Особенности и перспективы развития страхования жизни в Украине

      Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою (у  розвинутих країнах), оскільки зменшує кількість людей, які залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених прошарків суспільства – працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичені страховими компаніями активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.

      У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок  продуманої системи оподаткування у якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги [11, с.78]. 

3. Нормативно-правове  забезпечення діяльності ринку страхування  життя 

     Згідно з Законом України «Про страхування» (в редакції Закону № 2745-ІІІ ( 2745-14 ) від 04.10.2001) страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою та (або) хвороби застрахованої особи [2].

     У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні  послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов’язковим є передбачення у договорі страхування  ризику смерті застрахованої особи  протягом періоду між початком дії  договору страхування та першою страховою  виплатою з числа довічних страхових  виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи  є обов’язковим протягом всього терміну  дії договору страхування життя.

     Страхова  сума – це грошова сума, в межах  якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата – це грошова  сума, яка виплачується страховиком  відповідно до умов договору страхування  при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування  життя здійснюються у розмірі  страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних послідовних  виплат обумовлених у  договорі страхування  сум (ануїтету).

     Зазначена у договорі страхування життя  величина інвестиційного доходу не повинна  перевищувати чотирьох відсотків річних.

     Договором страхування життя обов’язково  передбачається збільшення розміру  страхової суми та (або) розміру страхових  виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 % отриманого інвестиційного доходу та обов’язкового відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цим договором страхування та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації [4, с.82].

     Страховики, які здійснюють страхування життя  зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів  страхування життя в порядку  та на умовах, визначених уповноваженим  органом.

     Уповноважений орган має право встановлювати  додаткові вимоги до договорів страхування  життя та договорів страхування  майна громадян.

     Страховики, що здійснюють страхування життя  можуть надавати кредити страхувальникам, що уклали договори страхування життя.

     Договір страхування життя може бути укладений  як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного  сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання  страхувальником письмової заяви  за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір  страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою [7, с.49].

     Страховики  зобов’язані створювати і вести  облік таких резервів із страхування життя [9, с.42]:

• довгострокових зобов’язань (математичні резерви);
• належних виплат грошових сум.

     Величина  резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів) обчислюється окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням  темпів зростання інфляції.

     Кабінет Міністрів України може змінювати  перелік страхових резервів та порядок  їх розрахунків.

     Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них терміну дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування [14, с.47].

      З метою підтримки та стимулювання складання договорів страхування  життя, тобто дострокових (накопичувальних) видів страхування, - в законі України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р. за №2745-ІІІ передбачено, що грошові зобов’язання сторін по договорах страхування життя, за їхньою згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільноконвертованій валюті або розрахункових величинах. При цьому розглядається питання, передбачене Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 роки, щодо можливості використання вільноконвертованої валюти під час здійснення страхування життя та можливості формувати частину математичних резервів у вільноконвертованій валюті, з отриманням відповідних ліцензій Національного банку України та здійсненням відповідного контролю з його сторони. Важливою складовою політики кожної держави повинна бути стратегічна лінія, спрямована на соціальний захист громадян країни [2].

      Першим  кроком до розвитку системи страхування життя в Україні стало прийняття 24 жовтня 2002 року Верховною Радою України в цілому  Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На етапі гармонізації податкового законодавства України відповідно до вимог законодавства ЄС, Ліга страхових організацій України виступає за впровадження цього закону в життя.

      В Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» запропонована нова концепція оподаткування страхування життя, яка відображає сучасні світові підходи до оподаткування цієї галузі як однієї з складових системи соціального захисту та соціального забезпечення населення, а також як потужного джерела інвестицій в національну економіку [3].

      Наступним суттєвим моментом запропонованої концепції  оподаткування є запровадження  податкових пільг, відповідно до світових стандартів, для довгострокових договорів страхування життя.

      Подібна концепція уже має місце в  чинному законодавстві, проте вона стосується лише етапу формування страхових  резервів і є логічно незавершеною.

      Базою для пільгового оподаткування є  довгостроковий договір страхування життя, який є одночасно інструментом соціальної політики, оскільки передбачає страховий захист на випадок смерті, хвороби або нещасного випадку, що стався із застрахованою особою (стаття 1.37 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Термін дії договору – понад 10 років відповідає існуючій класифікації договорів страхування і є середнім для Європи. В більшості країн цей термін коливається від 7 до 10 років, в Німеччині та Нідерландах –  перевищує 10 років [3].

      Стаття 5 пункт 5.6.2. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає частину страхових внесків за довгостроковими договорами страхування життя, які сплачуються за рахунок підприємств платником податку на користь найманих працівників віднести до складу валових витрат суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15% від заробітної плати, отриманої таким працівником від роботодавця протягом кварталу, але не більше, ніж 6000 гривень у розрахунку на одного застрахованого працівника протягом року [3].

      Щодо  оподаткування страхових організацій  за операціями по страхуванню життя (стаття 7 пункт 7.2.2. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») передбачає, що доходи страховиків-резидентів отримані  по договорах довгострокового  страхування життя оподатковуються за ставкою 0% у разі дотримання вимог до таких договорів, встановлених пунктом 1.37 Закону, доходи за іншими договорами – оподатковувати за ставкою 3% [3].

      У разі, якщо платник податку, який сплачував  страхові внески на користь найманих працівників, збільшив валові витрати  у порядку, передбаченому підпунктом 5.6.2 Закону, достроково розриває договір  довгострокового страхування життя  до закінчення граничного строку або  порушує інші вимоги, встановлені  підпунктом 1.37 Закону, то такий платник  податку зобов'язаний включити до валового доходу суму страхових платежів за таким договором збільшену на суму пені, нараховану на суму страхових  внесків, яка розраховується з початку  податкового періоду, в якому  такий платник податку уперше збільшив валові витрати. При цьому  викупна сума, яка повертається платнику податку страховиком, не включається  до складу валових доходів такого платника податку.

      Штрафні санкції за заниження об’єкту  оподаткування у цих випадках, як до страховика так і до платника податку не застосовуються.

      На  початку січня 2003 року Президент  підписав Закон «Про оподаткування  прибутку підприємств», прийняття якого  так довго очікували страховики життя. По їхніх оцінках, система  оподатковування платежів по страхуванню життя, введена цим законом, дозволить збільшити збір премій по даному виду мінімум у п'ять-шість разів, до 70–100 млн. грн. [3].

      Нормативно-правове  забезпечення страхування життя  потребує істотного удосконалення  шляхом:

• приведення Закону України «Про страхування» у відповідність із законодавством Європейського Союзу та міжнародною практикою страхування життя;
• введення правових норм рівноправної участі недержавних пенсійних фондів, банків і страховиків, що отримали ліцензію на здійснення страхування життя, у системі недержавного пенсійного забезпечення;
• прийняття змін у системі оподаткування операцій зі страхування життя.

     Потрібно внести такі зміни у систему оподаткування операцій зі страхування життя:

• частину страхових внесків по довгострокових договорах страхування життя, що виплачуються за рахунок підприємств відносити на собівартість у розмірі, що не перевищує одну з двох сум: 15% сукупного доходу, отриманого таким працівником від платника податків протягом періоду за який оплачені такі страхові внески або внески з розрахунку на одного працівника в рік 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• ввести в законодавство поняття «договір довгострокового страхування життя», що може містити ризики дожиття, смерті, нещасного випадку чи хвороби застрахованої особи, а також передбачає регулярні послідовні страхові виплати (ануїтети), що складаються з двох періодів: періоду очікування (більше 10 років) і періоду виплат;
• зберегти діючу норму щодо оподаткування страхування життя, тобто надходження страхових платежів за довгостроковими договорами страхування не оподатковувати;
• до категорії валових витрат, що пов’язані з отриманням таких доходів, пропонується не включати витрати, що отримав страховик під час здійснення операцій по страхуванню (перестрахуванню), крім наступних випадків:
• доходи, отримані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестрахувальників по договорах перестрахування у вигляді перестрахових виплат, зменшувати на суму витрат, що одержав страховик по перестрахованих договорах страхування в межах частини, по якій перестрахувальник несе відповідальність за відповідними договорами перестрахування;
• доходи отримані (нараховані) від розміщення страхових резервів і управління ними, зменшувати на суму витрат у розмірі відрахування в математичні резерви відповідно до законодавства України;
• у випадку дострокового призупинення довгострокового договору страхування життя протягом перших 10 років його дії, не пов’язаного зі смертю застрахованої особи, валові доходи, отримані страховиком по таких договорах страхування за весь період їх дії, підлягають оподаткуванню за ставкою 6% за результатами податкового періоду, в період якого відбулося призупинення дії договору страхування життя.