Регулювання державного ринку боргових зобов’язань в Україні

 

Регулювання державного ринку боргових зобов’язань в  Україні.

 

План

Вступ

1. Сутність державного ринку боргових зобовязань та його особливості.
2. Регулювання державного ринку боргових  зобовязань в Україні.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Унаслідок виникнення ринкових відносин в Україні підвищилися  роль державного регулювання в управлінні економічними і соціальними процесами, що у свою чергу підвищує значення регулювання боргових зобов’язань, які є досить частим явищем в наш час.

Необхідність вирішення нагальних соціально-економічних проблем, які стоять перед суб’єктами господарювання, територіальними формуваннями і державою в цілому, в умовах істотного дефіциту бюджетних коштів на всіх рівнях управління, розбалансованості корпоративних фінансів вимагає пошуку додаткових фінансових ресурсів, а відтак і формування повноцінного ринку боргових зобов’язань. В Україні цей ринок перебуває у стадії становлення, що характеризується численними проблемами, пов’язаними з незавершеністю теоретико-методологічного, нормативно-правового, організаційного, інформаційно-аналітичного забезпечення його ефективного функціонування.

Визначенням сутності державних боргових зобов’язань та їх регулювання займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Є.Брігхем, О.Євтух, А.Саркисянц, Л.Чижов, Н.Шелудько , Р.Барро, Є.Брігхем, С.Брю, Дж.Бьюкенен, А.Вавілов, Д.Головачов, К.Дитцель, Я.Кліх, В.Козюк, П.Кругман, М.Кучерявенко, Ф.Нібеніус, Е.Новотний, М.Орлов, Дж.Стігліц, Г.Трофимов,  М.Фрідмен, О.Хайхадаєва, Б.Хейфец, А.Шафле, Л.Штейн, М.Яндієв.

Проблема ефективного регулювання державного ринку боргових зобов’язань набула актуальності у другій половині XX століття, коли деякі держави стали неспроможні акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання своїх функцій і почали застосовувати боргову політику, позичаючи на внутрішньому та зовнішньому ринках. На сьогодні ці питання є актуальними і в Україні.

Мета мого реферату – рокзрити сутність державного ринку боргових зобовязань в Україні та розглянути особливості його регулювання на сьогоднішній день.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність державного ринку боргових зобовязань та його особливості.

 

Провідним емітентом на ринках боргових зобов’язань у багатьох країнах світу є держава. У  більшості країн уряд випускає боргові  цінні папери, щоб забезпечити  фінансування різниці між податковими  надходженнями та поточними витратами, а також, іноді, профінансувати деякі  загальнонаціональні інвестиційні або соціальні проекти.

Державні зобов’язання включають  в себе дуже широкий їх спектр, що випливають із функцій держави. Під борговими зобов’язаннями держави в першу чергу розуміють державний борг і, як правило, здійснюють управління ним окремо від інших зобов’язань. Існує безліч підходів до трактування поняття державного боргу, однак, оскільки це не є предметом дослідження, ми конкретизуємо тільки зобов’язання, які виникають у зв’язку з ним. Різні країни до складу державного боргу включають, окрім заборгованості держави за запозиченнями для фінансування бюджету, також борги місцевих органів влади і борги державних підприємств, соціальні та економічні зобов’язання держави тощо [1, с. 13]. В Україні на законодавчому рівні державний борг обмежується тільки безумовними прямими зобов’язаннями держави. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку відображення операцій, пов’язаних з державним боргом, при плануванні і виконанні державного бюджету» від 28.01.04 № 42 безумовними є «… зобов’язання, що беруться державою як безпосереднім позичальником шляхом випуску державних цінних паперів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України» [2]. Бюджетним кодексом України державний борг визначається, як «… загальна сума заборгованості держави …, яка складається з усіх випущених і непогашених зобов’язань держави …, включаючи боргові зобов’язання держави …, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору» [3]; а відповідно до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (реєстраційний номер 2709) державний борг – це «… загальна сума безумовних боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення» [4]).

На українському ринку капіталів сьогодні спостерігається нестача фінансових інструментів, через що значна частина внутрішніх коштів спрямовується на зовнішні ринки.

Завданням ринку державних  цінних паперів є оптимальне забезпечення потреб державного бюджету. Державні облігації, казначейські зобов'язання, казначейські векселі, інші державні боргові зобов'язання емітуються центральними урядами та місцевими органами влади з метою мобілізації грошових ресурсів

Переважаючими інструментами  на ринку боргових зобов'язань зараз є державні цінні папери.

Оформлення державних  позик здійснюється двома видами цінних паперів – облігаціями та казначейськими зобов’язаннями (векселями).

