Органiзацiя роботи недержавних пенсiйних фондiв на ринку цiнних паперiв

     Решту об’єктів інвестування активів НПФ  складають інвестиції у банківські метали та в об’єкти нерухомості. Використання цих груп активів для диверсифікації інвестицій НПФ є загальною тенденцією у світовій практиці та відповіддю на нестабільність ринку цінних паперів.

     В Україні спостерігається збільшення частки вкладень пенсійних фондів у  банківські метали. Якщо на 30.06.2007 в банківські метали було розміщено 1,8 % від сукупних активів пенсійних фондів (або 0,5 млн. грн.), а на початок 2008 р. було інвестовано 0,7 млн. грн., що становить 1,6 % обсягу активів НПФ, то далі частка банківських металів в активах фондів збільшилася майже в 2 рази, склавши на 01.07.2008 3,3 % (або 2,7 млн. грн.), а на 01.10.2008 – 3 % від загальної суми активів (або 3,5 млн. грн.) (рис. 8).

     Банківські  метали, як об’єкт інвестування, особливо ефективно виправдовують свою функцію скарбу в умовах загальної фінансової нестабільності.

     Практичні можливості використання банківських  металів як об’єктів інвестування пенсійних активів обмежені не лише проблемами доступу пенсійних фондів до відповідних ринків, але й низьким  нормативом, що встановлює обмеження на придбання активів, не заборонених законодавством про пенсійне забезпечення, обсягом до 5 % загальної вартості пенсійних активів.

Рис. 8. Динаміка зміни інвестування пенсійних активів у банківські метали  

  Інвестиції пенсійних активів безпосередньо в об’єкти нерухомості набирають поступового поширення у практиці управління активами пенсійних фондів, відзначаються високою рентабельністю та характеризуються такими основними особливостями:

- довгостроковістю вкладень та тривалим періодом обороту капіталу;

- потребами в професійному управлінні нерухомістю та значними витратами на її обслуговування;

- відносно високою надійністю та ефективністю вкладень, що забезпечується самим об’єктом інвестування;

- різноманіттям типів об’єктів нерухомості як джерел інвестування.

  Протягом  періоду з 30.09.2007 по 30.09.2008 вкладення  в об’єкти нерухомості зросли у понад 20 разів (з 0,05 до 1,2 % від загальної  суми активів), але при цьому активи пенсійних фондів не використовувалися максимально. Те ж саме стосується і вкладень в цінні папери, випущені під заставу об’єктів нерухомості (іпотечні цінні папери), які, як правило, є більш поширеним об’єктом інвестування у світовій практиці.

  Отже, основними перевагами інвестування через НПФ є наступні:

  1. НПФ має можливість приймати  і розміщувати щомісячні суми  внесків учасника, розміри яких  істотно не впливають на зниження  його доходів. Законом надано право встановлювати мінімальний розмір пенсійних внесків на рівні 10 % мінімальної зарплати із розрахунку за один місяць. При цьому максимальний розмір пенсійних внесків не обмежується.

  2. З точки зору гарантій щодо  збереження і виплат майбутніх  пенсій працівник має більше  довіри до свого працедавця  як особи, яка зацікавлена в  стабільному соціальному кліматі в колективі і до того ж яка вже має у своєму розпорядженні реальні активи підприємства для виконання зобов’язань з НПЗ персоналу.

  3. Пенсійні внески не підлягають  обкладанню податком на прибуток  і відносяться на валові витрати працедавців-вкладників, які перераховують ці кошти на ім’я працівника-учасника НПФ. Від ПДВ звільнені послуги з управління та інвестування пенсійних активів.

  4. НПФ надає можливість для засновників  і вкладників брати участь  у перерозподілі корпоративної власності шляхом викупу цінних паперів підприємства за рахунок коштів фонду.

  5. Разове вилучення нагромаджених  зобов’язань можливе лише згідно  з договором, підписаним обома сторонами, причому нагромаджені зобов’язання разом з нагромадженим доходом передаються ідентичному за організаційно-правовим статусом інституту. Учасник, який переходить до іншого НПФ, має право перевести туди всі вже нагромаджені кошти, у тому числі виплачені пенсійні внески та інвестиційний дохід.

