Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності

Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Января 2012 в 14:46, реферат

Описание работы

По суті своїй процес управління комерційною організацією являє собою послідовність економічних і соціальних виборів, кожний з яких запускає визначені фінансові й організаційні механізми, що мають істотний вплив для даного бізнесу, які знижують або підвищують її ризикову позицію при досягненні тієї норми прибутку, що виявляється доступною в умовах конкретної соціально-економічний ситуації. Основна мета управління ризиками – їх мінімізація з метою уникнення або часткового зменшення можливих фінансових втрат від дії ризиків.

Работа содержит 1 файл

идз готовое.docx

— 50.13 Кб (Скачать)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 3. Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності 

3.1 Поняття та види ризику при прийнятті рішень

    До  рішень, що приймаються в умовах ризику, відносяться такі, результати яких не є визначеними, але ймовірність кожного результату відома. Ймовірність визначається як ступінь можливості здійснення даної події та змінюється від 0 до 1. Сума ймовірності всіх альтернатив повинна дорівнювати одиниці. В умовах визначеності існує тільки одна альтернатива.

    Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити вірогідність потенційних результатів. Це має місце, коли фактори, що потребують обліку, настільки нові та складні, що відносно них неможливо отримати достатньо надійну інформацію.

    При здійсненні підприємницької діяльності повністю уникнути ризику неможливо, навіть за умови гранично обережних дій. Занадто велика обережність не врятує від втрат за тих чи інших обставин, уникнути яких ви не в змозі, а якщо події будуть сприятливими, то доведеться пожалкувати про втрачені можливості.

    Ризик пов'язаний із суто людськими рисами (персональний ризик) залежить від того, що різні люди по-різному оцінюють ймовірність майбутніх подій. Вони схильні оцінювати можливість таких подій по тому, наскільки часто вони з ними стикалися, цілковито довіряти своїм міркуванням і погоджуватись на гірші варіанти, аби не мати ситуацій, де навіть із невеликою ймовірністю можливі великі втрати.

    Ризик пов'язаний з особливостями поведінки менеджера в ділових ситуаціях (діловий ризик) обумовлений впливом на бізнес змін цін, попиту, розміру прибутку, дій конкурентів, економічних коливань і непередбачених політичних подій. Такий ризик існує на всіх етапах бізнесу: при проектуванні продукції (неможливо мати всі ресурси відповідної кількості та якості), при оцінці її життєвого циклу, прийнятті рішень про фінансування нових проектів, при виробництві та збуті продукції (при забезпеченні відповідності пропозиції продукції платоспроможному попиту, встановленні ціни та виборі правильної маркетингової стратегії).

    Ризик пов'язаний із взаємодією менеджерів в управлінській команді організації (організаційний ризик) обумовлений складністю взаємодії членів управлінської команди і ступенем відповідності їх персональних та ділових характеристик тим обов'язкам, які вони повинні виконувати.

    Можливі три джерела ризику:

  • брак часу для прийняття рішень;
  • дефіцит інформації;
  • недостатні можливості управління ситуацією.
 
 

    3.2 Вимір ризику

    Щоб кількісно виміряти ризик, необхідно  знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії та ймовірність самих  наслідків. Припустимо ситуацію з торговим агентом, який вирішує: летіти йому літаком чи їхати поїздом у місто, де знаходиться споживач. Якщо погода буде сприятливою, він може летіти і витратити на всю дорогу 2 год., а якщо доведеться їхати поїздом, то 7 год. Якщо він поїде поїздом, то втратить день на місці своєї роботи, який, за його оцінкою, міг би збільшити збут на 1500 грн. На його думку, споживач з іншого міста повинен вручити йому замовлення на 3000 грн., якщо агент особисто завітає до клієнта. Якщо він запланує летіти до клієнта, а літак не зможе вилетіти через туман, то доведеться замінити персональний візит телефонним дзвінком. Це призведе до зменшення замовлення клієнта з іншого міста до 500 грн., однак агент зможе забезпечити замовлення на 1500 грн. у себе на роботі (див. таблицю 1).

    Таблиця 1. Оцінка наслідків різних варіантів дій торгового агента

    Ймовірність тієї чи іншої погоди     Туман (0,1)      Ясна  погода (0,9)
 
    Стратегія 1: Літак 

Стратегія 2: Поїзд

 
    + 2000 грн. 

+ 3000 грн

 
    + 4500 

    + 3000

 

    Ми  бачимо, що ймовірність ясної погоди в 10 разів вища, ніж туману. З таблиці видно, що, діючи за першим варіантом стратегії (літак), якщо погода буде сприятливою (9 шансів з 10), торговельний агент, за оцінкою, продасть товарів на 4500 грн.

    Якщо  ймовірність не приймати до розрахунку, то рішення завжди буде зісковзувати в напрямку найбільш оптимістичних наслідків.

    Ймовірність прямо впливає на визначення очікуваного  значення альтернативи або варіанта стратегії, тобто суми можливих значень, помножених на відповідні ймовірності.

    При виборі ступеня ризику важливо знати  не лише середнє очікуване значення варіанта стратегії, а й мінливість можливого результату. 
 

