Порядок проведення ревізій Державною контрольно-ревізійною службою

 Повторні ревізії проводять  після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа  усуває недоліки, відмічені в  акті ревізії.

 Документальні ревізії  полягають у тому, що всі господарські  операції перевіряють по тих  документах, які в бухобліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:

 • наявність і достовірність  первинних документів;

 • правильність оформлення  і своєчасність їх обліку;

 • законність видатків, відповідність їх планам, ефективність  використання.

 Під час фактичної  ревізії перевіряють фактичну  наявність грошових коштів і  матеріальних цінностей, вивчають  фактичний пан об'єкта, який перевіряється,  по їх наявності у натурі, їх  відповідність даним бухобліку. Це — інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження і т. ін.

 Перевірка — це  обстеження та вивчення окремих  сторін фінансово-господарської  діяльності підприємства, організації,  установи або їх підрозділів.

4. Порядок проведення  ревізій Державною контрольно-ревізійною  службою.

 

Порядок проведення ревізій  і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначений Інструкцією Головного контрольно-ревізійного  управління України № 121 від 3 жовтня 1997 року.

 Ревізії проводять  безпосередньо в організаціях  та установах, не частіше 1 разу  на рік.

 Основними завданнями  ревізій (перевірок) виконання  бюджетів, стану роботи фінансових  органів і органів Державного  казначейства є:

 • дотримання чинних  нормативних актів щодо виконання  бюджетів відповідних рівнів;

 • ревізія поточного  рахунка відповідного бюджету,  позабюджетних і валютних коштів  органів виконавчої влади чи  органів місцевого самоврядування;

 • правильність витрачання  коштів на утримання фінансових  органів, органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

 Основними завданнями  ревізії (перевірок) бюджетних  установ є:

• додержання бюджетної  дисципліни;

 • перевірка правильності  планування і використання бюджетних  коштів;

 • збереження грошових  коштів і матеріальних цінностей;

 • правильність ведення  обліку і звітності;

 • законність утворення  та ефективність використання  позабюджетних коштів.

 Ревізії і перевірки  проводяться на основі піврічних  планів:

- Головного контрольно-ревізійного  управління, затверджених його Колегією;

- Контрольно-ревізійних  управлінь в АРК, областях, містах  Києві і Севастополі, затверджених  Головним контрольно-ревізійним  управлінням України;

- Контрольно-ревізійних  відділів у районах, містах  і районах у містах, затверджених  Контрольно-ревізійними управліннями  по АРК, областях, містах Києву  і Севастополю.

 Загалом ревізійний  процес має чотири умовно самостійних  етапи: 

- підготовка до проведення  ревізії;

- проведення ревізії;

- оформлення матеріалів  ревізії;

- реалізація матеріалів  ревізії.

 Зазначені етапи показано  на рис. 2.

 При проведенні ревізій  установ і організацій, що фінансуються  з бюджету, слід перевіряти:

1) правильність складання  і виконання єдиного кошторису  доходів і видатків;

2) законність і обґрунтованість  передбачених у кошторисі видатків;

3) правильність списання  на витрати грошових коштів  і матеріальних цінностей по  кожній зі статей кошторису,  наявність належно оформлених  бухгалтерських документів;

4) під час проведення  ревізії проводиться вибіркова  інвентаризація продуктів, устаткування, обладнання та інвентарю;

5) цільове використання  коштів, одержаних із бюджету;

6) законність формування  та правильність використання  спеціальних коштів;

7) дебіторську і кредиторську  заборгованості;

8) стан бухгалтерського  обліку і звітності, їх достовірність.

5. Оформлення результатів  ревізії та їх реалізація.

 

За результатами документальної ревізії ревізором складається  акт — двосторонній документ, у  якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської  діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів  щодо складання і виконання бюджету; наведено перелік фактів виявлених  порушень і додаткових резервів збільшення доходів та скорочення витрат.

 Розрізняють два види  актів — проміжні та загальні. Проміжні акти складають за  результатами інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей,  розрахунків із дебіторами й  кредиторами, контрольного запуску  сировини у виробництво, ревізії  кас. Проміжні акти підписуються  ревізорами та посадовими особами,  які відповідають за ту ділянку,  де здійснюється перевірка.

 Загальний акт складають  після закінчення ревізії. Акт  підписується керівником ревізійної  групи, керівником та головним  бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена  ревізія. Факти, наведені у  проміжних актах, знаходять своє  відображення у загальному акті.

 .Умовно акт можна приділити на 3 частини. У першій, загальній частині, зазначаються:

- підстава для проведення  ревізії, склад ревізійної групи  і тема ревізії;

- повне найменування  підприємства, установи, організації  тощо та його підпорядкованість;

- за який період діяльності  даного підприємства, установи, організації  проведено ревізію, дата початку  і закінчення ревізії;

- ким і коли проводилась  попередня ревізія, чи усунено  виявлені нею порушення і які  перевірки проводились після  ревізії.

 Друга частина, а  саме, виробнича-фінансова діяльність, виконання кошторисів, передбачає  відображення:

- перелік основних показників  виробничої програми протягом  одного-двох років і їх виконання;

- аналіз фінансових результатів  або виконання кошторисів;

- факти порушень або  зловживань, підтверджені документально;

- ревізія кас і касових  операцій;

- ревізія операцій за  рахунками у банках та інших  коштів;

- ревізія розрахунків  з оплати праці й соціального  страхування;

- ревізія збереження  і руху матеріальних цінностей.

 Третя частина, бухгалтерський  облік і аудит, передбачає аналіз  стану бухгалтерського обліку  і достовірності наданих звітів.

