Організація фінансової діяльності підприємства

 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     „Організація  фінансової діяльності підприємства” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЗМІСТ

     Вступ

     І. Організаційно-економічна характеристика підприємства:

     1.1. Організаційно-правовий статус підприємства.

     1.2. Принципи організації фінансів вітчизняних підприємств.

     ІІ. Організація фінансової діяльності підприємства:

     2.1. Основи організації фінансової  діяльності підприємства.

     2.2. Фінансова діяльність і зміст  фінансової роботи.

     2.3. Зміст, завдання та структура управління фінансами підприємства.

     ІІІ. Шляхи вдосконалення фінансової роботи на підприємстві.

     Висновки

     Список  використаних джерел

     Додатки

 

      Вступ  

     Фінанси підприємств як складова частина  фінансової системи займають визначальне  місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

    Особливості організації фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки. Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. Тому, щоб всі складові фінансової системи на підприємстві ефективно функціонували, потрібна чітка організація фінансової діяльності.

    Особливо, це стосується організації фінансової діяльності на українських підприємствах  у зв’язку з перехідною економікою і нестабільністю ринку. Адже, вагомою причиною кризового стану багатьох вітчизняних підприємств є неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій і завдань, зокрема відсутність фінансового планування (бюджетування) та аналізу, управління ризиками, роботи щодо оптимізації структури активів та пасивів тощо. Досить часто це зумовлено тим, що відповідальність за всю фінансову роботу на підприємстві покладається на бухгалтерію,  а фінансові служби або взагалі відсутні, або їх завдання є невизначеними і не мають нічого спільного з тими, які виконують відповідні служби на підприємствах країн Західної Європи чи США. В цьому зв’язку актуальності набуває визначення місця та ролі фінансових служб у функціональній структурі підприємств.

     Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значною  мірою залежать від форми організації  бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання. Тому основною метою курсової роботи є визначення структури, значення і суті організації фінансової діяльності на підприємстві, а також її ролі у діяльності самого підприємства у цілому, а її завданнями є пошук шляхів покращення і удосконалення структури організації фінансової діяльності підприємства.

 

      І. Організаційно-економічна характеристика підприємства.

     1.1. Організаційно-правовий  статус підприємства.

     Для одержання поставленої мети будь-якої підприємницької діяльності, а тому і підприємства як головного господарюючого суб’єкта економічної системи країни, - одержання прибутку необхідна організація, що припускає її здійснення відповідно та в межах встановленого законом порядку. Зазначений порядок передумовлений формами власності, способами розмежування повноважень власника по керуванню належним йому майном, імперативними вимогами чинного законодавства, безпосердньою метою створення та спеціалізацією підприємства, бажанням його засновника (засновників) тощо. Тому правова форма організації підприємств вказує на особливості правового положення власника майна, порядок здійснення ним повноважень по керівництву, визначає дозволені чинним законодавством види діяльності, керівні органи, межі та порядок відповідальності по зобов’язанням підприємства.

     Таким чином, під правовою формою організації  підприємств слід розуміти обраний власником юридичний спосіб організації керування його майном і на умовах установлених законодавством України, що відображає спеціальну правосуб’єктність, правове положення майна, спеціалізацію. Вона безпосередньо впливає на взаємодію між суб’єктами підприємництва особливо при кооперації їх діяльності. Слід зазначити, що створення підприємства зумовлює заняття підприємницькою діяльністю з утворенням юридичної особи – підприємства. У законодавстві під юридичною особою, що займається підприємницькою діяльністю (підприємство) розуміється організація, що має відособлене майно, може від свого імені набувати майнових й особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарчому і третейському судах [20, стаття 23].

     В межах загальної категорії «підприємство» виділяються їх види, що знайшло відображення в цілому ряді загальних і специфічних нормативних актах. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України, самостійний господарюючий статутний суб’єкт, наділений правами юридичної особи і здійснює виробничу, науково-пошукову та комерційну діяльність з метою отримання прибутку[18, стаття1].

     Підприємство має самостійний баланс – систему показників, що характеризують його господарську діяльність шляхом співвідношення чи протиставлення окремих її сторін. Воно має свою печатку, в якій відображена його назва та номер в Єдиному реєстрі підприємств, може зареєструвати знак для товарів та послуг, а також фірмове найменування.

     Факторами, що впливають на вибір конкретної правової форми організації підприємства, є:

1. Форма власності;
2. Правовий режим майна, що передано підприємству його засновниками;
3. Існуючі законодавчі обмеження стосовно предмета діяльності даної організаційно-правової форми;
4. Повноваження по керуванню майном юридичної особи;
5. Мінімальні вимоги законодавства до складу його засновників;
6. Межі відповідальності засновників по боргах створеної юридичної особи;
7. Делегований характер повноважень управління та деякі інші особливості.

