МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

ХАРКІВСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ  МІСЬКОГО  ГОСПОДАРСТВА 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни

«Фінанси»

на  тему: «Податки і податковий механізм». 
 
 

Виконала 

студентка IV курсу

групи ОА07-8з 
 
 
 
 

      Харків 2010

 

ЗМІСТ

 

Податки і податковий механізм

Економічна  сутність податків та їх функції

      В умовах ринкової економіки фінансова  політика держави базується на системі  фінансових регуляторів. Такими регуляторами є передусім податки, які забезпечують вилучення й перерозподіл створеного ВВП і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.

      Економічну  категорію "податок" треба розглядати в таких аспектах:

• за економічною сутністю;
• за формою вияву;
• з організаційно-правової сторони.

      Економічна  сутність податків характеризується грошовими  відносинами, які складаються у  держави з юридичними і фізичними  особами. Специфічне суспільне призначення  цих грошових відносин — мобілізація  грошових коштів у розпорядження держави.

      Сутність  податків як економічної категорії  виявляється в їхніх функціях, стосовно яких існують різні погляди. Деякі економісти наділяють податки  функціями, притаманними й фінансам, тобто розподільчою і контрольною, інші розглядають фіскальну та економічну функції. Іноді економічну функцію поділяють на регулюючу та стимулюючу.

      Фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на роль цієї функції у формуванні бюджетного фонду податкові надходження мають бути постійними, стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.

      Через економічну функцію податків держава впливає на процес відтворення, стимулюючи або стримуючи його розвиток, посилюючи або послаблюючи нагромадження капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення. У процесі реалізації цієї функції забезпечується стимулюючий вплив на виробничу й невиробничу сфери суспільства шляхом диференціації ставок і запровадження різних пільг, преференцій та ін.

      Суть  регулюючої функції полягає у  впливі податків на різні сторони  діяльності їх платників. На думку прихильників розподільчої функції, з її допомогою  здійснюється формування дохідної частини  бюджету з подальшим спрямуванням цих доходів на фінансування різноманітних заходів, пов'язаних із реалізацією державою своїх функцій. Шляхом контрольної функції оцінюється ефективність кожного податку і податкової системи в цілому.

      Конкретними формами вияву категорії податку  є види податкових платежів, які  встановлюються законодавчими органами влади. З організаційно-правової сторони податок — це обов'язковий платіж, який надходить до бюджетного фонду у визначених законом розмірах і встановлені строки.

      Податки класифікують за кількома ознаками: за формою оподаткування; за економічним змістом об'єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які їх установлюють; за способом стягнення; за джерелами сплати.

      Для визначення місця й ролі податків в економічній структурі країни слід насамперед відповісти на питання: яку частину сукупної створеної вартості вилучає держава за допомогою податків і які соціально-економічні процеси криються за цим. Відповідь на це запитання дає можливість зрозуміти значення податків у системі державного регулювання економіки, їхній вплив на економіку та визначити податкове навантаження на товаровиробника. Питома вага податків у ВВП постійно змінюється під впливом економічних, політичних і соціальних факторів, у тому числі й тих, що внутрішньо притаманні розвитку податків як фінансової категорії.

      З терміном "податки" тісно пов'язані  поняття "податкова система", "податковий механізм" і "податкова політика".

      Податкова система — сукупність різних видів  податків, які стягуються в державі  з юридичних і фізичних осіб.

      Податковий  механізм — сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням.

      Податкова політика — діяльність держави у  сфері встановлення і стягнення  податків.

      Податкова система кожної держави відображає її специфічні умови. В Україні формування власної податкової системи розпочалося з проголошенням незалежності в серпні 1991 р. Було запроваджено в дію нові податкові закони, які сформували основу податкової системи України й напрям податкової політики.

      Податки — одне з головних джерел прибутку держави. Це завжди компроміс між потребами бюджету і можливостями виробників. Сплата податків — основна форма взаємовідносин фізичних і юридичних осіб з державою, пряме зобов'язання громадян перед нею.

Принципи  організації та побудови податкової системи

      Принципами  організації податкової системи будь-якої держави є:

• загальність — платити мають усі, без винятку, громадяни держави;
• обов'язковість — платити повинні усі обов'язковим чином;
• економічна ефективність — сплата податків не має перешкоджати ефективній фінансово-господарській діяльності фізичних та юридичних осіб держави;

      фіскальна ефективність — сплата податків має  гарантувати стабільне і постійне надходження у бюджет податків, сума яких буде достатня для забезпечення виконання усіх функцій держави.

