Поняття та форми, емісійний склад світових грошей

5. Долар США та його  перспективи як міжнародного  платіжного засобу.

«Долар» походить від слова «Йоахімсталер», назви монети XVI століття, яку чеканили біля срібної копальні в м. Яхимів, на території сучасної Чехії. «Йоахімсталь» значить «діл (долина) Йоахіма». З часом «Йоахімсталер» скоротили до «талера», а датчани перетворили це слово в «далер». Англійці перетворили його в більш благозвучне для них слово «долар». Словом «талер» або «долар» називали різні монети в різні часи. У колоніальній Америці так називали іспанську срібну монету у 8 реалів. Коли уряд США запровадив власну валюту у 1785 р., то основою став долар (перші долари США почали карбувати у 1794 р., до цього в обігу були іспанські монети).

Слово «бакс» або «бакси» походить від англійського слова «бакскін» — шкіра самця оленя. Ці шкури були одним з головних предметів торгівлі з індіанцями. Індіанець приїжджав до поселень білих, щоб обміняти шкури на необхідні йому речі (рушниці, патрони, сіль, інструменти, «вогняну воду» тощо), і білий торговець казав: «Це тобі коштуватиме три бакси», тобто три шкіри оленя. Пізніше слово стали використовувати як сленгову назву долара.

Інша версія пов'язує слово «бакс» з англійським «sawbuck» — козла для пиляння дров, на яку була схожа велика римська цифра X, зображена на зворотній стороні першої 10-доларової купюри випуску 1861 р.

Ще одна версія пояснює, що жаргонна назва «бакси» пов'язана з кольором зворотньої сторони банківських  білетів США.

До 1861 року США практично не мали єдиної банкнотної системи. Більшість грошових операцій здійснювалися через приватні банки або через «дзвінку монету» (у цьому випадку під цей термін підпадають також золоті та срібні зливки). Тимчасові облігації «Treasury Notes», що випускалися Скарбницею США (US Treasury) у 1793—1861 рр. та швидко погашалися, повноцінними банкнотами вважати не можна. Після початку Громадянської війни обом ворогуючим сторонам знадобилися гігантські суми коштів готівкою. 17 липня 1861 р. Конгрес США ухвалив акт, яким зобов'язував Скарбницю випустити нові грошові знаки на астрономічну на ті часи суму — 60 мільйонів доларів. Замовлення було направлено до нью-йоркської друкарської компанії «American Bank Note Co.» Беручи до уваги, що акт 17 липня санкціонував випуск лише номіналів 5, 10 і 20 доларів, можна уявити, яку велику кількість банкнот треба було виготовити. Друкарі підійшли до справи з чисто практичного боку: вони перевірили, перш за все, запаси фарби у сховищах і виявили, що більше всього зеленої.

Таким чином і були емітовані  мільйони банкнот із зеленою зворотною  стороною. У народі вони одразу отримали назву «грінбеки» (від англ. «greenbacks» — «зелені спини»). Ця назва закріпилася за всіма видами американської валюти, незалежно від її кольору. Пізніше й сама Скарбниця перейняла цю традицію й тривалий час випускало банкноти лише із зеленим зворотом. Лише у 2004 році стали випускатися купюри інших кольорів. Зміни торкнулися купюр вартістю 10, 20 і 50 доларів США.

Долари традиційно захищалися від підробок. Папір для банкнот виготовляє тільки одна компанія, якій заборонено продавати її кому-небудь, окрім федеральної влади США. Формула фарби є секретом Бюро США з гравіювання і друку ( англ. Bureau of Engraving and Printing ). У 1990 році США почали виробляти долари, додатково захищені за допомогою мікродруку і захисних ниток. У 1996 р. захист долара була ще більш посилена. У 2003 р. з'явилася нова версія банкноти $ 20, в 2004 році - $ 50, у 2005 р. - $ 100, у 2006 р. - $ 10, у 2008 р. - $ 5.

21 квітня 2010 р. офіційні представники Скарбниці США, Ради керуючих Федеральної резервної системи і Секретної служби США оприлюднили новий дизайн 100-доларової банкноти. Оновлена купюра зберегла традиційний зовнішній вигляд американської валюти, але дістала нові ефективні елементи захисту від підробок.^[1] Нова 100-доларова купюра надійшла в обіг 10 лютого 2011 року, при цьому старі купюри залишаються в обігу.

Щоб успішно боротися з фальшивомонетниками, планується змінювати дизайн доларів кожні 7-10 років. При цьому мається на увазі, що старі купюри виводяться з обігу, хоча і залишаються дійсними та обов'язковими до прийому.

У США немає державного центрального банку. Право грошової емісії (випуску) мають 12 приватних банків - членів Федеральної резервної системи (заснована 23 грудня 1913 року). Територія США була розділена на 12 регіонів (Округів), кожен зі своїм федеральним резервним банком, які мають цифрове і літерне позначення в алфавітному порядку.Федеральні резервні банки, розміщені у цих центрах, мають право друкувати паперові гроші. Щодня для виготовлення доларів вони витрачають приблизно 18 тонн фарби.Приблизна вага однієї банкноти, незалежно від номіналу, становить 1 грам. Папір, з якого виготовляються долари, складається з 25% льняної нитки і 75% - бавовняної, тому не жовтіє з часом. Папір посилений синтетичними волокнами (до Першої світової війни цю функцію виконували шовкові нитки).

Фiнансисти передбачають, що у наступнi пiвтора десятилiття у свiтi складеться нова мультивалютна система. У нiй юань буде мати однаковий статус з євро. Тобто, китайська валюта стане вiльноконвертованою й коштуватиме бiльше за долар. 
Однак розквiтне не лише Китай. Понад половина глобального зростання припадатиме на шiсть країн: Бразилiю, Китай, Iндiю, Iндонезiю, Росiю та Пiвденну Корею, йдеться у доповiдi Свiтового банку. Економiки, що розвиваються, демонструватимуть щорiчний прирiст 4,7%. Натомiсть розвиненi країни -- лише 2,3%. Завдяки такому перевороту в країни, економiка яких потужно зростатиме, поллються iнвестицiї, стане значно бiльше транскордонних злиттiв i поглинань.

6. Пропозиції по використанню  національних валют у якості  міждержавних платіжних засобів.

Національна валюта — випущена державою (її центральним банком) і перебуває в обігу переважно на території цієї держави.

Пошук нових інструментів світової валютної системи може йти в трьох  напрямах: введення та вдосконалення  системи регіональних валют, створення  єдиної світової резервної валюти або  удосконалення вже існуючих СПЗ.

В ролі універсального міжнародного резерву може виступити золото, оскільки воно обмежує країни в можливості проводити емісію міжнародних грошей, а також воно протягом багатьох років  не знецінюється, а отже може стати  інфляційним орієнтиром валютних курсів. Однак, простежується суттєва різниця у золотих запасах розвинених країн і країн, що розвиваються, що може в подальшому сильно вплинути на рівень міжнародної ліквідності країн. Щодо створення та посилення регіональних валютних систем, то сьогодні у світі існую близько 100 економічних об’єднань країн в усіх регіонах світу. Деякі з них використовують міжнародні валютні одиниці для розрахунків всередині об’єднання, інші розробляють проекти з їх впровадження.

Також існує перспектива створення  нової валютної системи на основі китайського юаня. Китай останнім часом показав великі результати в розвитку економіки і вже зробив перші кроки до перетворення юаня на резервну валютиу, уклавши угоди про валютний своп, які дозвлять іншим країнам розраховуватись за імпорт з Китаю китайським юанем. Існує багато інструментів регулювання світового валютного ринку, і від того, які саме важелі для впливу на міжнародні фінансові відносини, буде залежати те, як зміниться геоекономічне становище світу.

7. Перспективи утворення всесвітнього центрального банку і введення в дію повноцінної загальної валюти.

Врятувати  Європу від боргової кризи запропонував Папа Римський. Рада справедливості і  миру католицької церкви представила  свої пропозиції щодо виведення єврозони з економічної прірви. Як пише італійська газета "Ла Републіка", Ватикан пропонує негайно розпочати реформу світової фінансової системи і заснувати єдиний центральний банк, який боротиметься з рецесією. Підлеглі Папи Римського Бенедикта XVI вважають, що "єдиний центральний банк" перебере на себе функції контролю над валютними ринками і кредитною політикою національних фінансових організацій. Як новий орган буде ділити повноваження з МВФ і Світовим банком, не уточнюють. В оточенні понтифіка відзначають, що головну небезпеку для держав становлять жорстокі настрої, які наростають у суспільстві через економічну нестабільність, а також усе численніші акції протесту.