Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств України

УДК  630.336.221                               студ. В. І. Медведь- НЛТУ України, м.Львів

Особливості оподаткування  сільськогосподарських підприємств  України

Здійснено аналіз оподаткування  сільського господарства в Україні. Розроблено шляхи вдосконалення щодо податкової політики в сфері сільського господарства. Узагальнено теоретичні засади оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, проаналізовано економічну сутність податків. Розглянуто особливості становлення та розвитку оподаткування сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано методологічні підходи до оподаткування товаровиробників галузі та обґрунтовано диференційовані напрями оподаткування суб’єктів, що функціонують в аграрній сфері. Охарактеризовано систему та особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі.

Ключові слова: податки, податкова  політика, фіксований сільськогосподарський  податок, податок на прибуток

Актуальність теми полягає  у розгляді законів та податків, що регулюють і регламентують  всю діяльність сільськогосподарських  підприємств в Україні та забезпечують відповідний контроль над ними, і  які покликані внести спрощення  у справлянні податків із сільськогосподарських  товаровиробників, сприяти їх економічній  зацікавленості і зростанню, що на даний  момент відповідає основним напрямкам  і тенденціям в розвитку пріоритетних галузей економіки.

Метою даної роботи є: формування уявлення про Фіксований сільськогосподарський податок, ПДВ, земельний податок та інші податки в системі елементів спрощеної системи оподаткування, які сплачують сільгоспвиробники до державного бюджету України та інших фондів

Предметом роботи визначається Фіксований сільськогосподарський  податок, ПДВ та інші податки з  сільськогосподарських підприємств.

Аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль в економіці  України, ґрунтово-кліматичні умови, природно-ресурсний  потенціал та трудові ресурси  якої дозволяють створити ефективне  конкурентоспроможне на міжнародному рівні сільське господарство. Агропромисловий  комплекс є одним із потужних важелів  подальшого економічного розвитку нашої  держави, в якому зосереджено  майже третину основних виробничих фондів, виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина  національного доходу.[1]

Питання складного становища, подальший процес розвитку та джерела  формування фінансових ресурсів сільськогосподарських  підприємств є однією з найважливіших  умов їх ефективного функціонування. Нині агропромисловий комплекс перебуває  у досить складному становищі, його потенціал використовується не повністю: тваринництво занепадає, вирощування  багатьох видів сільськогосподарських  культур стає нерентабельним, скорочуються робочі місця, підвищується неплатоспроможність  сільськогосподарських товаровиробників, знижуються обсяги виробництва, наростає структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства у бік сировини, невідповідність  сільськогосподарської продукції  міжнародним стандартам якості та безпеки. Негативні явища пояснюються  прорахунками у стратегії і тактиці  проведення аграрної реформи. У другій половині 90-х років економіка  України переживала важкий період: нестача кредитів, інфляція, застій промисловості, відсутність чіткої ринкової політики, що в сукупності негативно позначилося на сільськогосподарському виробництві. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж  у середньому по Європі.

Від успішного розв'язання проблем економічного та соціального  розвитку агропромислового комплексу  як пріоритетного сектору економіки  країни значною мірою залежить розвиток інших галузей національного  господарства, продовольча безпека  держави, фінансове забезпечення потреб країни, формування внутрішнього і  зовнішнього ринків, підвищення добробуту  населення.

В останні роки єдиним шляхом виходу аграрного сектору економіки  із кризи практично всі визнають необхідність державної фінансової підтримки сільськогосподарських  товаровиробників. Ідея пільгового кредитування й дотації сільського господарства України розглядається базовою  селянами та усіма причетними до управління цією галуззю.[2]

Державні та комунальні сільськогосподарські підприємства посідають особливе місце  серед сільськогосподарських підприємств. Це зумовлено важливістю їхньої економічної  ролі в агропромисловому комплексі  та інших галузях народного господарства в цілому.

Державні сільськогосподарські підприємства залежно від способу  утворення (заснування) та формування статутного фонду поділяються на унітарні (комерційні й казенні) та корпоративні. Всі комунальні підприємства є унітарними.

Державне (комунальне) унітарне сільськогосподарське підприємство - це заснований на державній (комунальній) власності самостійний статутний  суб'єкт господарювання, який має  статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (виробляє продукти харчування, продовольство  та сировину рослинного і тваринного походження) та підприємницьку діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Таке підприємство має  самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку  зі своїм найменуванням. Воно створюється  компетентним органом державної  влади (органом місцевого самоврядування) в розпорядчому порядку на базі відокремленої  частини державної (комунальної) власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери управління цього органу. Воно також може бути створене внаслідок адміністративного  поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства  України. Створення державного (комунального) унітарного сільськогосподарського підприємства шляхом відокремлення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Головні ознаки державних  і комунальних сільськогосподарських  підприємств такі:

1) ці організації з  правами юридичної особи не  є власниками закріпленого за  ними майна. їхнє майно перебуває  в державній або комунальній  власності;

2) вони створюються не  лише задля виробництва, переробки  та реалізації сільськогосподарської  продукції. їхня діяльність спрямована  також на реалізацію національних  і регіональних виробничих та  науково-технічних програм і розвиток  аграрного сектора економіки  в цілому.

