Поняття та структура грошового обігу та грошових потоків

Балансування потоків 12 і 4 має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обігу й усієї економічної системи, забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку [15].

На рис. 1.4 показані потоки, які зв'язують внутрішній обіг України зі світовим ринком: 13 — оплата продуктів, що надходять у країну за імпортом; 14 — надходження в країну грошей зі світового ринку за оплату експорту; 15 — чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий; 16 — чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік 13 відпливе на світовий ринок грошей більше, ніж надійде через потік 14.

Потік 12 (національний продукт) виявиться  меншим від потоку 4 (національного  доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого  імпорту забезпечується через залучення  грошових коштів у внутрішній обіг зі світового грошового ринку через отримання позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів та ін.).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється внаслідок розміщення одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій.

Загальна збалансованість грошового  обігу вимагає вирівнювання передусім  національного доходу і національного  продукту. Для цього повинні балансуватися  й усі взаємопов'язані грошові  потоки. За напрямками руху грошей щодо національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

— потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

— потоки ін'єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

Для збалансування національного  доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін'єкцій  повинні вирівнюватися [10].

Однією з проблем управління грошовими потоками на макрорівні є  неузгодженість в роботі органів  державного управління. Налагодженість процесу управління грошовими потоками потребує постійного контролю з боку держави за грошовими потоками, так як саме грамотне та сплановане розподілення грошових коштів приведе до отримання збаланованості державного бюджету та владнання питань неузгодженості в русі грошових коштів.

Аналіз грошових потоків  у 2010-2011 роках показав перевищення  видатків державного бюджету над доходами, що свідчить про незбалансованість грошових потоків [12].

Однією з основних проблем  незбалансованості грошових потоків  державного бюджету є велике боргове навантаження, накопичене за попередні роки. Так, у 2011 році видатки державного бюджету з обслуговування державного боргу зросли у 1,5 раза [13].

Ще однією проблемою в  управлінні грошовими потоками України  є дефіцит державного бюджету, що можна розглянути у таблиці 1.

Таблиця 1

Дефіцит грошових потоків державного бюджету України

Роки	Доходи державного бюджету, млн.грн.	Видатки державного бюджету, млн.грн.	Дефіцит, млн.грн.
2006	133521,7	137108,0	-3776,6
2007	165942,1	174235,9	-9812,5
2008	231686,3	241454,5	-12500,7
2009	209700,3	242437,2	-35517,2
2010	240615,2	303588,7	-64265,5
2011	314572,5	333414,5	-23554,0

 

Отже,з даної таблиці  ми бачимо,що державні видатки перевищують  державні доходи протягом даного періоду, що свідчить про дефіцит грошових потоків в Україні, що потребує певної збалансованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

РОЗРАХУНОК ВЕЛИЧИНИ ОКРЕМИХ  ГРОШОВИХ АГРЕГАТІВ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ГРОШОВОЇ БАЗИ І ГРОШОВОГО МУЛЬТИПЛІКАТОРА.

 

Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку та грошово-кредитного регулювання економіки країни.

Зміна маси грошей, що циркулює в економічній  системі, може суттєво вплинути на реальний випуск продукту, рівень цін, зайнятість тощо.

Маса грошей в обігу - це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів економіки у певний момент часу[7].

Оскільки контроль за кількістю грошей надзвичайно важливий для економічної стабільності, необхідно володіти адекватними можливостями для вимірювання грошової маси. В умовах розвинутих ринкових відносин визначення кількості грошей - надзвичайно складне завдання. Це пояснюється тим, що в сучасній економіці різні види активів одночасно тією чи іншою мірою виконують усі основні функції грошей (засіб обігу, міра вартості, засіб нагромадження). Тобто немає вагомих підстав для того, щоб провести чітку межу між власне грошима та іншими ліквідними активами.

Залежно від можливості одночасного  використання різноманітних видів грошових коштів розрізняють кілька грошових агрегатів, що є показниками обсягу і структури грошової маси.

Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року), визначає величину грошової маси.

Грошовий агрегат - це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угруповання ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси [9].

