючи додаткові ресурси,  зміцнює вторинний ринок цінних  паперів, що  і забезпечує  задоволення потреби в додаткових коштах переважно через емісію цінних паперів.

На сьогоднішній день державний  ринок боргових зобовязань регулюється  низкою законів та постанов, найбільш поширеними з яких є Закон України  «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст. 10, 11), Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»,  Постанова Кабінету Міністрів Про випуск казначейських зобов'язань, Постанова Кабінету Міністрів Про здійснення державних зовнішніх запозичень у 2012 році, Постанова Кабінету міністрів Про випуски облігацій внутрішніх державних позик, а також рішення НКЦПФР.

 

Регулювання державних  облігації в Україні.

Основні положення щодо функціонування державних облігацій розміщені в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст. 10).

  Емісія державних облігацій України регулюється Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Умови розміщення та погашення  облігацій внутрішніх державних  позик України і цільових облігацій  внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства. Основні умови випуску та порядок розміщення державних облігацій  затверджено  в Постановах Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 80.

Національний  банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

 Розміщення, обслуговування  та погашення облігацій зовнішніх  державних позик України здійснює  Міністерство фінансів України,  яке може залучати для цього  банки, інвестиційні компанії  тощо. Відносини між Міністерством  фінансів України і цими організаціями  регулюються відповідними договорами.

Кабінет Міністрів  України повинен здійснювати щороку в межах встановленого законом граничного розміру державного внутрішнього боргу на відповідний рік випуски облігацій внутрішніх державних позик, а саме: короткострокових облігацій з термінами обігу до одного року, короткострокових облігацій, номінованих в іноземній валюті, з термінами обігу до одного року, середньострокових облігацій з термінами обігу від одного до п'яти років, короткострокових або середньострокових облігацій, номінованих в іноземній валюті з термінами обігу до одного року та від одного до п'яти років відповідно, середньострокових облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, з термінами обігу від одного до п’яти років, довгострокових облігацій з достроковим погашенням з термінами обігу більше ніж п'ять років, довгострокових амортизаційних облігацій з термінами обігу більше ніж п'ять років, довгострокових облігацій з термінами обігу більш як п'ять років, середньострокових облігацій з індексованою вартістю з термінами обігу від одного до п'яти років, довгострокових облігацій з індексованою вартістю з термінами обігу більш як п'ять років.

Також  він має на меті затвердити основні умови випуску та порядок розміщення короткострокових і середньострокових державних облігацій, основні умови випуску та порядку розміщення короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, основні умови випуску та порядок розміщення короткострокових або середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, основні умови випуску та порядок розміщення середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, основні умови випуску та порядок розміщення довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням, довгострокових амортизаційних державних облігацій, основні умови випуску та порядок розміщення довгострокових державних облігацій, основні умови випуску та порядок розміщення середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю.

Міністерству  фінансів повинне виступати емітентом та розміщувати короткострокові державні облігації, середньострокові державні облігації, короткострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації, номіновані в іноземній валюті, середньострокові державні облігації з достроковим погашенням, номіновані в іноземній валюті, середньострокові та довгострокові державні облігації з індексованою вартістю, довгострокові державні облігації, довгострокові державні облігації з достроковим погашенням і довгострокові амортизаційні державні облігації; визначати час здійснення та обсяги випуску короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій;  визначати терміни обігу та відсоткову ставку (ціну продажу) короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій

Також  Мінфін має передбачати щороку в проекті Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік кошти, необхідні для обслуговування та погашення короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій;   виступати від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення та сплати доходу за облігаціями, що випускаються відповідно до цієї постанови;   вирішувати за погодженням з Національним банком питання випуску, розміщення та погашення короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій відповідно до зазначених основних умов та порядку;   розробити та затвердити порядок погашення довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням та середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті;   розробити та затвердити порядок дострокового погашення довгострокових державних облігацій.

