Провідне місце в перехідному періоді економіки України до ринків

Більшість із зазначених важелів (крім чотирьох останніх) може повноцінно використовуватися  здебільшого на рівні державного регулювання (використання першого  з них належить виключно до компетенції  центрального банку держави).

Провідне  місце в перехідному періоді  економіки України до ринкуналежить  фінансово-кредитній системі. Від  ефективності й безперебійностіфункціонування  кредитно-фінансового механізму  залежитьне лише своєчас не отримання  коштів окремими господарськими одиницями, а й темпи економічного розвитку країни в цілому. Центральною ланкою цього механізму в сучасній економіці стають банки. Одиніз найголовніших складових елементів діяльності банку — вивчення його ресурсної бази, а саме банківського капіталу, що є надзвичайно актуальним питанням, особливо на сучасному етапі.

Банківський капітал— це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення капіталу й надання позик перебувають у тісному взаємозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківського капіталу, значення проблем, пов’язаних із його ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків. Ураховуючи це, актуальним є моделювання кожним окремо комерційним банкомшляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності. Актуальність теми визначається роллю капіталу у процесі створення та функціонування банку.

Проблеми  банківської сфери є водночас проблемами фінансової безпеки держави. Низький рівень капіталізації посилює ризики в діяльності банків, зменшує їхню здатність до перерозподілукоштів умасштабах економіки. Вивченню економічної суті капіталу банку присвятили свої праціА. Сміт, Дж.С. Мілль, А. Маршалл, Й. Шумпетер, П. Роуз, Д. Кемпбел, О. І. Лаврушин, О. І. Новопашин, Е. А. Уткін, О. М. Тавасієв, А. Н. Люкшинов, а також вітчизняні вченіА. Мороз, М. Алексеєнко, О. Васюренко, З. Васильченко, Н. Версаль, Н. Шелудько, О. Герасимович, А. Вожжов, С. Сиротян, О. Дзюблюк, Ж. Довгаль, О. Кириченко, Ж. Мартинюк, А. Ятченко та ін. Однак проблеми стратегічного банківського менеджменту та механізму його впливу на рівень фінансової безпеки держави залишаються недостатньо дослідженимиекономічноюнаукою. Капітал, хоча за розмірами він становить незначну частину банківських ресурсів, відіграє визначальну роль у процесі створення та функціонування комерційного банку. Формування власної капітальної бази є необхідною умовою його майбутньої діяльності. Однією з найсерйозніших проблем, що постають перед менеджментом банку,  є залучення та підтримка достатнього обсягу капіталу. Капітал стає захистом для коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредитних, інвестиційних, валютних операцій банку, зловживань, помилок списуються за рахунок резервів, які входять до складу капіталу.

Розмір банківського капіталу істотно впливає на рівень надійності та довіри до банку з  боку суспільства. Саме томупроблема визначення достатності капіталу банку та методи його регулювання є однією з центральних  у міжнародній банківській практиці. З метою забезпечення процесу  реальної капіталізації банківської  системи НБУ розроблено систему  визначення категорії банку залежно  від розміру капіталу. Згідно з  цією системою всі банки належать до однієї з трьох категорій капіталу, для кожної з яких розроблено відповідну програму нарощування капітальної  бази та конкретні рекомендаціїщодо дивідендної політики банку.Система  категорійності капіталупризначена для  посилення контролюза процесом капіталізації  банків з боку НБУ та для забезпечення умов реального нарощування капіталу комерційними банками України. Ця система може розглядатися як метод централізованого управління капіталом банківської системи в цілому, основна мета якого— нарощувати капітальну базу.

На сьогодні банки в Україні можуть створюватися у формі акціонерних товариств  або кооперативних банків і вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку на час його реєстрації встановлюються НБУ в розмірі 10 млн. євро [1].

Метою подальшого державного регулювання банківської  діяльності є необхідність удосконалення  банківського законодавства та створення  правових умов для підвищення рівня  капіталізації банків, розвитку конкурентоспроможності українських банків, удосконалення  системи нагляду за діяльністю банків, підвищення рівня захистуінтересів вкладників і клієнтів банків тощо. Надання банківських послуг пов’язано  з постійним перерозподілом значних  грошових коштів, більшість яких залучена банкамивід інших осіб. З оглядуна це, діяльність банків уважається надзвичайно  ризиковою і тому рівень вимог, що висуваються до банків як під час  їх створення, так і в процесі  здійснення ними своєї діяльності, є підвищеним порівняно з іншими юридичними особами. Це має забезпечити  стабільністьбанківської системи  і належний захист інтересів вкладників банку.

Однієюз особливостей функціонування національної банківської  системи є висока концентрація банківського капіталу. Так, більше половини капіталу зосереджено в 18 найбільших банках. Найзначніший капітал за підсумками 2009 р. має Ощадбанк, а саме 16386350 тис.грн. (табл. 2).

Характеризуючи  правовий статус комерційних банків, слід визначити особливе місце в  банківській системі системоутворюючих  банків. Згідно з Законом України  «Про банки і банківську діяльність»  системоутворюючий банк— це банк, зобов’язання якого становлять не менше 10 % загальних зобов’язань  банківської системи[1]. На сьогодні такому визначенню може відповідати  тільки Приватбанк (за даними НБУ на 1 січня 2010 р. частка його зобов’язань  у загальній структурі склала 10,06%).

Слід зазначити, що до найбільшактуальних проблем банківського сектору належать такі:

• по-перше, це низький рівень та недостатня якість капіталу українських банків;
• по-друге, питання щодо розрахунку капіталу банків.

Міжнародні  стандарти передбачають урахування активів, які входять до капіталу банку, за ринковоюціною. Яка ціна як ринкова застосовується українськими банками за умов фактичної відсутності  активного ринку з багатьох позицій— залишається невідомою.  Протягом 2009 р. банки досить активно збільшували  свої капітали. За минулий рік їх регулятивний капітал зріс в 1,03 рази і досяг понад 135 млрд. грн. (табл. 1). Однак показник балансового капіталу в розмірі більше млрд. грн. мають лише 6 банків (табл. 12).

Велика  кількість банків мають низький рівень капіталу, і це всерйоз турбує НБУ, оскільки це свідчить або про неможливість, або небажання їх власників вирішувати цю проблему. Якщо більшість банків збільшують свій капітал, то в окремих — навпаки, спостерігається тенденція до зменшення власного капіталу.

Більше  того, загострюється тенденція розбалансованості між темпами ростукапіталів банків та обсягами х активних операцій. Такі диспропорції негативно впливають на рівень адекватності (надійності) банківського капіталу. Уцілому в банківській системі рівень адекватності на 01.01.2008 р. досяг найнижчого за останні 10 років позначки—13,92%. Зараз ситуація істотно покращується, і на 01.01.2010 р. показник склав 18,08% (на 01.02.2010 р. -19,29%). (таблиця 1).

Таблиця 1

Показники діяльності банківУкраїни[6]

Таблиця 2

Обсягвласного капіталу окремихбанківУкраїни [8]

Про покращення якості капіталу говорить зниження (хоча й незначне) частки переоцінки основних засобів - один з найбільш широко використовуваних способів для «надування» банківського капіталу (рис. 1).

Рисунок 1. Структура капіталу українських банків на 01.01.2009 р. [7]

І хоча проблему належного зростання банківського капіталу ніхто не відміняв, найважливіше те, що на сьогодні всі банки витримують установлені економічні нормативи, зокрема щодо капіталізації. На початок  нинішнього року загальна сума сплачених  статутних капіталів становила 119189 млн. грн., тобто протягом 2009 р. вона зросла на 36735 млн. грн. Загальна сума капіталу у банківській системі на 01.01.2010 р. становила 115175 млн. грн., на4088 млн. грн. менше, ніж рік тому (рис. 2).

Рисунок 2 . Динаміка балансового та статутного капіталу банківУкраїни, млн. грн. [5]

Загальний обсяг  капіталів комерційних банків України  становить 14,2% від пасивів банків (табл. 3). Для своєї роботи кожен  банк повинен мати власні кошти, основну  частину яких займає статутний фонд. I якщо статутний фонд НБУ формується за рахунок коштів державного бюджету,  то статутний фонд комерційних банків утворюється за рахунок внесків  акціонерів або учасників.

В Україні  станом на 01.01.2010 р. статутний капітал  комерційних банків становив 119189 млн. грн., що в 1,5 рази більше порівняно з 2009 р. (рис. 2). Оцінювати банківську систему  й реформувати її необхідно в  єдиному зв’язку зі станом і реформуванням  усієї економіки й особливо реального  сектору. Розвиток банківської системи, подальша капіталізація українських  банків віддзеркалюють економічне зростання  й підвищення прибутковості банківського бізнесу як виду економічної діяльності.

Починаючи з 2002 р., розвиток банківської системи  відбувався в умовах економічного зростання. Зберігалася тенденція до нарощування  банками пасивів. При цьому їхнє динамічне зростання забезпечувалось  не лише за рахунок зобов’язань (насамперед за рахунок залучення коштів юридичних  і фізичних осіб), а й за рахунок  капіталу, що, з одного боку, сприяло  підвищенню фінансової стійкості банків, а з іншого — забезпечувало банки безоплатними ресурсами.

Таблиця 3

Пасиви  банківської системи, млн. грн. [8]