Поняття та структура грошового обігу та грошових потоків

ВСТУП

 

Один із найважливіших чинників ефективного функціонування ринкової економіки – високий рівень розвитку грошово-кредитних відносин у суспільстві, головною складовою яких є грошовий обіг.

Реалізація суті і функцій грошей здійснюється в процесі постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом.

Грошовий обіг – це процес безперервного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також товарні платежі і розрахунки в господарстві. Грошовий обіг здійснюється між усіма суб'єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг.

Грошовий обіг здійснюється між певними суб'єктами ринку  і складається з певних грошових потоків.

Грошовий потік – це рух грошей, який має певний напрям, пов'язаний з обслуговуванням руху відповідного потоку товарів та послуг.

Метою роботи є визначення суті грошового обігу і грошових потоків та можливих шляхів вдосконалення грошового обігу в Україні.

Ця мета реалізується шляхом виокремлення таких завдань:

• з’ясувати стан і повноту дослідження проблеми;
• вивчити загальні тенденції і специфічні особливості грошового обігу та грошових потоків в Україні;
• проаналізувати значення грошового обігу в Україні.

Об’єктом дослідження даної роботи виступають грошові потоки та грошовий обіг в Україні.

Предметом дослідження є  процес створення та функціонування грошового обігу, його роль у соціально-економічному, політичному та культурному житті України.

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ГРОШОВОГО  ОБІГУ ТА ГРОШОВИХ ПОТОКІВ.

 

Один із найважливіших чинників ефективного функціонування ринкової економіки – високий рівень розвитку грошово-кредитних відносин у суспільстві, головною складовою яких є грошовий обіг.

Реалізація суті і функцій грошей здійснюється в процесі постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом.

Грошовий обіг – це процес безперервного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також товарні платежі і розрахунки в господарстві. Грошовий обіг здійснюється між усіма суб'єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг.

Суб'єктами грошового обігу є  всі юридичні й фізичні особи, що беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП. Розглянемо суб’єкти грошового обігу на рисунку 1.1.

 

Грошовий обіг

Суб’єкти

 

Підприємства

Сімейні господарства

Державні струтури

Фінансові посередники

 

Рис.1.1. Суб’єкти грошового обігу.

   До групи сімейних господарств входять усі сімейні одиниці, які мають власні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До такої одиниці може входити як одна, так і декілька осіб. Та частина грошового обігу, що бере участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом (НД).

До групи державних структур входять юридичні особи – державні управлінські та інші структури, які  забезпечують розподіл і перерозподіл НД та національного продукту (НП), впливаючи  на реалізацію та споживання останнього.

До групи фінансових посередників входять суб'єкти грошового ринку, які, виконуючи роль посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові  кошти і розміщують їх від свого  імені і за власний рахунок (банки, небанківські фінансово-кредитні установи). їх головною функцією є акумуляція тимчасово вільних коштів, які  є в суспільстві, і надання  їх у тимчасове користування тим, хто має в них потребу, на умовах платності, терміновості і поворотності.

Слід розрізняти грошовий обіг на мікро- та макроекономічному рівнях.

Грошовий обіг на мікроекономічному  рівні обслуговує кругообіг індивідуального капіталу (домашні господарства і фірми), при цьому гроші є однією з функціонуючих форм капіталу, тобто структурним елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. При цьому грошовий обіг на мікрорівні має свої особливості:

1) з погляду суб'єкта грошового обігу гроші є багатством, але в період інфляції в грошах зменшується втілення багатства;

2) рух грошей на мікрорівні  має дві форми – рух капіталу  і рух доходу; у першому випадку  гроші є знаряддям для збільшення  вартості, у другому вони функціонують  як гроші;

3) джерело грошей, необхідних для  виробничого й особистого споживання, безпосередньо пов'язане із самим  суб'єктом господарювання, який виробляє  товари або надає послуги, та  з власником робочої сили, який  продає її на ринку ресурсів[12].

Грошовий обіг на макроекономічному  рівні обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного виробництва (у виробництві, споживанні, розподілі). Він також має певні особливості:

1) гроші не є багатством: у  сучасних умовах вони лише  знаки, що не мають власної  вартості і тому не є багатством  як таким, а від збільшення  маси грошей сукупне багатство  суспільства не зростає;

2) гроші функціонують лише як  гроші і за допомогою них  здійснюється розподіл і перерозподіл  виробленого продукту.

3) завжди є певна, дійсна на  кожний конкретний період часу  рівновага між грошовою масою і виробленими в суспільстві товарами й послугами.