      Обов'язковими властивостями податкової системи є:

• максимально можлива для платників податків простота їх сплати;
• соціальна справедливість — порядок сплати податків має бути прогресивним, тобто особи, які одержують великі прибутки, мають відповідно сплачувати податків більше, ніж особи з мінімальним або низьким обсягом прибутків;
• неможливість ухилення від сплати податків. Прогресивність оподаткування полягає в прямо пропорційній
• залежності розміру податку від розміру майна або прибутку суб'єкта економічної діяльності. Існує три варіанти прогресивності:
• пропорційні податки, розмір яких пропорційний розмірам прибутку або майна суб'єкта економічної діяльності;
• регресивні податки, розмір яких зростає повільніше порівняно з розмірами прибутку або майна суб'єкта економічної діяльності;
• прогресивні податки, розмір яких зростає швидше, ніж розміри прибутку або майна суб'єкта економічної діяльності.
• Всім наведеним вище вимогам до системи оподаткування відповідає оподаткування:
• рентних прибутків (насамперед від експлуатації природних ресурсів);
• прибутків від рухомої та нерухомої власності;
• діяльності, пов'язаної з негативними екологічними і соціальними наслідками.

      Принципами  побудови податкової системи, згідно зі ст. З Закону України "Про систему  оподаткування" (1997) є:

• стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності — цьому служить введення пільг з оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва (як один з можливих варіантів стимулювання розвитку економіки);
• обов'язковість сплати податків усіма суб'єктами економічної діяльності;
• рівнозначність сплати податків як фізичними, так і юридичними особами;
• пропорційність сплати податків залежно від рівня прибутків суб'єктів економічної діяльності держави або розмірів майна;
• недопущення податкової дискримінації — однаковий підхід усіх суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів);
• соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених прошарків населення шляхом визначення економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму прибутків громадян і використання диференційованого та прогресивного оподаткування громадян, які одержують високі й надвисокі прибутки;
• стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічна обґрунтованість встановлюваних податків, їх ставок і термінів сплати;
• рівномірність сплати податків — встановлення термінів сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасності надходження коштів у бюджет;
• компетенція — встановлення і скасування податків і пільг з оподаткування здійснюється відповідно до законодавства;
• єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку;
• доступність — порядок і механізм сплати має бути зрозумілий усім платникам;
• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.

Прямі та непрямі податки

      За  формою оподаткування всі податки  поділяють на прямі і непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо стосовно платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового пресу, за якого більше платять ті члени суспільства, які мають більші прибутки.

      Непрямі податки встановлюють у цінах  товарів та послуг; їх розміри для  окремого платника прямо не залежать від його прибутків. Непрямі податки зараховуються в ціну, і їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає.

      Прямі податки. Відмінність між особистими і реальними податками полягає  у співвідношенні платника й об'єкта оподаткування:

      за  особистих податків первинним явищем є платник, а вторинним — об'єкт оподаткування;

      за  реальних податків первинним є об'єкт  оподаткування, а вторинним —  платник.

      Особисті  податки встановлюються персонально  для конкретного платника. Реальні  податки припускають оподаткування  майна за зовнішніми ознаками. До них належить земельний, домовий, промисловий податки, податок на грошовий капітал. У сучасних умовах ширше застосовуються особисті податки, з яких найбільшого поширення набули прибутковий і майновий.

      Прибутковий податок дає можливість визначити пряму залежність між прибутками платника та його платежами у державний або місцевий бюджети. Залежно від форми прибутку він буває двох видів — з прибутку фізичних і юридичних осіб. Може бути дві системи стягування: за місцем виплати заробітної плати і при поданні декларації про прибуток. Податок з прибутків фізичних осіб стягується з особистих прибутків громадян — заробітної плати й інших прибутків, а також персоніфікованого прибутку підприємств.

      Податок з прибутків юридичних осіб стягується із загального прибутку підприємств, у формі якого виступає прибуток підприємства.

      Стягування  прибуткового податку може відбуватися  відповідно до двох систем: шедулярної та глобальної.

      За  шедулярної системи оподаткування  здійснюється окремо за кожним видом прибутків.

      Глобальна система припускає оподаткування  сукупного прибутку.

      На 1 січня 2004 р. в Україні ставка податку  на прибуток підприємств визначена  в розмірі 25% (до цього — 30%).