Особливості проведення досудової санації та санації за ухвалою господарського суду

     З функціональної позиції менеджмент санації - це система антикризового  управління, яка має на меті ефективне  використання фінансового механізму  для запобігання банкрутству  та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери  менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації  підприємства такі цикли перманентне  повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.

     Важливою  складовою організації дійового менеджменту санації є запровадження  ефективної системи контролінгу. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб. Треба зауважити, що не існує стандартних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Випадки, коли приймається рішення про фінансову  санацію підприємств.

     Рішення про проведення санації приймається  в таких, головне, ситуаціях:

1. З ініціативи  суб'єкта господарювання, який перебуває  в кризі, - коли існує загроза  неплатоспроможності та оголошення  його банкрутом у недалекому  майбутньому. Рішення про санацію  приймається до звернення кредиторів  у арбітражний суд із позовом щодо оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після  того, як боржник з власної  ініціативи, звернувся до арбітражного  суду із заявою про порушення  справи про своє банкрутство  (якщо підприємство є фінансове  неспроможним або існує реальна  загроза такої неспроможності). Одночасно  з поданням заяви боржник повинен  подати до арбітражного суду  список кредиторів та дебіторів,  бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий  стан підприємства, а також (на  бажання) запропонувати умови  укладання мирової угоди та  проведення санації.

3. Після  закінчення місячного терміну  від дня опублікування в офіційному  друкованому органі Верховної  Ради чи Кабінету Міністрів  України оголошення про порушення  справи про банкрутство даного  підприємства - якщо надійшли пропозиції  від фізичних чи юридичних  осіб, котрі бажають задовольнити  вимоги кредиторів до боржника  та подали акцептовані комітетом  кредиторів та арбітражним судом  пропозиції щодо санації (реорганізації)  неспроможного підприємства. За  згоди кредиторів з умовами  та механізмом задоволення претензій,  арбітражний суд приймає рішення  про припинення провадження справи  про банкрутство та проведення  фінансової санації юридичної  особи.

4. З ініціативи  фінансово-кредитної установи. Згідно  із Законом України "Про  банки та банківську діяльність", установа банку має право відносно  клієнта, оголошеного неплатоспроможним,  застосувати комплекс санаційних  заходів, зокрема: передати оперативне  управління підприємством адміністрації,  сформованій за участю банку;  реорганізувати боржника; змінити  порядок платежів; використати для  погашення кредиторської заборгованості  виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи  заставодержателя цілісного майнового  комплексу підприємства. За невиконання  зобов'язань, забезпечених іпотекою  цілісного майнового комплексу  підприємства, заставодержатель має  право здійснити передбачені  договором заходи з оздоровлення  фінансового стану боржника, включаючи  призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження його права розпоряджатися випущеною продукцією та іншим власним майном. Якщо внаслідок санаційних заходів не відновилася платоспроможність підприємства, то заставо держатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи  державного органу з питань  банкрутства, якщо йдеться про  санацію державних підприємств  та підприємств, у статутному  фонді яких частка державної  власності перевищує 25%. Після  внесення боржника до реєстру  неплатоспроможних підприємств  указаний орган уповноважується  здійснювати управління майном  такого підприємства та розробляти  пропозиції щодо його фінансової  санації.

7. З ініціативи  Національного Банку України  - якщо йдеться про фінансове  оздоровлення комерційного банку.  Режим санації є превентивним  заходом впливу НБУ на комерційний  банк перед застосуванням санкцій,  передбачених Законом України  "При банки та банківську  діяльність".

     Класична  модель фінансової санації.

     Економічно  розвинуті країни по-різному вирішують  проблеми санації та банкрутства  підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових - фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму  фінансової санації конкретних суб'єктів  господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.

     Згідно  з класичною моделлю санації, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації е проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської  діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

     Під час аналізу здійснюється експертна  діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю  санації, робиться висновок про санаційну  спроможність підприємства, а відтак - про доцільність чи недоцільність  санації даної господарської  одиниці. Якщо підприємство перебуває  в глибокій кризі, не сумісній із дальшим  його існуванням, то приймають рішення  про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.

     У разі, коли підприємство має справді  реальні надії на виправлення  становища, приймають рішення про  розробку санаційної концепції з  метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Що раніше на санаційне  спроможному підприємстві розпочнеться санація, то більші шанси на її успіх.

     У разі прийняття рішення на користь  санації слід здійснити невідкладні  заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності  підприємства та оптимізації структури  капіталу в напрямку зменшення питомої  ваги кредиторської заборгованості. З цією метою доцільно реалізувати  так звану шокову (Crach) програму.

     Окремим аналітичним блоком у класичній  моделі є формування стратегічних цілей  та тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід ураховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту  продукції та мусить провадити свою діяльність у рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають  бути реальними та придатними для  кількісного (чи якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді.

     Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:

* сферу діяльності, асортимент продукції та її  споживачів;

* основні  вартісні цільові показники (виручка,  прибуток, ліквідність тощо).

Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних  цілей між сторонами, відповідальними  за прийняття рішень, можна досягти  головної стратегічної мети санації.

     Стратегія - це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених  цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які  б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших  варіантів розвитку фірми та в  оптимізації політики капіталовкладень.

     Відповідно  до вибраної стратегії розробляється  програма санації, тобто система  запрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється  на базі санаційної програми і містить  техніко-економічне обґрунтування  санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки  та методи мобілізації фінансового  капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

     Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії  процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, і за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

  Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора, схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії.

 З дня  винесення ухвали про санацію:

§ керівник боржника відсторонюється від посади, управління боржником переходить до керуючого санацією,

§ припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи.

 Керуючий  санацією зобов'язаний:

§ прийняти в господарське відання майно  боржника та організувати проведення його інвентаризації;

§ відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

§ розробити  та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

§ організувати ведення бухгалтерського і статистичного  обліку та фінансової звітності;

§ здійснювати  заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від  імені боржника заявляти позови про  стягнення заборгованості з дебіторів  боржника;

§ розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань  боржника, які виникли після порушення  справи про банкрутство в процедурі  розпорядження майном боржника та санації;

§ заявляти в установленому порядку заперечення  щодо заявлених до боржника вимог  кредиторів;

§ звітувати  перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

§ повідомляти  у десятиденний строк з дня  винесення господарським судом  відповідної ухвали державний орган  з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової  угоди, закінчення виконання плану  санації, звільнення від обов'язків.

 Затвердження  звіту керуючого санацією або  дострокове припинення процедури  санації тягне за собою припинення  повноважень арбітражного керуючого  як керуючого санацією, про що  зазначається у відповідній ухвалі  суду. Власник майна боржника (орган  управління майном боржника) не  може обмежувати повноваження  керуючого санацією щодо розпорядження  майном боржника. Протягом трьох  місяців з дня винесення ухвали  про санацію боржника керуючий  санацією зобов'язаний подати  комітету кредиторів для схвалення  план санації боржника. План санації  повинен містити заходи щодо  відновлення платоспроможності  боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному  або частковому задоволенні вимог  кредиторів, зокрема шляхом переведення  боргу (частини боргу) на інвестора,  строк та черговість виплати  боржником або інвестором боргу  кредиторам та умови відповідальності  інвестора за невиконання взятих  згідно з планом санації зобов'язань.  У разі наявності інвесторів  план санації розробляється та  погоджується за участю інвесторів.  Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети; інші способи відновлення платоспроможності боржника.