     Кожний  із зазначених факторів знайшов свій відбиток у тих організаційно-правових формах підприємств, створюваних відповідно до законодавства України, розглядати які доцільно виходячи з принципу “від простої організації управління (приватне підприємство) до більш складної (господарче товариство).”

 

      1.2. Принципи організації фінансів вітчизняних підприємств.

          Фінанси підприємств ґрунтуються на принципах їх організації, які залежать від:

         - форми власності (державне, колективне, приватне);

         - галузевої належності (промисловість, сільське господарство, зв'язок, транспорт тощо);

     - напрямків діяльності (виробництво, торгівля, обслуговування тощо);

     - організаційно-правової форми підприємницької діяльності (товариство, кооператив, унітарне підприємство тощо).

         В економічній літературі досі немає єдиної думки щодо принципів організації фінансів підприємств. Більшість теоретиків командно-адміністративної системи управління економікою сформулювали наступні принципи організації фінансів підприємств:

     - плановості, під яким розумілось  директивне та обов'язкове виконання  планів, що затверджувались "зверху" за всіма важливими показниками;

     - чіткого розподілу коштів основної  діяльності від капітальних вкладень, що означало, що амортизаційні відрахування та інші джерела фінансування капітальних вкладень акумулювались на окремому рахунку в Промбудбанку, їх використання детально контролювалось;

     - збереження власних оборотних  засобів і недопущення їх іммобілізації  в інші активи, крім оборотних;

     - демократичного централізму, що  означало поряд з високим рівнем  централізації можливість проявляти  підприємством певну ініціативу (зустрічні плани, самостійна  розробка деяких показників проектів  планів тощо);

     - самоокупності та самофінансування, які виникли з госпрозрахунком і були запозичені з арсеналу ринкової економіки, реалізація яких забезпечувала покриття всіх потреб розвитку підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів та покриття поточних витрат за рахунок виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

       Але в умовах ринку ці принципи у своїй первинній формі гальмують ініціативу підприємств і практично не відповідають новим вимогам, що висуваються до організації фінансів підприємств[6, ст. 30].               

       Сьогодні підприємства самостійно  обирають будь-яку форму підприємництва, вид діяльності в умовах діючого  законодавства, приймають рішення  по виробництву та збуту продукції,  організують свої взаємовідносини  з контрагентами та працівниками. А після сплати податків та обов'язкових платежів повністю самостійно розпоряджаються своїми фінансовими ресурсами, обирають ефективні об'єкти інвестування тощо. В цілому підприємство самостійно визначає свою облікову політику, приймає рішення щодо оптимізації грошових потоків.

           При розробці фінансової стратегії підприємства вчені та практики рекомендують враховувати наступні стратегічні цілі:

• максимізація прибутку підприємства;
• оптимізація структури капіталу;
• досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємства;
• забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
• створення ефективного фінансового механізму;
• використання ринкових способів залучення додаткових фінансових ресурсів.

        Безумовно, реалізація фінансової політики та стратегічних задач підприємства за допомогою фінансового механізму базується на певних принципах, адекватних сучасним умовам господарювання, і які залежать від принципів підприємницької діяльності. А саме:

     - плановість;

     - системність;

     - цільова направленість

     - диверсифікація;

     - стратегічна орієнтованість тощо.

        Отже, використовуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, можна сформулювати наступні принципи організації фінансів підприємств:

     — плановості - забезпечує відповідність обсягів продажу та витрат, інвестицій вимогам ринку, стану кон'юнктури та платоспроможного попиту, тобто можливість здійснення своєчасних розрахунків; даний принцип у найбільшому обсязі реалізується при впровадженні сучасних методів внутрішнього фінансового планування (бюджетування) та контролю;

     — фінансового співвідношення термінів (строків) — забезпечує мінімальний розрив у часі між отриманням та використанням коштів, що досить важливо в умовах нестійкого податкового режиму та в умовах інфляції; при цьому під використанням коштів розуміють і можливості їх збереження при розміщенні в активи, що легко реалізуються (цінні папери, депозити тощо);

     —    взаємозалежності фінансових показників - забезпечує врахування змін в діючому законодавстві, регулює підприємницьку діяльність, оподаткування, обліковий процес, обов'язкову фінансову звітність тощо;

     —   гнучкість (маневреність) - забезпечує можливість маневру у випадку недосяжності планових обсягів продаж, перевищення планових витрат за поточною та інвестиційною діяльністю;

     —    мінімізація фінансових витрат — забезпечує те, що будь-які інвестиції та інші витрати повинні бути найбільш "дешевими";