Організація фінансової діяльності підприємства

     Дуже  важливим у процесі управління фінансами  підприємств є визначення такої  потреби в оборотних коштах, яка  забезпечувала б мінімально необхідні  розміри виробничих запасів, незавершеного  виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

     Брак  оборотних коштів у окремих підприємств  виникає саме через те, що надходження  та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших - виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

     Управління  фінансами виключає також сферу  фінансового забезпечення капітальних  вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.

     Безпосереднім завданням управління фінансами  підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки  від реалізації продукції для  відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

     Амортизаційні відрахування нині є найважливішим  елементом витрат на виробництво  та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

     Управління  фінансами підприємств включає  також сферу формування, розподілу  та використання прибутку, який залишається  в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників  процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.[10, ст. 19]

     Тому, щоб вищезгадані механізми та процеси управління фінансами на підприємстві успішно виконувалися, повинна бути чітко сформована організаційна  структура управління.

     Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значною  мірою залежать від форми організації  бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання.

     Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функцій, у т. ч. і функції управління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є і його власником (або співвласником). Якщо необхідно він звертається до послуг зовнішніх консультантів, аудиторів. Бухгалтерську роботу на таких підприємствах досить часто виконує бухгалтер-сумісник. Практика діяльності підприємств малого бізнесу в країнах Західної Європи та США показує, що складанням бухгалтерської, фінансової та податкової звітності таких підприємств займаються (за відповідну плату) здебільшого спеціалізовані консалтингові чи аудиторські фірми, а роботу щодо управління фінансами частково виконує відділ по роботі з корпоративними клієнтами обслуговуючого банку. Це пояснюється тим, що підприємствам дешевше обходиться сплата послуг зовнішніх консультантів, ніж утримання власних фінансових чи бухгалтерських служб.

     На  середніх за величиною підприємствах  відповідальність за управління фінансами, як правило, покладається на головного  бухгалтера, який підбирається таким  чином, щоб його рівень кваліфікації дозволяв виконувати функції фінансового менеджера. Принципові рішення щодо управління фінансами на таких підприємствах приймаються за узгодженістю між головним бухгалтером і директором.

     На  великих підприємствах прийняття  рішень у галузі управління фінансами є компетенцією фінансового директора, якому підпорядковані всі фінансово-економічні служби підприємства. Місце фінансових служб у структурі підприємства та їх функціональні компетенції залежать від типу організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві. Розрізняють функціональну, дивізіональну та матричну організаційні структури.[19, ст. 15]

     Характерною для функціональної структури є  концентрація на рівні окремих відділів однотипних чи споріднених функціональних завдань з метою забезпечення ефективності їх виконання за рахунок переваг спеціалізації (таку організаційну структуру можуть запроваджувати також підприємства малого і середнього бізнесу). На мал. 1.1 наведено приклад структури підприємства, побудованого за функціональним принципом, та місце фінансових служб у цій структурі.  

               Мал.1.1. Функціональна організаційна структура підприємства.

     Як  недолік такої структури можна  відзначити низький рівень координації  роботи різних функціональних підрозділів.

     Для великих підприємств чи концернів  типовою є дивізіональна організаційна  структура. За дивізіонального порядку  організації підприємства децентралізація  повноважень здійснюється в розрізі  окремих об’єктів чи секторів, наприклад  за групами продуктів чи клієнтів (споживачів), за регіональним принципом. На базі виділених секторів (дивізіонів, філій) можуть формуватися так звані центри прибутковості (Profit center). У кожному дивізіоні сформовані відповідні функціональні підрозділи, які дисциплінарно підпорядковуються керівникові дивізіону, а функціонально — керівникові відповідного підрозділу на рівні центрального управління підприємством. Приклад дивізіональної структури організації підприємства та місце в ній фінансових служб наведено на мал. 1.2. : 

     Мал 1.2. Місце фінансових служб у дивізіональній структурі організації підприємства.

     Переваги  такої форми організації полягають  у можливості поєднання стратегічної лінії центрального керівництва  та переваг спеціалізації на місцях. Успішна діяльність такого підприємства значною мірою залежить від ефективності виконання завдань координації та контролю.

     Серед недоліків дивізіональної структури  організації підприємства здебільшого  виділяють зростання адміністративно-управлінських  витрат, певний рівень дублювання окремих функцій тощо.

     Окрім функціональної та дивізіональної моделей  організації управління підприємством, на практиці застосовують й інші, зокрема  матричну організаційну структуру (мал. 1.3). В основі такої структури лежить виокремлення сегментів діяльності залежно від обраних критеріїв без утворення окремих функціональних одиниць. Сегментація здійснюється в розрізі окремих проектів, продуктів, цілей тощо за горизонтальним принципом.[19, ст.16]

Мал.1.3. Матрична структура організації підприємства.

     ІІІ. Шляхи вдосконалення  фінансової роботи на підприємстві.

     У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а  також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.

     Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (m). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави.

     Фінанси підприємств - це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

     У процесі відтворення фінанси  підприємств як економічна категорія  проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

     - формування фінансових ресурсів  у процесі виробничо-господарської  діяльності;

     - розподіл та використання фінансових  ресурсів для забезпечення операційної  виробничої та інвестиційної  діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;

     - контроль за формуванням та  використанням фінансових ресурсів  у процесі відтворення.

     Формування  фінансових ресурсів на підприємствах  відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

     Формування  та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

     Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення  через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

     Контроль  за формуванням та використанням  фінансових ресурсів випливає з притаманної  фінансам здатності об'єктивно відображати  кількісні й вартісні пропорції  виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

     За  умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної  виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

     Важливою  є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

     Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі  створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо  пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.