Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Июня 2013 в 17:38, курсовая работа
Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою економіки у фінансових ресурсах. На фінансовому ринку діють закони попиту і пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх економічних суб’єктів відповідно до умов ринкової економіки. У більшості розвинених країн оптимальна структура національних фінансових ринків визначається за терміном реалізації майнових прав (боргових зобов’язань) і за групою фінансових активів (видом фінансових інструментів).
Вступ
Розділ 1. Значення та роль ринку деривативів у розвитку економіки країни
1.1. Визначення, суть та види похідних фінансових інструментів.
2.2. Інфраструктура ринку деривативів.
3.3. Механізм регулювання ринку деривативів.
Розділ 2. Особливості розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні.
2.1. Тенденції розвитку ринку деривативів в Україні.
2.2. Вплив факторів на розвиток ринку похідних фінансових інструментів в Україні.
2.3. Стан інституційного забезпечення механізму функціонування ринку деривативів в Україні.
Розділ 3. Перспективи розвитку ринку деривативів в Україні.
3.1. Зарубіжний досвід розвитку ринку похідних фінансових інструментів.
3.2. Шляхи удосконалення ринку деривативів в Україні.
Внутрішні чинники можна розподілити на об'єктивні та суб'єктивні.
До об'єктивних, на наш погляд, слід віднести фактори, що характеризують готовність економіки України в цілому та її окремих сегментів до використання похідних фінансових інструментів. Протягом всіх років після здобуття незалежності були повільними темпи проведення ринкових реформ та недостатнім рівень розвитку організованих ринків товарно-матеріальних ресурсів, фінансового та валютного ринків. Не було створено економічних засад для використання таких інструментів хеджуванння ризиків, якими є деривативи.
До суб'єктивних чинників, що визначають сучасний стан ринку деривативів в Україні можна віднести відсутність розуміння суб'єктами господарювання та державними структурами значення даного ринку. Наслідками чого можна вважати недосконалість нормативно-правового забезпечення функціонування ринку деривативів, відсутність фахівців та відповідної інфраструктури (розрахунково-клірингової, інформаційно-аналітичної), перевагу спекулятивної складової у мотивації участі на строковому ринку.
З урахуванням багатогранності механізму введення біржової торгівлі похідними інструментами на сьогоднішній день існує ряд серйозних проблем, що стоять на шляху цього процесу. Ці проблеми можна умовно розділити на три групи:
• фактична відсутність в Україні організованого спот-ринку;
• некоректне законодавче регулювання операцій з товарними деривативами;
• недостатня інформованість суб'єктів господарювання про особливості обігу похідних інструментів.
Задля вирішення виявлених доцільно було б вжити такі заходи:
• розробка та вдосконалення законодавчих, нормативно-правових і податкових передумов;
• формування ринку похідних цінних паперів та його гармонізація до вимог міжнародного права;
• розробка довгострокової державної програми розвитку ринку похідних цінних паперів;
• збільшення ліквідності ринку;
• підвищення ролі держави на ринку похідних;
• становлення на світовому ринку похідних фінансових інструментів;
• розвиток матеріальної бази, технологій торгівлі, регулятивної та інформаційної інфраструктури;
• інвестування для забезпечення рівномірного розвитку всіх підсистем ринку;
• зниження ризиків, пов'язаних з інвестуванням у похідні цінні папери;
• надання певних державних гарантій всім учасникам ринку;
• створення системи проінформованості населення про можливості ринку похідних цінних паперів.
2.3
Загалом ми підтримуємо ідею створення мегарегулятора фінансового сектору України як єдиного
органу, що визначатиме політику розвитку
фінансового сектору і
макропруденційний нагляд та регулювання. Проте серед основних причин недоцільності створення
мегарегулятора на фінансовому ринку України і на ринку ПФІ у т.ч. в даний момент, на нашу думку, варто
назвати наступні: розрізненість структури ринкових сегментів, капіталу та фінансових потоків, фінансових
продуктів. Таким чином, створення мегарегулятора не просто передчасне, але і шкідливе в умовах
нерозвиненого фінансового ринку України та ринку ПФІ. Проте, існує нагальна потреба в розмежуванні
повноважень окремих органів регулювання. Варто зазначити, що згідно зі ст. 21 Закону України «Про
фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» повноваження щодо регулювання
ринків цінних паперів та похідних цінних паперів надані ДКЦПФР. У той же час з прийняттям Рішення
ДКЦПФР «Про затвердження Порядку реєстрації випуску опціонних сертифікатів та проспекту їх емісії» зі
сфери регулювання ДКЦПФР було виключено весь перелік фондових деривативів, натомість запроваджено
більш жорсткий контроль за випуском опціонних сертифікатів як превалюючих інструментів на ринку. За
допомогою зазначеного рішення комісія частково підміняє функції інших регуляторів, адже суперечливими
нормами названих правил встановлено, що базовим активом для ПФІ – можуть бути цінні папери, товари
або кошти, хоча валютні ПФІзнаходяться у сфері впливу НБУ, товарні – Міністерства аграрної політики
Для забезпечення чіткої взаємодії між органами, що у той чи інший спосіб займаються
регулюванням ринку ПФІ і фінансового ринку України, варто створити Координаційний комітет з питань
стійкого розвитку ринку похідних інструментів України за участю основних суб’єктів – регуляторів цього
ринку НБУ, ДКЦПФР, ДКРРФП, Міністерства аграрної політики, ринкових регуляторів – саморегулівних
організацій, та ряду дорадчих органів: Методологічної ради з питань бухгалтерського обліку при
Міністерстві фінансів, Державної податкової адміністрації, Держфінмоніторингу, Антимонопольного
комітету України (рис.1). Новостворений Комітет функціонуватиме за інституціональним принципом – за
основними учасниками ринку ПФІ, що
підзвітні окремим органам
чітких організаційних та функціональних обрисів і ідея впровадження чи не впровадження мегарегулятора
не буде випробувана часом і практикою та підкріплена вагомим економічним обґрунтуванням.
7. Звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
4). Еш С.М. Фінансовий ринок : навч. посібник / С. М. Еш. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 528 с. : іл., табл. – Предм. показ. : с. 523-526.– Бібліогр. : с. 520-522.
5)http://www.nssmc.gov.ua/
6) Ляшенко Д.В. Основні тенденції розвитку ринку деривативів у структурі вітчизняного ринку цінних паперів – 2012.
Література
1) Г. І. Андрєєва,к.е.н., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту, Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи НБУ» м. Суми. 2010 р.
2) Базилевич В. Д. Ровиток фінансового ринку в сучасних умовах / В. Д. Базилевич// Фінанси України.- 2009. -№12-с. 5-12
3) Малютін О. К. Оцінка фінансового сектору та його значення в економічному розвитку країни/ О.К. Малютін // Фінанси України. – 2010. -№3- с. 92-100
4) СЕЕ Stock Exchange Group, офіційний сайт [Електронний ресурс]- Режим доступу : http : // www.ceeseg.com
Информация о работе Особливості розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні