Податкова система України

Податок на додану вартість (ПДВ) – це податок, який нараховується  та сплачується на кожному етапі  просування товару від виробника  до кінцевого споживача і впливає  на процеси ціноутворення та на структуру  споживання.Основним законодавчим актом, який визначає механізм справляння та сплати ПДВ в Україні, є Податковий Кодекс України. Відповідними статтями цього кодексу встановлені основні елементи податку на додану вартість, до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

Що стосується платників  ПДВ, то вони диференційовані за певними  групами :

• Особи, які здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг) за безготівкові кошти, якщо обсяг оподатковуваних операцій з продажу протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
• Особи, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів на митній території України за готівку – без обмеження обсягів продажу (крім фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору).
• Особи, які ввозять (пересилають товари за митну територію України чи отримують від нерезидента роботи чи послуги) для їх використання чи споживання на території України.
• Особи, які надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України.
• Особи, які відповідальні за сплату податку по залізничному транспорту та послугам зв'язку.

Незважаючи на те, що податок  на додану вартість можна віднести до глобального виду податків, тобто  до такого, який охоплює більшість  господарських операцій, є деякі  виключення. Розподіл операцій на ті що є, та на ті що не є об'єктами оподаткування.

Базою оподаткування є  договірна вартість, визначена за вільними або регульованими цінами з урахуванням інших загальнодержавних  податків та зборів, а також будь-які  суми коштів, що передаються у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг) без ПДВ. Для товарів, які  були вжиті раніше, а також конфіскованого та безхазяйного майна базою оподаткування  є комісійна винагорода. В Україні  застосовуються дві ставки ПДВ: 20% та 0% .Пільги з ПДВ можна трактувати наступним чином:

- виключення з об'єктів  оподаткування ПДВ окремих видів  операцій та застосування нульової  ставки можливо розглядати як  пільгу для стимулювання окремих  видів діяльності й підвищення  конкурентоспроможності вітчизняної  продукції;

- звільнення від оподаткування  окремих видів товарів (робіт,  послуг) можна розглядати як пільгу  для споживачів, оскільки в кінцевому  рахунку відбувається зниження  вартості цієї продукції.

У разі поставки товарів  або послуг з використанням торговельних автоматів, або іншого подібного  устаткування, що не передбачає наявності  касового апарата, контрольованого  уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань  вважається дата вилучення з таких  торговельних апаратів або подібного  устаткування грошової виручки.

У разі, коли поставка товарів (робіт, послуг) через торговельні  автомати здійснюється з використанням  жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких  жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі, коли поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням  кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або  інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує  факт надання платником податку  товарів (робіт, послуг) покупцю, або  дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від  того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок  бюджетних коштів є дата надходження  таких коштів на поточний рахунок  платника податку або дата отримання  відповідної компенсації у будь-якому  іншому вигляді, включаючи зменшення  заборгованості такого платника податку  за його зобов'язаннями перед таким  бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної  митної декларації із зазначенням у  ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань  при імпортуванні робіт (послуг) є  дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання  робіт (послуг) нерезидентом залежно  від того, яка з подій відбулася  першою.

Попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію  України, не є підставою для виникнення податкових зобов'язань.

 

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником  податку у звітному періоді у  зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового  кредиту такого звітного періоду  незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а  також від того, чи мав платник  податку оподатковувані обороти  протягом такого звітного періоду.

Акцизний податок  – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, що включається до ціни цих товарів (продукції). На відміну від ПДВ, який включається до ціни на кожному етапі просування товарів від виробника до кінцевого споживача, акцизний збір закладається в ціну один раз, як правило, на кінцевому етапі виготовлення підакцизних товарів.

Перелік підакцизних товарів  і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Цей перелік  останнім часом значно скорочений і  на сьогодні включає чотири групи  підакцизних товарів: алкогольні напої  та пиво, тютюнові вироби, транспорті засоби та нафтопродукти.

Основними законодавчими  актами, які визначають механізм справляння та порядок сплати акцизного податку в Україні, є Податковий Кодекс (зі змінами та доповненнями).

