Поняття та особливості дефіциту державного бюджету, його роль у розвитку фінансової системи України

Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив  на со-ціально-економічний розвиток країни. Щоб досягти контрольованості таких подій, використовують три  основних загальноприйнятих способи  фінансування дефіциту державного бюджету, а саме: кредит-но-грошова емісія (монетизація); випуск державних позик; збільшення податкових надходжень до державного бюджету.

Таким  чином,  бюджетний  дефіцит  ускладнює  рішення  економічних  і соціальних  проблем  не  тільки  у  конкретній  країні,  але  і  впливає  на

економічну  ситуацію в інших країнах.

      Внаслідок  цього  найважливішою   фінансовою  проблемою  сучасності   є

проблема  раціонального фінансування бюджетних  дефіцитів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Формування державного бюджету України та структура його дефіциту

 

 

 

Для виявлення  причин росту дефіциту Державного бюджету  України необхідно здійснити  комплексний аналіз доходів та видатків Державного бюджету України протягом 2007-2009 років та на основі аналізу  виявити основні причини росту  дефіциту державного бюджету України.

Наявність доходів державного бюджету є  передумовою здійснення витрат та фінансування державних суб’єктів господарювання. Слід зазначити що у 2009 році в Україні  вперше за останні 11 років відбулося  скорочення доходів Державного бюджету  України.

До складу видатків  Державного бюджету України належать:

1) фінансування  загальнодержавних програм по  підтримці і підвищенню життєвого  рівня народу, соціальний захист  населення;

2) фінансування  загальнодержавного значення установ  невиробничої сфери (освіта, культура, охорона здоров'я, наука);

3) фінансування  виробничого і невиробничого  будівництва, проектно-пошукових  та інших робіт відповідно до загальнодержавних програм;

4) оборона;

5) охорона  навколишнього середовища;

6) утримання  правоохоронних і митних органів,  податкової та контрольно-ревізійної  служби, захисту прав споживачів, законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

7) здійснення  зовнішньоекономічної діяльності;

8) надання  дотацій, субвенцій обласним бюджетам  та бюджету Автономної Республіки  Крим, міст Києва і Севастополя;

9) створення  державних матеріальних та фінансових  резервів;

10) обслуговування  державного внутрішнього та зовнішнього  боргів.

Формування  доходів державного бюджету багато в чому залежить від методів господарювання, завдань, які вирішує держава, складу і принципів побудови податкової системи.

Доходи Державного бюджету України  утворюються за рахунок:

— податків, які повністю або частково надходять  в бюджет у відповідності із діючими законами;

— частини  доходів від приватизації державних  підприємств;— надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

— орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;

— внесків  до тимчасово приєднаних до Державного бюджету України позабюджетних  фондів;

— надходжень від внутрішніх позик;

— дивідендів, одержаних від цінних паперів, що належать державі;

— інших  доходів, встановлених законодавством України.

Найбільшу питому вагу в структурі доходів Державного бюджету займають податкові поступлення, а також внески до державних цільових фондів.

Доходи Державного бюджету України станом на 2008 рік становили 215 359 392,3 тис. грн., а фінансування Державного бюджету України становило 18 822212,1 тис. грн.

 Стосовно  видатків, то це сума, приблизно, у розмірі 232 372 003,8 тис. грн. То ж можна сказати, що бюджет країни є дефіцитним, а джерелами фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. Станом на 2007 рік доходи держававого бюджету становили 157 287046,0 тис.грн., а державні видатки - 174 631 522,2 тис.грн. Дефіцит бюджету покривався джерелами фінансування бюджету на суму 19 066 000,1 тис.грн. можна підсумувати те, що на 2008 рік у порівнянні з 2007 збільшилась як сума видатків так і сума доходів бюджету.

Щодо дефіцитних показників державного бюджету України в червні 2010 року, то  дефіцит становив 11,329 млрд грн, тоді як в травні його величина дорівнювала 11,431 млрд грн, повідомляється на веб-сайті Міністерства фінансів. Згідно з повідомленням, в цілому в січні-червні держбюджет зведено з дефіцитом на рівні 26,525 млрд грн, тоді як зведений бюджет (державний і місцеві) - з дефіцитом 24,971 млрд грн.

За даними Мінфіну, доходи держбюджету в червні становили 18,232 млрд грн, що на 6,6% менше, ніж в травні поточного року. За перше півріччя доходи держбюджету  становили 112,068 млрд грн, або 44,3% від  скороченого в липні річного плану.

Витрати держбюджету  в січні-червні-2010 становили 139,512 млрд грн, зокрема в червні - 29,637 млрд грн  і в травні - 31,097 млрд грн. Річний план витрат держбюджету за підсумками січня-червня виконаний на 45,6%.

Як повідомлялося, в липні Верховна Рада України  з другої спроби ухвалила рішення  про секвестр державного бюджету  на 2010 рік. За таке рішення проголосували 256 депутатів з 414, що зареєструвалися  в залі. Дефіцит держбюджету-2010 скорочено  на 6,3% - до 54,095 млрд грн, доходи держбюджету  зменшено на 5% - до 252,718 млрд грн, а витрати  - на 5,3%, до 305,632 млрд грн.

В законі пропонувалося скоротити дефіцит  бюджету до 4,99% ВВП. Крім того, пропонувалося  зменшити доходи бюджету на 13,4 млрд гривень. Виходячи зі зменшення ресурсу  бюджету, пропонується скоротити видатки  державного бюджету майже на 18,35 млрд грн, у тому числі:

- 8,75 млрд  грн - видатки Стабілізаційного  фонду (підтримка програм агропромислового  комплексу, інвестиційних і інноваційних  проектів, вугільної галузі, промисловості,  накопичення матеріальних цінностей  матрезерву, забезпечення житлом  громадян, реалізація програм реформування  житлово-комунального господарства  та "Питна вода України" тощо.

 

- 3,0 млрд  грн - трансферти на покриття дефіциту Пенсійного фонду;

- 2,0 млрд  грн - видатки спеціального фонду  Міністерства оборони (за рахунок  надходжень від реалізації надлишкового  озброєння);

- 1,8 млрд  грн - видатки на утримання  та ремонт доріг загального користування;

- 1,0 млрд  грн - капітальні видатки бюджетних  установ;

- 0,9 млрд  грн - видатки на погашення  простроченої заборгованості з  електроенергії видобувних підприємств;

- 0,5 млрд  грн - додаткові дотації з державного  бюджету місцевим бюджетам;

- 0,05 млрд  грн - економія видатків на  проведення виборів президента України;

- 1,35 млрд  грн - зменшення дотації на  одну корову, наявну на 1 січня  2010 року.

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1) значні  інвестиції в розвиток економіки.  Такий бюджетний дефіцит є  наслідком не кризових явищ, а  певної політики уряду, який  проводить значні структурні  зрушення в народному господарстві;

2) негативні,  руйнівні наслідки непередбачених  подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;

3) криза в  економіці, яка знаходить відображення  в тому числі і в бюджетному  дефіциті. Такий бюджетний дефіцит  важче всього подолати, для цього  повинні бути вжиті заходи  по фінансовому оздоровленню  економіки, лише при цій умові  можна розраховувати на збалансування  бюджету. Бюджетний дефіцит в  Україні був "успадкований" від колишнього СРСР і причини  цього негативного явища треба  шукати ще на початку 60х  років.  Саме починаючи з цього часу в економіці СРСР почали нагромаджуватися певні несприятливі тенденції, які з часом і стали однією з причин його розпаду. Це:

— сповільнення темпів економічного розвитку, і особливо інтенсивних показників;

— недостатня ефективність економічних заходів  і реформ (1964, 1965, 1979, 1985 років);

— збільшення внутрішнього державного боргу;

— зменшення  надходжень валюти від зовнішньоекономічної торгівлі через погіршення кон’юнктури на ринку нафти;

— значні незавершені  капітальні вкладення в народне  господарство;

— заміщення  фінансових ресурсів кредитними ресурсами, грошова емісія;

— руйнівні наслідки антиалкогольної компанії тощо.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання  бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету.

Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі).

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів, зокрема:

- надзвичайними  обставинами (війни, епідемії, стихійні  лиха тощо);

- необхідністю  здійснення великих державних  вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому може забезпечити приріст валового внутрішнього продукту, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;

- необхідністю підвищення рівня доходів громадян у зв'язку з відставанням їхнього обсягу від прожиткового мінімуму та ін.

До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит, належать:

• надмірний розмір державного сектору;
• домінуюча політика державного патерналізму;
• неефективна структура народного господарства;
• непослідовність реформ фінансової системи;
• падіння доходів в умовах кризового стану економіки;
• зменшення приросту національного доходу;
• надмірно збільшена видаткова частина бюджету за рахунок дотацій
• непослідовна фінансова політика;
• інфляція;
• зростання внутрішнього і зовнішнього боргу

Якщо  об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання  держави і не свідчать про низький  рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо  пов'язані з неефективним державним  фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені  повністю.

Отже, бюджетний  дефіцит у цілому як особливе фінансове  явище не обов'язково є негативним і надзвичайним. Сьогодні у світі  практично немає жодної держави, яка б не стикалася з бюджетним  дефіцитом. Звичайно, за умов ідеального становища в економіці дефіцит  відсутній і держава може оптимально зіставляти обсяг своїх доходів  відповідно до фінансових можливостей  без будь-якої шкоди для суспільства. Однак насправді це буває дуже рідко, оскільки економічні кризи є поширеним явище

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту

 

 

Світова фінансова наука неоднозначно підходить  до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси  у суспільстві.  Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

У цілому бюджетний дефіцит в умовах демократичного суспільства за певних умов може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку, якщо цей дефіцит спонукатиме  до пошуку ефективних шляхів раціонального  використання бюджетних коштів, посилення  бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету у майбутньому.

Тезу  про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку підтримував  Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто  потребу у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником. Після Другої світової війни  кейнсіанські теорії застосовувалися  практично всіма промислово розвинутими  країнами, у результаті чого бюджетний  дефіцит перетворився у вагомий  інструмент фінансової політики, використовувався під час вирішення різнопланових  завдань і зайняв важливе місце  в теорії економічного зростання  і в теорії циклічного регулювання  економіки.