Особливості проведення досудової санації та санації за ухвалою господарського суду

Міністерство  освіти ,науки,молоді та спорту України

Львівський  національний університет імені  Івана Франка

Червоноградська філія економічного факультету 
 
 
 

Контрольна  робота

З предмету «Управління фінансовою санацією підприємства»

На тему:

«Особливості  проведення досудової санації та санації за ухвалою

 господарського  суду.» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Червоноград 2012р 

ПЛАН                                                                                              

Вступ                                                                                                3-4ст

Особливості проведення досудової санації

 та санації  за ухвалою господарського суду.                         5-17ст

Висновки                                                                                      18-19ст                                                                      

Список використаної літератури                                                20ст 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Одним із засобів подолання платіжної  кризи та запобігання банкрутству  підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації  підприємств? Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Проте, на нашу думку, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації. Власне тлумачення поняття "санація" має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень. У Законі України "Про страхування" є ще одне, досить оригінальне трактування терміна "санація". Згідно з ним, примусова санація страхової компанії передбачає:  проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки; установлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю; установлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками; прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Особливості проведення досудової санації  та санації за ухвалою господарського суду.

     Нині  в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості  фінансове неспроможних підприємств. Одним із засобів подолання платіжної  кризи та запобігання банкрутству  підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації  підприємств? Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання.

Згідно із Законом України "Про банкрутство" 1992 p., під санацією розуміють задоволення  вимог кредиторів та виконання зобов'язань  перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Згідно з таким  підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж  аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон  про банкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Згідно із Законом "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом" санація - це система заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання  визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також  на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через  кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів  підприємницької діяльності.

       Досудова санація - система заходів  для відновлення платоспроможності  боржника, які здійснюються власником  підприємства-боржника з метою  запобігання його ліквідації. Ці  заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських,  інвестиційних, технічних, фінансово-економічних,  правових питань і провадяться  згідно з чинним законодавством  до початку порушення справи  про банкрутство.

Власне тлумачення поняття "санація" має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ  режим фінансової санації - це система  непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.

     Досудова  санація - це система заходів щодо відновлення платоспроможності  державного підприємства-боржника, які  здійснюються органом, уповноваженим  управляти державним майном (далі - уповноважений орган) боржника, з  метою запобігання його банкрутству  до початку порушення провадження  у справі про банкрутство.

     Ініціатива  щодо проведення досудової санації  може виходити від уповноважених  органів, підприємств, кредиторів або  інших осіб. Пропозиції щодо проведення досудової санації подаються  уповноваженому органові.

Уповноважений орган у разі виявлення ознак  неплатоспроможності підприємства приймає рішення про проведення досудової санації. Про рішення  щодо проведення досудової санації  кредиторів повідомляє керівник підприємства у п'ятиденний термін з дня  його отримання.

Для розроблення  плану досудової санації на підприємстві утворюється робоча група на чолі з керівником підприємства, до складу якої входить також представник  уповноваженого органу та можуть залучатися кредитори за їх згодою. У разі надходження  пропозицій від потенційних інвесторів план досудової санації розробляється  за їх участю.

     План  досудової санації розробляється  у місячний термін з дня прийняття  рішення щодо її проведення і подається  на затвердження уповноваженому органові.

     План  досудової санації повинен містити:

1. реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);
2. відомості про фінансово-господарське становище;
3. заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення;
4. розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
5. визначення джерел фінансування заходів (зобов'язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);
6. умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора тощо);
7. очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

Термін проведення досудової санації не повинен  перевищувати 12 місяців. В окремих  випадках уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж  на 6 місяців. Керівники підприємств  несуть відповідальність згідно із законодавством за достовірність інформації, що подається  уповноваженому органові. Уповноважений  орган у місячний термін розглядає  та затверджує або відхиляє поданий  підприємством план досудової санації. Рішення про відхилення плану  досудової санації приймається  уповноваженим органом, якщо запропоновані  заходи не забезпечують відновлення  платоспроможності підприємства. У  разі коли витрати на реалізацію заходів, передбачених планом досудової санації, пропонується фінансувати за рахунок  коштів державного бюджету, пропозиції про включення відповідних видатків до проекту державного бюджету на планований рік подаються Мінфіну та Мінекономіки. Заходи, пов'язані із відчуженням основних засобів, передачею структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна в оренду, погоджуються з Фондом державного майна в установленому порядку. Контроль за виконанням плану досудової санації здійснює уповноважений орган.

     У Законі України "Про страхування" є ще одне, досить оригінальне трактування  терміна "санація". Згідно з ним, примусова санація страхової  компанії передбачає:

- проведення  комплексної перевірки фінансово-господарської  діяльності страховика, у тому  числі обов'язкової аудиторської  перевірки;

- установлення  заборони на вільне користування  майном страховика та прийняття  страхових зобов'язань без дозволу  Комітету у справах нагляду  за страховою діяльністю;

- установлення  обов'язкового для виконання графіка  здійснення розрахунків зі страхувальниками;

- прийняття  рішення про ліквідацію або реорганізацію страховик.

     Особливе  місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації  та використання внутрішніх і зовнішніх  фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації  можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

     За  джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну  та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

     Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього  виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності  підприємств, скорочення всіх видів  заборгованості, поліпшення структури  оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для  проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

     У системі проведення фінансової санації  підприємств розрізняють три  основні функціональні блоки:

1. Розробка  плану санації.

2. Санаційний  аудит.

3. Менеджмент  санації.

     Як  правило, розробкою санаційної концепції  та плану санації, з доручення  власників чи керівництва підприємства займаються консалтингові фірми  в тісному взаємозв'язку із внутрішніми  службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві). Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

     Вирішальне  значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного  менеджменту санації. Сутність менеджменту  санації можна розглядати з двох позицій: інституціональної та з  функціональної.З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення. Досить часто до банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам. У Великобританії, наприклад, щорічно з 60 тисяч порушених справ про банкрутство близько 90% закінчується зміною керівництва.

     Загалом, до осіб, які можуть бути носіями  менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент  банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчені менеджери, а також і колишнє керівництво підприємства. Розв'язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.