  6. Гарантоване виконання своїх  фінансових зобов’язань передбачає постійне ведення фондами всього світу актуарних розрахунків, щоб не потрапити у стан неплатоспроможності. А держава, гарантуючи надійність заощаджень населення, регламентує і контролює припустимі для НПФ фінансові ризики та необхідні страхові резерви.

  7. Пенсійні кошти розміщуються  головним чином у реальні і  ліквідні активи, представлені фінансовими  інструментами, дохід за якими  гарантований державою і відомими компаніями, а також у валютні цінності і нерухомість, що є передумовою не тільки рентабельності, а й надійності та швидкого повернення вкладень.

  Зважаючи  на вищевикладене і світовий досвід управління пенсійними активами, сьогодні потрібно внести такі зміни до законодавства щодо розміщення пенсійних коштів НПФ:

1) дозволити  інвестувати кошти НПФ у боргові цінні папери лише тоді, коли ці папери мають відповідне майнове забезпечення активами, або закріплене визначене джерело доходів для їх погашення;

2) заборонити  інвестування коштів НПФ в  акції і корпоративні боргові  цінні папери, які перебувають у процесі первинного розміщення;

3) уточнити  умови допуску цінних паперів  до обігу на організованих  ринках.

  В Україні існує значний дефіцит  інвестиційних ресурсів для підтримки  реального сектора, тому деякий час НПФ ще співіснуватимуть з цим дефіцитом. Реального ринку акцій, що відповідає розміщенню пенсійних активів, ще довго не буде, і НПФ не залишиться нічого, крім інвестування у короткострокові високоризикові інструменти. Тому потрібно запровадити нові державні цінні папери – пенсійні облігації, емітентом яких має стати НБУ. Дохідність за цими облігаціями має бути “позитивною”, тобто вищою за темп інфляції. У підсумку пенсійні облігації можуть стати головним інструментом акумуляції пенсійних резервів НПФ і ліквідною формою їх збереження.

Розробка надійних фінансових інструментів, захищених від дефолту та негативного впливу інфляції сприятиме підвищенню якості інвестування НПФ.  
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3.

ПРОБЛЕМИ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ НПФ 
 

     Фінансова криза стала серйозним випробуванням  для фондового ринку. Падіння вітчизняного фондового ринку продовжується і несе суттєві загрози для інвесторів. Недосконалість законодавчої бази, нерозвиненість організованого ринку цінних паперів, низький рівень фінансової обізнаності населення посилили вплив кризових явищ на діяльність недержавних пенсійних фондів (НПФ). Захист пенсійних накопичень та їх примноження за рахунок інвестиційного прибутку з метою здійснення майбутніх пенсійних виплат учасникам знаходиться в руках фінансових установ, які здійснюють управління активами НПФ.

     Отже, саме від того, як працюють ці установи, як будують відносини з фондом і як контролюються, значною мірою  залежить спроможність фонду здійснювати  пенсійні виплати.

     Розвиток  цивілізованого ринку та створення  умов для діяльності компаній з управління завжди були пріоритетними завданнями для Української асоціації інвестиційного бізнесу. Асоціація активно працює над запобіжними заходами щодо недопущення, насамперед, дефолтів за цінними паперами, які знаходяться у портфелях НПФ. Зменшення впливу кризових явищ буде здійснюватися шляхом запровадження нових фінансових інструментів, в тому числі державних, які матимуть плаваючу ставку доходності.

     Також необхідно встановити не верхній (до 50%), а нижній (не менше ніж 50%) ліміт  інвестування в державні цінні папери.

     Такий захисний механізм пенсійних активів  може діяти або постійно, або буде впроваджуватись на момент фінансових і політичних криз. Через те, що неможливо  спрогнозувати точну дату початку  кризи, доцільно запровадити такий  механізм на постійній основі. Встановлення нижнього ліміту інвестування в державні цінні папери вимагатиме від держави відповідальності, прогнозованої політики, адже таким чином убезпечуються активи пенсійних фондів.

     Іншим захисним механізмом може бути державна підтримка підприємств. На захист такого механізму можуть бути використані такі аргументи:

     1) недержавні пенсійні фонди створюються  великими підприємствами (корпоративні  та професійні);

     2) цінні папери, в які можуть  бути інвестовані пенсійні активи (котирувальні листи I та II рівня лістингу ПФТС), випускають тільки великі підприємства;

     3) можна точно визначити момент, коли підприємство почало відчувати  труднощі у зв’язку із системною  фінансовою кризою. Звісно, що підтримати  абсолютно всі підприємства неможливо, тому і пропонується підтримувати тільки ті, цінні папери яких входять до портфелю недержавних пенсійних фондів, і такі, що значною мірою впливають на систему недержавного пенсійного забезпечення.

     Підсумовуючи, слід зазначити, що державне регулювання  системи недержавного пенсійного забезпечення набуває особливого значення на початку функціонування системи та в моменти фінансових і політичних криз у суспільстві. Коли ці дві умови збігаються у часі (як це було в 2008-2009 рр.), це ставить під загрозу існування системи і вимагає від держави вчасного корегування нормативно-правової бази та умов діяльності.

     З огляду на це розроблення додаткових механізмів захисту пенсійних активів, що запропоновані, забезпечення державної  інформаційної підтримки, запровадження публічної звітності недержавних пенсійних фондів, показники якої давали б змогу порівнювати ефективність роботи недержавних пенсійних фондів, надасть необхідних стимулів для подальшого розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення. Перспективними напрямами подальших розвідок може бути розробка системи показників діяльності недержавних пенсійних фондів та їх включення до комплексного механізму державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

     Перспектива має такий вигляд. Нині "індустрія" НПФ цікава декільком десяткам компаній. У майбутньому вона стане цікава багатьом. Наступний етап – різке скорочення кількості "гравців" у цій сфері діяльності. Поступово все входить в рамки, звичні для Європи. Залишається не більше 10 великих НПФ на країну, що управлятимуть відповідним ринком, а гроші, які вони закумулюють, будуть досить значними. Звичний баланс сконцентрованих національних грошових заощаджень у розвинутих країнах – це такий паритет: 1/3 – у банків, 1/3 – у страхових компаній, 1/3 – у пенсійних фондів.

     На  сучасному етапі формування системи  недержавного пенсійного забезпечення дуже важливим для кожного НПФ  є вибір стратегічного напряму  діяльності.

     Світова практика показує, що найбагатші НПФ  – це фонди державних службовців. У них беруть участь лікарі, вчителі, міліція, пожежники, армія тощо. У цих сферах зайнято населення більше, ніж на будь-якому підприємстві. До речі, НПФ одного підприємства – це шлях "в нікуди". Виходячи з обраного напряму, слід поставити завдання щодо прибутковості фонду і обрати стратегію вкладень, включаючи домовленості про взаємні вкладення з партнерами. Зрештою необхідно визначитися стосовно критеріїв діяльності НПФ: розрахунку на прибутковість, майбутнього перепродажу фонду або обрати інші орієнтири.

     Розвиток  ІСІ та НПФ має бути потужним імпульсом  для активізації розвитку фондового  ринку та наповнення його внутрішніми  інвестиційними ресурсами. Проте зростаючі  доходи населення і вільні ресурси  юридичних осіб значною мірою  обминали стороною ринок спільного інвестування. За оцінками експертів, у випадку підтримки на державному рівні професійної пенсійної системи, можна очікувати збільшення надходжень до інвестиційних фондів не менше як на 200-300 %. Оскільки пенсійні фонди є значними клієнтами інвестиційних фондів, кошти, вкладені у недержавні пенсійні фонди, через фондовий ринок можуть бути перетворені на інвестиції. Активізація приватного пенсійного бізнесу можлива і за рахунок фізичних осіб, проте поки що не спостерігається особливого інтересу до недержавних пенсійних фондів через високу недовіру населення до довготривалих внесків, а також низький рівень обізнаності з можливостями системи недержавного пенсійного забезпечення. До системи недержавного пенсійного забезпечення залучено лише 0,28 % чисельності населення України. Можливість використання потенціалу недержавної пенсійної системи в інвестиційних цілях залежатиме від подальшого розвитку корпоративного недержавного пенсійного забезпечення, а також рекламної й роз’яснювальної роботи серед населення та компаній.