Відповідними статтями цього кодексу встановлені основні елементи акцизного податку , до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

 

2.2 Механізм прямого  оподаткування в Україні

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, і  їх розмір залежить від масштабів  об'єкта оподаткування. Вони поділяються  на дві підгрупи – особисті й  реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного  платника. До них належать: подушний податок, прибутковий податок, майновий податок, податки на спадщину та дарування. Реальні податки передбачають оподаткування  майна за зовнішніми ознаками. До них  належать: земельний податок, домовий  податок, промисловий податок та податок на грошовий капітал. Нині в  Україні застосовуються податок  на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на землю, податок з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел.

Податок на прибуток – це прямий податок, форма прибуткового оподаткування підприємств, установ  та організацій, за якої об'єктом оподаткування  виступає прибуток (чистий дохід) підприємства, установи чи організації.

Основним законодавчим актом, який визначає механізм справляння та сплати податку на прибуток в Україні, Податковий Кодекс України від (зі змінами та доповненнями). Відповідними статтями цього кодексу встановлені основні елементи податку на прибуток, до яких відносяться: платники податку, об'єкт оподаткування, ставки, пільги.

Платниками податку на прибуток є суб'єкти підприємницької  діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також  філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

Об'єктом оподаткування  податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення  суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

- суму валових витрат  платника податку;

 

- суму амортизаційних  відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду  в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Дата збільшення валового доходу визначається, за аналогією  з ПДВ, як дата першої з подій:

- або дата зарахування  коштів від покупця (замовника)  на банківський рахунок платника  податку в оплату товарів (робіт,  послуг), що підлягають реалізації; у разі реалізації товарів  (робіт, послуг) за готівку –  дата її оприбуткування у касі  платника податку, а за відсутності  такої – дата інкасації готівки  у банківській установі, що обслуговує  платника податку;

- або дата відвантаження  товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання  результатів робіт (послуг) платником  податку.

Датою збільшення валового доходу у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних  коштів є дата надходження таких  коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної  компенсації.

До валового доходу не включаються:

- ПДВ, який нараховано  на вартість продажу товарів  (робіт послуг);

- суми переплат за податками,  які підлягають поверненню платнику;

- номінальна вартість  цінних паперів, узятих на облік;

- доходи від спільної  діяльності без створення юридичної  особи;

- суми коштів та вартість  майна, що надходять платнику  податків у вигляді прямих  інвестицій або реінвестицій  у корпоративні права;

- інші доходи.

Скоригований валовий  дохід – це валовий дохід без  урахування вищезазначених сум.

 

Валові витрати виробництва  та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для  їх подальшого використання у власній  господарській діяльності.

Всі витрати підприємства можна поділити на такі групи:

• Витрати, які включаються до складу валових витрат.
• Витрати, які не включаються до складу валових витрат.
• Витрати, які частково включаються до складу валових витрат, або витрати подвійного призначення .

Датою збільшення валових  витрат є дата першої з подій:

- або дата списання  коштів з банківських рахунків  платника податку на оплату  товарів (робіт, послуг), а у  разі їх придбання за готівку  – день їх видачі з каси  платнику податку;

- або дата оприбуткування  платником податку товарів, а  для робіт (послуг) – дата фактичного  отримання платником податку  результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валових  витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які не є звичайними платниками податку  на прибуток (нерезиденти, платники єдиного  податку, пов'язані особи тощо), є  дата оприбуткування товарів, а для  робіт (послуг) – дата їх фактичного отримання від таких осіб незалежно  від наявності їх оплати.

При визначенні об'єкта оподаткування  необхідно враховувати зміну (приріст, убуток) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих  виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві  та в залишках готової продукції. У випадку, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову  вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця додається до суми валового доходу звітного періоду.

 

У разі, коли вартість таких  запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається  до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

При визначенні об'єкта оподаткування  враховуються амортизаційні відрахування, методика визначення яких відрізняється  від нарахування амортизації  за нормами бухгалтерського обліку.

Амортизації підлягають витрати  на:

- придбання основних фондів  та нематеріальних активів для  власного виробничого використання;

- самостійне виготовлення  основних фондів для власних  виробничих потреб;

- проведення всіх видів  ремонту, реконструкції, модернізації  та інших видів поліпшення  основних фондів.

Не підлягають амортизації  та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду  витрати платника податку на: