Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Марта 2012 в 14:22, отчет по практике
В період проходження переддипломної практики в відділі по обслуговуванню корпоративних Філії «ДРУ» ПАТ «ФІНРОСТБАНК» клієнтів я ознайомилась з операціями та послугами, які надає відділ. Здобула практичних навичок в роботі відділу.
Відділ по обслуговуванню корпоративаних клієнтів Філії «ДРУ» ПАТ «ФІНРОСТБАНК» надає наступні послуги:
- відкриття та закриття поточних рахунків в національній валюті України юридичним та фізичним особам;
- розрахунково-касове обслуговування клієнтів;
- різноманітні безготівкові розрахунки з клієнтами;
6. Продавець пред'являє чек разом з реєстром чеків у свій банк, реєстр чеків затверджується підписом та печаткою чекоодержувача.
7. Банк продавця пред'являє чек для оплати банку покупця — інкасування чеків, що є розпорядженням на списання коштів з рахунка клієнта для оплати за товар або послуги.
8. Банк покупця списує суму з рахунку покупця за рахунок коштів, заброньованих раніше. Якщо і покупець обслуговується цим самим банком, гроші списуються з рахунку, де вони були задепоновані на рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки», і зараховуються на рахунок постачальника.
Якщо ж постачальник і покупець обслуговується різними банками, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру банк на підставі першого примірника, тобто оригінала реєстру, оприбутковує суму чеків на позабалансовому рахунку «Реєстри чеків, що очікують оплату», а самі чеки разом з другим і третім примірниками реєстру направляються до банку покупця. На основі цих документів гроші списуються з рахунку, де вони задепоновані на рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки».
9. Кошти перераховують на рахунок продавця.
10. Банк покупця та банк продавця дають виписки своїм клієнтам. Останній примірник реєстру (четвертий) повертається постачальнику з відміткою банку про інкасування чеків. Оплачені чеки разом з одним примірником реєстру залишаються в банку платника; один примірник реєстру видається платнику.
4. Акредитив – цу форма розрахунків, за якою банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний здійснити платіж на користь третьої особи (бенефіціара) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги або надати повноваженому іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Банк-емітент може відкривати акредитиви таких видів:
- покритий, за яким для виконання платежів завчасно акумулюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку;
- непокритий, оплата за яким гарантується банком-емітентом та здійснюється за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.
Відзивний акредитив – це документ, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром.
Безвідзивний акредитив – це документ, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара.
Розрахунки акредитивами здійснюються наступним чином. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитива підприємство подає до свого банку заяву встановленої форми, яка містить необхідні реквізити та відповідні умови акредитива. На підставі поданої заяви клієнт перераховує (якщо акредитив - покритий) платіжним дорученням грошові кошти зі свого поточного рахунка на окремий банківський рахунок «Розрахунки акредитивами». Після цього банк-емітент повідомляє банк бенефіціара (виконуючий банк) про те, що на користь його клієнта відкрито акредитив. Повідомлення повинне містити всі умови акредитива та повноваження виконуючого банку щодо здійснення акредитивного розрахунку. В свою чергу виконуючий банку повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) про відкриття та умови виставленого на його користь акредитива.
Бенефіціар відвантажує продукцію, виконує роботи та послуги, після чого надає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, виконуючому банку. Виконуючий банк перевіряє документи на предмет іх відповідності умовами контракту, потім надсилає іх спецзв’язком на адресу банку-емітента. Банк-емітент після перевірки виконання всіх умов акредитива списує грошові кошти з окремого рахунка «Розрахунки акредитивами» та переказує іх виконуючому банку для зарахування на рахунок бенефіціара.
Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється клієнтом – заявником акредитива в межах 15 днів від його відкриття. Акредитив закривається після виконаня всіх його умов, а також в інших випадках – за ініціативою заявника чи банку-емітента (якщо акредитив відзивни) або у зв’язку з розірванням договору між заявником акредитива та бенефіціаром.
5. Платіжна вимога – це документ, що містить письмовн розпорядження стягувача коштів обслуговуючій його банківській установі про списання грошей із рахунка відповідної юридичної або фізичної особи. Платіжні вимоги застосовуються в разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів та в разі договірного списання коштів із рахунків платника.
Банки виконують платіжні вимоги про примусове списання коштів з усіх рахунків підприємств (поточних, депозитних, відкритих за рахунок підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунків фізичних осіб (поточних та депозитних рахунків).
Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати іх складання. Платіжні вимоги стягуачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостатності коштів платіжні вимоги виконуються банком частково в межах наявного залишку коштів платника, а в невиконаній сумі повертаються разом із супровідними документами стягувачам.
6. Розрахунки, основані на заліку взаємних вимог.
При цій формі розрахунків кожне підприємство є одночасно і покупцем, і постачальником різних видів товарів чи послуг.
За даних умов доцільно використовувати такий спосіб розрахунків, як залік взаємних боргів, після чого кожне підприємство отримує або сплачує тільки різницю (сальдо). Переваги подібних розрахунків полягають в тому, що вони скорочують потребу в грошових коштах на суму зарахованих боргів.
Розрахунки по сальдо між двома підприємствами проводяться на основі угоди.
Особливості таких постійно діючих розрахунків полягають в тому, що її учасники направляють розрахункові документи за відпущені товари чи надані послуги не в банк, а один одному.
Ці документи не підлягають негайній оплаті. По закінченні строку, обумовленого договором, складається акт звірки розрахунків і в порядку, передбаченому договором, проводяться розрахунки шляхом виписки платіжних доручень, вимог-доручень, векселів.
Договірні відносини між платником та одержувачем коштів регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 16.01.97 та постановою Верховної Ради України від 25.06.93 «Про норматив обігу платіжних документів в Україні».
За несвоєчасне виконання та порушення правил виконання грошових зобов'язань застосовуються такі санкції:
за затримку платежу стягується пеня та штрафні санкції в розмірі, передбаченому договором.
7. У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.
Списання коштів з рахунків платників може проводитися двома способами:
— у безспірному порядку за розпорядженням стягувача за податковими та іншими обов'язковими бюджетними платежами і позабюджетні фонди, сум штрафів та ін. санкцій, митних платежів;
— у безспірному порядку за виконавчими документами. Можливе безакцептне списання коштів за рахунків платників на основі платіжних доручень одержувачів коштів.
Міжбанківські розрахунки та механізм їх здійснення
Діюча сьогодні система електроних міжбанківських розрахунків була розроблена НБУ і впроваджена в банківську практику з 1994р. Введення в дію цієї системи значною мірою сприяло практично неможливим неконтрольоване створення комерційними банками кредитних засобів обігу та ліквідувало механізм надання банківських кредитів розмірами, що перевищували реальні залишки грошових коштів на кореспондентських рахунках банків (так зване «червоне сальдо»).
Міжбанківські розрахунки – це система безготівкових розрахункових операцій зі списання та зарахування коштів на банківські рахунки за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між банківськими установами чи їхніми клієнтами в процесі діяльності.
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:
- через систему електроних платежів Національного банку України;
- через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.
Система електроних платежів (СЕП) НБУ – це державна платіжна система, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків у електроній формі між установами баків на території України.
СЕП НБУ не має аналогів і є незаперечним лідером за швидкістю здійснення розрахунків (в режимі реального часу) та за рівнем інформаційно-програмного захисту не тільки серед країн СНД, а й серед багатьох країн з розвиненою ринковою економікою.
Необхідною умовою для проведення міжбанківських розрахунків черз СЕП НБУ є відкриття комерційним банкам кореспондентських рахунків у Національноиу банку України.
Кореспондентський рахунок банку в НБУ відкривається комерційному банку для здійснення розрахунків, що іх виконує Національний банк за дорученням і на кошти цього банку на підставі укладеного договору.
Консолідований кореспондентський рахунок – обєднання коштів комерційного банку та його філій на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному управлінні НБУ, з метою роботи банку в СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка.
Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка в СЕП – сукупність механізмів і правил роботи в СЕП, комерційного банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованими кореспондентським рахунком. На сьогодні існує вісім моделей обслуговування консолідованих коррахунків комерційних банків у СЕП НБУ.
Електронний розрахунковий документ - банківське повідомлення визначеного формату, яке містить встановлені реквізити і несе інформацію про перерахування коштів, приймає вигляд файлу при передачі електронною поштою та при зберіганні на магнітних носіях.
Алгоритм здійснення міжбанківських розрахунків може бути поданий у наступному вигляді:
- підприємство, що має намір перерахувати кошти на користь свого контрагента, подає до комерційного банку, де відкрито його поточний рахунок, платіжне доручення;
- банк, отримавши доручення, формує власний розрахунковий документ та надсилає його до своєї регіональної розрахункової палати (РРП) у вигляді електроного платіжного повідомлення про перерахування коштів на коррахунок банку, де відкрито поточний рахунок одержувача коштів;
- у разі якщо банк одержувача обслуговується тією ж РРП, що і банк платника,РРП здійснює одночасне списання коштів з коррахунка банку платника та зарахування іх на коррахунок банку одержувача шляхом відповідної зміни залишків на цих рахунках. Якщо банки платника та одержувача розташовані в різних областях України, РРП, яка обслуговує банк платника надсилає до Центральної розрахункової палати (ЦРП) повідомлення про перерахування коштів до РРП, що обслуговує банк одержувача. ЦРП, отримавши це повідомлення, списує кошти з рахунка РРП банку платника. РРП, яка обслуговує банк одержувача, зараховує одержані кошти на його кореспондентський рахунок .
- банк одержувача після надходження коштів зараховує ії на поточний рахунок одержувача.
У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкриває кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди.
Кореспондентські відносини можуть бути як односторонні, так і взаємні.
Комерційні банки, які встановили між собою кореспондентські відносини, називаються банками-кореспондентами. Таким банкам відкриваються такі рахунки:
"Лоро"- рахунок, відкритий комерційним банком банку-кореспонденту.
"Ностро"- рахунок даного комерційного банку в банку-кореспонденті.
Порядок відкриття та режим функціонування кореспондентського рахунка одного комерційного банку в іншому визначається угодою між ними.
Для відкриття рахунка банк-кореспондент надає такі документи:
- дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення прямих
- кореспондентських відносин;
- заяву на відкриття рахунка
- нотаріально завірені копії статуту та банківської ліцензії;
- картку із зразками підписів та відбитком печатки;
- баланс і довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.
Для проведення операцій через прямі кореспондентські відносини комерційному банку в банку-кореспонденті відкривається рахунок "Лоро" на відповідному балансовому рахунку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, а для комерційного банку зазначений рахунок є рахунком "Ностро".
Для відображення операцій, проведених за рахунком "Ностро", в балансі комерційного банку відкривається відповідний рахунок згідно з зазначеним Планом, на якому здійснюються операції після одержання виписки за кореспондентським рахунком від банку-кореспондента.
Для перевірки правильності відображення таких операцій щомісячно має здійснюватись звірення залишку кореспондентського рахунка, яке оформлюється відповідним актом.
Прийом та використання платіжних документів по розрахунковим операціям
Для здійснення розрахунково-касових операцій застосовуються бланки касових документів виготовлені друкарським способом або з використанням комп׳ютерної техніки (крім чекових книжок).
До платіжних документів належить:
заява на переказ готівки ;
прибутково-видатковий касовий ордер;