Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств України

Порядок обчислення та розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку

З питань податкової політики й оподаткування товаровиробників аграрного сектору запроваджується  ряд нормативно-правових актів. Спеціальним  нормативно-правовим актом, спрямованим  на регулювання оподаткування у  сфері сільськогосподарського виробництва, був Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 року.[20]

Згідно закону платники визначають суму податку на поточний рік виходячи з площі земельних ділянок  та їх грошової оцінки, проведеної станом на 01.07.95р. відповідно до Методики.[18]

Об'єктом оподаткування  є:

1. площа власних сільськогосподарських угідь;
2. площа сільськогосподарських угідь, наданих сільськогосподарському товаровиробнику в користування, в тому числі на умовах оренди;
3. землі водного фонду, які використовують рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Сплату провадять щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних  за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі 1/3 суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, в таких розмірах:

• у І кварталі - 10 відсотків;
• у II кварталі 10;
• у III кварталі - 50;
• у IV кварталі - 30 відсотків.

Податок перераховують до бюджету на відповідний рахунок  місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки. Суму податку  визначають виходячи з площі земельних  ділянок та їх грошової оцінки і  ставок податку в розмірах, передбачених ст. 3 та ст. 4 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок". До земельних ділянок відносять сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) та/або землі водного фонду, які використовують рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).[18]

Ставки ФСП з гектара  угідь до їх грошової оцінки становлять:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15%;
• для багаторічних насаджень – 0,09%;
• для земель водного фонду, що використовуються рибницькими, рибальськими і риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45% грошової оцінки гектара ріллі по областях.

Якщо ділянки платників  ФСП розміщені в гірських зонах  або на поліських територіях, то для них ставки ФСП становлять:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,09%;
• для багаторічних насаджень – 0,03%. [11]

Для набуття та підтвердження  статусу платники ФСП щороку подають  до 1 лютого поточного року такі документи:

1. загальний розрахунок ФСП на всю площу земельних ділянок, з яких справляють податок, - подається до податкового органу за місцем знаходження платника податку;
2. звітний розрахунок ФСП — подається до податкового органу за місцем розташування кожної земельної ділянки;
3. розрахунок частки доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік - до податкового органу за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок;
4. витяг з державного земельного кадастру про склад земель сільськогосподарських угідь та їх грошову оцінку - до податкового органу за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок.
5. Податковий орган за місцезнаходженням платника протягом 10 робочих днів після подання розрахунку ФСП видає довідку про присвоєння або підтвердження статусу платника ФСП.
6. Якщо площа землі зміниться протягом року, необхідно подати уточнюючий розрахунок.

Платники податку, діяльність яких припиняється злиттям, приєднанням, перетворенням, поділом або виділенням у звітному податковому періоді, зобов'язані подати у період до їх фактичного припинення органам державної  податкової служби за своїм місцезнаходженням  та за місцем розташування земельних  ділянок уточнений розрахунок ФСП, в якому, зокрема, зазначаються суми податкових зобов'язань або боргів у разі їх наявності.

Якщо платник ФСП здає в оренду сільськогосподарські угіддя або землі водного фонду, то орендовані площі земельних ділянок не можуть включатися до розрахунку сплати ФСП. При оренді платником ФСП сільськогосподарських  угідь або земель водного фонду  в підприємства, яке не є платником  ФСП, орендовані площі земельних  ділянок включаються до розрахунку ФСП орендаря. Якщо платник ФСП  бере в суборенду землі у суб'єкта господарювання, який сплачує податки  на загальних підставах і орендує, в свою чергу, земельні ділянки у  неплатника ФСП, то такий платник  зазначені площі включає до розрахунку суми ФСП.[18]

Запровадження фіксованого  сільськогосподарського податку в  Україні, без сумніву, мало низку  таких позитивних моментів:

• значно знизилося податкове навантаження на сільськогосподарських товаровиробників;
• зріс рівень сплати цього податку (за даними табл.1);
• суттєво спростився механізм нарахування та сплати податків;
• спростився порядок ведення податкового обліку, підвищилися його прозорість і достовірність;
• стабілізовано базу оподаткування;
• оптимізовано строки сплати податків;
• створено умови оподаткування, за яких відсутня мотивація до приховування результатів господарювання, тощо.

Порядок обчислення та розрахунку податку на додану вартість

Сільськогосподарські підприємства в Україні мають спеціальні умови  нарахування та сплати ПДВ, визначені  Законом України  «Про податок  на додану вартість».

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету  сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані  ними молоко, худобу, птицю, вовну, а  також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних  переробних цехах, повністю залишається  у розпорядженні цих сільськогосподарських  підприємств і спрямовується  на підтримку власного виробництва  тваринницької продукції та продукції  птахівництва. Порядок нарахування  і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком нарахування, виплати і використання дотацій  сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам  молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 11 лютого 2010 року за № 152 для визначення розміру дотацій переробні підприємства проводять щомісяця попередній розрахунок обсягу надходження і спрямування  сум податку на додану вартість, нарахованого на вартість поставлених  молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених із поставлених  товаровиробниками молока та м'яса  у живій вазі.