 Загальний акт підписується  особами, які брали участь у  проведенні ревізії, а також  керівником та головним бухгалтером  об'єкта, що ревізується. Акт ревізії  складається в 3-х примірниках  і надається ревізуючому органу; установі, в якій проходила ревізія; вищестоящому органу (установі).

 Після підписання акта  ревізії ревізор у 15-денний  термін готує проект обов'язкових  вимог щодо усунення виявлених  порушень. Матеріали кожної ревізії  протягом 15 діб після її завершення  розглядаються і приймаються  від ревізорів керівниками контрольно-ревізійних  управлінь або їхніми заступниками, начальниками відділів цих управлінь, начальниками відділів у районах та містах або їхніми заступниками. За результатами ревізії готують наказ або інше рішення.

 Якщо на підприємстві, установі чи організації, що  ревізується, не забезпечується  усунення виявлених порушень, керівник, який призначив ревізію, надсилає  керівнику цього об'єкта пропозиції  щодо повного відшкодування виявлених  збитків і дає пропозиції, як  запобігти фактам порушень або  зловживань. Вимоги й пропозиції  щодо усунення виявлених порушень  керівниками перевірених підприємств,  установ та організацій подаються  до керівних органів із дотриманням  посадової субординації.

 При виявленні серйозних  порушень фінансової дисципліни  та інших зловживань матеріали  ревізій передаються до слідчих  органів і одночасно порушується  питання про усунення із займаних  посад винних у зловживаннях  осіб. Якщо за фактами зловживань  не може бути порушено кримінальної  справи, на винних у здійсненні  таких зловживань накладається  адміністративне стягнення.

 Ревізор здійснює перевірку  виконання вказівок безпосередньо  на підприємстві. Матеріали ревізії  контролюються до повного відшкодування  виявлених збитків та перерахування  до бюджету або до державних  цільових фондів донарахованих  платежів.

 Органам контрольно-ревізійної  служби надано право вилучати  її дохід відповідного бюджету  виявлені ревізіями приховані  або занижені валютні та інші  платежі, стягувати до бюджету  кошти, отримані за допомогою  незаконних угод, застосовувати  фінансові санкції.

 

 

 

 

 

 

 

Бюджетний контроль – різновид державного фінансового контролю, що здійснюється в бюджетному процесі  та направлений на встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного регулювання  та бюджетного процесу. За своєю сутністю бюджетний контроль являє собою  систему заходів органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення законності дій учасників бюджетного процесу  під час складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджетів і звітування про їх виконання  з використанням специфічних  форм і методів їх організації.

 

Бюджетний контроль є останньою, заключною підсистемою бюджетного механізму. Він дає можливість встановити наскільки ефективно, раціонально, економно та законно використовувалися  бюджетні кошти, чи були задіяні всі  резерви стосовно наповнення дохідної частини бюджетів. Внаслідок виявлення  зловживань держава може відшкодувати нанесені їй збитки. Одночасно за допомогою бюджетного контролю можна попередити порушення бюджетної дисципліни, нераціональне та нецільове спрямування бюджетних коштів. Будучи заключною підсистемою бюджетного механізму, бюджетний контроль обслуговує всі стадії бюджетного процесу, що надає йому універсального характеру управлінської діяльності. Бюджетний контроль є однією з функцій управління бюджетною системою.

 

Хоча бюджетний контроль тісно пов’язаний з фінансовим контролем, фактично є різновидом останнього, повністю підміняти та використовувати  термін «фінансовий контроль» замість  «бюджетний контроль», як інколи це можна  побачити в науковій та навчальній літературі, не варто. Оскільки об’єкт, суб’єкти, завдання та методи бюджетного контролю є значно вужчими ніж  аналогічні елементи фінансового контролю. Тому термін «бюджетний контроль» має  повне право на самостійне існування  та використання при характеристиці механізму функціонування бюджетної  системи. Бюджетний контроль повинен  використовуватись там і тоді, де функціонують бюджетні відносини. Головною метою бюджетного контролю є забезпечення законності бюджетної діяльності, тобто  контроль за дотриманням бюджетного законодавства всіма учасниками бюджетних відносин.

 

Об’єктом бюджетного контролю є відповідні бюджети (державний, місцеві) та бюджетна діяльність учасників бюджетних  правовідносин.

 

Суб’єктами бюджетного контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної  та комунальної форми власності, їх посадові особи. Суб’єктів бюджетного контролю прийнято поділяти на контролюючих (ті, хто контролює) та підконтрольних осіб (ті, кого контролюють).

 

Підконтрольними суб’єктами є органи державної влади, місцевого  самоврядування, підприємства, установи, організації, які отримують, перераховують  чи використовують бюджетні кошти.

[ред.]

Бюджетний контроль в Україні

 

Контроль, відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України, забезпечує:

оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

правильність ведення  бухгалтерського обліку та достовірність  фінансової і бюджетної звітності;

досягнення економії бюджетних  коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в  діяльності розпорядників бюджетних  коштів шляхом прийняття обґрунтованих  управлінських рішень;

проведення аналізу й  оцінки стану фінансової і господарської  діяльності розпорядників бюджетних  коштів;

запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів  держави у процесі управління об’єктами державної власності;

обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

 

Класифікація бюджетного контролю в Україні здійснюється за різними ознаками. За суб’єктами бюджетного контролю виділяють:

державний бюджетний контроль;

місцевий бюджетний контроль;

відомчий бюджетний контроль;

внутрішній бюджетний  контроль;

громадський бюджетний контроль.

 

За часом проведення контрольних  дій бюджетний контроль поділяться на:

попередній бюджетний  контроль;

поточний бюджетний контроль;

наступний бюджетний контроль.