Грошовий обіг на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямами:

– забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

– реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і  формування доходів;

– сплата податків, обов'язкових відрахувань  і зборів;

– забезпечення спільної діяльності підприємств;

– отримання і погашення кредитів, сплата відсотків за кредит кредитним установам тощо.

В Україні процес формування ринкових умов відобразився на загальній організації  грошового обігу. На мікрорівні рух грошей як капіталу тільки почався. Суттєвою перешкодою на цьому етапі розвитку грошового обігу стає ще низький рівень конкурентоспроможності банківської системи [4].

Важливою проблемою на макрорівні організації грошового обігу  є той факт, що в державі протягом усього періоду її незалежності спостерігається  таке явище, як заборгованість із заробітної плати, яка стримує рух товарів  і послуг, а також недостатньо  високий рівень організації впливу держави на економічні процеси через грошову сферу.

Грошовий обіг має свої певні  характерні ознаки, розглянемо їх на рисунку 1.2.

Ознаки грошового обігу

Еквівалентність

Безповоротність

Прямолінійність

 

Рис.1.2. Ознаки грошового  обігу.

Еквівалентність: покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту.

Безповоротність: отримані продавцем гроші назад не повертаються, а використовуються для придбання нових покупок.

Прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб'єктів обігу, що використали їх для купівлі продуктів.

Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей:

– між центральним банком і комерційним банком;

– комерційними банками;

– комерційними банками і підприємствами та організаціями;

– підприємствами й організаціями;

– банками і населенням;

– фізичними особами;

– підприємствами, організаціями й населенням;

– небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами – з іншого;

– між небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками [7].

Відмінності в характері економічних  відносин між суб'єктами грошового  обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори (рис.1.3).

Сектори грошового обігу

Грошовий

Фінансовий

Кредитний

Характеризується еквівалентним,але  безповоротним ру-хом грошей від  сп-оживача до вироб-ника. При цьому  гроші віддаляють-ся від вихідного  пункту.

Охоплює фінансові відносини, що обу-мовлюють безпово-ротний  і  нееквіва-лентний характер створення  і викор-истання коштів.

Відповідає еконо-мічним відносина-м, у яких перероз-поділ  грошей між господарськими суб’єктами здій-нюється не на ек-вівалентній, а на поворотній платній основі.

 

Рис.1.3. Сектори грошового  обігу.

Грошовим обігом взаємопов'язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між  економічними суб'єктами:

— ринок продуктів, де реалізується створений фірмами національний продукт;

— ринок ресурсів, на якому фірми  купують необхідні для виробництва  ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси);

— фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

— світовий ринок, через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із "зовнішнім" світом.

Усі розрахунки та платежі, які становлять грошовий обіг, можна згрупувати в  кілька великих потоків залежно  від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає змогу схематизувати  весь грошовий обіг у вигляді кількох взаємопов'язаних і здійснюваних за колом потоків руху грошей [8].

Грошовий потік — сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (або його частину) процесу розширеного відтворення [15].

У сукупному грошовому обігу  виділяють такі окремі грошові потоки :

— сукупність витрат фірм на придбання  необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

— оплата урядовими органами праці  державних службовців;

— трансфертні платежі — всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

— доходи домашніх господарств від  реалізації їхніх ресурсів (зарплата, проценти, дивіденди і под.), що становлять національний дохід.

Розглянемо окремі грошові потоки на рисунку 1.4[19].

Рис.1.4. Грошові потоки.

Національний дохід поділяється  на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Значна його частина витрачається домашніми  господарствами на споживання, у зв'язку з чим оплачуються купівля  продуктів на внутрішньому ринку  продуктів (потік 5) і на світовому ринку (потік 13). Певну частину доходу домашні господарства сплачують урядові у вигляді податків (потік 6). Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу — це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок (потік 7).

Заощадження населення тут —  єдине джерело надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним засобом інвестування розширення виробництва  в секторі "фірми". У зв'язку з цим формується грошовий потік 8.

Фірми інвестують мобілізовані на фінансовому  ринку кошти на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий  грошовий потік 9.

До послуг фінансового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. Мобілізація  урядом коштів на фінансовому ринку  спричиняє появу грошового потоку 10, а витрачання цих коштів для державних закупівель — потоку 11.

Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за названими трьома потоками (5, 9, 11), було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. Одержаний фірмами виторг сформував би останній грошовий потік 12, який "замкнув" би кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого ВНП і дорівнює обсягу НД, відображеного в потоці 4.