Планування оборотних засобів підприємства на прикладі ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

Для  розрахунків  норм  і нормативів  власних  оборотних  коштів  основні  й  допоміжні  матеріали  поділяють  на  дві  групи.  До  першої   групи  відносять:  сировину,  основні  й  допоміжні  матеріали,  паливо  (крім  газу),  які використовують  у великих  кількостях  або  на  значну  суму,   до  другої  групи -  всі  останні  допоміжні  матеріали.

Для  кожного виду  сировини,  основних та  допоміжних  матеріалів,  що  входять  до  першої  групи,  а  також  для  палива,  визначають  їх  середньодобові  витрати     та  норми  оборотних  коштів  у днях.  Одноденні  витрати  підраховують,  поділивши  суму  річних  витрат  на  цей  матеріал  -  на  360  днів,  а  квартальних  -  на  90  днів.

Норма  оборотних  коштів  для цієї  групи  товарно-матеріальних  цінностей  включає:

• час  знаходження  сировини,  матеріалів  і  палива  у  дорозі   (транспортний  запас);
• час,  який необхідно  витратити  на  приймання,  розвантаження,  сортування,  складування,  а в необхідних  випадках  лабораторні  аналізи;
• час  перебування  у  вигляді  складського  запасу;
• час  перебування  у  вигляді  гарантійного  (страхового )   запасу.

Транспортний  запас  визначається  тривалістю  доставки  матеріалів  (палива),  зменшений  на час  обороту  документів,  тобто  обмежений  часом  від  моменту  відправки  до  моменту  оплати  рахунків  постачальника.  При  наявності  декількох  постачальників  визначають  середньозважену   норму  запасу   в днях.

Час,   необхідний  для  приймання,  розвантаження,  сортування,  складування  та  лабораторного  аналізу,  встановлюють  за  допомогою  хронометражу   цих  робіт.

Розмір  поточного  складського  запасу  сировини  та  матеріалів  визначають    залежно  від  частоти  поставок.  Поточний  складський  запас  сировини  та  матеріалів  (палива)  в  днях  приймають   у  розмірі  50%  від  тривалості  інтервалу  між  двома  суміжними  поставками.  При  наявності  двох  або  декількох  постачальників  одного й  того  ж  матеріалу  частоту  поставок  визначають  як  середньозважену.

Для  розрахунку  норм  гарантійного  (страхового)  запасу  визначають  середнє  фактичне  відхилення  поставок   у попередньому  році  від  середнього  інтервалу.  Це  середнє  відхилення  і   буде  нормою  гарантійного  запасу.  Однак  вона  не  повинна  перевищувати  50%  поточного  запасу  навіть  при іногородніх  поставках [20 С.311].

Для  розрахунків  особливого  страхового  запасу,  наприклад,  хімікатів  для  очистки  води  у період  повені,  встановлюють  граничні  добові  витрати  та  середню  тривалість  повені  за  даними  минулих  років.

Норматив  власних  оборотних  коштів   на  сировину,  матеріали  та  паливо  визначають,  помноживши  вартість  одноденних  витрат  (Р)  сировини,  матеріалів,  палива  на  норму  оборотних  коштів

(Д)    для  цього   виду  (елемента)  за формулою:

Н  =  Р  х  Д           (2.4)

де    Н  -  норматив  власних  оборотних  коштів  для  елемента сировина,  або   матеріали,  або  паливо;

Р    -  вартість  одноденних  витрат  на  сировину,  матеріали або  паливо;

Д  -  середньозважена   норма  оборотних  коштів  у днях для  сировини,  матеріалів  або  палива.

Середню  норму  оборотних  коштів  для  допоміжних  матеріалів,  що віднесені  до  другої  групи,  визначають,  поділивши  їх  середній  за  рік  фактичний  залишок   у грошовому  виразі   на  одноденні  фактичні  витрати. Норматив  власних  оборотних  коштів  цієї  групи  визначають  за  приведеною  вище  формулою.

Весь  норматив  власних  оборотних  коштів  комунального  підприємства,  що  встановлюється  для  створення   запасів  матеріалів,  дорівнює  сумі  нормативів,  обрахованих  для  першої  та  другої  груп  матеріалів.

Норматив  власних   оборотних  коштів  на  запасні  частини,  що призначені  для  ремонту  обладнання  (при  виконанні  робіт  господарським  способом),  розраховують  методом  прямих  розрахунків,  виходячи  з  потреби  в запасних  частинах  кожного  найменування,  строків   поставки  та  строків  використання  їх  для   ремонту  за  формулою:

Н =  (С х Ч х М х К :  В)  х Ц   (2.5)

де   Н  -  норматив  оборотних  коштів  на  запасні  частини  для обладнання   одного  найменування,  грн.;

С  -  норма  оборотних  коштів  для  деталей  у  днях,  що визначається     залежно  від  умов  постачання;

Ч  -  кількість  однойменних  деталей  у  кожному  механізмі;

М  -  кількість  механізмів  (обладнання)  одного  типу;

К  -  коефіцієнт,  що  враховує  зниження  потреби  в  запасних частинах  по  однорідних  деталях  у  зв’язку  з тим,  що  при   наявності  великої  кількості  взаємозамінюваних  та   однойменних  деталей   і однотипних  механізмів   потреби  в   поточних  залишках  запасних  частин  знижуються;

В  -  строк  служби  деталей  у  днях;

Ц  -  ціна  однієї  деталі, грн.

Розрахунок  нормативу  по  незавершеному  виробництву  виконують  за  формулою:

Нн = (С х П х К) :  Д    (2,6)

де  Нн  -  норматив  власних оборотних коштів  по                    незавершеному виробництву,  грн.;

С   -  витрати  на  виробництво  валової  продукції,  грн.;

П  -  тривалість  виробничого  циклу,  днів;

К  -  коефіцієнт  зростання  витрат у  незавершеному  виробництві;

Д  -  кількість  днів  у  плановому  періоді,  днів.

Коефіцієнт  зростання  витрат  у незавершеному  виробництві  визначають:  на  підприємствах,  де  витрати на  виробництво здійснюються  рівномірно -  поділивши суму  одноразових  матеріальних  витрат (А)  та  половину  всіх  останніх  витрат  (Б)  на  загальну  суму  витрат  за  кошторисом  виробництва   (А +  Б)   за  формулою:

К = (А +  0,5 Б) :  (А +  Б)    (2,7)

де  А - витрати,  що  здійснюються  одноразово  на  початку  процесу виробництва;

Б - всі  наступні  витрати  до  закінчення  виробництва  виробів;

К - коефіцієнт  нарощування  витрат  у незавершеному виробництві;

  на  підприємствах,  де  витрати  послідовно  приєднуються  до  вартості  виготовлюваної  продукції,  зростають  нерівномірно,  тобто  за  кожний  день  складають   різні  суми,  -  поділивши   зростаючі  вартості  незавершеного   виробництва  (у  процентах   до  загальної  вартості  виробництва)  на  кількість  днів  виробничого   циклу. 

На  основі  виконаних  розрахунків  нормативів  власних  оборотних  коштів  по  кожному  окремому  елементу  підраховують  загальну  суму  потрібних  підприємству  оборотних  коштів  -  норматив  власних  оборотних  коштів  по  підприємству  в  цілому.

РОЗДІЛ ІІІ  Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів

 

Прискорення оборотності  оборотних коштів є першочерговою  задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними  шляхами [18 С.288].

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

- впровадження економічно  обґрунтованих норм запасу;

- наближення постачальників  сировини, напівфабрикатів, що комплектують  вироби до споживачів;

- широке використання  прямих тривалих зв'язків;

- розширення складської  системи матеріально-технічного  забезпечення, а також оптової  торгівлі матеріалами й устаткуванням;

- комплексна механізація  й автоматизація вантажно-розвантажувальних  робіт на складах.

На стадії незавершеного  виробництва:

- прискорення науково-технічного  прогресу (упровадження прогресивної  техніки і технології, особливо  безвідхідної, роторних ліній, хімізація  виробництва);

- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

- удосконалювання форм  організації промислового виробництва,  застосування більш дешевих конструктивних  матеріалів;

- удосконалювання системи  економічного стимулювання ощадливого  використання сировинних і паливно-енергетичних  ресурсів;

- збільшення питомої ваги  продукції, що користується підвищеним  попитом.

На стадії обігу:

- наближення споживачів  продукції до її виготовлювачів;

- удосконалювання системи  розрахунків;

- збільшення обсягу реалізованої  продукції унаслідок виконання  замовлень по прямих зв'язках,  дострокового випуску продукції,  виготовлення продукції з зекономлених  матеріалів;

- ретельна і своєчасна  добірка продукції, що відвантажується,  по партіях, асортиментові, транзитній  нормі, відвантаження в строгій  відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

1) Зниження питомих витрат  сировини, матеріалів, палива забезпечує  виробництву великі економічні  вигоди. Воно, насамперед, дає можливість  з даної кількості матеріальних  ресурсів виробити більше готової  продукції і виступає тому  як одна із серйозних передумов  збільшення масштабів виробництва.

2) Прагнення до економії  матеріальних ресурсів спонукає  до впровадження нової техніки  й удосконалюванню технологічних  процесів.

3) Економія в споживанні  матеріальних ресурсів сприяє  поліпшенню використання виробничих  потужностей і підвищенню суспільної  продуктивності праці.

4) Економія матеріальних  ресурсів у величезній мірі  сприяє зниженню собівартості  промислової продукції. Істотно  впливаючи на зниження собівартості  продукції, економія матеріальних  ресурсів надає позитивний вплив  і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони  виробничої і господарської діяльності підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто  розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або  частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

 В залежності від  характеру заходів основні напрямки  реалізації резервів економії  ресурсів у промисловості і  на виробництві підрозділяються  на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних  напрямків відносяться заходи, зв'язані  з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і  виробів, застосуванням більш економічних  видів сировини, палива, упровадженням  нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально  можливе зменшення технологічних  відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів  з максимально можливим використанням  вторинних матеріальних ресурсів [8 С.504].

До основних організаційно-економічних  напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня  нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою  і впровадженням технічно обґрунтованих  норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному  підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості  сировини і матеріалів - залежить від  технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня  організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати  і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.

При управлінні оборотними коштами важливо також правильно  вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

Функціонування оборотних  коштів розпочинається з моменту  їх формування і розміщення. Раціональне  розміщення як складова управління оборотним  капіталом має певні особливості  не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей  і реалізації продукції та ін.