Особливості розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні

Державне регулювання  ринку цінних паперів містить  у собі:

• Розробку і реалізацію спеціальних нормативно – правових актів;
• Розробку стандартів (наборів обов’язкових вимог до учасників ринку, фінансових інструментів тощо);
• Регламентацію основних процедур;
• Державний контроль за дотриманням діючого законодавства з боку учасників ринку.

 

Розділ 2. Особливості розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні.

2.1. Тенденції  розвитку ринку деривативів

Торгівля на ринку похідних фінансових інструментів (далі – ПФІ) розвивається досить динамічно, незважаючи на світову фінансову  кризу, обсяги операцій з цими інструментами за вартістю укладених контрактів постійно зростають.

 

Слід відзначити, що з моменту існування ринку  ПФІ науковці по-різному тлумачили  його сутність. Найбільший економічний  зміст ринку похідних фінансових інструментів надає С.М. Еш, який визначає його як «сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими активами чи товарами» [4].

 

Розвиток ринку  цінних паперів і ринку ПФІ  нерозривно пов'язаний із становленням й функціонуванням бірж в Україні. 1994 року було здійснено першу спробу торгів ПФІ, а саме валютними ф’ючерсами на Придніпровській товарній біржі.

 

Відповідно  до Закону України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку утворена Указом Президента України №1063/2011 від 23.11.2011р. з метою комплексного правового регулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері

 

Ринок цінних паперів  в Україні розпочав своє становлення  у 1991 році з прийняттям Закону України  «Про цінні папери і фондову біржу» (поновлено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки.

 

 

Розглянемо  стан ринку похідних цінних паперів України(Табл. 1)

Таблиця 1

Обсяг біржових котрактів (договорів) з похідними  цінними паперами на організаторах  торгівлі у 2007 - 2011 роках, млрд. грн.

 

Види цінного  паперу	Роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Акції	13,61	11,82	13,54	52,71	45,33
Державні облігації	2,77	8,55	8,18	60,86	39,23
Облігації підприємств	17,36	16,61	7,07	6,71	11,2
Облігації місцевих позик	0,79	0,46	0,03	0,14	0,25
Інвестиційні  сертифікати	0,43	0,2	7,14	7,14	6,58
Похідні цінні папери	0,05	0,12	0,05	3,73	11,05
Усьго	35,01	37,76	36,01	131,29	113,64

 

 

Виходячи з  наведених даних, можна зробити  висновок, що торгівля похидними цінними  паперами в Україні напротязі  пяти досліджуваних років поступово  зрослала. Тенденція зростання стрімка за 2009 - 2011 роки, тобто 2010 та 2011 року обсяг біржових котрактів збільшився з 3,73 млрд, грн, до 11,05 млрд. грн. Також можна сказати, що Український фондовий ринок поступово адаптувався до критого становища країни і доволі стріко розвивається за допомогою страхування ризиків похідних фінансових інструментів.

 

Загальний обсяг  торгів похідними цінними паперами за 2007 -2011 роки становив 15 млрд. грн. Розглянемо як саме розвивалась торгівля деривативами(Графік 1).

 

Малюнок 1. Динаміка  біржових котрактів з похідними цінними паперами у 2007 - 2011 роках, млрд. грн.

 

 

З наведеного графіку  випливає, що загальний обсяг виконаних  договорів  за п'ять років становив 15 млрд. грн. А в період з 2007 – 2009 років  обсяг торгівлі мізерний. Це все  може свідчити про тенденцію стрімкого зростання біржових контрактів з похідними цінними паперами в Україні і нейтралізацію кризових явищ на фондовому ринку. Тенденція зростання показує, що торгівля деривативами за останні два роки зросла майже в три рази.

 

До такого стрімкого зростання також призвело упровадження інтернет – тренінгу у 2010 році, котре стимулювало обсягу продаж, скоротило час розміщення цінних паперів на фондовому ринку та , безпосередньо, їх купівлю. Ці основні фактори доли відчутний поштовх у розвитку підписання біржових договорів на фондовому ринку України.

 

Далі доцільно біло б розглянути які саме біржі  займаються торгівлею деривативів (Табл. 2)

 

 

Таблиця 2

Розподіл виконаних  біржових контрактів з похідними  цінними паперами на організаторах торгівлі протягом 2008 - 2011 років, млрд.  грн.

 

Організатори  торгівлі	Первинний ринок				Вторинний ринок
	2008	2009	2010	2011	2008	2009	2010	2011
УФБ	11,04	3,63	6,81	0,03	45,74	96,76	-	-
УМВБ	88,96	68,32	12,01	0,84	54,26	2,93	-	-
Перспектива	-	28,05	81,18	-	-	-	-	-
УБ	-	-	-	99,13	-	-	100,00	100,00
КМФБ	-	-	-	-	-	0,31	-	-
Разом	100	100	100	100	100	100	100	100

 

Наведена таблиця  показує, що торгівлею похідних цінних паперів займається тільки частина  українських бірж. На первинному ринку  торгівля розподіляється між чотирма біржами (УФБ, УМВБ, Перспектива, УБ). На вторинному ринку в 2008 – 2009 раках діяли УФБ, УМВБ, а у 2010- 2011 роках ініціативу перехопила УБ, обсяг торгів якої склала 100% договорів первинних цінних паперів.

 

Малюнок 2. Абсолютні  показники первинного ринку похідних цінних паперів України за 2008 -2011 роки,%

 

 

На даному малюнку  відображено відсоток договорів  з продажу деривативів кожної біржі. Можна зробити висновок, що на первинному ринку найактивніше діяли  такі біржі як: УМФБ, Перспектива та УБ. УБ 2011 року заключила 99,13% від усіх контрактів на первинному ринку.

 

Далі доцільно було б розглянути стан вторинного ринку:

 

 Малюнок  3. Абсолютні показники вторинного  ринку похідних цінних паперів  України за 2008 -2011 роки,%

 

 

На представленому малюнку показано, що в 2008- 2009 роках панівне положення на ринку займали дві біржі: УМБ, УМФБ. Але як на первинному так і на вторинному, починаючи з 2010 року найбільше біржових контрактів уклала саме УБ. На протязі  2010 та 2011 року біржа уклала 100% від усієї кількості договорів з похідними цінними паперами, представлених на вторинному ринку.

 

Становлення та розвиток вітчизняного ринку деривативів  відбулося 2010 року, який характеризується піднесенням та якісно новими показниками. Основними причинами затримки розвитку ринку стали недосконалість і незавершеність законодавчого регулювання, інфраструктури, ціноутворення, обліку, оцінки, звітності ринку та світова фінансова криза.

 

Таким чином  рівень розвитку ринку ПФІ повинен  відповідати потребам економіки країни. Ринок ПФІ має створити всі необхідні умови для управління фінансовими потоками на макро- і міккрорівнях економіки.

 

2.2  Вплив факторів на розвиток ринку похідних фінансових інструментів в Україні.

Найважливішою умовою розвитку ринку  похідних фінансових інструментів, починаючи з 70-х років по наш час, є суттєві зміни, що відбуваються у фінансовій та технічній сферах. Так, нестабільність світових фінансових і товарних ринків спричинила відмову багатьох країн від політики жорсткого регулювання ринків. Першим етапом загальної політики дерегулювання була криза Бреттон-Вудської валютної системи, основні структурні принципи якої не відповідали умовам світового виробництва й міжнародної торгівлі (золото-девізний стандарт, золоті паритети валют, розмін скарбницею США доларів на золото і конвертація валют на основі фіксованих валютних паритетів). Це перший зовнішній фактор, який стимулював формування ринку похідних інструментів, що відповідають за своїми властивостями кон’юнктурі ринку. Крім того, до зовнішніх факторів, які визначають розвиток ринку похідних фінансових інструментів, належать такі:

1)вплив інфляційних чинників, які поширюють стабільність фінансових ринків;

2)глобалізація промисловості, товарних і фінансових ринків, прискорена індустріалізація багатьох країн, що розвиваються, поява нових ринків, які посилюють конкуренцію і відповідно збільшують ризики;

3)податкові асиметрії, зокрема звільнення від оподаткування окремих галузей або податкові пільги з метою заохочення розвитку, відмінності в оподаткуванні вітчизняних й іноземних суб’єктів тощо;

4)фактори, пов’язані із законодавчим регулюванням товарних і фінансових ринків, розвиток техніки, технології, фінансової теорії.

Сучасні ринки України базуються на глобальному розповсюдженні інформації про ціноутворення, можливостях миттєвого зв’язку між учасниками ринку, використанні ними потужних технічних засобів і складного програмного забезпечення. Подальше вдосконалення фінансової теорії є необхідною умовою розвитку ринку похідних фінансових інструментів.

До внутрішніх факторів, які визначають поведінку економічних суб’єктів  на фінансових і товарних ринках, належать: потреба у ліквідних і дохідних вкладеннях коштів; необхідність зниження вартості залучення коштів і обмеження  ризиків; підвищення кваліфікації персоналу; розвиток спеціальної прикладної галузі – фінансової інженерії та ризик-менеджменту.

Отже, важливою умовою існування ринку  похідних фінансових інструментів є  наявність попиту на дані інструменти  з боку учасників, який формується під впливом вищезазначених внутрішніх факторів.

Незважаючи на наявність певних обсягів торгівлі базовими фінансовими  інструментами на фондовому ринку  України, процес реєстрації деривативів  почався лише у 2000р. На даному етапі  розвитку ринку цінних паперів в Україні обсяги торгівлі деривативами незначні, що свідчить про низьку зацікавленість суб'єктів господарювання у використанні їх у власній діяльності та наявність багатьох перешкод для їх ефективного застосування.

 

Причини невдалої практики застосування інструментів строкового ринку в Україні можна розподілити на зовнішні та внутрішні. При цьому вплив зовнішніх факторів, на наш погляд, виявився не таким значним, як внутрішніх.

 

До зовнішніх причин відносять, перш за все, наслідки світових фінансових криз 1997-1998 pp. та сучасної. Так, зокрема, негативним було вилучення інвесторами-резидентами розвинутих країн грошових коштів з високо ризикових ринків, до яких належить і український, що спричинило погіршення кон'юнктури вітчизняного фінансового ринку. Що стосується кризи 1997-1998 рр., то її вплив почав відчуватися в Україні фактично після того, як вона вибухнула в Росії 17 серпня 1998 року внаслідок значного взаємозв'язку економік. Слід зазначити, що наслідки світової кризи в Україні не були такими тяжкими, як в інших країнах. До того ж, в результаті оперативного застосування антикризових заходів вдалося зберегти стабільність макроекономічних показників. Вже в першій половині 1999 року на валютному ринку повною мірою проявилися позитивні сторони вжитих антикризових заходів, в результаті чого розвиток подій вдалось втримати під контролем і кон'юнктура ринку почала відчутно поліпшуватися. Наступним проявом зовнішніх факторів можна назвати сучасну світову фінансову кризу. Через високий ступінь інтеграції української економіки до світової національний ринок похідних цінних паперів зазнав суттєвих втрат.