Розмір дотації застосовується однаково до всіх товаровиробників за продукцію одного товарного виду пропорційно вартості поставлених  молока та м'яса в живій вазі без  урахування податку на додану вартість.

Однак дія цього Порядку  не поширюється на операції з:

1. поставки молока, молочної продукції, м’яса та м’ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та сировини, поставленої не в живій вазі і такої, що не є сировиною власного виробництва товаровиробника;
2. поставки імпортованої сировини;
3. поставки молока та м'яса в живій вазі посередниками;
4. переробки сировини на давальницьких умовах.

Загалом така система ПДВ  підриває виконання державного бюджету  України. Існує загальний принцип, коли податкові надходження завжди повинні надходити до одного загального бюджету, і вони не повинні бути «приписані»  для певних витрат, тобто створенням великої кількості малих бюджетів підривається поняття об'єднаного бюджету

Податок на прибуток. Об’єктом оподаткування виступає прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Платниками податку є суб’єкти господарської діяльності, підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи (приватні підприємці) не є платниками податку на прибуток. Ставка податку на прибуток становить 19 %. Сільськогосподарські підприємства сплачують податок за підсумками звітного податкового року. До складу валових витрат входить плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті. Валові доходи і витрати, утримані (понесені) протягом звітного податкового року, підлягають індексуванню, виходячи з офіційного індексу інфляції за період від місяця, наступного за місяцем понесення таких витрат (отримання доходів), до кінця звітного податкового року.[13]

Декларацію повинні подавати підприємства, що відповідають двом критеріям:

• їх основною діяльністю є виробництво сільськогосподарської продукції (п. 14.1 ст.14 Закону про прибуток);
• валовий дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми валового доходу (п.16.4 ст.16 Закону про прибуток).

До того ж треба зважити  на суттєвий нюанс: до сільськогосподарської  продукції не належать послуги.

Строки подання декларації та сплати податку на прибуток у 2010 році. Повна декларація (разом з  усіма додатками, включаючи додаток  Р) за податковий рік з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. подається у строки, що передбачені  для річного податкового періоду, тобто не пізніше 29.08.2010 р. Останній день подання декларації 30.08.2010р. Сплатити суму податкового зобов'язання з  податку на прибуток слід не пізніше 08.09.2010 р.

Щоправда, невизначеність із строками подання декларації та сплати податку виникає в тому разі, коли підприємство перейшло на спеціальний  порядок у поточному році. Тобто  в минулому календарному році було платником на загальних підставах  чи платником ФСП, а з початку  поточного року стає платником податку  на прибуток за спеціальним порядком.[14]

Індексування валових  доходів і витрат. отримані (понесені) протягом звітного податкового року валові доходи та валові витрати підприємств, які користуються спеціальним порядком оподаткування, підлягають індексуванню.

Отже, підприємство повинне  вести окремий журнал податкового  обліку валових доходів та витрат, де всі доходи та витрати потрібно наводити за рядками, визначеними в  декларації. Записи по відповідних  статтях отриманих доходів і  понесених витрат здійснюються за підсумками роботи за місяць.

Потім загальна сума валового доходу і валових витрат щомісяця індексується. Тобто індексуватися  має не місячне значення кожного  окремого рядка декларації, а загальна сума доходів та витрат за місяць. Для  індексування застосовуються офіційні індекси інфляції, розраховані Держкомстатом, які щомісячно публікуються в  газеті "Урядовий кур'єр".

Розрахунок здійснюється із застосуванням ланцюгового індексу  інфляції кожного місяця, який є  результатом послідовного множення значень індексів інфляції всіх місяців, що настають за цим місяцем, до кінця  звітного періоду. Причому дані за останній місяць звітного податкового року (червень) не індексуються.[17]

Висновки і  пропозиції

На мою думку, оподаткування є важливим соціально-економічним інститутом суспільства, завдяки якому держава має можливість акумулювати фінансові ресурси, необхідні для виконання своїх завдань. Податки, виконуючи низку функцій, надають державі можливість сприяти створенню належних умов для діяльності суб’єктів господарювання.

Дослідження, яке ми провели  у даній роботі показує, що нормативно-правова база у сфері оподаткування в Україні залишається досить складною, заплутаною, їй бракує системності. Роз’яснень податкового законодавства вкрай мало, податкові органи недостатньо приділяють увагу даному питанню. Відсутня уніфікована термінологія, в результаті чого виникають розбіжності між платниками податків та контролюючими органами. Як наслідок, суттєво зростають ризики допущення помилок при визначенні податкових зобов’язань, та, відповідно, застосування штрафів податковими органами. Механізми справляння основних податків, що сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками - фіксованого сільськогосподарського податку, на додану вартість є неврегульованими. Вони потребують комплексного вирішення, що передбачає проведення всебічного дослідження теоретичних засад формування системи оподаткування в галузі сільського господарства, загальної оцінки її сучасного стану та окреслення варіантів розвитку шляхом внесення змін податкового законодавства.