Особенности и перспективы развития страхования жизни в Украине

 

      Для українського ринку страхування  життя найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна. Товариств взаємного  страхування в Україні немає. Збільшення кількості товариств  із додатковою відповідальністю за остання роки пов’язано з більш ліберальним законодавством у відношенні цієї організаційно-правової форми, у т.ч. відсутністю вимоги реєстрації в ДКЦПФР.

      Ринок страхування життя за останні роки поширився по усіх регіонах України. Та найбільше компаній все ж є у м. Києві та промислових центрах. У Західному регіоні невелика кількість страховиків пов’язана з відсутністю у ньому великих промислових підприємств, а також низькою платоспроможністю населення. Однак, необхідно докладати зусилля, щоб регіони також мали широкий вибір різних страхових програм зі страхування життя.

      Протягом  останніх років спостерігається  ріст надходження страхових премій від страхування життя: 2005 р. - 321,3 млн. грн., 2006 р. - 450,82 млн. грн., 2007 р. - 783,83 млн. грн., 2008 р. - 1 095,5 млн. грн. Тільки у 2009 р. відбувся спад в зв’язку з економічною кризою -  622,42 млн. грн. (додаток А).

     Зростання основних показників діяльності страховиків  за 2008 рік вказувало на збереження тенденцій щодо зростання ділової  активності у порівнянні з 2007 роком.

     Проте в 2009 році темпи росту показників діяльності уповільнилися під впливом загальної фінансової кризи. За результатами 12 місяців 2009р. відмічалися темпи спаду більшості показників страхової діяльності (додаток Б).

      Страхові  виплати лайфовими компаніями за останні роки склали: 2005 р. - 9,7 млн. грн., 2006 р. - 16,0 млн. грн., 2007 р. - 23,9 млн. грн., 2008 р. - 37,7 млн. грн., 2009 р. – 37,62 млн. грн. [26].

     Виходячи  з цього, це є безперечно позитивною тенденцією, але потенціал даного сегменту страхового ринку ще повністю не вичерпаний. За останні роки зросла монополізація страхового ринку в цілому та компаній зі страхування життя, що безперечно унеможливлює конкуренцію.

     Починаючи з 2000 року абсолютна величина страхових  платежів зі страхування життя почала стрімко зростати. Однак, його частка у ВВП як і раніше складає менше, ніж 1% [27].

     Показником, що характеризує ефективність страхування  є рівень виплат. Найвищий рівень виплат був у 1996 році і складав 125%. Потім він поступово почав падати до 92% в 2000 році. З цього періоду показник співвідношення страхових виплат до страхових платежів почав стрімко падати і у 2009 році становив всього 6,04%.

       На кінець 2009 року страхуванням життя було охоплено 3001107 фізичних осіб. З них застраховано у 2009 році – 285499 осіб, проти 992457 у 2008 році (додаток В).

     Протягом 2009 року було укладено 170860 договорів  зі страхування життя, проти 819048 договорів, укладених у 2008 році.

     Резерви зі страхування життя на кінець 2009 року склали 1706996700 грн. (1609035450 грн. у 2008 р.), у тому числі резерви довгострокових зобов’язань – 1664851900 грн. (1547615890 грн. у 2008 р.).

     У 2009 році було прийнято 6837 рішень про  здійснення страхових виплат, проти 8371 грн. у 2008 році.

     Аналізуючи  вітчизняний ринок страхування  життя можна виділити ряд позитивних тенденцій: зростання загального обсягу страхових премій, зростання капіталізації  та платоспроможності страхових  компаній,  підвищення рівня прозорості страхових компаній, збільшення обсягу страхових виплат, зростання чисельності зайнятих у даному виді страхування.

     Проте, розвиток страхування життя в Україні стримується багатьма об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Основні причини цього - відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, нестійкості податкової системи, відсутності економічних стимулів для розвитку страхування, невідновлена довіра до фінансових компаній, нестача інформації, не найвдаліший імідж даної послуги.

     Також серед негативних чинників, які стримують  розвиток ринку страхування життя, можна виділити наступні:

     - невміння страховиків позиціонувати  свій товар на ринку;

     - недосконалість захисту прав  споживачів страхових послуг;

     - недостатність надійних фінансових  інструментів для інвестування;

     - використання страхового ринку суб'єктами господарювання для оптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон;

     - недостатній рівень кадрового  та наукового забезпечення страхового  ринку;

     - низький рівень страхової культури  населення.

     Незважаючи  на ці всі негативні фактори, вітчизняні експерти вважають, що потенціал розвитку українського ринку страхування  життя дуже великий унаслідок  новизни цієї послуги на фінансовому  ринку, національні страхові компанії займаються страхуванням життя 10-15 років  і ще не нагромадили капіталу і репутації.

     Західні експерти також позитивно оцінюють перспективи вітчизняного страхового ринку, вважають, що український ринок  страхування життя - один з найпривабливіших в Європі, оскільки має великий потенціал розвитку [18]. 

     

3. Асортимент  послуг із страхування  життя.

 

     Найбільш  поширені ті види страхування життя, які мають зберігальну функцію: змішане страхування, страхування  дітей, страхування до одруження, страхування  додаткових пенсій.

     Змішаним  страхуванням називають такий вид  страхування життя, який об’єднує в одному договорі і на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, втрату страхувальником здоров’я від нещасного випадку. Тому змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть.

     Страхова  організація при укладенні договорів цього виду страхування враховує такі обставини: стан здоров’я страхувальника, його вік, громадянство. Звичайно враховуються й інші фактори, зокрема, умови праці, життєдіяльність, генетична спадковість тощо. Усе це в сукупності визначає рівень смертності страхувальників [12].

     На  страхування беруться громадяни  від 16 років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя. Хоч  страхувальники мають бути громадянами  України, однак договори можуть укладатися з громадянами й інших країн  та особами без громадянства, якщо вони постійно проживають у нашій  країні. Застрахуватися не можуть лише непрацюючі інваліди першої групи.

     За  змішаним страхуванням життя застосовуються різні обсяги страхової відповідальності. Наприклад, при страхуванні на дожиття  до закінчення строку страхування страховим  випадком, за наслідками якого передбачається виплата страхової суми, вважається дожиття застрахованого до останнього дня дії договору. Після закінчення договору право страхувальника одержати страхову суму зберігається впродовж трьох років.

     Як  правило, договори укладаються строком  на 3, 5, 10, 15 та 20 років, але за умови вибору застрахованим такого строку, щоб закінчення договору страхування не виходило за межі досягнення ним 80-річного віку.

     Тарифні ставки встановлюються з певної частини  страхової суми і прямо пов’язуються з віком страхувальника на день укладення договору. У зворотній залежності величини тарифних ставок пов’язані з строком страхування.

     Специфічним видом страхування на дожиття  є страхування додаткової пенсії. Цей вид добровільного страхування  сприяє підвищенню державних пенсій усім категоріям громадян після настання пенсійного віку. Тим страхувальникам, які його досягли виплачується довічна додаткова пенсія.

     Страхувальниками  в цьому виді страхування виступають всі категорії працюючих, у тому числі військовослужбовці, а також  домогосподарки, якщо вони виховують  двох і більше дітей у віці до 16 років. Застрахуватись можуть чоловіки від 25 до 65 років, жінки від 20 до 60 років. З огляду на те, що застрахувати можна  лише майбутню додаткову пенсію, страхувальник  в одній особі є й застрахованим. Стан їхнього здоров’я при цьому до уваги не береться [18, с.159].

     Певні особливості страхування характерні для страхування дітей, весільного страхування, страхування вихованців дитячих будинків та інтернатів, страхування  на випадок смерті та втрати здоров’я.

     Заява про страхування – це важливий юридичний документ, який, як правило, заповнюється страховим агентом (інспектором), але зі слів страхувальника. Не приймається заява про страхування, якщо вона підписана не тією особою, від імені якої подається, оскільки в такому випадку договір страхування визнається недійсним.

     Страхування на дожиття означає, що особа, яка  платила страховий внесок і дожила до певного попередньо встановленого  віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку, у разі смерті застрахованого в період дії договору, страховик виплачує 100 % страхової суми спадкоємцям.

     Для того, щоб отримати страхову суму, страхувальник  або застрахований мають подати в страхову організацію за місцем сплати останніх внесків страхове свідоцтво. За бажанням одержувача і за його заявою страхова сума може бути перерахована на його рахунок в банк. У разі виплати страхової суми шляхом застосування чеку на ощадний банк у поданні заяви нема необхідності.

     Особистий рахунок страхувальника є також  підставою для виплати страхової  суми, але тільки в тому разі, коли на рахунку відображено повну  сплату належних страхових внесків.

     Спеціалісти страхової організації вивчають подані документи, насамперед перевіряють  повноту сплати всіх внесків, відповідність  прізвища, імені та по-батькові застрахованого в усіх документах, дату закінчення строку страхування або дату вступу застрахованого в шлюб (за весільним страхуванням).

     Якщо  перевірка дозволила встановити законність і правильність оформлення поданих документів, приймається  рішення про виплату страхової  суми, для якого складається розрахунок встановленої форми.

     Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов’язується при настанні смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.

     Доцільність такого страхування стала обґрунтованою  з появою таблиці смертності. Знаючи середню величину тривалості життя  для кожного віку, можна визначити  розмір премії за страхування, достатній  для того, щоб у разі смерті сплатити певну суму [6, с.234].

     Коли  ж настала втрата страхувальником  здоров’я від нещасного випадку, що трапився протягом періоду дії договору, то в такому разі виплачується частина чи повні страхова сума, що залежить від ступеня втрати здоров’я.

     При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори страхування  і сплачують страхові внески, а  застрахованим є дитина у віці з дня народження до 15 років. Як правило, вік, стан здоров’я страхувальника не має значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юридичними особами – підприємствами, установами, організаціями.

     Страховими  компаніями пропонується кілька варіантів  страхування дітей:

• види довгострокового накопичувального страхування так чи інакше пов’язані з грошовими накопиченнями різноманітного цільового призначення;
• види короткострокового страхування, які дають можливість компенсувати тимчасову чи постійну втрату здоров’я у зв’язку з настанням нещасного випадку;
• різні програми добровільного медичного страхування, які передбачають не тільки матеріальну підтримку у випадку настання надзвичайних ситуацій, а й визначену договором медичну послугу і допомогу.