Податки і податкова система держави

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Января 2012 в 16:57, лекция

Описание работы

Податки - це обов’язкові нормативні платежі, які вносяться до державного чи місцевого бюджетів та державних цільових фондів згідно чинного податкового законодавства.
Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства.
За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків, з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
У фінансовій термінології застосовують п’ять термінів, що відображають платежі державі:
 плата;
 відрахування і внески;
 податок;
 збір.
Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Розмір плати залежить від кількості ресурсів, які використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси.
Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковим (відрахування) або повним (внески), тобто саме витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням.
На відміну від плати, відрахувань і внесків податки не мають ні конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного еквівалентного призначення.
На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.
Податки безпосередньо пов’язані з розподільчою функцією фінансів, виступаючи методами централізації ВВП у бюджеті та державних цільових фондах для забезпечення загальних суспільних потреб. Крім фіскальної податки виконують економічну або регулюючу функцію - впливаючи на економічні і соціальні процеси в державі.

Работа содержит 1 файл

Тема 7 та 8.doc

— 79.00 Кб (Скачать)
  1. запобігання злочинам та ін. правопорушенням, їх розкриття, розслідування, провадження у справах про адміністративні правопорушення;
  2. розшук платників які ухиляються від сплати податків і зборів;
  3. виявлення фактів корупції в органах ДПС та запобігання їй;
  4. забезпечення безпеки діяльності працівників органів ДПС, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов‛язків.
 

    Органи  ДПС мають право:

  1. здійснювати на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та у громадян, в тому числі підприємців, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем та ін.;
  2. одержувати безоплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи НБУ та його установи, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, а також громадян в т. ч. підприємців - довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати, стан поточних і депозитних рахунків та ін. інформацію, пов’язану з обчисленням і сплатою податків і зборів;
  3. обстежувати будь-які виробничі, складські, торгівельні та ін. приміщення, які використовуються як юридична адреса суб’єкта підприємництва, а також для отримання доходу;
  4. вимагати від керівників, посадових осіб підприємств, а також громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених правопорушень;
  5. вилучати (із залишенням копій) документи, що свідчать про приховування об’єктів оподаткування, несплату податків, ліцензії, реєстраційні документи і спеціальні дозволи на здійснення певної діяльності з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;
  6. застосовувати до підприємств, установ організацій фінансові санкції (штрафи, пеня) та накладати адміністративні штрафи;
  7. користуватися безперешкодно у службових справах засобами зв’язку, які належать підприємствам, незалежно від форм власності;
  8. звертатися у передбачених законом випадках до суду або господарського суду із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
 
 
 
 
 

4. Права, обов’язки  та відповідальність  платників податків  в Україні 

    Згідно  Закону України „Про систему оподаткування” платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податків і зборів та дотримання законодавства з питань оподаткування. 

    Платники  податків зобов’язані:

  1. вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом (протягом трьох років);
  2. подавати до органів ДПС декларації, бухгалтерську звітність та ін. документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів;
  3. сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни;
  4. допускати посадових осіб органів ДПС до обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів;
  5. керівники і відповідні посадові особи підприємств, установ, організацій зобов’язані під час перевірки давати пояснення з питань оподаткування, виконувати вимоги органів ДПС щодо усунення виявлених порушень та підписати акт про проведення перевірки.
 

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податку чи збору припиняється з його скасуванням або скасуванням податкової заборгованості згідно Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Обов’язок фізичної особи  щодо сплати податку чи збору припиняється з його скасуванням, а також у разі смерті платника.

    Платники  податків мають право:

  1. подавати органам ДПС документи, що підтверджують право на пільги стосовно оподаткування;
  2. одержувати та ознайомлюватись з актами перевірок, проведеними органами ДПС;
  3. оскаржувати у встановленому порядку рішення органів ДПС та дії їх посадових осіб.

    За  порушення податкового  законодавства застосовується адміністративна, фінансова, кримінальна відповідальність.

    Кримінальна відповідальність настає у разі приховування від оподаткування коштів, які в 1000 і більше разів перевищують встановлені законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.). 
 

    Тема 8. Державні цільові  фонди 
 

1. Суть, види та принципи  організації державних  цільових фондів 

    Державні цільові фонди – це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, які залучаються державою для фінансування окремих суспільних потреб.

            З їх допомогою можливо:

  1. впливати на процес виробництва через фінансове кредитування та субсидіювання підприємств;
  2. забезпечувати природоохоронні заходи;
  3. надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальних допомог.

Залежно від цільового  призначення виділяють:

    • економічні ДЦФ;
    • соціальні ДЦФ.

Відповідно  до рівня управління:

  • державні;
  • регіональні.

ДЦФ можуть бути:

  • постійними;
  • тимчасовими.

    Створення постійних фондів пов’язано з виділенням окремих функцій  держави. Наприклад, в реалізації соціальних функцій держави  особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення  самостійних соціальних фондів ставилося завдання „розвантажити” бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування.

    Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань (Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи).

    Правом  створення ЦФ наділені як органи центральної  так і місцевої влади.

    Загальнодержавні  цільові фонди  мають свої територіальні  відділення в областях, районах, містах.

Виділяють такі принципи організації  ДЦФ:

  1. відрахування до фондів визначаються централізовано державою через відповідні закони і ресурси цих фондів є власністю держави;
  2. відрахування до фондів є обов’язковими платежами і можуть стягуватись примусово;
  3. витрати з фондів здійснюються лише на ті потреби, які передбачені відповідним законом.

    Особливу  групу серед цільових фондів становлять фонди  державного соціального  страхування.

Информация о работе Податки і податкова система держави