Порядок проведення ревізій Державною контрольно-ревізійною службою

 

2) внутрішній контроль  – комплекс заходів, що застосовується  керівником та працівниками для  забезпечення дотримання законності  та ефективності використання  державних ресурсів, досягнення  результатів відповідно до встановленої  мети, завдань, планів і вимог  щодо діяльності органу державного  сектору та його підвідомчих  установ. 

 

3) внутрішній аудит –  діяльність внутрішнього аудитора  в органі державного сектору  спрямована на удосконалення  системи управління, попередження  фактів незаконного та неефективного  використання державних ресурсів, запобігання виникненню помилок  чи інших недоліків у діяльності  органів державного сектору. 

8)  об'єкт державного  внутрішнього фінансового контролю - повний комплекс або окремі  процеси (етапи) фінансово-господарської  діяльності органу державного  сектору в частині використання  державних ресурсів.

Положення цього Закону поширюються  на відносини в сфері здійснення державного внутрішнього фінансового  контролю органами державного сектору. 

 

Державний внутрішній фінансовий контроль щодо державних і комунальних  підприємств, установ та організацій; акціонерних, холдингових компаній, інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких частка державної  або комунальної власності перевищує  п’ятдесят відсотків чи становить  величину, яка забезпечує державі  або органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів; інших  підприємств, установ та організацій, які отримують кредити, залучені державою або під державні гарантії чи міжнародну технічну допомогу, використовують, державне чи комунальне майно (далі - державні ресурси) здійснюється лише під час  провадження ними діяльності з використання державних ресурсів, а також стосовно підприємств, установ та організацій  які використовують кошти, що залишаються  у їх розпорядженні у разі надання  їм податкових пільг.

 

Для суб’єктів господарювання, які зазначені в частині другій цієї статті, положення цього закону застосовуються лише в частині, що не суперечить нормам законодавства, які  регулюють їх діяльність.

Метою державного внутрішнього фінансового контролю є забезпечення ефективного управління державними ресурсами шляхом належного функціонування внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та здійснення діяльності з  їх гармонізації.

Державний внутрішній фінансовий контроль ґрунтується на таких основних принципах:

 

законність – неухильне  дотримання вимог законодавства  при здійсненні державного внутрішнього фінансового контролю суб'єктами такого контролю та органами держаного сектору;

 

економічність – мінімізація  витрат державних ресурсів, які використовуються при здійсненні державного внутрішнього фінансового контролю, водночас забезпечуючи належну якість таких результатів;

 

ефективність – досягнення максимальних результатів від ресурсів, які використовувались у процесі  здійснення державного внутрішнього фінансового  контролю;

 

прозорість – документування всіх операцій і дій для забезпечення відслідковуваності процесів в органі державного сектору при здісненні державного внутрішнього фінансового контролю;

 

гласність - звітування про  результати здіснення державного внутрішнього фінансового контролю, вільний доступ до інформації із дотриманням режиму спеціальних обмежень, установлених законодавством, та оприлюднення звітів перед громадськістю та засобами масової інформації.

Державний внутрішній фінансовий контроль здійснюється відповідно до вимог Конституції України, цього  Закону, інших актів законодавства, в тому числі стандартів внутрішнього контролю,  стандартів внутрішнього аудиту, положення етики внутрішнього аудитора, що затверджуються КМУ.

Основними завданнями внутрішнього контролю є:

 

досягнення в діяльності органу найвищого рівня  ефективності, результативності, економічності та прозорості відповідно до поставлених  завдань;

 

забезпечення достовірності  фінансової, статистичної і управлінської  звітності;

 

збереження активів та захисту інформації органу державного сектору;

 

дотримання вимог законодавства.

 

Напрямки розвитку системи  державного внутрішнього фінансового  контролю та загальну координацію та гармонізацію внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в органах державного сектору визначає Міністр фінансів.

 

Виконання функцій з координації  та гармонізації внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту покладено на Міністерство фінансів України.

 

 

Тема 9. Контроль за виконанням бюджету

 

1. Сутність і призначення  бюджетного контролю.

2. Органи державного бюджетного  контролю в Україні.

3. Методи бюджетного контролю. Класифікація ревізій.

4. Порядок проведення  ревізій Державною контрольно-ревізійною  службою.

5. Оформлення результатів  ревізії та їх реалізація.

 

 

 

1. Сутність і призначення  бюджетного контролю.

 

Бюджетний контроль є складовою  фінансового контролю, де об'єктивною основою виступає контрольна функція  фінансів. Бюджетний контроль —  це сукупність заходів, які проводять  державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

 Основні завдання бюджетного  контролю:

- дотримання процедури  складання, розгляду і затвердження  бюджету, а також його виконання;

- дотримання бюджетного  і податкового законодавства;

- контроль за правильністю  формування дохідної частини  бюджету;

- перевірка ефективності  і цільового використання бюджетних  коштів і коштів позабюджетних  фондів;

- контроль за правильністю  ведення бухгалтерського обліку  і звітності;

- виявлення резервів  збільшення дохідної бази бюджету  держави;

- контроль за реалізацією  механізму міжбюджетних відносин.

Система бюджетного контролю складається із наступних елементів:

- суб'єкт контролю;

- об'єкт контролю;

- предмет контролю;

- методи контролю;

- процес контролю;

- узагальнення та реалізація  результатів контролю.

 Перераховані елементи  системи контролю складають в  сукупності механізм бюджетного  контролю.

 Безпосереднім предметом  бюджетного контролю виступають  всі стадії бюджетного процесу.

 Об’єкт бюджетного  контролю — це грошові, розподільчі  процеси при формуванні і використанні  грошових фондів держави і  місцевих органів самоврядування. Формально об'єктом бюджетного  контролю є конкретні показники. 

