Параметрична оцінка фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану  підприємства бажано проводити щокварталу. У результаті фінансового аналізу  необхідно визначати й аналізувати  прогнозні значення прибутку і збитків, розробляти прогноз руху наявних  коштів. Потім доцільно складати прогноз  балансу активів і пасивів  за формою балансового звіту, що є  перевіркою прогнозу прибутків і  збитків та руху наявних коштів. За даними цих прогнозів варто  розраховувати фінансові коефіцієнти, що дозволяють оцінити платоспроможність, фінансове положення, фінансову  стабільність і стійкість.

На підставі проведеного  аналізу фінансово - економічного стану  необхідно прорахувати варіанти тих чи інших положень облікової  політики, оскільки від прийнятих  у цій частині рішень прямо  залежить кількість і суми податків, що перераховуються в бюджет і  позабюджетні фонди, структура балансу, значення ряду ключових фінансово –  економічних показників. При визначенні облікової політики у підприємства існує вибір, що стосується, головним чином, методів списання сировини і  матеріалів у виробництво, варіантів  списання малоцінних і швидкозношуваних предметів, методів оцінки незавершеного  виробництва, можливості застосування прискореної амортизації, варіантів  формування ремонтних і страхових  фондів і т.д. Найбільший ефект оптимізація  облікової політики дає на етапі  маркетингових досліджень конкретних видів продукції, освоєння їх виробництва, а також планування нових виробництв і ділянок, технологічних схем і створення нових структур.

З метою підвищення ліквідності  бухгалтерського балансу і рівня  платоспроможності підприємства доцільна розробка варіантів податкових схем. Найбільший ефект розробки податкових схем можна одержати при плануванні нових технологічних схем і створенні  нових структур. Тобто фактично потрібно розрахувати кілька варіантів податкових планів [19].

Для вироблення кредитної  політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу  і рівень співвідношення власних  і позикових коштів. На підставі цих даних підприємство вирішує  питання про достатність власних  оборотних коштів або про їхню нестачу. В останньому випадку приймається  рішення про залучення позикових  коштів, прораховується ефективність різних варіантів. В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити  і при достатності власних  коштів, тому що рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект від вкладення коштів може бути значно вище, ніж процентна  ставка.

На нашу думку, приймаючи  рішення про залучення позикових  коштів, підприємству доцільно скласти  план їх повернення, розрахувати за період кредиту процентну ставку і визначити суми відсотків по даному кредитному договорі, а також  джерела їхньої виплати з урахуванням  порядку й умов оподаткування  прибутку. Варто також враховувати  порядок оподатковування курсових різниць у тому випадку, якщо кредит узятий у валюті. Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому варто порівняти  процентні ставки за векселем і кредитом. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку  цінних паперів, а також розробити  схему забезпечення їхнього погашення  з урахуванням усіх можливих джерел одержання підприємством коштів. Фінансовій службі підприємства рекомендується: розрахувати потребу в позикових  коштах (при її відсутності - можливу  вигоду від їх залучення); правильно  вибрати кредитну організацію (з  огляду на наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком чи простим  відсотком, терміни погашення, форми  видачі, репутацію на ринку цінних паперів і т.д.); скласти план погашення  позикових коштів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.

Управління оборотними коштами (грошовими коштами, ринковими цінними  паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями  й іншими коштами короткострокового  фінансування (крім виробничих запасів), а також вирішення цих питань вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямку найбільш яскраво  виявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю й імовірністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кредиторської заборгованості).

Тому ми вважаємо, що фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів: хеджирування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміну погашення); фінансування по короткострокових позичках; фінансування по довгострокових позичках; фінансування переважно по довгострокових позичках (консервативна політика); фінансування переважно по короткострокових позичках (агресивна політика). У дійсних умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позичок наступними методами: збільшення частки ліквідних активів; подовження термінів, на які позички видаються підприємству. Однак варто врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості: у першому - шляхом вкладення коштів у малоприбуткові активи; у другому - за допомогою можливості виплати відсотків по позичці в період наявності власних коштів. Крім того, може бути застосований метод фінансування за рахунок відкладання виплат по зобов'язаннях, однак існують межі, установлені законодавством, до яких підприємство може відносити терміни платежів. У результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням їх нормативних значень рекомендується проведення наступних заходів: ухвалення рішення про заміну не грошових форм розрахунків чи принаймні про встановлення їхнього оптимального критичного рівня на основі аналізу ефективності вексельних розрахунків чи операцій по переуступці прав вимоги боргу; складання програми по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної плати (при наявності такої заборгованості); розгляд можливості реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет і позабюджетні фонди.

З метою управління витратами  і вибору амортизаційної політики ми рекомендуємо використовувати дані фінансово - економічного аналізу, що дають  первісне представлення про рівень витрат підприємства, а також рівні  рентабельності. При розробці облікової  політики підприємства рекомендується вибрати такі методи калькулювання  собівартості, що забезпечують найбільш наочне представлення про структуру  витрат виробництва, рівні постійних  і перемінних витрат, частці комерційних  витрат [20]. Економічним службам доцільно періодично проводити аналіз структури витрат виробництва, роблячи порівняння з різного роду базовими даними і вивчаючи природу відхилень від них. При розробці облікової політики службам, що здійснюють планування діяльності підприємства, разом з бухгалтерією варто правильно вибрати базу для розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання або вибрати метод віднесення непрямих витрат на собівартість реалізованої продукції. Ми вважаємо, що з метою створення передумов для ефективної аналітичної роботи і підвищення якості прийнятих фінансово - економічних рішень необхідно чітко визначити й організувати роздільний управлінський облік витрат по наступним групам:

перемінні витрати, що зростають  або зменшуються пропорційно  обсягу виробництва. Це витрати на закупівлю  сировини і матеріалів, споживання електроенергії, транспортні витрати, торгово-комісійні й інші витрати;

постійні витрати, зміна  яких не зв'язана безпосередньо зі зміною обсягів виробництва. До таких  витрат відносяться амортизаційні  відрахування, відсотки за кредит, орендна плата, витрати на утримання апарата управління, адміністративні витрати й ін.;

змішані витрати, що складаються  з постійної і перемінної частини. До таких витрат відносяться, наприклад, витрати на поточний ремонт устаткування, поштові і телеграфні витрати  й ін.

У всіх випадках керівництву  підприємства доцільно прагнути до такої  організації обліку, при якій уся  сукупність витрат чітко розділена  по названих групах. У випадку рішення  цієї проблеми на підприємстві виникнуть  умови для проведення поглибленого операційного аналізу (аналіз беззбитковості, функціонально - вартісний поточний аналіз і функціонально - вартісний  аналіз на майбутні періоди).

Велику роль при формуванні фінансової політики підприємства грає вибір амортизаційної політики. Підприємство може застосувати метод прискореної  амортизації, збільшуючи тим самим  витрати, зробити переоцінку основних засобів з урахуванням ринкової вартості, що знов вплине на витрати  виробництва, на суму податку на майно, а, отже, і на рівень позареалізаційних  витрат. Крім того, сума амортизації  впливає і на оподатковуваний  прибуток підприємства. Інформаційною  базою для розрахунків по визначенню вищезгаданих груп витрат і розробки амортизаційної політики є бухгалтерські  групувальні відомості по обліку витрат, журнали - ордера, звіти цехів  і структурних підрозділів.

На нашу думку, проблемами, рішення яких обумовлює необхідність вироблення дивідендної політики, є  наступні: з одного боку, виплата  дивідендів повинна забезпечити  захист інтересів власника і створити передумови для росту курсової ціни акцій, і в цьому змісті їхня максимізація є позитивною тенденцією; з іншого боку, максимізація виплати дивідендів скорочує частку прибутку, реінвестованого  у розвиток виробництва. При формуванні дивідендної політики необхідно  враховувати, що інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре інформовані про  його програми розвитку, причинах невиплати  чи скорочення виплати дивідендів і  напрямках реінвестування прибутку. Ухвалення рішення про виплату  дивідендів і їхніх розмірів значною  мірою визначається стадією життєвого  циклу підприємства. Наприклад, якщо керівництво підприємства припускає  здійснити серйозну програму реконструкції  і для її реалізації намічає здійснити  додаткову емісію акцій, те такої  емісії повинний передувати досить довгий період стійко високих виплат дивідендів, що приведе до істотного підвищення курсу акцій і, відповідно, до збільшення суми позикових коштів, отриманої  в результаті розміщення додаткових акцій.

 

 

 

 

Практична частина

 

Вихідні дані:

Підприємство “Керол” планує виробляти в IV кварталі 201х року вироби А, Б, В, Г.

Вихідні дані:

1) Плановий рівень рентабельності – 25%.

2) Планові обсяги виробництва виробів у місяць наведені в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Планові обсяги виробництва виробів у місяць

Варіант	Кількість виробів, т..
	виріб А	виріб Б	виріб В	Виріб Г
23	25	55	75	40

 

3) Основні планові витрати сировини і матеріалів в розрахунку на 1 виріб наведені в таблиці 3.

4) Основні планові витрати покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів наведені в таблиці 4.

5) Тарифні коефіцієнти за розрядами складають:

1 розряд – 1,0;  

2 розряд – 1,187;

3 розряд – 1,385; 

4 розряд – 1,577;

5 розряд – 1,813; 

6 розряд – 2,073.

Мінімальну заробітну плату для розрахунку годинної тарифної ставки обрати згідно чинного законодавства.

Таблиця 2

Основні планові витрати сировини і матеріалів в розрахунку на 1 виріб

Назва матеріалу	Одиниці виміру	Ціна	Кількість
Виріб А
ДСП ламінована	м2	100	6,2
ДВП 2750*1830	м2	48	7,0
Поролон меблевий	кг	40	12,0
Шкіра оббивна	м2	8	7,9
Тканина обробна	м2	38	7,7
Нитки, 200 м	моток	48	4
Клей БТ-99	кг	24	0,02
Лак, 88 СА	кг	32	0,8
Продовження таблиці 2
Назва матеріалу	Одиниці виміру	Ціна	Кількість
Виріб Б
Брус дубовий,10мм	м3	1440	0,04
Дошка обрізна, дубова	м2	66	0,4
Дуб-кругляк, d =50	м3	1560	0,07
Налічник дубовий	п. метр	16	0,2
Штапік дверний	п. метр	6	0,09
Скло візерункове	м2	90	2,4
Шліф шкурка	п. метр	50	0,2
Клей DEN BRAVEN	кг	20	0,23
Лак БТ-99	кг	42	1,2
Виріб В
Труба стальна, d =10	т	280	0,13
Дріт стальний	кг	13	6,3
Круг відрізний	шт.	18	1
Круг шліфувальний	шт.	16	2
Полоса стальна	кг	4	10,0
Сітка РАБІЦА	м2	13	3,5
Балон кисневий	шт.	34	2
Електроди АНО-4	кг	30	4,0
Фарба Суперлекс	кг	34	3,2
Оліфа Оксоль	кг	22	3,4
Виріб Г
Лист броньований	т	1960	0,03
Дріт зварювальний	кг	22	4,2
Кутник стальний	кг	7	6,4
Круг відрізний	шт.	18	1
Електроди АНО-6	кг	29	2,9
Балон кисневий	шт.	344	1
Круг шліфувальний	шт.	16	2
Фарба цинкова	кг	17	3,1

 

6) Основна заробітна плата виробничих робітників в розрахунку на 1 виріб наведена в таблиці 3:

Таблиця 3

 

Основна заробітна плата виробничих робітників в розрахунку на 1 виріб

№ з/п	Види робіт	Розряд	Час на виготовлення, год.
			А	Б	В	Г
1	2	3	4	5	6	7
1	заготівельні	ІІ	6,0	6,0	1,0	0,5
2	збиральні	IV	10,0	2,0	2,0	3,0
Продовження таблиці 3
№ з/п	Види робіт	Розряд	Час на виготовлення, год.
			А	Б	В	Г
3	фрезерні	V	1,5	8,0
4	слюсарні	IV			10,0	4,0
5	зварювальні	IV			12,0	12,0
6	малярні	III	0,5	0,5	1,8	1,1
7	столярні	IV	2,0	3,0	1,0	1,0

 

7) Додаткова заробітна плата працівників складає 10% від суми основної заробітної плати.

8) Клас професійного ризику виробництва – 44 клас.

9) Сума загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут підприємства наведені в таблиці 6.

10) База розподілу загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут – основна заробітна плата виробничих робітників