Генеральним агентом з обслуговування випуску та погашення короткострокових державних облігацій, середньострокових державних облігацій, короткострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, короткострокових або середньострокових державних облігацій, номінованих в іноземній валюті, середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті, середньострокових та довгострокових державних облігацій з індексованою вартістю, довгострокових державних облігацій, довгострокових державних облігацій з достроковим погашенням і довгострокових амортизаційних державних облігацій є Національний банк.

 

 

 

 

Регулювання казначейських зобовязань в Україні.

Основні положення щодо функціонування державних облігацій розміщені  в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст. 11).

Казначейське зобов'язання України розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує  факт заборгованості Державного бюджету  України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового  доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань  України. Номінальна вартість казначейських  зобов'язань України може бути визначена  у національній або іноземній  валюті.

Емісія казначейських  зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового  ринку.  Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

 Казначейські зобов'язання  України можуть бути іменними  або на пред'явника. Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі. У разі розміщення казначейських зобов'язань України у документарній формі видається сертифікат. У сертифікаті казначейського зобов'язання України зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов'язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов'язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. У сертифікаті іменного казначейського зобов'язання України також зазначається ім'я власника.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення, які затверджуються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Рішення про розміщення казначейських  зобов'язань України приймається  згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови  розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.

Умови розміщення казначейських  зобов'язань України можуть передбачати  їх погашення шляхом зменшення зобов'язань  перед Державним бюджетом України  власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.

Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань  України під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.

Особливості провадження  депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Національною комісією з цінних паперів  та фондового ринку разом з  Національним банком України.

Умови  випуску,  обігу,  виплати виграшу та погашення казначейських зобов'язань затверджує Кабінет Міністрів України.

Також Мінфін ставить перед  собою мету здійснити випуск казначейських зобов'язань; передбачати щороку в проекті Державного  бюджету  України  на відповідний  рік кошти,  необхідні для обслуговування та погашення казначейських зобов'язань; визначити радника з    комунікаційної     політики     для освітньо-інформаційної    підтримки    розміщення    казначейських зобов'язань;   розмістити в установленому порядку замовлення на виготовлення бланків  казначейських  зобов'язань  на  Банкнотно-монетному дворі Національного банку.

Генеральним  агентом   розміщення,  доставки,  інкасації,  обслуговування обігу, погашення та знищення казначейських зобов'язань є Ощадбанк.

 

В  угоді між Міністерством фінансів та Ощадбанком визначаються:

•   винагорода Банку за виконання функцій інкасації,  розміщення,

обслуговування   обігу,   погашення   та   знищення  казначейських зобов'язань   у   розмірі   1   відсотка   номінальної    вартості казначейських  зобов'язань,  за  які  надійшли кошти до державного бюджету;

•   додаткова фіксована винагорода на покриття  витрат  Банку за доставку  бланків казначейських зобов'язань у розмірі 0,2 відсотка номінальної  вартості  казначейських  зобов'язань,  що  підлягають розміщенню.

 

На мою думку, перевагами такого інструменту інвестування коштів, як казначейські зобов’язання України, для населення є: надійність, гарантована державою, доступна номінальна вартість, випуск в документарній формі на пред’явника, що значно спрощує процедуру купівлі, обігу та погашення, відсутність оподаткування доходів, отриманих в результаті купонних виплат та продажу казначейських зобов’язань, можливість заощадити кошти із одночасним запобіганням можливих втрат від інфляції.

Таким чином, держава пропонує простий та надійний спосіб збереження заощаджень в іноземній валюті. Світова  практика свідчить, що в більшості  країн населення активно вкладає  гроші у державні цінні папери. І хоча вони дають не найвищий прибуток, це – найнадійніший та найменш  ризикований спосіб заощадити власні гроші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

 

Необхідність розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів  пов’язана з виконанням ряду важливих завдань, основними з яких є: зниження вартості державних запозичень при  мінімізації ризиків, створення  умов для активізації вторинного ринку державних цінних паперів  і розбудова ліквідного, добре  структурованого фінансового ринку країни.