Майновий  податок встановлюється стосовно майна, що перебуває у власності певного платника. Джерелом його сплати є прибутки фізичних та юридичних осіб.

      Відповідно  до проекту Закону про податок  на нерухоме майно громадян власники житлових будинків і квартир ринковою вартістю від 3500 євро щорічно сплачуватимуть 0,25 % від вартості майна, понад 35 160 євро — 0,5 %. Для всіх інших видів майна ставку передбачається встановити у розмірі 0,25 %.

      Прибутковий податок визначається персонально для фізичної особи, безвідносно до рівня її прибутків і розміру майна. Сума податку фіксована, за збільшення прибутків частка податків у них зменшується. В Україні даний вид податку не стягується.

      Податок на спадщину і дарування є різновидом майнового оподаткування. Має разовий  характер, стягується при переході власності від однієї особи до іншої. Джерелом сплати цього виду податку можуть бути власні кошти платника або кошти, отримані від реалізації частини майна. В Україні податок на спадщину і дарування стягується через систему державного збору. Ставки мита диференційовані для прямих і побічних спадкоємців. В Україні ставка податку для прямих спадкоємців становить 0,5 % від вартості спадщини або подарунку.

      Податок на нерухоме майно: проектом Закону України "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)" пропонується оподатковувати будівлі та споруди за ставкою, яка встановлюється органами місцевого самоврядування при затвердженні бюджету на черговий податковий рік, у розмірах не нижче 0,2 % та не вище 1 % до бази оподаткування.

      Об'єктом  оподаткування нерухомості є  житлові будинки або їх частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі та інші будівлі, споруди, їх структурні компоненти та додаткові прибудови. Не підлягають оподаткуванню будівлі громадян у розрахунку 21 м2 загальної площі такої будівлі на кожного члена сім'ї плюс 10 м2 на сім'ю.

      Серед реальних податків поширені земельний та промисловий.

      Об'єктом  оподаткування земельного податку  є площа земельної ділянки. Диференціація  ставок залежить від родючості ґрунту і місця перебування ділянки.

      Промисловий податок стягується з різних видів  промислів, що приносять прибуток. Він не передбачає точного обліку прибутків, а оподаткування здійснюється за зовнішніми ознаками майна, що пов'язано з одержанням прибутку. В Україні податок на промисел сплачується фізичними особами у вигляді плати за патент на право разової торгівлі. Проектом Податкового кодексу передбачається скасування цього податку як такого, що не відповідає потребам формування бюджету.

      Домовий податок установлюється на житлові  будівлі та приміщення для торгівлі на підставі їх оцінки за зовнішніми ознаками. В Україні не застосовується.

      Податок на грошовий капітал поширюється  на кошти, вкладені в цінні папери, з обліком прибутку, який вони приносять. Більш поширеним є оподаткування  не грошового капіталу, а фактичного прибутку, отриманого від функціонування капіталу. В Україні не застосовується.

      Непрямі податки. Поділяються на дві підгрупи залежно від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля пов'язана з використанням акцизів і фіскальних монополій. Зовнішня торгівля характеризується встановленням мита на товари, що експортуються й імпортуються. Непрямі податки зараховуються в ціну товарів і сплачуються споживачами цих товарів.

      Акцизи  — непрямі податки, що стягуються у вигляді додатку до ринкової ціни. Акцизний збір установлюється па високорентабельні товари, а також на товари, виробництво яких є монополією держави. Ставки акцизних зборів передбачені у твердій сумі до одиниці товару і змінюються залежно від виду товару. Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності — виробники й імпортери підакцизних товарів.

      Податок на додану вартість — фіскально-регулюючий інструмент, що, як правило, запроваджує  високорозвинена країна для обмеження  споживання. Це універсальний акциз, що є податком на споживання, і його введення має економічний зміст у країнах з економікою, яка характеризується перманентним зростанням.