    3.3 Рекомендації щодо переборювання невизначеностей

    Ситуація  кожного конкретного підприємства потребує спеціального аналізу та напрацювання відповідної системи рекомендацій, яка може в себе включати:

  • створення зони стабільності. Сюди належить вертикальна та горизонтальна інтеграція, спрямована на створення на входах та виходах підприємства острівців передбаченого товарного ринку. Це може бути забезпечене шляхом укладання угод, контрактів, вступом у консорціуми, асоціації, концерни тощо. В процесі акціонування можливий обмін акціями, що сприяє зближенню економічних інтересів підприємств;
  • оцінку майбутнього, що полягає в прогнозуванні поведінки можливих партнерів, змін у секторах та сегментах ринку, на яких підприємство виступає продавцем або покупцем, дій конкурентів і, нарешті, в регіональному та загальноекономічному прогнозуванні. При вирішенні цих питань потрібна адекватна інформація;
  • розподіл ризику - перевірений світовою практикою господарювання спосіб переборювання невизначеностей. Тут є декілька можливостей: диверсифікація діяльності, тобто одночасна робота на кількох товарних ринках, коли невдача на одному може бути компенсована успіхами на інших; розподіл ризику між фірмами-учасницями виробництва шляхом укладання багатостороннього договору, що фіксує відповідальність учасників у випадку невдачі; розподіл поставок між багатьма споживачами, щоб відмова декількох з них від придбання не зірвала виробничу програму в цілому; передача ризику страховій компанії (компаніям). В результаті, створюється багаторівнева система розподілу ризиків, що створює надійні гарантії від різних випадковостей та невдач. Але за безпеку потрібно платити, тому й тут виникає проблема визначення межі ефективних витрат, щоб запобігти ризику;
  • систему резервів, що включає в себе запаси сировини, комплектуючих, вільні потужності, кошти. В ринковій економіці перевагу слід віддавати фінансовим резервам. Доступ до кредитів, використання застав у цьому аспекті є еквівалентом наявності "живих" резервних грошей. Таким чином, для підприємства актуальними стають напрацювання фінансової політики, управління своїми активами та пасивами, організація їх оптимальної структури, достатньої ліквідності вкладених коштів;
  • активну ринкову позицію. Підприємство, що вирішило реалізувати цей спосіб боротьби з невизначеністю, починає, по суті, формувати попит на свою продукцію. Цій меті служать різні маркетингові прийоми та методи: сегментація ринку, оцінка його місткості, аналіз поведінки конкурентів, розробка стратегії взаємодії з ними, розробка політики та заходів щодо управління витратами тощо;
  • самовдосконалення, що полягає у використанні резервів внутрішнього середовища підприємства: навчання та тренінг персоналу, вдосконалення структур управління, мотиваційного механізму тощо;
  • пошук гаранта. Цей метод зняття невизначеності прийнятний як для малих і середніх, так і для великих підприємств. При цьому функції гаранта виконують різні суб'єкти: перші намагаються потрапити під "крило" великих компаній, останні - під захист органів державного управління.
    Висновки

    Ризик в економічній діяльності підприємств  є неминучим. Ринкова економіка  посилює господарський ризик, він  виступає немов би платою за економічну свободу. В сучасних умовах розвитку економіки в нашій країні характер господарського ризику визначається поєднанням факторів ринкового і неринкового  типу.

    Кожний  учасник ринкових відносин позбавлений  гарантій безпрограшу в своїх  діях і постійно ризикує, приймаючи  рішення в умовах невизначеності.

    Ризик характеризує ситуацію, коли настання невідомих подій надто певне  і може бути оцінене кількісно, а  невизначеність - коли ймовірність  настання таких подій оцінити  заздалегідь неможливо. Всі управлінські рішення умовно можна поділити на три види: рішення в умовах визначеності, рішення в умовах ризику, рішення  в умовах невизначеності. У ринковій економіці основна частина рішень - рішення в умовах ризику. Ефективність управлінських рішень залежить від  вміння менеджера управляти господарським  ризиком, тобто передбачати його, оцінити величину і знайти оптимальний  спосіб захисту.

    Пошук нових каналів фінансування в Україні набуває особливої гостроти й значущості сьогодні – в умовах обмеженості бюджетних ресурсів, нестачі власних фінансових ресурсів підприємств для оновлення матеріальної бази, розвитку виробництва, підвищення ділової активності. Для виходу з кризового стану всіх галузей економіки необхідне якнайшвидше здійснення технічної реконструкції вітчизняних підприємств. Це дозволило б покращити стан виробничої бази підприємств і досягти такого технологічного рівня, який дав би їм змогу випускати продукцію високої якості та забезпечити конкурентоспроможність цієї продукції на світових ринках. 
 
 
 
 

      Список  використаних джерел

  1. Бачкан Т. и др. Хозяйственный риск и методы его измерения. - М.: Экономика, 2006.
  2. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. диск. –К.: КНЕУ, 2008.
  3. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения.: Уч. пособие. –М.: Дело и Сервис, 2005.
  4. Лапуста М.Г., Шаршукова Л.Г. Риски в предпринимательской деятельности. –М.: ИНФРА -М, 2005.
  5. Чернова Г.В. Практика управления рисками на уровне предприятия. –СПб: Питер, 2006.
  6. Юринець В. Є. Оптимальне планування в умовах невизначеності/ Юринець В. Є., Майовець Є. Й., Демецкі А. // Доходи та заощадження в умовах трансформації економіки України : наук. зб. – Львів : Інтереко, 2009.
  7. Юринець В. Є. Оптимальне використання ресурсів за умов невиначеності/ Юринець В.Є., Васьків О. М. // Вісник Львівської державної фінансовоїакадемії. – 2006. – № 10. – С. 365–371.

Информация о работе Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності