Особливості формування прибуткової частини місцевих бюджетів у поточному році

     3) охорону здоров'я:

• первинну   медико-санітарну,  амбулаторно-поліклінічну  та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю,  пологові будинки станції  швидкої та невідкладної медичної допомоги,  поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);
• програми  медико-санітарної  освіти  (міські  та   районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

     4) соціальний захист та соціальне  забезпечення: державні  програми  соціального забезпечення:  притулки  для неповнолітніх (у разі, якщо  не менше 70 відсотків кількості  дітей, які   перебувають   в   цих   закладах,  формується  на  території відповідного міста  чи району),  територіальні центри  і  відділення соціальної допомоги  на дому;

      5) державні  програми  соціального  захисту: 

• пільги ветеранам війни  і  праці,  допомога  сім'ям  з  дітьми,  додаткові  виплати населенню  на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні  виплати  за  пільговий  проїзд  окремих   категорій громадян;
• державні  програми  підтримки  будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
• районні  та  міські  програми  і  заходи  щодо  реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
• державні    культурно-освітні    та   театрально-видовищні програми (театри,  бібліотеки,  музеї,  виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

     6) державні  програми  розвитку  фізичної  культури і спорту: утримання   та   навчально-тренувальна   робота    дитячо-юнацьких спортивних  шкіл всіх типів (крім шкіл  республіканського Автономної Республіки  Крим і обласного значення),  заходи з фізичної культури  і      спорту      та      фінансова     підтримка     організацій  фізкультурно-спортивної   спрямованості   і   спортивних    споруд  місцевого значення.

До  видатків,  які  здійснюються  з   бюджету   Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1. державне управління:
• представницьку і  виконавчу  владу  Автономної  Республіки Крим;
• обласні ради;
2. освіту;
3. охорону здоров'я;
4. соціальний захист та соціальне забезпечення;
5. культуру і мистецтво;
6. фізичну культуру і спорт.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на  договірних  засадах  кошти  відповідних бюджетів для  виконання власних повноважень. Міські (міст республіканського Автономної Республіки  Крим та  міст  обласного  значення) ради та районні ради можуть передати видатки  на  виконання  всіх  або  частини   власних   повноважень Верховній  Раді  Автономної  Республіки  Крим  чи  обласній раді з передачею  відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету  у вигляді міжбюджетного трансферту. Сільські, селищні та міські (міст районного  значення) ради можуть передавати видатки  на виконання всіх  або  частини  власних повноважень  районній  раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у  вигляді  міжбюджетного трансферту. Передача   видатків   здійснюється  за  спільним  рішенням відповідних  рад на договірних  засадах.  Всі  угоди  про  передачу видатків укладаються  до 1 серпня року, що передує плановому.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями  держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволені потреб соціально-економічного розвитку країни. [1]

Україна має в державній власності  окремі галузі і підприємства по виробництву  товарів загальнодержавного значення, які потребують коштів на реконструкцію  та оновлення. Тому видатки її бюджету  направляються не тільки на утримання  соціально-культурної сфери, органів  державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного  господарства — державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

Регулювання бюджетних видатків знаходить  своє конкретне вираження в цільовому  направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної  необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика.

У цьому зв'язку важливого значення набуває розробка науково обгрунтованих  норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків. Норми розробляються  на основі загального принципу розподілу  бюджетних коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення  соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом диференціації норм по областях, містах і районах із врахуванням їхніх  економічних особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область, постраждала та чи інша область, місто, район від аварії на Чорнобильської АЕС тощо. [8]

Плануючи бюджетні витрати, регіон керує усім бюджетним процесом. Тут  принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно до бюджетної  класифікації групування видатків і  доходів по галузях та видах витрат, така класифікація має бути науково  обгрунтованою, і це є запорукою  оптимального складання усіх бюджетів.

Хоча  в умовах ринкової економіки всі  бюджети самостійні — від державного до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно зберігається й залежність нижчестоячих бюджетів від вищестоящих, бо останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів.

 

Висновки

 

Формування місцевих бюджетів - це дуже складний процес. Одним з напрямків  ефективного формування дохідної частини  бюджету є детальний аналіз виконання  кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певних об’єктивних причин відхилення від  передбачених показників.

Роблячи висновки, можна впевнено сказати, що формування бюджету - це процес, який повинен налагоджуватися роками. Наприклад, вирішити проблему  збалансованості  бюджетів можна шляхом  находження нових джерел доходів та залучення  частини коштів від приватизації державного і комунального майна. Досить вагомі потенційні можливості скорочення витратної частини бюджету пов’язані  з удосконаленням процесу формування місцевих бюджетів. Потребує вирішення  питання фінансування забезпечення експлуатації та утримання об’єктів комунальної власності, які перебувають  у власності членів територіальної громади.  Зрозуміло, що вирішення  всіх  цих питань повинно відбуватися  на державному рівні.

 

Список використаної літератури

 

1. Бюджетний Кодекс України, вiд 06.12.2012 року 
2. Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика Укpаїни: [Hавч. посібник для  студентів екон. фак. вузів]/ Єпіфанов А.О.,  Сало  І.В.,  Д'яконова  І.І.-  К.: Hаук. думка, 2010.- 229- 301 с.
3. Місцеві податки і збоpи та їх вплив на фоpмування  місцевих  бюджетів/ [Голик Р.М., Ключевський І.І., Попик С.Ю. та ін.]; - Ужгоpод, 2010.- 13- 28 с.
4. Пpинципи бюджетної політики: Лекц.-пpакт. куpс/ Центp деpж. і місц. упp.; Сочка К.- Київ: Б.в., 2011.- 87-110 с.
5. Розпутенко І.В., Федів І.О. Деpжавні фінанси: Фоpмування і  викоpистання  на  місцевому  pівні: Матеpіали до лекц. куpсу "Бюджет.  пpоцес  і  упp.  фінансами"/  Укp. акад. деpж. упp. пpи Пpезидентові Укpаїни.- К.: Вид-во  УАДУ,  2003.- 100 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2/ розділ

3.2. Джерела формування  доходів місцевого самоврядування  за рівнями місцевих бюджетів

Доходи  місцевих бюджетів формуються з різних джерел, причому порядок  їхнього формування залежно від джерела  регулюється різними  законодавчими актами, але суть формування цих різних джерел одна - податкові  чи неподаткові надходження  від підприємств  усіх форм власності  та від населення, які об'єднуються  у фінансові ресурси  і зосереджуються в місцевому бюджеті. Основним джерелом формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів є  податки. Суть податків криється насамперед у примусовому відчужуванні державою частини знову створюваної вартості .

Проблема  формування доходної бази місцевих бюджетів останніми роками перебуває в центрі уваги науковців, працівників органів  виконавчої влади  і місцевого самоврядування та фінансових органів. Але на сьогодні спроби їх реформування в  Україні не привели  до створення зваженої системи розподілу  повноважень між  органами державної  та місцевої влади. Не було розроблено адекватного механізму формування місцевих бюджетів і вирівнювання їх фінансових можливостей навіть із прийняттям Бюджетного кодексу України 27 липня 2001 р. В економічній літературі немає науково обґрунтованих положень формування доходної бази місцевого бюджету, яка відповідала б фінансовим вимогам покладених на місцеві органи влади повноваженням. Місцевий бюджет повинен бути потужним інструментом пристосування поточного рівня економічного та соціального розвитку країни до пріоритетів розвитку суспільства. В ідеальному випадку, він має бути складений як засіб збереження балансу інтересів між перспективами економічного росту та потребами соціального розвитку.

Огляд висловлювань ряду політичних діячів України та перегляд медійних архівів у системі електронного пошуку за 1996-2004 рр. на тему "міжбюджетна реформа" свідчать, що майже ніхто не сумнівався в необхідності, доцільності, своєчасності та невідкладності її проведення. Порівняння планування доходів бюджету та його виконання протягом 1995-2004 рр. показує, що заплановані надходження мають тенденцію до перевищення фактичних доходів бюджету. Це вказує на те, що в Україні існують серйозні проблеми з плануванням доходної частини бюджету, що, власне, й ускладнює контроль бюджетних видатків. З початку 1997 р. спостерігається така тенденція щодо оцінки доходів: чим вищі заплановані обсяги бюджетних надходжень, тим нижчий рівень виконання бюджету. Коротке ознайомлення зі структурою доходних статей бюджету у 1998 та 1999 роках показує, що частки доходів від неподаткових надходжень та доходів від операцій з капіталом зросли в загальній сумі доходів бюджету відповідно на 1,23% та 1,5%. Це стало можливим за рахунок інших джерел, наприклад, податкових надходжень та державних цільових фондів. Щоб утримати запланований рівень фактичного надлишку бюджету, який спостерігався в 2000 р., уряд має зосередитися на можливості зниження суми доходних статей, що, у свою чергу, має супроводжуватися відповідним зменшенням обсягу видатків бюджету. Можна навести декілька причин виправданості цього заходу. По-перше, значні бюджетні кошти потрібні для виконання зобов'язань України перед іноземними кредиторами, а по-друге, необхідно було б перерахувати доходні статті бюджету відповідно до більш реалістичних оцінок базових макроекономічних показників .

Науковцям та видатним діячам України, які мають  обмежений простір для здійснення маневру, потрібно було переглянути свій підхід до бюджетної політики та її застосування. Необхідно також наголосити на тому, що спроможність досягти перевищення бюджетних доходів над видатками і сама ідея бюджетного надлишку - різні речі. Говорячи точніше, оцінка можливості доступу до ринків капіталу (міжнародних, національних чи регіональних) і накопичення фондів через надходження від приватизації на сьогоднішній день представляються як занадто оптимістичні . Отже, з метою запобігання ризикам, пов'язаним із зовнішніми запозиченнями, та інших можливих наслідків, як наприклад інфляційний прес, місцеві органи влади мають спиратися на реалістично спланований місцевий бюджет, що, у свою чергу, дозволить відновити довіру до економіки України. Потрібне таке законодавство, яке встановило б тривалі та справедливі "правила гри" в міжбюджетних відносинах.

Таким документом є Бюджетний  кодекс України, прийнятий 21 липня 2001 р . Ціла низка його положень виходять за межі просто бюджетних інструкцій, а можуть прямо вплинути на розвиток малого та середнього бізнесу на місцях та поліпщити наповнення місцевих бюджетів .

Бюджет  складається із загального та спеціального фондів (рис. 2).

Рис. 2. Склад та структура  доходної частини  місцевого бюджету  за Бюджетним кодексом України

Загальний фонд бюджету включає:

1) усі  доходи бюджету,  крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) усі  видатки бюджету  за рахунок загальних  надходжень бюджету;

3) різницю між доходами і видатками загального фонду бюджету.

Надходження від здійснених запозичень, видатки на обслуговування боргу, забезпечення виконання гарантій і забезпечення інших  боргових зобов'язань  включаються тільки до загального фонду  бюджету, якщо законодавством не передбачено інше .

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні  призначення на  видатки за рахунок  конкретно визначених  джерел надходжень;

2) гранти  або дарунки (у  вартісному обрахунку), одержані розпорядниками  бюджетних коштів  на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

На відповідний  бюджетний період склад спеціального фонду бюджету  визначається Законом  України про Державний  бюджет України або  рішенням про місцевий бюджет .