      Податок на додану вартість є універсальним  непрямим податком на споживання, одним  з видів загальної категорії "непрямі  податки", до якої також належать податок з обігу, податок з  продажу та податок з реалізації. Водночас податок на додану вартість є прогресивнішим, ніж податок з продажу, який має обмежену податкову базу.

      В Україні, як і в більшості країн, де діє цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості — метод податкового кредиту, тобто сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальниками.

      Податком  з продажу (купівлі) оподатковується  сукупний обсяг продажу або купівлі товарів.

      Податок з обігу враховує товарний обіг і  обіг послуг.

      Мито  встановлюється при ввозі та вивозі товарів через кордон держави. Мито буває:

• статистичне — встановлюється з метою обліку експорту й імпорту товарів в умовах вільної зовнішньої торгівлі;
• фіскальне — встановлюється на товари зі стійким попитом;
• протекціоністське — вводиться в односторонньому порядку з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренції з боку товарів іноземного виробництва. Його розмір має забезпечувати цінову перевагу вітчизняних товарів на внутрішньому ринку;
• антидемпінгове — вводиться також для захисту внутрішнього ринку;
• преференційне — встановлюється на двосторонній основі з метою розвитку міжнародної торгівлі;
• зрівняльне — встановлюється за згодою торгуючих сторін, повинне зрівноважити ціни на іноземні та вітчизняні товари з метою уникнення цінової конкуренції між ними.

      У сучасних умовах економічно доцільним, з точки зору поповнення бюджету, може бути введення специфічного мита.

      Доцільність його існування підтверджується практичним досвідом розвинених держав світу, де використовується ця система. Наприклад, у Великобританії ставки акцизного збору базуються на кількості тютюнової продукції, яка ввозиться або виробляється.

Загальнодержавні  і місцеві податки

      Загальнодержавні податки. Встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України. До них належать:

1. податок на додану вартість (за способом стягнення може бути: одноетапним, багатоетапним, кумулятивним (каскадним), некумулятивним). Проектом Податкового кодексу передбачається зниження ставки податку на додану вартість з 20 % до 17 %. З них 15 % планується спрямовувати на формування поточного бюджету і 2 % — на формування бюджету розвитку;
2. акцизний збір. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які зазначені у Законах України: "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби" від 6 лютого 1996 р., "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" від 7 травня 1996 р., "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них" від 24 травня 1996 р., "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11 липня 1996 р. Проектом Податкового кодексу пропонується виключення з переліку підакцизних товарів ювелірних виробів та золота;
3. податок на прибуток підприємств;
4. податок на прибутки фізичних осіб (оподаткування заробітної плати, з 1 січня 2004 р. становить 13 %);
5. мито;
6. державний збір;
7. податок на нерухоме майно;
8. плата (податок) на землю;
9. рентні платежі;
10. податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (єдине джерело державних дотацій дорожнього господарства);
11. податок на промисел;
12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держаного бюджету;
13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14. збір за погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища;
15. збір на обов'язкове соціальне страхування;
16. збір на обов'язкове пенсійне страхування;
17. збір у Державний інноваційний фонд;
18. плата за торговельний патент на окремі види підприємницької діяльності;
19. фіксований сільськогосподарський податок;
20. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
21. гербовий збір (застосовувався до 1 січня 2000 р.);
22. єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України;
23. збір за використання радіочастотного ресурсу України.

      Місцеві податки.

      До  них належать:

      1. Податок на рекламу. Сплачується  з усіх видів оголошень і  повідомлень, які подаються з  комерційною метою за допомогою  засобів масової інформації, афіш, плакатів, інших технічних засобів на вулицях, магістралях, майданчиках, будинках, у транспорті та в інших місцях. Об'єкт оподаткування — вартість послуг за розміщення реклами; ставка оподаткування — не більше 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % — за розміщення реклами на тривалий час. Строк сплати до бюджету — під час оплати послуг за розміщення реклами.

      2. Комунальний податок. Обов'язковий  для встановлення місцевою владою; стягується з підприємств та  організацій, крім бюджетних установ,  організацій та планово-дотаційних  підприємств. Об'єкт оподаткування  — річний фонд оплати праці, обчислений, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Ставка оподаткування — не більше 10 % неоподаткованого мінімуму доходів громадян на місяць для кожного середньоспискового працівника. Строк сплати до бюджету — в порядку, визначеному місцевими радами.

      Місцеві збори:

1. збір на паркування автотранспорту (обов'язковий для встановлення місцевою владою). Платниками є юридичні особи і громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка — до 3 % мінімальної зарплати у спеціально обладнаних місцях, до 1 % — у відведених місцях;
2. ринковий збір (обов'язковий для встановлення місцевою владою). За станом на 1 січня 2004 р. в Україні нараховувалося до 4000 ринків;
3. збір за видачу ордера на квартиру (обов'язковий для встановлення місцевою владою). Сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, який дає право на заселення до квартири. Ставка — до 30 % мінімальної зарплати;
4. курортний збір. Платники — громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Ставка — до 10 % мінімальної зарплати;
5. збір за участь у бігах на іподромі (за участь у розіграші кінноспортивної лотереї). Стягується з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Ставка — до трьох мінімальних зарплат за кожного коня;
6. збір за виграш на бігах на іподромі. Стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу;
7. збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Стягується у вигляді відсоткової надбавки до плати, яка визначена за участь у грі. Ставка — до 5 % надбавки до плати за участь у грі;
8. збір за право використання місцевої символіки. Стягується з підприємств та організацій за використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) з комерційною метою. Об'єкт оподаткування — вартість виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг з використанням місцевої символіки; ставка оподаткування — з юридичних осіб не більше 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг з використанням місцевої символіки. Термін сплати до бюджету — в порядку, визначеному місцевими радами;
9. збір за право проведення кіно- і телезйомок. Сплачують комерційні кіно- і телеорганізації, організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які здійснюють зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Об'єкт оподаткування — фактичні витрати на проведення зйомок. Ставка оподаткування — граничний розмір не може перевищувати фактичних витрат на здійснення зазначених заходів. Термін сплати до бюджету — в порядку, визначеному місцевими радами;
10. збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Сплачується підприємствами та організаціями, які мають дозвіл на проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Об'єкт оподаткування — вартість товарів, заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Ставка оподаткування — не більше 0,1 % вартості товарів, заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу або від суми, на яку випускається лотерея. Термін сплати до бюджету — за три дні до здійснення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу або під час одержання дозволу на ви пуск лотерей. Сплачується в порядку, визначеному місцевими радами;
11. збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що відправляється за кордон;
12. збір за надання дозволу на розміщення об'єктів роздрібної торгівлі та сфери послуг (обов'язковий для встановлення місцевою владою). Стягується з підприємств та організацій, які реалізують продукцію або товари. Об'єкт оподаткування – послуги, пов'язані з оформленням та наданням дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, – залежно від площі торговельного місця, його територіального розміщення та виду продукції. Ставка оподаткування – не більше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподаткованого мінімуму громадян на день – за одноразову торгівлю.
13. збір з власників собак (обов'язковий для встановлення місцевою владою, раніше не передбачався).

      Місцеві податки і збори, механізм і порядок  їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів, крім зборів за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що відправляється за кордон, який встановлюється обласними радами народних депутатів.

Порівняльний  аналіз Держбюджету України 2008-2009 рр.

     Як показано в Таблиці 1, загальне збільшення дохідної частини бюджету порівняно із показниками 2008 р. має становити 29,7 %, або 65,2 млрд грн. З них 42 млрд грн. (64,4 %) забезпечуватиметься за рахунок ПДВ з імпортованих в Україну товарів. Ще 17 млрд грн. (26,1 %) має надійти від податку на прибуток підприємств. Разом за рахунок цих двох джерел має бути забезпечено 90,5 % приросту надходжень Державного бюджету у 2009 р.

     Таблиця 1

Надходження до Державного бюджету  в 2008 та 2009 рр., тис. грн