Податкова система України

1. придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

2. вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

3. придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку;

4. утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Суми амортизаційних відрахувань  звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості основних фондів відповідних  груп.

Балансова вартість групи  основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), (1) де,

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував  звітному;

П(а-1) - сума витрат, понесених  на придбання основних фондів, проведення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень  основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) - сума виведених з  експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Згідно з чинним законодавством, з податку на прибуток передбачено  ряд пільг, основними з яких є:

- звільнення від оподаткування  прибутку підприємств (організацій)  громадських організацій інвалідів,  де чисельність постійно працюючих  інвалідів не менше 50% загальної  чисельності працюючих, за умови,  що фонд оплати праці таких  інвалідів складає у звітному  періоді не менше 25% суми загальних  витрат на оплату праці, що  відносяться до складу валових  витрат виробництва, згідно з  рішенням міжвідомчої комісії;

- звільнення від оподаткування  прибутку від продажу на митній  території України спеціальних  продуктів дитячого харчування  власного виробництва, спрямованого  на збільшення обсягів виробництва  та зменшення роздрібних цін  таких продуктів;

- звільнення від оподаткування  доходів від надання послуг  щодо збирання та заготівлі  окремих видів відходів як  вторинної сировини (на 2004 рік ця  норма закону призупинена);

- зменшення на 50% ставки  податку на прибуток від продажу  інноваційного продукту (на 2004 рік  ця норма закону призупинена).

З податку на прибуток встановлені  такі податкові періоди: календарний  квартал, півріччя, 3 квартали, рік; для  сільгоспвиробників -тільки рік. Платники податку на прибуток повинні подавати декларацію за звітний період.

2.3 Актуальні проблеми  співвідношення прямих і непрямих  податків

В зв’язку з діленням податків на прямі та непрямі фінансова  наука обговорювала їх переваги та недоліки, що мало значення для побудови податкової системи. А. Сміт вважав, що прямому оподаткуванню повинні підлягати всі види доходів. Аналізуючи непрямі податки, в першу чергу на предмети першої необхідності, А. Сміт дійшов висновку, що утримання останніх сприяє скороченню виробництва. Але при цьому А. Сміт стверджував, що без непрямих податків держава залишиться без доходів, «тому вона має вагомі причини не відміняти таких податків».

Д. Рікардо не додавав  значення класифікації податків, вважаючи, що всі податки сплачуються з  прибутку і лише деякі – з поземельної  ренти.

Ж. Сисмонді вважав, що головним недоліком непрямих податків (на споживання) є їх непропорційність доходам платників  при здійсненні витрат.

На перший погляд, перевагою  непрямих податків, які включаються  в ціну товару, є їх непомітність для споживача. Наприклад, купуючи  кілограм солі чи кави, покупець не задумується  над тим, що він сплачує в ціні податок. Разом з тим зі світової практики податкового регулювання  відомо про недостатньо неоднорідний вплив непрямих податків на економіку. Непрямі податки є одним з  вагомих ціноутворюючих факторів, що нерідко створюють негативний вплив  на ринкову кон’юнктуру.Проте не можна не враховувати і достатньо  позитивний вплив непрямого оподаткування  на структуру споживання (наприклад, через механізм стягування акцизів  по алкогольній продукції).

Система українського оподаткування  спирається на підсистему непрямого, внаслідок  того, що майже 70% традиційних доходів  радянського бюджету наповнювали  непрямі податки та труднощів  при переході до ринку, де змінилися  основи податкової системи.

Ще одним засобом оподаткування  є прямий податок, що встановлюється безпосередньо щодо платника. Розмір прямих податків залежить від масштабів  об’єкта оподаткування.

 Особисті податки встановлюються  персонально для конкретного  платника. До них належать: подушний  податок, прибутковий податок,  майновий податок, податки на  спадщину та дарування. Реальні  податки передбачають оподаткування  майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний податок,  домовий податок, промисловий  податок та податок на грошовий  капітал. Ніні в Україні застосовуються  податок на прибуток, податок  на доходи фізичних осіб, податок  на землю та інші.

Базовими складовими бюджетно-податкового  механізму України є бюджетне планування та прогнозування. Завдяки  цим двом елементам визначаються обсяги фінансових ресурсів, які утворюються  в державі та ресурсів, які зосереджуються і розподіляються через бюджетну систему, формуються планові показники  обсягів надходжень та витрат державного бюджету.

Зведений бюджет України  є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу  та прогнозування економічного і  соціального розвитку держави .

Наприклад, планові надходження  за основними податками (податок  на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок з доходів  фізичних осіб) Зведеного бюджету  України в період з 2002 по 2010 рік  представлено в табл. 1-3.

Неважко помітити, що обсяги фактичних надходжень до Зведеного  бюджету істотно відрізняються  від планових.

Податок на додану вартість, згідно з табл.3, у 2009 та 2010 роках збирався лише відповідно на 86,64 % і 85,83 % запланованих обсягів.

З 2002 по 2008 рік в Україні  спостерігалася тенденція збільшення не лише загальних сум податкових надходжень податку на додану вартість, але й частки цього податку у структурі податкової системи.

 

 

Найбільша сума надходжень податку на додану вартість спостерігалася у 2008 році — 92 082 618 591,21 грн. У 2008 році частка податку на додану вартість у загальній  структурі основних податків зросла до 31 відсотка.

В 2009-2010 роках спостерігається  спад рівня податкових надходжень за цим податком, що певним чином пов'язано  із скороченням обсягів внутрішнього споживання товарів та послуг та як результат зменшенням сум податку  на додану вартість, які надходять  до зведеного бюджету країни. Але  тенденція зменшення сум податкових надходжень податку на додану вартість зумовлена не лише скороченням обсягів внутрішнього споживання товарів та послуг.

Існує ще декілька причин цього  явища.

По-перше, соціально-економічна нестабільність, накопичення негативних явищ, пов'язаних із загостренням платіжної  кризи, в тому числі зростанням заборгованості з податку на додану вартість, поширенням випадків ухилення від сплати податку.

По-друге неадекватності законодавства, яке регулює справляння податку на додану вартість, склад¬нощами адміністрування податку.

Податок на прибуток підприємств  у 2009 та 2010 роках збирався відповідно на 76,92% і 92,39% запланованих обсягів.

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Оптимізація податкових виплат

3.1. Мінімізація податкових виплат

Оптимізація оподаткування  передбачає: мінімізацію податкових виплат (у довгостроковому і короткостроковому  періоді при будь-якому випуску) та недопущення штрафних санкцій  з боку фіскальних органів, що досягається  правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків.

«Мінімізація податків» - термін, який вводить в оману. У  дійсності, звичайно, метою повинна  бути не мінімізація (зниження) податків, а збільшення прибутку підприємства після оподаткування.

Мета мінімізації податків - не зменшення якогось податку  як такого, а збільшення усіх фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація  податкової політики підприємства дозволяє уникнути переплати податків в кожен  даний момент часу, хай не набагато, але, як відомо, сьогоднішні гроші  набагато дорожче завтрашніх. В умовах високих податкових ставок неправильний або недостатній облік податкового  чинника може привести до вельми несприятливих  наслідків або навіть викликати  банкрутство підприємства.

Також не маловажним ланкою мінімізації податкових платілень є ефективна податкова політика підприємства, яка передбачає:

• Оптимізацію господарсько-фінансової діяльності підприємства за рахунок мінімізації податкових платежів до бюджету;
• Використання податкових пільг;
• Використання особливостей груп регіональних утворень з різними системами оподаткування;
• Використання системи планування чекають на періоди податкових платежів і надходжень;
• Оптимізацію системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва;
• Оптимальний вибір елементів впливу на особисті бази оподаткування;
• Ефективно обрану податкову політику.

Скорочення податкових виплат лише на перший погляд веде до збільшення розміру прибутку підприємства. Ця залежність не завжди буває такий  прямий і безпосередній. Цілком можливо, що скорочення одних податків призведе до збільшення інших, а також до фінансових санкцій з боку контролюючих органів. Тому найбільш ефективним способом збільшення прибутковості є не механічне  скорочення податків, а побудова ефективної системи управління підприємством; як показує практика, такий підхід забезпечує значне і стійке скорочення податкових втрат на довгострокову  перспективу.

Держава надає безліч можливостей  для зниження податкових виплат. Це обумовлено і передбаченими в  законодавстві податковими пільгами, і наявністю різних ставок оподаткування  та існуванням прогалин або неясностей в законодавстві, не тільки через  низьку юридичної кваліфікації законодавців, а й через неможливість врахування всіх обставин, Що виникають при  обчисленні і сплаті того або іншого податку.

Шляхи мінімізації податкових платежів

Існують три шляхи скорочення податкових платежів: ухилення від  сплати податків, податкове планування та уникнення податків.

Ухилення від сплати податків (tax evasion) - нелегальний шлях зменшення  своїх податкових зобов'язань за податковими платежами, засноване  на свідомому використанні методів приховування доходів і майна від податкових органів, створення фіктивних витрат, а також навмисного спотворення бухгалтерської та податкової звітності. Легальної можливості «ухилитися від податків» не існує. Будь-які цілеспрямовані дії суб'єкта, що порушують чинне законодавство, в результаті яких бюджет, так чи інакше, недоотримує належні йому за законом суми податків, - збиткові і нелегальні та ведуть до настання податкової або кримінальної відповідальності.

 

 

Податкове планування (tax planning) - легальний шлях зменшення податкових зобов'язань, заснований на використанні можливостей, наданих податковим законодавством, шляхом коригування своєї господарської  діяльності та методів ведення бухгалтерського  обліку.

Уникнення податків (tax avoidance) - мінімізація податкових зобов'язань  законним використанням недоробок  нормативних законодавчих актів, при  цьому платник податків повністю розкриває свою облікову та звітну інформацію податковим органам. Цей  метод дозволяє надалі досить успішно  оспорювати в арбітражному суді претензії  податкових органів до обраної податкової політики, грунтуючись на принципі «що не заборонено законом, те дозволено». Обидва останні способи, з юридичної  точки зору, не припускають порушення  законних інтересів бюджету. Правда, уникнути податків несе в собі додаткові  ризики, пов'язані з величезними  труднощами на шляху судових тяжб з податковими органами.

Залежно від періоду часу податкова оптимізація може бути підрозділена на поточну і перспективну.

Ухилення від сплати податків.

У практиці виділяють наступні види ухилення від оподаткування:

• приховування доходів;
• завищення витрат;
• оформлення фіктивних документів;
• оформлення поставок обладнання та продукції через фіктивні фірми;
• незаконне використання пільг;
• використання кредитних рахунків банків для несплати податків;
• відображення недостовірної інформації у податковій звітності.