Облігація – це найпоширеніший вид цінних паперів, середньо та довгострокове боргове зобов’язання держави з установленим терміном повернення боргу й виплати доходу у формі процентів чи виграшу.

Державні облігації випускаються певними державними установами (казначейство, міністерство фінансів, державний банк) від імені країни, звичайно – для покриття дефіциту бюджету неемісійним шляхом (без додаткового друкування грошей та оплати ними державних витрат). Система випусків державних облігацій в Україні складна та неоднозначна. Тому діють як нормативи, що були передбачені для їх випуску у минулому (для ще існуючих облігацій), так і новітні класифікації для тих облігацій, що будуть емітуватись.

Державні облігації України можуть бути: довгострокові – понад п’ять років; середньострокові – від одного до п’яти років, короткострокові – до одного року. Та поділяються на облігації внутрішніх державних позик України (ОВДПУ) , облігації зовнішніх державних позик України (ОЗДПУ) та цільові облігації внутрішніх державних позик України (ЦОВДПУ).

ОВДПУ -  державні цінні  папери, що розміщуються виключно  на внутрішньому фондовому ринку і  підтверджують  зобов’язання України  щодо відшкодування пред’явниками цих облігацій  їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

 

ОЗДПУ – державні боргові  цінні папери, що розміщуються на міжнародних  фондових ринках і підтверджують  зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінал та відсотки.

Розміщення державних  облігацій – простий та ефективний спосіб залучення коштів для фінансування як поточних, так і стратегічних потреб країни.

Основні різновиди державних облігацій, що випускались у незалежній Україні: а) облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), б) конверсійні ОВДП, в) конверсійні дисконтні облігації, г) конверсійні процентні ОВДП, д) середньострокові конверсійні ОВДП, конверсійні єврооблігації, е) облігації внутрішньої державної ощадної позики та деякі інші.  За винятком ощадних, всі державні облігації випускались у бездокументарній формі.

ОВДПУ – облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету, передбачених на цю мету бюджетними нормативами на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного бюджету. У них зазначається  напрям використання коштів, залучених від розміщення таких облігацій.

Кошти від розміщення цільових облігацій використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах, передбачених на цю мету бюджетом на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів , що укладаються між державою в особі Мінфіну та отримувачем коштів.  Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску цільових облігацій з обов’язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п’ять днів до дати обслуговування та погашення ЦОВДПУ.

ОЗДПУ – державні боргові  цінні папери, що розміщуються на міжнародних  фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникові цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

 Держава випускає облігації як процентні (із сплатою купона) так і дисконтні (з продажем нижче номіналу та викупом за номіналом). Дисконтні облігації - облігації, що не мають регулярних відсоткових платежів.  

 Дохідність папера визначається різницею між її номінальною вартістю та ціною продажу. Плюс: відсутність регулярних відсоткових платежів. Мінус: складність визначення справедливих (для емітента і власника облігації) ціни продажу облігації та її номінальної вартості. Обидва види розміщуються за спільними правилами.

Володіння державними облігаціями у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів засвідчують:

-  для брокерів або дилерів зберігачів – виписки з їх рахунків у депозитарії державних цінних паперів, функції якого виконує Національний банк,

- для інших осіб – виписка з їх рахунків у цінних паперах брокерів-зберігачів, засвідчені підписом посадової особи та печаткою зберігача,

Погашення державних облігацій здійснюється установами Національного банку та дилерами у межах коштів, що надходять від головного управління Державного казначейства.

Облігація має номінальну вартість і курсову (ринкову) ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності і ліквідності. Номінальна вартість облігацій – це сума, надана власником облігації державі в тимчасове користування (встановлюється державою і вказується на облігації), яка сплачується при погашенні облігації і на яку нараховуються відсотки.

Казначейські  зобов’язання (векселі) – це державні цінні папери, що розміщуюься виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Обсяг емісії казначейських  зобов'язань України в сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських  зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

 Це боргове зобов’язання спрямоване лише на покриття бюджетного дефіциту. Ними оформляються в основному коротко- чи середньотермінові позики, виплата доходу за якими здійснюється у формі відсотків або на дисконтній основі. Підлягають реалізації тільки серед населення.

Казначейські зобов'язання України можуть бути:

- довгострокові — з терміном обігу понад 5 років;

- середньострокові —  з терміном обігу від 2 до 5 років;

- короткострокові— з терміном обігу до 1 року.

Емітентом казначейських  зобов'язань України виступає держава  в особі Міністерства фінансів України  за дорученням Кабінету Міністрів України. Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника. Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі. У разі розміщення казначейських зобов'язань України в документарній формі видається сертифікат.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України. Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання. Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань України під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.

Особливості провадження  депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.