Планування оборотних засобів підприємства на прикладі ДП «Родниківка» Уманського району Черкаської області

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється головним чином за рахунок  нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів  визначається  в  сумі  мінімального залишку  за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році [25 С.127].

Сума мінімальної  заборгованості із заробітної плати  і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним  методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства. її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу  оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

Використання  банківських кредитів для формування оборотних коштів

Розмір власних оборотних  коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу  лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських  кредитів — фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку  дають змогу органічно ув'язати  всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні  неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Планування потреби  в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку  нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням  залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий  кредит, незалежно від об'єктів  кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.

Залучення коштів інших суб'єктів господарювання

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються  підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних  грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель [17 С.308].

Досить поширеною  формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Використання  комерційного кредиту набуло певного  розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської  заборгованості постачальникам залучення  коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо — від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Стан кредиторської і  дебіторської заборгованості, їх участь у формуванні та використанні оборотних коштів ДП «Родниківка» розглянемо у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Кредиторська  і дебіторська заборгованість у формуванні й використанні оборотних коштів у ДП «Родниківка»

Як ми бачимо у 2008 році вартість оборотних засобів  ДП «Родниківка» становила 2422 тис.грн., а залучені активи становили 1443 тис.грн..

У 2009 році вартість оборотних засобів була 2167 тис.грн., а залучених 1031 тис.грн. У 2010 році відповідно 2042 тис.грн., та 1053 тис.грн.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив  на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу.

2.4 Планування  оборотних засобів підприємства

Забезпечення  підприємств оборотними засобами в  ринкових умовах є визначальним чинником для ведення ефективного виробництва  і потребує виваженої політики суб'єктів  господарювання щодо вибору джерел їх фінансування, враховуючи галузеві особливості  діяльності.

Планування  оборотних   засобів  полягає  у  розробці  й  встановленні  кожним  комунальним  підприємством   норм  та  нормативів  оборотних  коштів за  окремими  видами  або  групами  матеріалів  та  інших  товарно-матеріальних  цінностей  і  витрат.   Норми  на  матеріали,  паливо   виражаються  в  днях  запасів;  малоцінний  інвентар,   інструменти  та  швидкозношувані  предмети  - в  грошових  одиницях  на  одне  робоче  місце  (а  в  лазнях  -  у грошових  одиницях  на  одне  роздягальне  місце)  та  інших  відносних  величинах.  Крім  норм  оборотних  коштів  підприємства  розраховують  також  нормативи  власних  оборотних  коштів  у  грошовому  вираженні.  Окрім  методу  прямого  рахунку  у  фінансових  розрахунках  нормативу  власних  оборотних  коштів  використовують  аналітичний  і  коефіцієнтний  методи [23 С.359].

Норми  оборотних  коштів  визначають  на строк  роботи  підприємства  при даному  обладнанні  та  технології.  Нормативи  власних  оборотних  коштів  у  грошовому  вираженні  розраховують  кожний  рік  на  підставі  затверджених  норм  оборотних  коштів  і  показників  виробничо-фінансового  плану  на  плановий  рік.

Норми  оборотних  коштів  розроблюються  кожним  підприємством  з  урахуванням  технології,  що  прийнята  на  цьому  підприємстві,  умов  та  періодичності  постачання  і  середньодобових   витрат  матеріалів  та  палива.

При  розробці  норм  оборотних  коштів  враховують  заходи  щодо  прискорення  оборотності  оборотних  коштів,  бо  чим  менше  часу  оборотні  кошти  затримуються  у  виробництві  та  в обігу,  тим  їх  менше  потребує  підприємство  для  забезпечення  його  безперебійної  роботи.

Для  забезпечення  прискорення  оборотності  оборотних  коштів  необхідно  опорядити складське  господарство  і  так  організувати  розрахунки,  щоб  абонентська  та інші  дебіторські  заборгованості  були  мінімальними.

Розміри  норм  оборотних  коштів,    виражені  у  відносних  величинах,  визначають,  виходячи  з  умов  постачання  та  збуту  -  часу  на  доставку  (перевозку)  сировини  та  матеріалів,  системи  і  форм  розрахунків та  часу  документообігу,  тривалості  періоду  виробництва   продукції.