Враховуючи, що загалом до 70 % приросту бюджетних  надходжень (враховуючи також акциз  на імпортні товари та ввізне мито) безпосередньо  забезпечуються імпортною діяльністю, тобто мають певну автономність щодо внутрішніх умов економічного розвитку, є підстави припустити, що наповнення бюджету може бути забезпечене навіть за несприятливого сценарію економічного розвитку (зниження темпів економічного зростання та несприятлива для зростання економічна політика). При цьому менші, ніж заплановані, темпи зростання експорту сприятимуть збільшенню сальдо ПДВ з товарів, вироблених в Україні (за нинішнього прогнозу відшкодування ПДВ експортерам «відбирає» до 70 % надходжень), що цілком може компенсувати втрати від недонадходжень від податку на прибуток підприємств через нижчий розмір останнього.

     Таблиця 2

Видатки та надання кредитів проекту Державного бюджету України 

(за  функціональною класифікацією), тис. грн

     Збільшення  видаткової частини Державного бюджету  на 29 % (або 69,2 млрд грн.) супроводжується  певними змінами у структурі  видатків. 34,7 % зазначеного приросту (24 млрд грн.) спрямовано безпосередньо  на потреби фінансування соціальної сфери, що дещо підвищило її частку у видатках бюджету (з 32,2% до 32,7%). 22% приросту (15,2 млрд грн.) склало збільшення видатків на економічну діяльність, головним чином – у ПЕК і сільському господарстві (10,5 млрд грн.). Завдяки цьому частка цієї групи видатків збільшилася с 16,2% до 17,5%. За нашими підрахунками, із загального збільшення видатків Зведеного бюджету на 92 млрд грн., 60% (54,9 млрд грн.) спрямовані на фінансування видатків соціального спрямування.

     Помірний  підхід до збільшення дохідної та видаткової частин обумовив певне зменшення частки фіскального перерозподілу ВВП порівняно з бюджетом 2008 р.: з 23,2% до 22,0% ВВП за доходами та з 24,9% до 23,9% ВВП за видатками. У реальному вимірі доходи Держбюджету мають збільшитися на 2,6%, видатки – на 1,5%. З урахуванням доходів місцевих бюджетів частка фіскального перерозподілу ВВП має скласти 29%, практично на рівні 2008 р., у той час як дохідну частину місцевих бюджетів заплановано збільшити в 1,5 разу, або на 22,7% у реальному вимірі. З урахуванням Пенсійного фонду частка перерозподілу сягає 41,2%.

     Це  дозволило зменшити в бюджеті 2009 обсяг дефіциту бюджету до 1,4% ВВП (17,1 млрд грн.). Дефіцит загального фонду в обсязі 9,5 млрд грн. передбачається фінансувати за рахунок очікуваних надходжень від приватизації державного майна – 4 млрд грн., а також здійснення запозичень – 5,5 млрд грн.

     Дефіцит бюджету-2009  складе 31 мільярд гривень, тобто 3% від прогнозованого рівня ВВП. Доходи бюджету урядом було визначено сумою 238 мільярдів гривень (проти 232 млрд. грн. минулого року), у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - сумою 182 мільярди гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - сумі 55 мільярдів гривень. 

     Видатки держбюджету 2009 року відповідно до проекту уряду мали скласти 266 мільярдів гривень (проти 253 торік), у тому числі видатки загального фонду - сумою 189 мільярдів, а спецфонду - 77 млрд. грн. Втім під час розгляду депутати збільшили видаткову частину щонайменше на 1,5 мільярди. 

     Однією  з найбільш характерних рис прийняття Держбюджету-2009 стало порушення всіх законодавчо визначених термінів його розгляду. Першу редакцію бюджету було внесено Кабінетом міністрів до парламенту 15 вересня 2008 року.

Висновок

      Податкове законодавство України на сьогодні складається приблизно з 7 тисяч підзаконних актів. Внаслідок існування податкового законодавства в його нинішньому вигляді до 60 % ВВП України створюється в "тіньовій" економіці. Учасники суспільного виробництва у тіньовому секторі, як правило, не сплачують ніяких податків ні в державний, ні у місцеві бюджети або ці надходження становлять порівняно мізерні суми.

      З підприємств стягується до 50 %, а  в більшості випадків — 80-90 % прибутку, практично нічого не залишається  на розвиток самого підприємства. Водночас досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що граничний сумарний розмір оподаткування не може перевищувати 1/3 обсягу прибутку, отриманого підприємством. Перевищення цього рівня підриває основи суспільно-економічного відтворення, призводить до розбалансування економіки і загрози соціального вибуху. Наприклад, у всьому світі підприємства відраховують 5 % від прибутку на сплату за землю, в Україні — 80 % (за перебування в центрі міст). Нині при складанні проекту Податкового кодексу ця норма переглядається.

      Таким чином, для розбудови ефективної економіки розвиток податкової системи  має бути спрямований на стимулювання підприємницької активності виробників. Оптимізація оподаткування, досягнення балансу між економічною ефективністю й соціальною справедливістю — загальна мета податкової політики країн із розвиненою ринковою економікою.

Список  використаної літератури

1. Конституція України // Закони України: В 11 т. – Верховна Рада України: Ін-т законодавства. –  К., 1997. – Т.10. – С. 3-41.
2. Бюджетний Кодекс України 22.03.2001 р. // Відомості Верховної Ради, 2001, № 37-38, ст. 189
3. Закон України «Про Державний бюджет України» на 2008 рік. Закони України // Відомості Верховної ради України або Офіційний вісник України.
4. Закон України «Про Державний бюджет України» на 2009 рік. Закони України // Відомості Верховної ради України або Офіційний вісник України.
5. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24 – С. 379-429.
6. Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 18.
7. Арзянцев Ю. С. Прибутковий податок і розширення бази і зниження ставок // Фінанси. — 1997. —№ 2. — С. 108-111.
8. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002.— С. 69-91.
9. Василик О.Д. Теорія фінансів. — К.: НІОС, 2001. — С. 197-238.
10. Вишневський В. П. До питання про реформу податкової системи України // Фінанси України. — 1996. — № 12. — С. 64-77.
11. Збірник нормативних та інструктивних документів з оподаткування підприємницької діяльності. — Львів: НКВЦ "Ельф", 1993. — С. 11-191.
12. Красоватий А. І. Вдосконалення податку на додану вартість // Фінанси України. — 1996. — № 9. — С. 96-100.
13. Общая теория финансов / Под ред. Л. А. Дробоздиной. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. — С. 91-111.
14. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія) . — К.: КНЕУ, 2002. — С. 136-167.
15. Петроеська І. О., Клиновий Д. В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). — К.: ЦУЛ, 2002. — С. 58-77.
16. Плішко І. Оподаткування прибутку підприємств в умовах становлення ринкових відносин /У Фінанси України. — 1996. — № 9. — С. 110-114.
17. Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994. — С. 18-33.
18. Токарева Т. А., Папіка А. А. Удосконалення податкового механізму — важлива умова зміцнення доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. — 1996. — № 11. — С. 100-106.
19. Удосконалення системи оподаткування // Фінанси України. — 1997.— № 1. — С. 5-12.
20. Финансьі: Учебник / Под ред. В. М. Радионовой. — М.: Финансы и статистика, 1995.