Планування оборотних засобів підприємства на прикладі ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

Загальна вартість оборотних  засобів господарства зменшилася  протягом звітного періоду на 380 тис.грн. Так у 2010 році їх вартість склала 2042 тис.грн. Левову частину 37,07% зайняли виробничі запаси – 757 тис.грн., далі 28,55% - незавершене виробництво 583 тис.грн. Також 12,44% зайняли поточні біологічні активи – 254 тис.грн., і 11,85% - готова продукція. Найменшу частку – 4,41% - дебіторська заборгованість – 90 тис.грн.

Протягом досліджуваного періоду виробничі запаси зросли на 129 тис.грн., та грошові кошти на 91 тис.грн.

Натомість зменшилися наступні групи оборотних активів: поточні  біологічні активи на 61 тис.грн., незавершене  виробництво на15 тис.грн., готова продукція  на 486 тис.грн., товари на 7 тис.грн., та дебіторська заборгованість за товари роботи та послуги на 31 тис.грн.

 

2.2 Показники стану  і використання оборотних коштів

 

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю  їх на певну дату. Наявність власних  оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і

підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

Тобто із суми І розділу  пасиву «Джерела власних та прирівняних  до них коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується  сума показників розділу активу «Основні засоби та інші поза оборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Порівняння фактичної  наявності оборотних коштів з  нормативом дає змогу визначити  брак або надлишок власних оборотних  коштів.

Брак власних оборотних  коштів означає перевищення нормативу  оборотних коштів над фактичною  наявністю їх. Він може виникнути  з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин [15 С.247].

Основними причинами браку  власних оборотних коштів можуть бути:

• погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку;
• слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання;
• несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;
• наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних  коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних  коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних  коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом — явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин.

Отже, аналізуючи стан оборотних  коштів за умов ринкової економіки, необхідно  розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають  на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких  причин. За даними ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт  про фінансові результати» визначаються й аналізуються такі показники оборотності  оборотних коштів:

Середній залишок оборотних  коштів у цілому (або будь-якого  з їх видів) обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього  беруть підсумки залишків 2-го розділу  активу балансу і за формулою середньої  арифметичної визначають середньорічний залишок.

Коефіцієнт оборотності (Ко) — це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується.

Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних  коштів. Він визначається за формулою:

Ко = Р : СЗ      (2.1)

де Ко — коефіцієнт оборотності;

Р — виручка від реалізації;

СЗ — середній залишок  оборотних коштів за період, що аналізується. Коефіцієнт оборотності засобів  — це фондовіддача оборотних коштів.

Тривалість одного обороту  в днях (То) — визначається за формулою:

    То = Д : Од                   (2.2)

де То — тривалість одного обороту в днях;

Д — кількість днів періоду, що аналізується (90, 360);

Од — оборотність оборотних  коштів у днях.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз).

Він показує суму оборотних  коштів, що авансуються на 1 грн. виручки  від реалізації, і визначається за формулою:

Кз = [СЗ : Р] 100                    (2.3)

де Кз — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;

СЗ — середній залишок  оборотних коштів, грн.

Р — виручка від реалізації продукції, грн.;

100 — переведення грн.  у коп.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) — величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко). Що менший коефіцієнт завантаження коштів, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Методика аналізу оборотності  оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних  коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий  звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршання. Ця інформація корисна  для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін.

Проведемо аналіз оборотних  коштів ДП «Родниківка» у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз оборотних коштів ДП «Родниківка»

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Виручка від реалізації, тис. грн.	3117	3721	4115	998
Кількість днів періоду, що аналізується	360	360	360	0
Одноденна виручка, тис. грн.	8,66	10,34	11,43	2,77
Середній залишок оборотних  коштів, тис. грн.	2422	2167	2167	-255,00
Оборотність оборотних коштів, днів	279,73	209,65	189,58	-90,15
Коефіцієнт оборотності  оборотних коштів, кількість оборотів	11,14	17,75	21,71	10,56
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, коп.	77,70	58,24	52,66	-25,04

Виходячи з даних наведених  у таблиці 2.6 можна зробити висновок, що виручка від реалізації  на протязі 2008- 2010 років виросла на 998 тис.грн, одноденна виручка у 2008 році складала 8,66 тис.грн, а вже у 2010 році 11,43 тис.грн, що показує нам збільшення даного показника лише на 2,77 тис.грн.

Середній залишок оборотних  коштів у 2008 році складав 2422 тис.грн. а у 2010 році на 2167 тис.грн менше – 255 тис.грн.

Аналізуючи подані дані визначаємо, що оборотність оборотних коштів у днях у 2008 році становила 279,73, а вже у 2010 році 189,58 днів. Це свідчить проте, що період обертання коштів збільшився.

Коефіцієнт оборотності  оборотних коштів у 2008 році становив 11,14 , у 2009 році 17,75, а у 2010 році 21,71, відбулося збільшення даного показника на 10,56. Даний показник показує нам, на 1 грн. оборотних коштів припадає 11,14, 17,75 та 21,71 грн. виручки від реалізації відповідно.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті показує нам  ефективність використання оборотних  коштів. Так у 2008 році цей показник 77,70 коп.,у 2009 році 58,24 коп., а у 2010 році 52,66 коп. Відхилення у розмірі 25,04 коп., показує нам те, що у 2010 році оборотні кошти використовувались менш ефективніше.

 

2.3 Джерела формування  оборотних коштів підприємства

 

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської  діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних  коштів на підприємстві сприяє створенню  наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних  коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне  використання як власних, так і позичених  коштів [19 С.224].

Власні  джерела формування оборотних коштів

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних  коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться  в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах  власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних  оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна  прирівняти до власних, належать сталі  пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви —  це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань  на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх  платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення  фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної  заборгованості із заробітної плати  залежить від часу її виплати і  терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину — 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев'ятиденна сума заробітної плати.