Органiзацiя роботи недержавних пенсiйних фондiв на ринку цiнних паперiв

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА 

з дисципліни «Фінансовий ринок» 

на тему: 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ 
 
 
 
 

2010 
 
 
 
 

                                                        РЕФЕРАТ 
 

    І.Р.: с.37, 3 таблиці, 8 рисунків, 11 джерел. 

     Об’єкт дослідження –  активи недержавних пенсійних фондів.

    Мета  роботи – дослідження механізму функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні, аналіз їх діяльності на ринку цінних паперів, а також виявлення проблем та перспектив функціонування недержавних пенсійних фондів.

    Поставлені  завдання - проаналізувати досвід роботи недержавних пенсійних фондів України на фондовому ринку; визначити напрями вдосконалення системи недержавного пенсійного забезпечення.

    Методи  дослідження – загальний аналіз літературних джерел, нормативних актів та обробка статистичних данних .

    У розділі першому розглянуті теоретичні основи формування і функціонування пенсійних активів; суть і структура НПФ; джерела формування , а також організація управління активами фондів.

    У другому розділі  проведений  аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів на фондовому ринку, показано особливості інвестування активів НПФ, розглянуто основні групи фінансових інструментів, придатних для використання недержавними пенсійними фондами.

    У третьому розділі  визначені  основні  недоліки роботи НПФ та шляхи їх вирішення, розроблено додаткові механізми захисту пенсійних активів та окреслено перспективи функціонування недержавних пенсійних фондів в майбутньому.

    НЕДЕРЖАВНЕ  ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ, ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ, ПЕНСІЙНІ АКТИВИ, ЦІННІ ПАПЕРИ, МЕХАНІЗМ ФОНДОВОГО РИНКУ, ОЦІНКА, ЕФЕКТИВНІСТЬ. 
 

ЗМІСТ 
 

РЕФЕРАТ…………………………………………………………………………….2

ВСТУП..........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ НПФ В УКРАЇНІ……….……....5

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ…………………………………………………..14

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ НПФ...........31

ВИСНОВКИ...............................................................................................................35

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ.............................................................................................37 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     Запровадження в 2003 році додаткових рівнів пенсійного забезпечення – обов’язкового та добровільного накопичувального мало на меті значне підвищення пенсій і розвантаження державного бюджету. Принцип побудови накопичувальних рівнів пенсійного забезпечення передбачає використання акумульованих пенсійних внесків як інвестиційних ресурсів. Завдяки цьому пенсійна реформа має вирішити не тільки проблему недостатності пенсійних накопичень літніх людей, а й використати пенсійні внески як джерело інвестування національної економіки за допомогою вкладання акумульованих коштів у різні фінансові інструменти

     Першою  почала діяти система недержавного пенсійного забезпечення – добровільний накопичувальний рівень пенсійного забезпечення, досвід роботи якого є необхідною умовою запровадження обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи. Така умова забезпечує налагодження і відпрацювання механізмів накопичення і примноження пенсійних активів, оскільки система недержавного пенсійного забезпечення й обов’язковий накопичувальний рівень працюють за єдиними принципами.

     Отже, від результатів роботи інститутів недержавного пенсійного забезпечення залежить успіх реалізації соціального  та інвестиційного потенціалу пенсійної  реформи.

     Багато  робіт присвячено дослідженню реформування пенсійної системи України, але малоопрацьованою залишається тема розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, особливо в частині функціонування недержавних пенсійних фондів на ринку цінних паперів.

     Мета  роботи полягає в тому щоб, розглянути механізм функціонування НПФ, проаналізувати досвід роботи НПФ України, визначити проблеми функціонування НПФ та запропонувати шляхи їх вирішення. 

     РОЗДІЛ 1.

     МЕХАНІЗМ  ФУНКЦІОНУВАННЯ НПФ  В УКРАЇНІ 
 

     Система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) становить третій рівень пенсійної системи, запроваджений Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення” № 1057-ІУ від 9 липня 2003 року. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

     Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення яка ґрунтується  на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

     Основними суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є недержавні пенсійні фонди. Недержавні пенсійні фонди це неприбуткові організації, які створюються юридичними особами з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників.

     Недержавне  пенсійне забезпечення здійснюється пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до законодавства.

     Недержавні  пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

     Активи  пенсійного фонду формуються за рахунок  внесків до пенсійного фонду та прибутку від інвестування пенсійних внесків.

     Специфіка НПФ як економічної категорії  полягає в тому, що в системі економічних відносин суб'єктів недержавного пенсійного фонду відбувається процес перетворення частини заробітної плати працівника та валових витрат роботодавця на інвестиційний ресурс.

     НПФ можуть бути трьох видів залежно  від складу їх засновників та учасників: корпоративні, професійні та відкриті.

     Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями для своїх працівників. Роботодавці - платники можуть приєднатися до діючого корпоративного фонду,

підписавши  договір про участь з радою  корпоративного НПФ, що простіше і швидше, ніж створення нового фонду.

     Підприємства, які планують створити корпоративний  фонд (або стати роботодавцями - платниками), повинні працювати беззбитково протягом не менше одного року до створення фонду (або до приєднання до фонду). Вимога щодо фінансової спроможності пов’язана із зобов'язанням роботодавців сплачувати внески до корпоративного НПФ за всіх своїх працівників.

     Водночас  тільки для засновників корпоративного НПФ передбачено можливість використовувати активи такого фонду для інвестування у свою діяльність – дозволено інвестувати в цінні папери таких засновників до 5% від активів НПФ (до 10% протягом перших 5 років після створення фонду), за умови їх відповідності вимогам законодавства.

     Щодо  інших підприємств (зокрема, платників  корпоративного НПФ, вкладників професійного чи відкритого фондів) – дозволено інвестувати до 5% пенсійних активів певного НПФ в цінні папери одного емітента, якщо вони відповідають законодавству.

     Учасниками  корпоративного НПФ можуть бути тільки наймані працівники підприємств, які є роботодавцями-засновниками або платниками такого фонду. Тому у разі виходу відповідного роботодавця із складу засновників чи розірвання договору про участь у корпоративному НПФ, або при звільненні працівника, такий учасник фонду повинен вийти з корпоративного фонду і перевести свої накопичення до іншого НПФ.

     Вкладниками корпоративного фонду також можуть бути працівники роботодавців - засновників та платників.

     Професійні НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять).

     Учасниками  такого фонду можуть стати тільки люди, у яких ознаки їх професійної діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі). Перевагою учасників професійного фонду є те, що вони можуть залишатися в професійному фонді при зміні місця роботи, якщо працюватимуть у тій же галузі, не змінюючи професії.

     Вкладниками професійного фонду можуть бути професійні об’єднання, роботодавці та фізичні особи, визначені відповідно до статуту такого фонду.

     Відкриті  НПФ можуть створюватися будь-якими юридичними особами, незалежно від прибутковості підприємств. Заснування відкритих НПФ заборонено юридичним особам, діяльність яких фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

     Учасниками  відкритого фонду можуть бути будь-які  фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Причому, учасники можуть залишатися у такому фонді також і після припинення сплати внесків на їх користь.

     Вкладниками відкритого НПФ можуть бути сам учасник, його подружжя, діти, батьки або роботодавець учасника.

     Юридична  особа може створити лише один корпоративний чи один професійний НПФ. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.

     Основні підходи до функціонування НПФ подані на наступній схемі.

     Єдиним  органом управління пенсійного фонду  є рада пенсійного фонду.

     Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов’язаннями пенсійного фонду.

     Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство.

     Пенсійний фонд діє на підставі статуту , який повинен відповідати вимогам  Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Статут пенсійного фонду затверджується засновниками фонду.

     Державна  реєстрація пенсійного фонду та видача відповідного свідоцтва проводяться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

     Засновники  пенсійного фонду зобов’язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду відповідно до цього Закону.

     Рада фонду є органом управління НПФ, яка контролює поточну діяльність НПФ і вирішує основні питання його роботи (зокрема, затверджує інвестиційну декларацію фонду). Рада фонду створюється в кількості не менше 5 осіб, яких можуть призначати засновники фонду, а у випадку корпоративного фонду також і роботодавці-платники, і таким чином впливати на діяльність та інвестиційну політику фонду. Рада підзвітна зборам засновників НПФ – вищому органу управління НПФ, або засновнику, якщо фонд створено одним засновником.