 Залежно від суб'єкта (хто здійснює) бюджетний контроль  поділяють на:

- державний бюджетний  контроль, який здійснюють органи  державної влади;

- відомчий контроль, який  проводять контрольно-ревізійні  управління міністерств і відомств;

- внутрішньогосподарський  контроль здійснюється фінансовими  службами підприємств, організацій  і установ;

- незалежний контроль, який  проводять спеціалізовані аудиторські  фірми і служби.

загрузка...

 Бюджетний контроль  залежно від часу проведення  розподіляється на попередній, поточний  і наступний. 

 Попередній бюджетний  контроль здійснюється під час  складання, розгляду і затвердження  бюджетів різних рівнів, кошторисів  доходів і видатків бюджетних  установ, розрахунків для одержання  бюджетних трансфертів, розробки  і прийняття бюджетного і податкового  законодавства. Він носить попереджувальний  характер.

 Поточний бюджетний  контроль проводиться в ході  виконання бюджету, кошторисів  доходів і видатків протягом  бюджетного року. Поточний бюджетний  контроль здійснюється на основі  первинних документів оперативного  і бюджетно-бухгалтерського обліку  і звітності.

 Наступний контроль  проводиться після закінчення  бюджетного року або певного  звітного періоду. При даному  контролі на основі звітних  бухгалтерських документів виявляють  причини відхилень даних від  планових, повноту і своєчасність  надходження передбачених бюджетом  коштів, цільове використання коштів  та ін. Наступний бюджетний контроль  тісно пов'язаний із попереднім.

 Контроль за використанням  бюджетних асигнувань — одна  із складових бюджетного контролю.

 Основне завдання такого  контролю: досягти цільового, раціонального  і ефективного використання бюджетних  коштів.

 Зазначений контроль  здійснюють як органи державної  влади та управління, так і  спеціальні служби фінансового  контролю.

 

 

 

 

2. Органи державного бюджетного  контролю.

 

До спеціальних служб  державного контролю в Україні, які  здійснюють бюджетний контроль, відносимо: Контрольно-ревізійну службу, Рахункову  палату, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову  адміністрацію. Контроль за витрачанням  бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна  служба, Рахункова палата, фінансові  управління і відділи.

 Основні функції Державної  контрольно-ревізійної служби:

- організують роботу  органів середньої і базової  ланок з проведення ревізій  і перевірок, узагальнюють наслідки  документальних ревізій і перевірок,  повідомляють про них органам  законодавчої і виконавчої влади;

- проводять ревізії та  перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і  матеріальних цінностей, достовірності  обліку та звітності в міністерствах,  відомствах, інших органах виконавчої  влади, організаціях, підприємствах,  установах, які отримують кошти  з бюджету та з державних  валютних фондів;

- проводять ревізії та  перевірки правильності витрачання  державних коштів на утримання  місцевих органів державної виконавчої  влади, установ і організацій,  що діють за кордоном і фінансуються  за рахунок Державного бюджету;

- проводять ревізії та  перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження  валютних коштів;

- здійснюють контроль  за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями  та перевірками;

- розробляють інструктивні  та інші нормативні акти про  проведення ревізій та перевірок;

- здійснюють методичне  керівництво і контроль за  діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних  підрозділів, узагальнюють досвід  проведення ревізій та перевірок  і поширюють його серед контрольно-ревізійних  служб, розробляють пропозиції  щодо удосконалення контролю, (зазначені  функції виконує тільки вища  ланка КРС України).

Завдання Контрольно-ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова  палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Контрольно-ревізійна  служба — починаючи з бюджетних  установ у селах аж до міністерств  і відомств.

 Фінансові управління  і відділи здійснюють контроль  за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.

 

 

 

 

3. Методи бюджетного контролю. Класифікація ревізій.

 

До методів бюджетного контролю відносять: документальну  і камеральну перевірки, економічний  аналіз, ревізію, обстеження. Ревізія  — найбільш розповсюджений метод  бюджетного контролю; це система контрольних  дій, які направлені на всебічну перевірку  фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а  також роботи фінансових органів  щодо складання і виконання бюджету  з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації  обліку, достовірності звітності.

 В економічній літературі  існує кілька концепцій і ознак,  за якими класифікуються ревізії.  Можна виділити наступні з  них: 

- повнота охоплення діяльності  об'єкта, що ревізується; 

- ступінь охоплення даних  фінансово-господарських операцій;

- залежно від їх організації;

- залежно від джерела  даних, які є базою.

 Класифікація ревізій  на основі зазначених ознак  схематично представлена на рис.1.

 Повна ревізія передбачає  перевірку всіх сторін фінансово-господарської  діяльності об'єкта контролю.

 Часткові — перевіряють  тільки окремі види господарських  операцій або окремі напрямки  діяльності підприємства, установи, організації.

 Тематичні – це  перевірка однотипних установ,  організацій по окремих спеціальних  питаннях.

 Комплексні ревізії  дозволяють глибше вивчити широке  коло питань, які характеризують  усі ланки і сторони господарської  діяльності підприємства, організації  та установи.

 При суцільній ревізії  перевіряють усі документи, які  характеризують фінансово-господарську  діяльність, починаючи від останньої  ревізії.

 При вибірковій перевіряються  лише деякі документи або всі  документи, але за певний проміжок  часу. Якщо у процесі вибіркової  ревізії виявляються порушення  фінансової дисципліни, то проводиться  суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової  діяльності об'єктів, що ревізуються.

 Планові ревізії проводять  у відповідності з планом контрольно-ревізійної  роботи контролюючих органів.

Позапланові — це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або  за вимогою органів суду і прокуратури.

 Додаткові ревізії  проводять тоді, коли при проведенні  першої ревізії не повністю  встановлені факти порушень фінансово-господарської  діяльності.