Порядок створення, реорганізації  і ліквідації державних і комунальних  сільськогосподарських підприємств  визначається гл. 6 ГК, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншими законодавчими актами.[4]

Аналіз умов формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств  та доступу їх до зовнішніх джерел фінансування свідчить про необхідність перегляду концептуальних основ  державного регулювання економіки  та активізації позиції держави. Необхідність посилення державного регулювання економічних відносин в аграрній сфері зумовлюється значенням  сільськогосподарського виробництва  в національному господарстві нашої  держави.

Першочерговими заходами щодо відродження галузі сільського господарства мають бути такі: дотації  у сільське господарство, поліпшення фінансування та кредитування села, зменшення  відсоткових ставок по кредитах, стимулювання будівництва тваринницьких комплексів, встановлення справедливих цін на сільськогосподарську продукцію, врегулювання законів щодо ринку землі.

Інвестиції у виробництво  продовольства та технічних культур  мають підґрунтям сильну науково-дослідну базу. Результатом наукомістких удосконалень у сільському господарстві стане  не тільки продовольча безпека, а  й поліпшення якості навколишнього  середовища та економічного розвитку. Сільське господарство має бути визначене  як пріоритетна галузь для інвестицій у наукові дослідження. Необхідно також розширити навчальну місію університетів, пов'язаних з аграрними дослідженнями, для того, щоб охопити як стаціонарне академічне, так і дистанційне навчання.

Таким чином, поповненню фінансових ресурсів і розширенню діяльності й  розвитку сільськогосподарських підприємств  сприятиме системне та комплексне розв'язання завдань аграрної реформи в Україні, зважена державна політика розвитку села та механізмів її реалізації, удосконалення  механізму підтримки сільськогосподарських  товаровиробників, формування фінансових і кредитних відносин.[2]

Правові основи та специфіки оподаткування сільськогосподарських  підприємств

Спеціальний режим оподаткування  сільськогосподарських товаровиробників у формі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) з'явився в порядку  експерименту в 1998 році у трьох регіонах України: Глобинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області, а з 1 січня 1999 року його було поширено на всій території країни. Запровадження спрощеної системи оподаткування для сільгоспвиробників було подовжено в 2004 році ще на шість років. Сьогодні увага до даної проблеми ще більше посилюється: незважаючи на явну недосконалість підсистеми оподаткування аграріїв відповідно до останніх змін у законодавстві дію ФСП у 2010 році планується знову продовжити, і цього разу на невизначений період.[5]

Статтею 2 Закону України "Про  фіксований сільськогосподарський  податок" визначено, що особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо вони є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянськими та іншими господарствами, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської  продукції, а також рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами, що займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у  яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.[6]

Об'єктом оподаткування  для платників ФСП є площа  сільськогосподарських угідь, переданих  сільськогосподарському товаровиробнику  у власність або наданих йому в користування, у тому числі на умовах оренди, а також земель водного  фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Не можуть бути платниками ФСП суб'єкти господарювання, які  реалізують інвестиційні або інноваційні  проекти:

• у спеціальних (вільних) економічних зонах;
• на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності;
• в умовах технологічних парків;
• реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність";
• зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва

Не можуть бути платниками ФСП: філії, відділення або інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, новостворені підприємства, крім сільськогосподарських  підприємств, які створилися шляхом злиття, приєднання або перетворення.[9]

Запровадження фіксованого  сільськогосподарського податку передбачає суттєве спрощення механізму  нарахування та сплати податків, адже фіксований сільськогосподарський  податок сплачується в рахунок 12 податків і зборів (обов'язкових  платежів). Серед них:

• податок на прибуток підприємств;
• плата (податок) на землю;
• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• комунальний податок;
• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
• збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• збір на обов'язкове соціальне страхування;
• збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування;
• збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збір до Державного інноваційного фонду;
• плата за придбання торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності;
• збір за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).[10]

Суб'єкти та об'єкти спеціального режиму оподаткування ПДВ. Спеціальний  режим оподаткування (ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість") може обрати сільськогосподарське підприємство, що здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, починаючи з 01.01.2009 р.

Сільськогосподарськими  вважаються товари, зазначені у групах 1 — 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом "Про Митний тариф України" (із змінами, внесеними від 21.05.2009) якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку — суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку — їх виробником (п. 81.7 ст. 81 Закону "Про податок на додану вартість").[7]

Згідно закону України "Про  податок на додану вартість" (Ст.81.2) Згідно із спеціальним режимом оподаткування  сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством  на вартість поставлених ним сільськогосподарських  товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається  у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування  суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку  такої суми податку - для інших  виробничих цілей.

Для отримання права на застосування спеціального режиму оподаткування  такий платник ПДВ — юридична особа (будь-якої форми власності) повинен  пройти відповідну реєстрацію суб'єктом  спеціального режиму оподаткування  в органах податкової служби. При  реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування такій особі  видається Спеціальне свідоцтво, де зазначається виключний перелік  видів діяльності, що підпадають під  дію ст. 81 Закону "Про податок  на додану вартість" Достовірність  відомостей про види діяльності сільськогосподарського підприємства підтверджується витягом  із Єдиного державного реєстру юридичних  осіб та фізичних осіб — підприємців, який містить відомості про основні  види діяльності сільськогосподарського підприємства згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності" (такий витяг сільськогосподарське підприємство додає до заяви).

Інші види діяльності та продукція, що одержуватиметься суб'єктами спеціального режиму оподаткування, які  здійснюють діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, повинні оподатковуватися ПДВ поза межами спеціального режиму оподаткування  у загальновстановленому порядку .[8]