Основними принципами формування грошових агрегатів є:

- грошова маса містить не лише готівкові гроші, а й депозитні;

- уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується та виконує функцію збереження вартості;

- сукупна грошова маса містить також: банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

На основі вихідних даних, що зображені в таблиці 2.1, розрахуємо величину окремого грошового агрегата, грошової бази та грошового мультиплікатора.

Таблиця 2.1.

Вихідні дані для  розрахунку грошових агрегатів, грошової бази та грошового мультиплікатора.

№ п/п	Показники	Дані
1.	Готівка у населення, млрд.грн.	200
2.	Строкові депозити,млрд.грн	120
3.	Кошти за трастовими операціями,млрд..грн	45
4.	Депозити до запитання, млрд.грн	85
5.	Готівка в касах банків,млрд.грн.	100
6.	Готівка в касах банків,млрд.грн.	10
7.	Резерви комерційних банків на рахунках НБУ, млрд.грн	80

 

Арегат МО відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка у касах банків сюди не входить.

Отже, М0 = 200 млрд.грн.

Агрегат МІ включає гроші в агрегаті МО + вклади у банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Отже, М1 = 200 млрд.грн. + 85 = 285 млрд.грн.

Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Отже, М2 = 285 + 120 = 405 млрд.грн.

Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Отже, М3 = 405 + 45 = 450 млрд.грн.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно.інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна  визначити за формулою:

Гб = М0 + Мк + Мрез ,де

М0 – сума готівки, що перебуває  поза банками;

Мк - сума готівки у касах  банків;

Мрез - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Отже, Гб = 200 + (100 +10) + 80 = 390 млрд.грн.

Грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, що характеризує зв'язок між збільшенням (скороченням) надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити.

Для того, щоб визначити  грошовий мультиплікатор потрібно визначити  пропозицію грошей.

Пропозиція грошей у найбільш загальному розумінні є процесом створення  додаткових платіжних коштів, які  надходять до каналів готівкового і безготівкового обігу.

Пропозицію грошей як економічний показник становлять готівка (С) поза банківською системою і депозити (О) в банках, які економічні агенти за потреби можуть використати для операцій. Вона визначається з а формулою:

MS = C + D

Отже, MS = 200 + (120 + 85) = 405 млрд.грн.

Визначивши пропозицію грошей, можна  визначити грошовий мультиплікатор, він визначається за формулою:

m = MS / MB

Грошову базу позначають ще як МВ.

Отже, m = 405 / 390 = 1,4

Грошовий мультиплікатор показує, як змінюється пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одиницю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ СТАНУ ГРОШОВОГО  ОБІГУ В УКРАЇНІ.

 

В умовах переходу на ринкові засади існуюча система управління готівковим обігом в цілому є централізованою  та адміністративною. Зокрема, складання  прогнозів касових оборотів (починаючи  від суб`єктів господарювання і  закінчуючи Національним банком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних  розрахунків досить значна, недостатньо  аналізується стан і динаміка готівкового  обігу в регіонах у зв`язку з  економічною ситуацією, яка там  склалася. Більш чіткою має бути взаємодія з Банкнотно-монетним двором при видачі йому замовлень  на виробництво грошових білетів  на основі відповідних прогнозних розрахунків.

Окремі недоліки у практиці ведення  касових операцій пояснюється певною мірою тим, що Інструкцією № 1 "З  організації емісійно-касової роботи в установах банків України" не передбачено розмежування функцій  регіональних управлінь НБУ та комерційних  банків, а також єдиного порядку  виконання комерційними банками  операцій зі зберігання цінностей у  депозитних сховищах і операцій з  приймання комунальних та інших  платежів від населення тощо.

Комерційним банкам бракує ретельності  у роботі з відсортування зношених банкнот через відсутність єдиних параметрів зношеності банкнот та реальних стимулів для проведення такої роботи [1].

Украй негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність  комплексного підходу до проблеми обробки  готівки, починаючи від її виробництва  і випуску в обіг до обробки  в Національному банку України  і комерційних банках та у позабанківській  сфері. Це веде до зростання витрат на виробництво грошей та їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, зниження рівня захисту грошових знаків від підробки, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо.

Істотним фактором, що негативно  впливає на розвиток готівкового  обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється  більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають  бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну  нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні.